В інформаційному просторі знову з’явилася тема угоди стосовно корисних копалин між Києвом і Вашингтоном. Це та сама угода, яка стала «каменем спотикання» і опосередковано призвела до відомого конфлікту між президентами Зеленським і Трампом у Білому домі.
Врешті, після багатьох раундів переговорів та непублічних узгоджень, обидві сторони заявили, що проєкт нової угоди вже готовий і незабаром буде підписаний. Про це, зокрема, неодноразово казав сам Дональд Трамп.
Судячи з усього, Україна вже отримала документ від США. Сьогодні, 27 березня, про це розповів нардеп від «Голосу» Ярослав Железняк у своєму Telegram-каналі. Депутат шокований тими умовами, які пропонують американці. Зокрема, називає це «викручуванням рук».
Варто зазначити: дана версія угоди не є офіційною та остаточною. На цьому неодноразово акцентує і сам Железняк. Однак він вказує на те, що отримав документ із «надійних джерел» в українському уряді.
Чи дійсно це настільки кабальна угода, що в ній такого і що треба робити з цією проблемою? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук розбирався в питанні.
Америці все, Україні нічого: що пропонується в новій угоді
За словами Железняка, документ містить у собі 18 розділів та 58 сторінок. Це дуже сухий та юридичний текст, який сам нардеп читав увесь вечір. Угода датована 23 березня 2025 року.
Зазначається, що це вже не рамковий меморандум про наміри – саме такий вигляд документ мав до скандальної зустрічі двох президентів у Білому домі. Йдеться саме про велику та дуже чітку угоду.
«І вона (угода – ред.) не в нашу сторону.. Одразу кажу – це не фінальний документ. І я сподіваюся, українська сторона буде вимагати і доб’ється значних змін до нього. Але текст, який я бачив – це прямо жах», - зізнається Железняк.
Що ж такого у новій угоді? Якщо те, що опублікував народний обранець – правда, то дійсно нічого хорошого для України.
- США та Україна створюють спільний Фонд реконструкції. Він залучатиме кошти на післявоєнну відбудову. Звучить непогано, але диявол у деталях.
- Реєстрація буде у Делавері, «квазі-офшорному» американському штаті. Тобто Фонд не буде українським юридичним обличчям.
- Контроль та управління Фондом відбуватимуться за правилами США. Рішення в цьому питанні приймає не Україна.
- Прописуються американські преференції. Тобто США отримують переважне право на українські ресурси.
- Управління Фондом здійснюватимуть 5 осіб. З них троє – американські громадяни, які мають вирішальне право вето на всі рішення.
- В угоді не йдеться виключно про рідкоземельні метали, що раніше пропонував Київ. Тепер мова про всі копалини та ресурси, котрі є в Україні: нафта, газ, вугілля, тощо.
- Видобуток будуть проводити як державні компанії, так і приватні фірми.
- Дія документу розповсюджується на всю міжнародно визнану територію України. В тому числі й на окуповані території – наприклад, після деокупації. Тут, втім, одразу з тривогою згадується пропозиція Москви до США розробляти українські надра навіть на загарбаних землях – спільно.
- Кошти, які отримають внаслідок робіт, одразу конвертуються у валюту – американський долар. Після цього гроші виводяться закордон, у США. При цьому є юридичні нюанси: у випадку ненадходження або неповного надходження платежів Україна має компенсувати американцям «збитки» зі свого бюджету. В тому числі й за рахунок власної інфраструктури на кшталт морських портів або інших активів. Все це може стати джерелом дофінансування Фонду.
- Внесок США у цей процес включає всю допомогу, яка була надана Україні раніше з 2022 року. Йдеться про суму в понад $100 мільярдів – як мінімум. За своїм рішенням вони можуть отримувати додатковий прибуток. Також вони першими отримують «роялті» від Фонду. Україна ж розплачується доходами від видобутку нафти, газу та інших корисних копалин. Потім вже, ймовірно, якийсь дохід поступатиме й у вітчизняний держбюджет. Йдеться також про 4% українського прибутку, але цей момент не конкретизується.
- Угода діє безстроково. Змінити її положення або припинити її дію можна виключно з дозволу США.
- Америка отримує «право першої ночі» (тобто пріоритетність користування) на всі нові інфраструктурні проєкти, які реалізовуватимуться в Україні. Окрім цього, Вашингтон має право ветувати рішення Києва продавати ресурси в інші країни.
- Жодного слова про гарантії безпеки для України в цьому договорі немає. «Немає навіть натяків», як зазначив Ярослав Железняк.
Варто сказати, що вище викладені лише основні положення угоди. Втім, головна ідея та суть сповна передаються вищенаведеними пунктами.
«Це не все. Там ще прямо дуже багато юридичного тексту. І він весь – ось такий. Ще раз: це текст, який за моєю інформацією нам надіслали на вихідних. І він… має бути змінений. Інакше я не уявляю, як це може бути ратифіковано парламентом», - коментує Железняк.
Дана угода дійсно виглядає відверто кабальною. Наше видання аналізувало ще перші драфти даного договору, коли він стосувався виключно копалин на кшталт рідкоземельних металів. Навіть тоді ми писали, що такі угоди загалом не є для України вигідними, оскільки розплачуватися за те, що як мінімум наполовину надавалося безоплатно, останніми стратегічними активами держави – досить недальновидна стратегія.
Ба більше: ми писали, що й особливих ресурсів у країни немає. Оцінки можливої кількості та об’ємів покладів є суто теоретичними, ґрунтуються ще на радянських спостереженнях, а їхній видобуток переважно є нерентабельним. Не кажучи вже про те, що ледь не половина всіх природних ресурсів, які цікавили Америку, перебувають на окупованих територіях або ж у зонах безпосередніх бойових дій.
Зате реальні ресурси, які ще залишаються в Україні – це те ж вугілля, нафта, газ. Або активи: електростанції та АЕС, порти, інші інфраструктурні об’єкти. І саме на це врешті може покласти око Америка. Власне, схоже, що так і вийшло.
У бесіді з Ярославом Железняком ми попросили його ще раз фінально оцінити ситуацію довкола проєкту угоди. На думку нардепа, все ще дійсно може змінитися. Однак поки що є те, що є.
«Джерела, з яких отримана угода, є релевантними. Це не фейк. А умови дійсно дуже кабальні. Я думаю, що є шанси, що врешті текст угоди буде переписаний у якомусь більш виваженому форматі. Однак чи зможе Україна взагалі відмовитися від підписання, якщо все залишиться саме так, як є зараз? Чи зможе просто сказати «ні» американцям — і на цьому все? Не знаю», - резюмував народний обранець.
Що тепер робити Україні
Звичайно, в цьому питанні можна було б почати полеміку. Наприклад, запитати, навіщо взагалі влада запропонувала це американцям. Чи не могли ми запропонувати щось інше або не чіпати цю тему як таку – особливо знаючи, що в нас залишилося, м’яко кажучи, не так багато ресурсів і активів.
Однак це не має сенсу, оскільки зробленого не повернеш. Тож важливо подумати над тим, що робити далі. Тут потрібні дві речі: комплексний аналіз та виважена дипломатія.
Аналіз угоди є першим кроком у підготовці до переговорів з США щодо угоди про корисні копалини та ресурси України. Важливо детально вивчити всі умови запропонованої угоди, щоб зрозуміти, які з них можуть бути визнані кабальними та a priori неприйнятними, а про які ми можемо говорити. Необхідно оцінити ризики та вигоди для України. Залучення юристів та експертів, які спеціалізуються на подібних документах, допоможе оцінити як законність, так і доцільність вимог США.
Наступним етапом є формування офіційної позиції України. Слід чітко окреслити національні інтереси та визначити, які ресурси і умови можуть бути прийнятними, а які — ні. Розробка стратегічних цілей, яких Україна прагне досягти в переговорах, також є важливою складовою цього процесу.
Підготовка до переговорів передбачає формування команди експертів з різних галузей: від економіки та юриспруденції до геології і дипломатії. Важливо розробити кілька сценаріїв можливих переговорних позицій, враховуючи як оптимістичні, так і песимістичні варіанти. Особливо песимістичні, враховуючи попередній досвід сварки в Білому домі та жорсткого переговорного стилю Трампа з тими, кого він вважає за слабших.
Налагодження контактів через дипломатичні канали є ще одним важливим кроком. Використання посольства та неформальних каналів для встановлення зв'язків з американськими чиновниками може суттєво сприяти успіху. Вже після цього етапу необхідно виходити на прямі переговори – скоріше за все, за особистої участі обох президентів.
Комунікаційна стратегія має бути прозорою, чесною, але при цьому ввічливою. Україна повинна відкрито висловлювати свої наміри та позиції, пояснюючи, чому певні умови є неприйнятними. При цьому варто не забувати, наскільки гостро Трамп реагує на те, що вважає невдячністю. Тож абсолютна ввічливість та бездоганний дипломатичний етикет – must have для такого діалогу.
В рамках переговорного процесу важливо організувати початкові зустрічі для обговорення умов. Гнучкість у переговорах також є ключовим фактором успіхом, проте не слід відступати від основних національних інтересів. Документування всіх домовленостей письмово допоможе уникнути непорозумінь у майбутньому.
Важливою складовою стратегії порозуміння з США є розробка альтернатив. Взагалі це одна з ключових проблем України – ми фактично не пропонуємо нічого свого, або ж пропонуємо якісь ефемерні і нездійсненні речі. Це стосується всього, включаючи питання війни та миру. І коли світ очікувано не пристає на максималістські умови Києва, починає домінувати більш реалістичний, жорсткий та куди менш проукраїнський підхід.
Формула «критикуєш – пропонуй» діє майже завжди і майже всюди. Ми маємо пропонувати американцям альтернативні проєкти. Паралельно слід намагатися диверсифікувати залежність від США. Зокрема, розглянути можливості укладення подібних угод з іншими країнами.
Однак все вищенаписане може не спрацювати конкретно з Трампом, який відомий своїм експресивним характером та непередбачуваністю дій. Це також необхідно тримати в умі. Є вірогідність, що Вашингтон свідомо пропонує кабальні умови, аби потім під час переговорів трішки уступити та отримати саме те, що хотів. Втім, є й інший варіант: що президент США скаже «або буде, як я вирішив, або не буде ніяк, і ви про це пошкодуєте». До цього треба бути готовими.
В якості висновків можна ще раз зазначити: текст угоди поки що не є ані офіційним, ані остаточним. Однак те, що є, дійсно викликає аргументовані побоювання, оскільки це абсолютно невигідні умови. Якщо це дійсно пропозиція Америки – слід негайно починати переговори.
Перевомини з США щодо угоди про корисні копалини та ресурси обов’язково стануть складним процесом, який вимагатиме ретельної підготовки та стратегічного підходу. Важливо залишатися гнучкими, дипломатичними та вдячними за минулу допомогу, але разом із тим рішучими у відстоюванні національних інтересів.
Микита Трачук
