Політичний ландшафт західних демократій в останні роки переживає фундаментальну трансформацію. Рухи, які ще нещодавно вважалися маргінальними, нині займають центральне місце в політикумі, кидаючи відкритий виклик повоєнним політичним та соціальним нормам.
Ця тенденція, відома в публічному дискурсі як «правий поворот», проявляється як в електоральних успіхах правоконсервативних та популістських партій, так і в посиленні суспільного невдоволення, яке в крайніх формах переростає у вуличні протести та політично мотивоване насильство.
Сучасний «зсув вправо», який ми спостерігаємо, є не випадковим явищем, а наслідком поєднання низки глибоких криз, що розхитують основи західних суспільств. Економічне невдоволення, невирішені питання міграції та падіння довіри до традиційних політичних інституцій створили ситуацію «ідеального шторму», що і дозволило популістам маніпулювати страхами та невпевненістю населення, пропонуючи прості рішення складних проблем.
Чому ж на Заході так зростає популярність правих рухів, партій, політиків та радикальних поглядів загалом, і яким чином це проявляється? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук розбирався в питанні.
Сполучені Штати Америки: епоха політичного насильства
Вбивство впливового консервативного активіста Чарлі Кірка 10 вересня 2025 року стало кульмінацією ескалації політичного насильства, що наростало в Сполучених Штатах впродовж років. Під час публічного виступу в Університеті долини Юти в штаті Юта Кірк був убитий пострілом снайпера. Відповідно до офіційних звітів, обвинувачений, 22-річний Тайлер Джеймс Робінсон, був заарештований через два дні після трагедії.
Загибель Кірка, який був провідною фігурою в протрампівському таборі та активно критикував надання допомоги Україні, викликала значний резонанс. Президент Дональд Трамп особисто висловив співчуття та оголосив чотириденну національну жалобу, наказавши приспустити державні прапори.
Однак ця подія не була ізольованим інцидентом. Вона стала тривожним проявом значного сплеску політично мотивованого насильства, який спостерігався у США в першій половині 2025 року. Дані, зібрані Центром вивчення тероризму та реагування на тероризм (START) при Університеті Меріленду, свідчать про загрозливу динаміку. За перші шість місяців 2025 року було зафіксовано понад 520 актів тероризму і цільового насильства, що на 40% більше, ніж за аналогічний період 2024 року. Кількість атак з великою кількістю жертв (чотири і більше) зросла на 187.5%.
Це загрозливе зростання насильства свідчить про глибоке розшарування американського суспільства. Смерть відомого політичного діяча є символом деградації політичної дискусії: коли слова перестають бути достатніми, ідеологічні протиріччя між правими та лівими починають вирішуватися за допомогою зброї. Втрата довіри до інституцій, а також відчуття, що політики та партії не здатні здійснювати реальні зміни, змушують частину суспільства вдаватися до радикальних дій.
Слід зазначити, що хоча політичне насильство у США історично частіше пов’язували з ультраправими , дані за 2025 рік показують, що воно стало «ідеологічно дифузним». Це є проявом ширшого суспільного невдоволення, де ідеологія часто є лише додатковим стимулом для людей, які вже схиляються до насильства. Вбивство Кірка, у свою чергу, може спровокувати «заклики до війни, помсти чи відплати» з боку правих, що лише посилить спіраль насильства.
Велика Британія: протести проти ісламізації
Тенденція «правого повороту» виходить за межі Сполучених Штатів і активно проявляється в Європі, зокрема у Великій Британії. 13 вересня 2025 року в Лондоні відбувся масовий марш «Unite the Kingdom», організований антиімміграційним активістом Томмі Робінсоном. У ньому взяли участь понад 100 тисяч осіб, що стало однією з наймасштабніших демонстрацій подібного роду за всі останні роки.
Символіка цього мітингу підкреслила транснаціональний характер сучасних правих рухів. Учасники несли не лише британські та англійські прапори, а й американські та ізраїльські, а також носили кепки MAGA Дональда Трампа. Це є прямим свідченням того, що праві рухи більше не є суто національними явищами: вони об'єднані спільною ідеологічною основою, що дозволяє їм вибудовувати транскордонну солідарність та своєрідний «правий інтернаціонал». Мітингарі скандували гасла, оплакуючи Чарлі Кірка, вбитого лише трьома днями раніше, що безпосередньо пов'язало британський рух з подіями в США.
Ключовим каталізатором цього протесту стало питання імміграції, яке перетворилося на домінантну політичну проблему Британії, затьмаривши навіть економічні питання. Це відбувається на тлі рекордного числа мігрантів, які прибувають до країни, що лише посилює суспільну напругу та сприяє зростанню антиімміграційних настроїв.
Популісти успішно переорієнтували суспільну увагу від складних економічних проблем на більш емоційно заряджену тему, створивши наратив, згідно з яким мігранти є головною причиною всіх інших проблем, що дозволило їм мобілізувати масову підтримку суспільства. Сюди ж додається рекордне зростання популярності правої партії «Реформа» Найджела Фараджа та її чудовий результат на останніх місцевих виборах у Британії.
Європа: континент, що змішується вправо
За останні роки праві партії стали помітною силою у дуже багатьох європейських країнах. Це стійка тенденція, яка підтверджується від одних виборів до інших. Лише декілька ключових прикладів:
- Німеччина. Радикальна права партія «Альтернатива для Німеччини» (AfD) стала найпопулярнішою у ФРН згідно з опитуваннями.
- Австрія. Праві партії на кшталт «Австрійської партія свободи» (FPÖ), регулярно отримують суттєву підтримку. Саме ця політсила може очолити уряд країни вже після наступних виборів.
- Польща. На тлі виборів 2023 року правляча консервативна партія «Право і справедливість» (PiS) втратила частину підтримки, новий уряд вже більш ліберальний та проєвропейський. Але при цьому значно зміцніли інші праві партії, такі як Конфедерація (Konfederacja), що посилила тенденцію до зростання популярності правого руху. Врешті на президентських виборах-2025 переміг Кароль Навроцький, який часто критикує «ліберальний ЄС».
- Словаччина. У 2023 році перемогу на парламентських виборах здобув Роберт Фіцо та його партія SMER, відомі своїми націоналістичними, антиіммігрантськими та проросійськимми позиціями. Фіцо постійно критикує ЄС та його керівництво, а також фактично негласно підтримує російську політику.
- Угорщина. Правий прем'єр-міністр Віктор Орбан залишається при владі вже понад 15 років, керуючи урядом, який займає різко антимігрантську та антиглобалістську позицію. Також угорський лідер відомий своїм прихильним ставленням до РФ та Путіна.
- Нідерланди. У цій країні нещодавно суттєво зросла популярність антимігрантської та націоналістичної «Партії свободи» (PVV) Гарта Вілдерса.
- Італія. На виборах 2022 року перемогу здобула коаліція на чолі з партією «Брати Італії», яку очолює Джорджія Мелоні, відома своїм консервативним і націоналістичним порядком денним. Значну підтримку отримали й інші праві: «Рух 5 зірок», «Ліга Півночі», «Вперед, Італія» Берлусконі тощо.
- Франція. Марін Ле Пен та її партія «Національне об’єднання» продовжують зміцнювати свої позиції, навіть не дивлячись на судовий вирок для політикині.
- Португалія. На останніх парламентських виборах один з найбільш «лівих» регіонів країни, Алентежу, після десятиліть влади соціалістів та комуністів став ключовою електоральною опорою для ультраправої партії Chega. Вона відома, зокрема, радикальними антимігрантськими закликами.
«Ідеальний шторм» популізму
Причини зростання популярності правих рухів є багатофакторними та взаємопов’язаними. Вони не обмежуються єдиною проблемою, а є результатом взаємодії економічних, соціальних та культурних чинників, що створюють сприятливий ґрунт для популістських наративів.
Страх втрати свого добробуту через кризи створює сприятливий емоційний фон для популістських партій, які пропонують захист від невідомості та змін. Яскравим прикладом цього є масові протести фермерів по всьому Європейському Союзу, що розпочалися на початку 2024 року. Основними причинами невдоволення були комплексні заходи Європейської зеленої угоди, зростання інфляції та, що особливо важливо, конкуренція з агропродукцією з третіх країн, зокрема й імпортом українського збіжжя.
Міграційна політика ЄС також залишається серйозною проблемою. Це багатошарове явище, що включає проблеми нелегального перетину кордонів, розподілу мігрантів, їх інтеграції, а також питання організованої злочинності та міжетнічних конфліктів. Нездатність обмежити міграційний тиск призводить до розбіжностей між лідерами держав-членів ЄС і ставить під сумнів принцип європейської солідарності. Міграція загалом є ідеальним каталізатором для правих, оскільки вона дозволяє об'єднати кілька типів страхів в один потужний наратив: економічний (використання державних ресурсів), безпековий (злочинність) та культурний (загроза ідентичності).
В цілому ж довгостроковий тренд до зростання правого популізму розпочався із завершенням «холодної війни», що підірвало легітимність традиційних партій, які існували в умовах біполярного світу. Це вказує на глибинну кризу політичних інституцій. Коли громадяни перестають вірити, що система здатна вирішувати їхні проблеми, вони починають шукати альтернативні шляхи, що включають підтримку радикальних рухів або, в крайніх випадках, насильство.
Резюмуючи, «правий поворот» — це не просто політичний рух, а комплексна відповідь на глибокі системні кризи, які розхитують західні демократії. Він проявляється як в електоральних успіхах праворадикальних партій, так і в зростанні політичного насильства. Отримані дані демонструють, що ця тенденція створює нові виклики, які можуть призвести до поглиблення внутрішніх конфліктів та дестабілізації.
Події останніх років та місяців, від європейських виборів до вбивства Чарлі Кірка та масових протестів у Лондоні, є взаємопов'язаними симптомами системних криз. Популісти ефективно використовують страхи та невпевненість, що виникають на тлі економічних труднощів, міграції та втрати довіри, щоб мобілізувати широку підтримку та посилити поляризацію. Повні наслідки цього зсуву ще належить побачити, але наявні дані вказують на початок нової, потенційно куди більш неспокійної епохи для західного світу.
