2024 рік вчергове став одним із найскладніших, але водночас і найважливіших у сучасній історії України. Попри езкистенційні виклики, пов’язані з російською агресією, економічними труднощами та внутрішніми реформами, українська держава зберегла свою цілісність, відносну стабільність і продемонструвала здатність до подальшого розвитку навіть попри війну.
Аналізуючи політичні підсумки року, слід виділити ключові досягнення, які визначили життя країни і які точно можна записати в успіхи. Агентство UA.News нарахувало вісім головних пунктів та розібралося в питанні разом із експертами. Детальніше – в нашому огляді.
Збереження державності: українська держава функціонує
Одним із головних досягнень року стало те, що Україна змогла зберегти функціональність державних інституцій і, власне, свою державність як таку. В умовах повномасштабної війни, яка триває вже майже три роки, держава змогла уникнути розпаду, незважаючи на величезні виклики, зокрема економічні труднощі, військові загрози та серйозний брак робочих рук внаслідок масового потоку вимушених переселенців і біженців за кордон і мобілізаційних заходів.
Стабільність державних інституцій була забезпечена завдяки зовнішній підтримці, українській стійкості, а також колективній роботі влади (уряду, парламенту та президента). І хоча до всіх згаданих інституцій, окрім українського народу, є великі питання, загалом вони виконали свою головну функцію: держава як єдиний управлінський механізм продовжує працювати.
За даними аналітичних звітів та соціології (наприклад, «Центру Разумкова»), довіра до ключових державних органів залишалася високою протягом року. Зокрема, Збройним силам довіряють понад 91% українців. Надзвичайникам з ДСНС довіряє близько 80%. Приблизно 60-65% довіри мають спецслужби (СБУ, ГУР тощо). Нацбанку та поліції довіряють 50%, президенту – близько 48%. У Верховної Ради та Кабміну результати традиційно гірші, але і вони зберігають певний баланс довіри.
Це свідчить про те, що в цілому українці позитивно ставляться до власних державних інституцій. Так, вони можуть не надто довіряти конкретним персоналіям та прізвищам. Але саме довіра до інституцій (себто до держави) залишається традиційно досить великою і, як правило, поки що переважає рівень недовіри.
Збереження політичної стабільності
Політична система України витримала черговий рік без фундаментальних потрясінь. Парламент, попри складну політичну боротьбу та подекуди відверто дивні законодавчі ініціативи, ухвалив при цьому низку важливих рішень, необхідних для підтримки економіки та безпеки. Водночас, уряд зумів уникнути великих політичних криз та надто гучних скандалів, хоча кілька разів ситуація загострювалася через бюджетні питання, корупційні звинувачення та кадрові перестановки.
Значну роль у стабільності відіграла координація між президентом, парламентською більшістю та урядом. Політична єдність, хоч і є тимчасовою, все ж дозволила ефективно реагувати на військові виклики та забезпечити підтримку з боку міжнародних партнерів.
Окрім цього, вдалося уникнути великих економічних провалів. Так, ситуація в економіці залишається вкрай складною, а перспективи на 2025 рік є досить туманними. Тим не менш, Україна зберегла макроекономічну та відносну валютну стабільність, перебільшила минулорічні показники експорту товарів за кордон, а також змогла утриматися від дефолту, радикальної девальвації національної валюти, тощо. Тобто економічної катастрофи не сталося, що, в свою чергу, також допомогло у підтриманні відносної політичної стабільності.
Локалізація війни на обмежених ділянках територій
Збройним силам України вдалося стримати та локалізувати російську агресію, зберігши контроль над більшістю територій країни. Найбільш активні бойові дії тривають на Донбасі та Півдні, зокрема в Запорізькій і Херсонській областях.
Так, є певна загроза на Харківщині, однак вона була локалізована на двох невеликих ділянках ще в травні 2024-го. Те ж саме можна сказати в контексті прикордоння на Сумщині і Чернігівщині.
Попри складні фронтові умови, Україна змогла утримати контроль над ключовими лініями оборони, що стало можливим завдяки підтримці союзників і системній роботі оборонного сектору. І хоча ворог активно наступає на Донбасі, станом на зараз бойові дії все ще ведуться лише в кількох регіонах, в декількох «точках ескалації», тоді як більша частина країни живе відносно спокійно – принаймні, там фактично «немає війни», хоча тривають регулярні ворожі обстріли інфраструктури.
А деякі регіони (на кшталт Закарпаття чи Чернівецької області) взагалі залишаються «острівками безпеки» на українській території. Окрім рейдів ТЦК та періодичних повітряних тривог, там мало що вказує на те, що в країні три роки триває повномасштабна війна.
Перенесення війни на територію противника
У 2024 році Україна вперше за час війни реалізувала стратегію активного перенесення бойових дій на територію Росії. Це стало можливим завдяки ефективному використанню дронів, дальнобійних ракет і спеціальних операцій.
Зокрема, операція в Курській області, попри дуже суперечливі оцінки як в експертній, так і військовій середі, дозволила дестабілізувати російські військові логістичні ланцюги та змусила противника перерозподілити ресурси. Станом на кінець 2024 року Україна зберігає контроль над анклавом на Курщині та поки що не демонструє ознак того, що цю територію збираються залишити. Центром української зони окупації на території РФ залишається місто Суджа.
Ці дії відповідають класичним канонам військової науки, зокрема теорії Сунь-цзи, яка наголошує на важливості завдавання ударів по тилу ворога та вчить тому, що краще за все вести війну (якщо ти вже її ведеш) саме на ворожій території. Перенесення бойових дій на територію Росії також сприяло частковому підвищенню морального духу українського населення, формуванню в суспільстві образу перемоги та перехоплення військової ініціативи.
Відновлення військової підтримки з боку США
На початку 2024 року Україна стикнулася із серйозним зменшенням військової та фінансової допомоги з боку Сполучених Штатів. Впродовж кількох місяців Київ фактично взагалі не отримував з Вашингтону жодного долару.
Проте завдяки дипломатичним зусиллям влади (президента, МЗС тощо), а також активній підтримці лобістів Києва та навіть впливу української діаспори в Америці, вдалося відновити повномасштабну підтримку. Станом на зараз Україна активно отримує допомогу з боку США.
Ухвалення нових пакетів допомоги Конгресом, які включають сучасні системи протиповітряної оборони та високоточну артилерію, стало надважливим моментом. Згідно з даними Пентагону, обсяг військової допомоги Україні у 2024 році становив приблизно $25 млрд.
Відновлення фінансової допомоги від партнерів
Європейський Союз в цьому році затвердив багаторічну програму «Ukraine Facility», що передбачає інвестиції у розмірі €50 млрд для відновлення інфраструктури та економіки України. Додатково, країни «Великої сімки» обіцяють розморозити $50 млрд російських активів та виділити їх на фінансову підтримку. Це допоможе стабілізувати український бюджет і забезпечити соціальні виплати.
Міжнародний валютний фонд продовжив свою програму з Україною, надаючи необхідні кошти для стабілізації гривні та підтримки фінансової системи. За оцінками МВФ, українська економіка у 2024 році демонструвала ознаки поступового відновлення, зокрема зафіксоване зростання ВВП на приблизно 3,5-4%.
Прогрес на дипломатичному фронті
Дипломатичні досягнення України у 2024 році також можна записати в успішні підсумки року. Західні країни продовжують підтримувати Україну як на політичному, так і на військовому рівнях. Збереження санкційного тиску на Росію та активна робота українських дипломатів дозволили зміцнити міжнародну коаліцію. Зокрема, й оборонну коаліцію у форматі «Рамштайн».
Україна зробила черговий крок на шляху до членства в Європейському Союзі, отримавши позитивну оцінку щодо виконання реформ у сфері правосуддя та боротьби з корупцією. Зараз, за оцінками влади, триває найбільш складний та найважливіший етап переговорів щодо подальшого членства в ЄС.
Крім того, країна приєдналася до низки ініціатив НАТО, що зблизило її з Альянсом. Хоча питання вступу до Північноатлантичного блоку, нехай і активно педалюється Києвом, поки що не стоїть на порядку денному через серйозну протидію Росії та неготовність ключових союзників приймати Україну.
Енергетична стійкість: боротьба за світло і тепло
2024 рік став ще одним серйозним випробуванням для енергетичної системи України. Масовані російські обстріли критичної інфраструктури, спрямовані на позбавлення країни електро- та теплопостачання, поставили енергосистему на межу виснаження. Проте, попри всі виклики, вона продовжує функціонувати, хоча і з великими труднощами.
Одним із ключових досягнень України у 2024 році є те, що національна енергетична система залишилася функціональною, не дивлячись на значні руйнування. Станом на грудень, за даними НЕК «Укренерго» та ДТЕК, понад 80% інфраструктури отримали пошкодження після ворожих атак. Не дивлячись на це, триває активний та постійний (фактично перманентний) процес відновлення. Подекуди енергетики працюють цілодобово, через що Україна знову змогла уникнути повноцінного блекауту – а саме це є метою дій країни-агресорки.
Декілька важливих факторів сприяли тому, аби забезпечити виживання української енергетики:
- Розосередження генерації. Уроки минулої зими підштовхнули енергетичний сектор до більш активного використання розосередженої генерації. Малі електростанції, зокрема сонячні та вітрові, а також мобільні генератори допомогли забезпечити резервне живлення.
- Швидка реакція ремонтних бригад. Українські енергетики отримали величезну міжнародну підтримку у вигляді матеріалів та обладнання. Завдяки цьому терміни ремонту пошкоджених об’єктів значно скоротилися.
- Допомога партнерів. Європейські країни передали Україні трансформатори, генератори та інше обладнання. Зокрема, Німеччина та Франція виступили ключовими донорами у цій сфері.
Однак попри успіхи, енергосистема України залишається вразливою. Перш за все, на стабільність впливає посилення російських атак. Є проблеми і з дефіцитом енергоносіїв, цілеспрямованими атаками на вузлові об’єкти, трапляються труднощі з локальним відновленням, тощо.
Енергетична стабільність та правильна політика в енергосфері залишається одним із головних викликів на 2025 рік. Однак Україна показала, що здатна протистояти енергетичному терору, навіть у дуже складних умовах. І це також сповна відноситься до головних підсумків цього політичного року.
Думка експертів
Аби більш компетентно та комплексно оцінити політичні підсумки року, агентство UA.News звернулося за коментарем до політологів. Ми запитали думку голови Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка, директора Українського інституту політики Руслана Бортніка та голови центру «Третій сектор» Андрія Золотарьова.
Володимир Фесенко вважає, що цьогоріч не дуже актуальним є підбивати якісь підсумки. Особливість цього року в тому, що можна говорити про певні політичні тенденції.
«Перша тенденція — ускладнення і погіршення воєнної ситуації для нас. З цієї точки зору цей рік для нас був «роком тривог». Одна з головних причин цього — це те, що ми перші 4 місяці практично не мали допомоги з боку США. І це заклало фундамент подальших проблем, дало РФ велику перевагу в ресурсах. А ми досі не можемо оговатится від цих проблем. Ще є проблема з мобілізацією та пошуком ефективної стратегії і тактики. Ми досі не знайшли ефективної протидії російському наступу.
Але є й позитивні тенденції. Це те, що Україні вдалося перенести бойові дії на ворожу територію. Перш за все, йдеться про Курську операцію. Вона мала тактичний успіх на першому етапі і має неоднозначні стратегічні наслідки. З іншого боку, я думаю, що ця операція продемонструвала, що ми можемо і маємо права захищати себе шляхом ведення бойових дій на території ворога», - каже Фесенко.
За його словами, є ще більш вагомий та позитивний прояв даної тенденції: той факт, що в цьому році Україна змогла ефективно атакувати територію ворога. Причому робила це майже без використання ракет, а за допомогою бойових дронів власного виробництва.
«Важливим досягненням України в 2024 році стали безпекові угоди, які укладалися протягом року. Всього їх підписали більше 20. В чому значення цих угод? Це не є гарантія безпеки. Але ці угоди, які закладають фундамент довгострокової підтримки з боку наших партнерів. Ці угоди передбачають, що підтримка буде довготривалою, зокрема і після завершення війни. Так, рівень цих угод менший, ніж ми би хотіли, це не договори, які ратифікуються парламентами. Але це публічні політико-правові зобов'язання партнерів, і це важливо.
В дипломатичному сенсі я би також відзначив, що в 2024 році відбулися зміни, які стосуються активізації теми мирних переговорів. Якщо в 2023 році ця тема не була актуальною, то в 2024-му в різних формах з боку різних країн тема мирних переговорів лунала все більше і все частіше. І Україна теж приєдналася до цієї тенденції, і спробувала теж протиставити наш підхід до мирного процесу тим підходам, які просували Росія і Китай.
І зазначу тенденції, які стосуються внутрішньої політики. Перш за все, це достатньо масштабні кадрові перестановки. Спочатку це стосувалося змін воєнного керівництва, заміни головкома. Мабуть, це було найбільш резонансне кадрове рішення 2024 року. Очевидно, що Зеленський постійно шукає якийсь новий управлінський формат.
Схожа ситуація була в перестановках у виконавчій владі — зокрема, в Кабміні. Вони торкнулися і ОП , і інших органів. Наприкінці року також ми побачили масштабні перестановки в дипломатичному корпусі. Це теж значуща тенденція. Вона не мала великих політичних наслідків, але це намагання президента знайти більш оптимальну конфігурацію виконавців», - каже Фесенко.
Останнє, на що звернув увагу експерт – тенденція зміни громадської думки. Суспільство розділилося десь на «три третини». Перша виступає за війну та проти мирних переговорів. Друга – за справедливий мир без особливих поступок Москві. Третя – за мир будь-якою ціною. І між цими трьома суспільними групами вимушений балансувати президент.
Політолог Руслан Бортнік вважає, що головний висновок цього року – Україна залишається функціональною країною. З функціонуючими соціальною та економічною системами, медициною, освітою, правоохоронцями та збройними силами.
«Незважаючи на те, що це вже третій рік війни, Україна залишається функціональною державою. Так, це держава у глибокій кризі через російське вторгнення. Але держава повноцінно функціонує. Це головний висновок. Також ця країна і суспільство перейшли кілька «порогів» впродовж року. Перший – це зміна симпатій у суспільстві. Чинний президент… вже не є лідером симпатій. Соціологія показує, що генерал Залужний чи Буданов вже мають більший рівень підтримки. Ця ситуація підштовхує політичну систему до виборів. Тому що ані парламент, ані президент сьогодні вже не відображають значну частину суспільних настроїв.
Другий перехід – це осмислення війни з боку українців. Більшість із них в цьому році вже почали виступати за завершення війни та початок мирних переговорів. Хоча раніше більшість українців виступали за війну до переможного кінця. Втома від війни, брак ресурсів приводять до цього, що більшість суспільства виступає за переговори, а політична система вимушена трансформуватися під цей запит. Це другий важливий момент цього року.
І третє, що можемо констатувати – подальше посилення вертикалі президента. Президент зміг зберегти контроль над парламентом, привести до переформатування уряду, провести серйозне оновлення у військовому управлінні. За рік система кадрово серйозно змінилася, і зміна послів наприкінці року – це така «вишенька на торті», - сказав експерт.
Останнє, на що вказує Бортнік – зміна підходів до оцінок війни у західних союзників. Поразка Байдена та перемога Трампа в США матиме стратегічний вплив на подальший плин війни, вважає політолог. Також змінюється суспільна думка в соціумах країнах-союзників. А рівень підтримки в такій ситуації хоча й зберігається, але в наступні роки вже почне невпинно знижуватися, резюмував Руслан Бортнік.
На думку Андрія Золотарьова, в 2024 році в Україні нарешті почалося пожвавлення політичного процесу, відбулося часткове повернення класичної української політики. Але також дуже помітними стали нові проблеми й виклики.
«2024-й став роком, коли українська політика, яка два роки знаходилася повністю в коматозному стані, почала подавати ознаки життя. Так, вона ще не ожила, але політичний процес пішов і це вже абсолютно очевидно. Це головний політичний підсумок року, що минає. Також ми бачимо, що остаточно оформилася система влади, така собі «офісно-президентська республіка», гібридна форма між демократією та авторитаризмом. Окрім цього, в 2024 році ми побачили цілий ряд кризових явищ. Починаючи з проблем мобілізації та завершуючи нездатністю держави перевести економіку на військові рейки», - вважає Золотарьов.
На його думку, надважливим є те, що Україна досі існує, колапсу державності та інших подібних явищ, на щастя, не відбулося. Але політолог вбачає низку кризових явищ, зокрема й постійні кадрові перестановки у владі.
«Маркером кризових явищ є та кадрова «чехарда», яку ми спостерігали впродовж року. Вона почалася з відставки головкома Валерія Залужного та завершилася низкою звільнень дипломатів вже наприкінці року. Це яскравий показник такого собі «неблагополуччя», оскільки тасувати кадрову колоду під час війни, як на мене, не дуже розумна стратегія.
І, без усіляких сумнівів, ключова подія, яка вже в 2025 році матиме безпосередній вплив на українське політичне життя — це перемога Трампа в США. Адже в Україні є багато політиків, журналістів, експертів та інших політичних сил, які орієнтуються на Демократичну партію. Перемога ж республіканців, і конкретно трампістів, не залишиться без політичних наслідків і буде дуже сильно впливати на майбутній політичний рік», - резюмував наш співрозмовник.
Післямова
В якості висновків можна стверджувати, що 2024 рік став роком значних викликів і важливих досягнень для України. Попри триваючу війну та постійні повітряні атаки, держава як інституція змогла зберегти функціональність, зміцнити міжнародну підтримку, зберегти функціонування енергетичної системи та продемонструвати здатність до стратегічних дій.
Основні завдання на 2025 рік включають подальше зміцнення оборони, розвиток економіки та продовження реформ, які наближають Україну до європейської інтеграції. І, звичайно ж, пошук шляхів до мирного врегулювання війни та дипломатичної зупинки російської агресії, що дасть державі можливість спокійно відновлюватися та розвиватися в умовах саме мирного часу.
Микита Трачук