«Ми створюємо цей вид спорту не заради війни, хоча вона й стимулює розвиток технологій, а задля майбутнього України», — пояснює Артур Булигін, президент Федерації технологічного спорту.
На початку повномасштабного вторгнення він разом з командою започаткував новий вид спорту, аналогів якому ще не було у світі. Ентузіасти, серед яких спортсмени та військові, намагалися знайти відповідь, як посилити стійкість населення в екстремальних умовах найбільшої війни, якої не було в Європі з часів Другої світової.
Зараз Булигін застерігає про нові серйозні виклики — посилення технологічних перегонів, у яких беззаперечним лідером стає Китай. В умовах такої глобальної конкуренції Україна має зберегти та примножити свій головний ресурс — талановитих розробників та виробників.
В ексклюзивному інтерв’ю UA.News Артур Булигін розповідає про те, як технологічний вид спорту допомагає гуртувати людей та компанії, які добре знаються на технологіях та вміють їх розвивати. Про наміри започаткувати в Україні Міжнародну федерацію технологічного спорту, а також про створення нового формату командних змагань, які одночасно проходитимуть у повітрі, на суші та воді з використанням різних типів дронів та роботизованих систем.
Про дефіцит інструкторів та заснування Федерації
Я розвивав IT-бізнес та завжди був активним у громадському житті. Ще до початку повномасштабного вторгнення у нас була громадська організація, яка і зараз працює, Alpha Self Defense (ASD). Ми займалися національно-патріотичним вихованням молоді та підготовкою інструкторів за військовими напрямами.
Багато людей йшли до ЗСУ, хоча раніше не мали жодного відношення до армії і не знали, як працювати зі зброєю, навіть не розуміли, як там правильно спілкуватися. Тому у рамках ASD, буквально з березня 2022 року, ми почали займатися підготовкою військовослужбовців та цивільних. У нашій організації було багато фахових військових, офіцерів, які розумілися на потребах армії.
Кожні вихідні у нас проходили підготовку 200–300 військовослужбовців за різними напрямами: від базових навичок з тактичної медицини до вогневої підготовки, переміщення, штурмових дій і роботи з РПГ. Тем було дуже багато.
Одним із напрямків навчання було пілотування FPV-дронів. Ми давали курс базових знань. Було помітно, як починає розвиватися ця індустрія, як з'являється дедалі більше курсів для операторів безпілотників. У той час діяла програма «АРМІЯ ДРОНІВ». З’явилося багато навчальних шкіл та виробників БпЛА. До нас зверталося багато охочих проходити службу саме в FPV-напрямку.
Крім того, один із віцепрезидентів новоствореної Федерації — Андрій Савенко, підполковник Головного управління розвідки, у той час служив у підрозділі, який займався БпЛА. Його досвід був дуже доречним. Отже, ми розпочали цей напрямок і в 2023 році офіційно створили Федерацію технологічного спорту.
Прагматичний підхід проти емоційності
З особистих спогадів: у перші місяці вторгнення моя дружина була на дев'ятому місяці вагітності й залишалася поруч зі мною у Києві. Вона мала народжувати 1-го квітня. Якраз у березні та на початку квітня ми думали, куди краще її перевезти, бо у нашому пологовому будинку відмовлялися приймати пацієнтів. Якраз тоді були «прильоти» по пологовому у Маріуполі. А прямо біля Києва стояли «орки».
Тоді я мав стільки роботи, що починав працювати, щойно закінчувалася комендантська година — приблизно з 6-ї ранку. А додому повертався близько 19-ї вечора, коли починалася нова комендантська година. Ми багато планували та постійно проводили зустрічі в онлайні з командою. Багато волонтерили. Я був задіяний в евакуації — допомагав людям виїжджати з Ірпеня та Київської області. Справ було дуже багато.
У той період, якщо говорити про мою другу дитину Ріанну, то я майже не пам’ятаю її першого року життя. Я її майже не бачив. Було багато стресу та емоцій, але коли ти повністю занурений у роботу, то особливих переживань немає. Просто сприймаєш усе прагматично: знаєш, що потрібно зробити, і думаєш про те, як бути максимально ефективним.
Офіційне визнання та досвід змагань
Так сталося, що раніше я мав розмову із заступником міністра молоді та спорту з питань цифрового розвитку, трансформацій і цифровізації Віталієм Лавровим. Ми обговорювали технологічний вид спорту. Я поділився нашими планами розвитку. Тоді ж Лавров пояснив, який шлях треба пройти до офіційного визнання цього спорту. Він допомагає нам і сьогодні.
Також ми підписали меморандум з Міністерством оборони України. На той час заступницею міністра за напрямком цифрової трансформації була Катерина Черногоренко. До цього вона працювала в Міністерстві цифрової трансформації, де розвивала напрямок дронів та впроваджувала програму підготовки операторів БпЛА. Це була дуже крута ініціатива, адже на той момент виник пік попиту — потрібно було масово навчати людей. Коли ми звернулися до Катерини Черногоренко у 2024-му році, вона вже працювала в Міністерстві оборони і підтримала наше починання.
Проблема полягала в тому, що треба було виконати дуже довгий список вимог. За останні, мабуть, п'ять-шість років нові види спорту не з'являлися взагалі — їх не визнавали. Адже виконати ці вимоги — справа непроста та масштабна. Це нелегкий шлях. Потрібно було відкрити 14 відокремлених підрозділів в областях, щоб вони працювали. Потрібно чітко та грамотно прописати правила, а також системно проводити змагання.
Враховуючи, що ми обрали напрям військово-прикладного спорту, це дозволило уникнути необхідності вступу до міжнародної федерації. Це дещо спростило наш шлях, адже міжнародних аналогів нашої ініціативи серед військового спрямування не було. Ми прагнули стати першими у цьому напрямку і все для цього робили.
Отже, рік ми наполегливо працювали, а вже на початку 2025-го подали документи на розгляд комісії. Для нас це, дійсно, був визначний період.
Про сенс технологічного спорту
Технологічний спорт — це про майбутнє. Ми вже живемо в майбутньому, але воно настільки швидко розвивається, що ми не встигаємо за ним.
Нещодавно розмовляв з одним із військових керівників. Він розповів, наскільки сильно війна 2022 року відрізняється від нинішньої технологічно. Це просто небо і земля. Пройшло всього чотири роки, а стрибок у технологічному розвитку стався неймовірний.
Наприклад, якщо подивитися на рівень життя у Китаї, то «голова може запаморочитися». Там зовсім інший рівень технологій — вони випереджають нас на 10–20 років. Ми повинні не відставати від них, а навпаки — наздоганяти. Тому коли закінчиться війна, спорт стане ключовим двигуном розвитку технологій в нашій державі.
До того ж ми повинні збирати і не втрачати цінні кадри. На жаль, за останні 30 років та раніше, у часи Радянського Союзу, талановиті спеціалісти виїжджали за кордон. Хтось переїхав до Росії, хтось вирушив до західних цивілізованих країн. Нам зараз вкрай важливо робити все можливе для того, щоб утримати фахівців та використати їхній потенціал для розвитку нашої держави.
Мова не лише про пілотів, які керують дронами, наземними роботами чи в інших дисциплінах. Йдеться також про інженерів, виробників, новаторів та винахідників, які сприяють прогресу та формують майбутнє.
Як змінюється спортивна спільнота
Створюючи цей вид спорту, ми орієнтувалися переважно на військових. А вже під час змагань побачили, що аудиторія — різноманітна. Якщо брати напрямок дронів, то близько 40% учасників — військові, 30% — виробники, які представляють свої команди та продукцію. Близько 10% становлять навчальні школи, які працюють з інструкторами, ще 10% припадає на інші суміжні сфери.
Зараз відсоток військових трохи знижується, адже додаються інші аудиторії. Нещодавно ми провели Чемпіонат України з «дрон-рейсингу» серед дітей, юнаків та юніорів до 17 років. Я бачу, що цей напрямок починає дуже швидко розвиватися.
Про партнерства
Маємо широке коло партнерів, яке ми постійно розширюємо. Основні з них — державні структури: Міністерство молоді та спорту, Міністерство оборони України. Нещодавно підписали Меморандум про співпрацю з Держспецзв’язком. Також працюємо з місцевими органами самоврядування, які підтримують розвиток спорту.
Ми маємо стабільне партнерство з платформою Brave1, яка об'єднує молоді компанії, надаючи їм можливість розпочати розвиток у межах грантових програм. Вони допомагають нам зробити розсилку, зацікавити учасників до реєстрації.
Серед наших постійних учасників є компанія, яка приєдналася ще з першого нашого змагання і залишається активною досі. У її складі — 1 топовий пілот України. Також є інші компанії, які регулярно формують власні команди для участі.
У нас також є надійний партнер, з яким ми співпрацюємо вже понад рік — Українська Рада Зброярів, яка є «парасолькою» для приватних оборонних компаній. Цього року нам вдалося провести багато змагань завдяки їхній інформаційній та фінансовій підтримці. Ми постійно комунікуємо з виробниками, запрошуємо їх до партнерства.
Українська Рада Зброярів активно допомагає нам у цьому. Ми співпрацюємо з такими великими компаніями, як SkyFall та VYRIY. Інтегратор безпілотних рішень TarGun, який спеціалізується на виробництві наземних роботизованих комплексів, теж часто виступає нашим партнером.
Ми також взаємодіємо з волонтерськими організаціями. На сьогодні вже уклали договір про співпрацю. Але важливішим є не просто підписання документа, а сама суть такого партнерства та відносини між людьми.
Комунікація з військовими
Ми комунікуємо з військовослужбовцями, які готові долучатися. Запрошуємо їх до робочої групи для розробки правил, щоб створити розділи, корисні для військових. Співпрацюємо з експертами Центру спеціальних операцій «Альфа» (СБУ). Вони дуже креативні, часто пропонують нові ідеї. Разом створюємо новий формат перегонів, де одночасно змагатимуться повітряні дрони та наземні роботизовані комплекси. Такому проєкту не буде аналогів.
Ми також залучаємо інструкторські школи. Наприклад, школу Kill House у Третьому армійському корпусі. А також 153-й Центр підготовки снайперів. Вони постійно беруть участь у змаганнях. Ми консультуємося з ними щодо правил. Хочемо, щоб це була більш глибока історія.
Важливо пам’ятати, що спорт має бути видовищним та цікавим і для учасників, і для глядачів. Якщо хочемо досягти масовості та зацікавити молодь, то необхідно, щоб це було захоплююче дивитися та обговорювати.
Жорсткий відбір лідерів
Технологічний вид спорту — не з легких. Неможливо просто прийти і одразу потрапити у фінал — конкуренція надзвичайно висока. Ми це чітко побачили на Чемпіонаті України, під час якого сформувалася сильна група лідерів. Зараз у нас є до 10 пілотів, які показують вражаючі результати, випереджаючи суперників буквально на 30 секунд.
Відбір проходить дуже жорстко, але без цього не обійтися. Раніше розрив між учасниками був ще більшим. Якби змагань не проводили, ми б про це навіть не дізналися. А зараз вже видно, як талановиті новачки поступово підтягуються до найкращих. Наприклад, один пілот з позивним «Азазель» раніше приїжджав на змагання, і всі знали наперед, що шансів його перемогти фактично не було. Тепер боротьба стає більш напруженою та непередбачуваною. Це додає видовищності й робить цей спорт ще цікавішим.
Що стосується наземних роботизованих систем — тут цікаво спостерігати, як вироби долають перешкоди. Пересуваючись по землі, один апарат може застрягнути, а інший — доїде. Умови на суші значно складніші, ніж у повітрі. Тут більше відчувається поведінка дрону. Невдовзі будуть проходити змагання, де задіяні наземні роботи. Цікаво, як вони покажуть себе в зимових умовах за несприятливої погоди.
Що стосується пілотів FPV-дронів, то їх зараз більше. Наземні роботи залишаються більш прикладною тематикою для військових або виробників. У цьому сегменті більша конкуренція між розробками, а не між пілотами, як це відбувається у повітряному просторі.
Запит на штучний інтелект
Цього року плануємо провести перші перегони дронів із застосуванням штучного інтелекту. Це must-have, який потрібно враховувати.
Для змагань напрям ШІ дуже цікавий. Але потрібно йти до реалізації таких проєктів поступово — не робити все одразу. Крок за кроком ми масштабуємо вже існуючі розділи технологічного спорту і будемо додавати нові. Але я знаю, що у спільнот є запит на використання ШІ, особливо у виробників.
Технологічний вид спорту та кіберспорт
Майстерними пілотами FPV часто стають ті, хто змагається та захоплюється комп'ютерними іграми. У них є високі шанси проявити себе у технологічному виді спорту. У нас є формат онлайн-змагань, що схожий на кіберспорт: учасники літають на дронах віртуально, не виходячи з дому. Вони можуть не тільки брати участь у перегонах, а й спілкуватися в чаті та насолоджуватися процесом. Переможці отримують подарунки. Для них ми створили невеликий призовий фонд.
Плануємо проводити такі змагання щомісяця, щоб підтримувати та розширювати нашу спільноту. Адже онлайн-змагання ми можемо афішувати та залучати рекламодавців. Цей формат для нас як точка входу для нових спортсменів.
Маємо також плани щодо Всеукраїнського спортивного проєкту «Пліч-о-пліч», в якому задіяні школи, а з цього року — заклади вищої освіти. У Києві разом із Міністерством молоді та спорту та Агенцією масового спорту ми розпочинаємо пілотний проєкт онлайн-змагань серед студентів. Найкращі 10 учасників потім будуть змагатися в офлайні. Це буде також нова точка входу для нових спортсменів із закладів вищої освіти.
План заходів на 2026 рік
Цього року у Федерації заплановано понад 60 заходів різного формату: не лише змагання, а й семінари, тренінги для суддів та тренерів, курси для команд і збори. Ми повинні активно розвиватися і розширювати свою діяльність у різних напрямках. Особливу увагу сфокусуємо на підготовці суддів та тренерів. Хоча в нас точний вид спорту, існує багато регламентних питань. До того ж, для організації великої кількості змагань треба багато кваліфікованих суддів.
Звісно, раз на місяць будуть проходити змагання з різних напрямків: FPV-дрони з додатковим навантаженням, класичний FPV «дрон-рейсинг», скиди на влучність, змагання важких гексокоптерів на зразок «Баба Яга».
Будуть також змагання з наземними роботами і тактичний «лазертаг» із використанням лазерного обладнання. Це цікаво як військовим, так і цивільним, які захоплюються екшном. Ще один цікавий напрямок — кіберзахист. Тут змагаються IT-фахівці, «білі хакери»: зламують чи захищають інфраструктуру.
Ми активно готуємося до щорічного Чемпіонату України. Плануємо, щоб у кожній області відбулися відбіркові змагання. Крім того, на загальнодержавному рівні заплановано проведення Кубка України та інших всеукраїнських турнірів.
У наших планах ще й міжнародні змагання. Ведемо переговори щодо проведення змагань з представниками Польщі. Маємо також запити від Бельгії та Франції. Я провів кілька робочих поїздок і бачу, що наші європейські партнери зацікавлено реагують на цей вид спорту.
Наша мета — зробити цей вид спорту частиною Олімпійських чи Всесвітніх ігор у майбутньому. Розуміємо, що цього не станеться за один рік, але ми до цього йдемо. Також плануємо створити Міжнародну федерацію з центром та реєстрацією в Україні, щоб саме Федерація технологічного спорту України визначала темп розвитку, формувала правила та розвивала цей вид спорту.
Як технологічний спорт стане масовим
Ми плануємо запускати навчання, починаючи з дитячо-юнацьких спортивних шкіл (ДЮСШ). Це стало можливим після офіційного визнання цього виду спорту. Зараз готуємо відповідну програму для ДЮСШ, де будуть відкривати такі відділення.
Також активно працюємо над впровадженням технологічного спорту в позашкільну освіту. Школи мають таке бажання, але їм бракує матеріально-технічної бази. Тому шукаємо партнерів, які зможуть профінансувати закупівлю деякого обладнання, щоб можна було проводити навчання в закладах позашкільної освіти. Ми також почали співпрацю з деякими приватними школами, де відкриваємо гуртки і навчаємо дітей основам технологічного спорту.
Також сподіваюся, що з вересня, проводячи онлайн-змагання в рамках проєкту «Пліч-о-пліч», зможемо залучати нову аудиторію серед дітей і студентів.
Крім того, ми постійно спілкуємося з військовими та іншими підрозділами. Наприклад, зараз маємо домовленості з управлінням Держохорони. Будемо проводити там змагання, курси підвищення кваліфікації, а також допомагати навчати нові кадри. У планах — багато такої співпраці з різними родами військ.
Повоєнне майбутнє технологічного виду спорту
Є такі види спорту, як стрільба з лука чи метальний спис, боротьба, біг. Колись вони були частиною військової підготовки і застосовувалися на війні. Зараз стали видом спорту і входять до програми Олімпійських ігор.
Наша команда намагається не створювати вид спорту для війни. Ми намагаємося створювати вид спорту, де учасники можуть адаптуватися та швидко перенавчатися. Якщо виникне необхідність, вони зможуть не лише спортивними напрямами керувати, а й більш серйозними військовими технологіями.
Якщо подивитися на це глибше, то у нас є кілька напрямків, які ми прагнемо розвивати. Наприклад, комплексні змагання, де одночасно будуть різного типу FPV-дрони, безпілотники зі скиданням вантажів, наземні роботизовані комплекси, а також, можливо, лазертаги і системи РЕБ. Спробуємо зробити командні змагання з виконанням конкретних місій.
Це буде більш прикладна історія, але вона має бути надзвичайно цікавою. Якщо нам вдасться реалізувати задумане, це стане ще й видовищною трансляцією. Фактично, йдеться про кіберспорт, але не у віртуальному просторі, а в житті з використанням реальної техніки.
Хочемо створити таких стратегів і такі команди, які можуть виконати місію будь-якої складності. Будемо над цим працювати. У подальшому це можуть бути не тільки військові учасники, а й звичайні громадяни.
Що дає сили рухатися далі
Насамперед, у нас потужна команда. За багато років сформувався колектив однодумців: ми разом йдемо до спільної мети і завжди є кому підтримати, підставити плече. До того ж, сили з’являються, коли займаєшся справою, яка по-справжньому подобається, і просто живеш тим, щоб зробити цю велику справу.
У кожного з нас, не лише у нашої команди, а й у всіх, хто долучений до технологічного спорту, є спільна мрія. Ми бачимо реакцію спортсменів, молоді, бачимо їхні захоплені очі та натхнення. Наша спільна мета — створити потужну організацію з центром в Україні, якою зможуть пишатися всі.
