Призначення Санае Такаїті прем'єр-міністром Японії 21 жовтня 2025 року стало для країни, де сходить сонце, подією величезного масштабу. Це свідчить про глибокі зміни у політичному ландшафті держави: вперше в історії Японії — нації, яка відзначається глибоким соціальним консерватизмом та одним із найбільших у західному світі гендерних дисбалансів у владі — уряд очолила жінка. Однак Санае Такаїті — фігура настільки ж неординарна, наскільки й контроверсійна.
Біографія Такаїті відверто нетипова для політичного діяча. Фанатка хеві-металу, в минулому — барабанщиця в рок-гурті, байкерка і володарка чорного пояса з карате. Та за цим бекграундом ховається найжорсткіший представник Ліберально-демократичної партії (ЛДП) Японії, який прагне переписати пацифістську конституцію країни та впровадити націоналістичний погляд на історію. Її політичний курс також відзначається негативним ставленням до РФ.
Чим же відома «залізна леді Японії», яку вже порівнюють із Маргарет Тетчер? Чого очікувати від її політики та про що говорить її прихід до влади? З ким із інших сучасних жінок-політиків можна порівняти Санае Такаїті? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук розбирався в питанні.
Санае Такаїті: контркультурний шлях до влади
Майбутня прем'єрка Японії народилася в 1961 році в префектурі Нара у сім'ї підприємців. Її шлях до влади вирізняється з-поміж політичної еліти Японії, оскільки жінка не спадковий політик. Після закінчення університету та навчання в престижному Інституті управління та менеджменту Мацусіта Такаїті вперше обралася до парламенту у 1993 році. До цього вона здобула досвід роботи в освітній сфері та пройшла стажування у Конгресі США — до речі, конгресменка, у якої вона стажувалася, була послідовним критиком Японії.
Особливий інтерес викликає молодість та захоплення майбутньої прем'єрки, які різко контрастують з її нинішнім офіційним статусом. У студентські роки Такаїті була барабанщицею у хеві-метал гурті, де виконувала кавери таких легенд важкої сцени, як Black Sabbath та Deep Purple. Вона зізнавалася, що її улюбленою розминкою була композиція Deep Purple «Burn» з дуже активною драм-партією, а серед її фаворитів — не менш культова метал-команда Iron Maiden. Символічно, що десятиліття потому Такаїті почнуть називати «залізна леді Японії».
Навіть ставши високопоставленим чиновником, вона зберігала цю пристрасть, тримаючи електронну ударну установку у своїй токійській резиденції для пізніх нічних джем-сесій. Крім музики, жінка була активною байкеркою (їздила на Kawasaki Z400GP) та займалася карате, здобувши чорний пояс. Ці риси не лише створили їй імідж нетипової особистості, але й вплинули на стиль лідерства: жорсткий, рішучий та неформальний.
Політична ідеологія Такаїті є безкомпромісною та ультраконсервативною. Вона є ученицею та політичним протеже покійного прем’єр-міністра Синдзо Абе. Санае прагне наслідувати його політичний курс, включаючи стимулювання економіки шляхом фіскальних витрат та посилення військового потенціалу. Її консерватизм визначений у специфічному японському сенсі: це не лише безкомпромісна позиція щодо безпеки та жорсткий курс щодо сусідів, а й захист імператорської системи та протекціоністський підхід до економіки.
Такаїті прийшла до влади на тлі зростаючої політичної нестабільності в ЛДП — зокрема, після корупційних скандалів. Вона вважає за необхідне консолідацію правих сил Японії.
Незважаючи на свій статус першої жінки-прем'єрки, погляди нової японської лідерки є глибоко традиціоналістськими. Такаїті рішуче виступає проти ЛГБТ та реформ, направлених на гендерну рівність та репрезентативність. Вона проти дозволу подружнім парам зберігати різні прізвища та підтримує збереження виключно чоловічої спадковості імператорського престолу. Виходить цікавий парадокс: хоча Санае й жінка — очікувати від неї лібералізації та «ожіночення» політики точно не варто.
Прем'єрка в стилі «мілітарі»
Одним з ключових стовпів політичної програми Такаїті є повне переосмислення післявоєнної японської доктрини безпеки та її конституційних обмежень. Її головна мета — ревізія пацифістської конституції Японії, зокрема відомої статті 9, де Токіо «назавжди відмовляється від війни як суверенного права нації» і повністю забороняє участь у будь-яких бойових діях.
Такаїті пропонує радикальний крок: перейменувати Cили самооборони Японії у повноцінну та офіційну «Національну оборонну армію». Така зміна є не лише питанням юридичної термінології, але й глибоким символічним розривом із доктриною, на якій Японія будувала свою зовнішню політику після 1945 року. Своєю чергою, ця дія здатна фундаментально змінити архітектуру безпеки всієї Східної Азії, що вже викликає серйозне занепокоєння у Пекіні, Сеулі та Пхеньяні. Очевидно також, що Такаїті підтримує значне збільшення військових витрат — до 2% ВВП на оборону до 2027 року.
Значним каталізатором цього прискореного «правого повороту» (загальний західний тренд) в політиці Японії є деградація міжнародного порядку. Такі події, як вторгнення Росії в Україну та непередбачуваність політики США, особливо після переобрання Трампа, підірвали довіру японської еліти до глобальної системи, заснованої на верховенстві права. Японське керівництво, схоже, вважає, що міжнародне право вже не діє так, як раніше. А тому єдиний спосіб виживання в агресивному регіоні полягає у стримуванні та розвитку власних силових можливостей.
Серед іншого, Такаїті відома своїм націоналістичним поглядом на історію. Вона виступає за те, щоб Японія відмовилася від постійного публічного покаяння за події минулого. Це відображається у її ставленні до синтоїстського храму Ясукуні, де вшановуються загиблі японські бійці у Другій світовій — включаючи конкретних військових злочинців. Нова прем'єрка регулярно відвідує це місце. Для розуміння: це майже те ж саме, якби в Німеччині створили великий меморіал бійцям CC, а німецький канцлер регулярно би приходив, аби віддати шану цим людям.
Санае Такаїті має одну з найжорсткіших позицій щодо Кремля з усіх японських політиків. Вона послідовний критик російської агресії, що засуджує війну в Україні. Ця позиція знайшла своє відображення у підтримці Токіо всебічних економічних санкцій проти Москви ще за часів минулого уряду. Позиція Такаїті чітка, а тому ще у травні 2022 року, коли вона обіймала посаду голови головної політичної ради ЛДП, РФ включила її до свого санкційного списку.
Позиція Такаїті знаменує собою кінець японських ілюзій щодо можливості вирішення територіальної суперечки навколо північних територій (Курильських островів) шляхом діалогу. Після того, як Москва вийшла з мирних переговорів у 2022 році, Токіо класифікував дії Росії в Україні як такі, що «в односторонньому порядку змінюють статус-кво силою» — термінологія, яка раніше зазвичай резервувалася для опису дій Китаю. Такаїті тепер чітко позиціонує РФ поряд з Китаєм та Північною Кореєю — як загрозу, яку необхідно стримувати.
Від Токіо до Києва: Такаїті та світова коаліція «залізних леді»
Зовнішньополітичний курс Такаїті ставить її в один ряд із когортою впливових жінок-лідерів у західному світі, що демонструють рішучість у протистоянні російському ревізіонізму. Ці лідери, попри значні ідеологічні відмінності та безліч питань до кожного з них, становлять собою транснаціональну коаліцію «яструбів» у питаннях російсько-української війни.
Наприклад, Джорджа Мелоні, прем’єрка Італії, яка очолює право-популістичний уряд, незмінно залишається одним із найтвердіших прихильників військової та фінансової допомоги Україні в Європі. Іншим яскравим прикладом є Кая Каллас, яка, обіймаючи до 2024 року посаду прем'єр-міністра Естонії, а згодом — Верховного представника ЄС із закордонних справ та політики безпеки, є одним із найрішучіших критиків Кремля у Європі. Каллас категорично виступає проти будь-яких територіальних поступок агресору, наголошуючи, що це створить небезпечний прецедент для світового порядку.
До цієї коаліції також належить і Метте Фредеріксен, прем'єр-міністерка Данії. Хоча вона є лідеркою соціал-демократів і не схвалює радикально праві ідеї, політикиня все ж активно підтримує військову та фінансову допомогу Києву, разом з іншими скандинавськими партнерами. Аналогічну рішучість демонструвала й Інгріда Шимоніте, яка в минулому році залишила посаду голови уряду Литви. Вона вимагала збереження та посилення санкцій проти Росії та Білорусі до повного відновлення територіальної цілісності України та навіть надання репарацій за завдані збитки. На інституційному рівні ця політика підтримується Урсулою фон дер Ляєн, президенткою Єврокомісії, яка є ключовим архітектором санкційної та фінансової допомоги ЄС.
Резюмуючи, Санае Такаїті є не просто першою в історії жінкою-прем’єром Японії, а й ідеологічним символом глибокого «правого розвороту» у японській та світовій політиці. Її унікальний шлях від барабанщиці рок-гурту та байкерки до жорсткої націоналістки на чолі потужної азійської держави відображає історичний момент, коли Японія, схоже, відмовляється від післявоєнного пацифізму на користь мілітаризації. Що зрозуміло з точки зору конкретних внутрішніх та міжнародних причин, але разом із тим викликає глибоке занепокоєння у всіх, хто пам'ятає історію цієї країни в ХХ сторіччі.
Під керівництвом нової прем'єрки Японія, скоріше за все, прискорить перегляд конституції та проводитиме більш жорстку лінію в усіх сферах. Уряд Такаїті чітко визнав, що міжнародний порядок, заснований на правилах, більше не є достатньо надійним для гарантування безпеки. Загалом же прихід до влади подібних політиків є симптомом глибокої кризи всього світового устрою після 1945 року та викликає аргументовану тривогу.
