Європейський континент – дуже складна та багатошарова політико-соціальна структура. Зараз Європа переживає тектонічні зміни в політичному ландшафті: у багатьох країнах дедалі більше голосів отримують праві та ультраправі партії.
Від Німеччини до Італії та від Польщі до Франції ми бачимо підйом партій, які ще нещодавно перебували в цілковитому маргінесі, на узбіччі політичних процесів. Цей «правий поворот» зачіпає значну частину населення ЄС, спонукаючи політиків і експертів обговорювати причини та потенційні наслідки цих змін.
Правий поворот у європейських країнах: як це відбувається
За останні роки праві партії стали помітною силою у багатьох європейських країнах. Причому це не просто тренд якогось конкретного політичного сезону – це стійка тенденція, яка підтверджується від одних виборів до інших. Наприклад:
- Німеччина. Партія «Альтернатива для Німеччини» (AfD) отримала підтримку на виборах у кількох федеральних землях і змогла зміцнити свої позиції на національному рівні. В 2023 році AfD здобула другу позицію на кількох регіональних виборах, посиливши вплив у східних землях країни. Гарний результат «Альтернатива» продемонструвала і на місцевих виборах-2024, подекуди з відривом випередивши чинні урядові політсили.
- Австрія. Праві партії, такі як «Австрійська партія свободи» (FPÖ), регулярно отримують суттєву підтримку, а їхній лідер Герберт Кікль відомий жорсткою позицією щодо міграції. Австрія є досить багатою, розвиненою та комфортною для життя країною, яка постійно приваблює все нових і нових мігрантів. Подекуди це викликає серйозне роздратування у частини місцевих мешканців, що і конвертується у голоси підтримки правих.
- Польща. На тлі виборів 2023 року правляча консервативна партія «Право і справедливість» (PiS) втратила частину підтримки, новий уряд вже більш ліберальний та проєвропейський. Але при цьому значно зміцніли інші праві партії, такі як Конфедерація (Konfederacja), що посилила тенденцію до зростання популярності правого руху.
- Словаччина. У 2023 році перемогу на парламентських виборах здобув Роберт Фіцо та його партія SMER, відомі своїми націоналістичними та антиіммігрантськими позиціями. Фіцо постійно критикує ЄС та його керівництво, а також фактично негласно підтримує російську міжнародну політику (втім, словацький лідер достатньо розумний, аби не казати цього напряму і публічно).
- Угорщина. Правий прем'єр-міністр Віктор Орбан залишається при владі вже майже 15 років, керуючи урядом, який займає різко антимігрантську та антиглобалістську позицію. Також угорський лідер відомий своїм прихильним ставленням до РФ та Володимира Путіна. Вже після початку повномасштабного вторгнення він їздив до Москви та тиснув руку російському диктаторові. До того ж Будапешт має прямий контракт з «Газпромом» на 15 років, підписаний напередодні війни.
- Нідерланди. У цій країні нещодавно суттєво зросла популярність антимігрантської та націоналістичної «Партії свободи» (PVV) Гарта Вілдерса.
- Італія. На виборах 2022 року перемогу здобула коаліція на чолі з партією «Брати Італії», яку очолює Джорджія Мелоні, відома своїм консервативним і націоналістичним порядком денним. Значну підтримку отримали й інші праві: «Рух 5 зірок», «Ліга Півночі», «Вперед, Італія» Берлусконі тощо.
- Франція. Марін Ле Пен та її партія «Національне об’єднання» продовжують зміцнювати свої позиції. Вони продемонстрували гарний результат на недавніх парламентських виборах, і багато хто вважає, що на наступних президентських перегонах політикиня може стати серйозним конкурентом. Окрім цього, як мінімум до 24.02.2022 Ле Пен дуже прихильно ставилася до Путіна. Ходять вперті чутки, що її політсила отримувала фінансування з Кремля.
Згадаймо, нарешті, цьогорічні вибори в Європарламент. Вони підтвердили тенденцію «правого повороту» в Європі, оскільки праві та консервативні партії значно зміцнили свої позиції в багатьох країнах-членах ЄС. Це включає збільшення представництва таких політичних сил, як група «Європа націй та свободи», до якої належать популістські та євроскептичні партії з Італії, Франції, Польщі та Нідерландів. Результати виборів свідчать про зростання підтримки виборцями антимігрантських і антиглобалістських позицій, а також вимог до обмеження влади європейських інституцій чи навіть ліквідації Євросоюзу.
Даний огляд свідчить про широту й масштабність зростання популярності правих партій у різних куточках Європи. Ситуація змушує задуматися про основні причини такої тенденції.
Причини зростання підтримки правих партій у Європі
Однією з ключових причин зростання підтримки правих партій є антимігрантські настрої, які виникли внаслідок міграційних криз 2015-2016 років та, в деяких країнах, через постійні потоки біженців з Близького Сходу та Африки. Уряди, які дотримуються ліволіберальних поглядів, часто не можуть ефективно вирішувати проблеми, пов’язані з міграцією, що призводить до зростання невдоволення в суспільстві. Щобільше: влада таких країн прямо заохочує мігрантів до подальшого переселення.
Наприклад, Німеччина та Швеція, які колись були взірцями суто європейської толерантності, нині зіштовхуються з протестами на тлі різкого збільшення кількості мігрантів. За даними Pew Research Center, близько 45% німців у 2022 році висловили стурбованість надмірною кількістю мігрантів, що на 15% більше, ніж у 2017-му. У свою чергу, Швеція, яка має найбільше нових громадян на душу населення серед європейських країн, демонструє посилення популярності антимігрантських партій на зразок «Шведських демократів».
Ще однією причиною «правого повороту» є реакція на ліволіберальну ідеологію та cancel culture – «культуру відміни». Європейське суспільство все більше відчуває дисонанс між традиційними цінностями та ліволіберальними ініціативами, такими як підтримка ЛГБТ-спільнот, «зелена» політика, різні культурні ініціативи та постійна модернізація і реформування соціальних норм.
У таких країнах, як Франція та Італія, зростає підтримка політиків, які виступають за повернення до «істинно європейських цінностей», які при цьому розуміються досить абстрактно, але головне – «не так, як зараз». У Франції Марін Ле Пен використовує риторику захисту традиційних цінностей і часто критикує євробюрократію за надмірне втручання у внутрішні справи країни. Подібним чином у Німеччині AfD активно висловлює незгоду з культурними і соціальними ініціативами, просуваючи гасла «ні» культурній деконструкції та, звичайно ж, виступаючи проти мігрантів.
Не можна забувати й про проблеми в економіці та недовіру до Євросоюзу загалом. Економічні труднощі, спричинені пандемією COVID-19, інфляцією, нестабільністю цін на енергоносії та, врешті, війною в Україні, також сприяють зростанню популярності правих партій. В свою чергу, уряди Європейського Союзу не завжди ефективно справляються з цими викликами, що призводить до недовіри громадян до ЄС як інституції. Та ж Німеччина зараз перебуває у кризі: фіксується значна рецесія, помітне падіння об’ємів промислового виробництва, зростання цін та релокація частини бізнесу за кордон.
В Італії партія Джорджії Мелоні набрала популярність, пропагуючи економічний націоналізм і вимагаючи більше суверенітету у питаннях бюджету та економічної політики. Угорщина також веде використовує риторику, підкреслюючи необхідність енергетичної незалежності та захисту інтересів угорської економіки. Згідно з даними Eurobarometer, 37% італійців та 44% угорців у 2022 році висловлювали скепсис щодо політики ЄС та всього об’єднання в цілому.
Нарешті, не слід скидати з рахунків і російський вплив. Для багатьох європейських правих (особливо до вторгнення в Україну) Росія здавалася значною та опозиційною глобалістському істеблішменту державою, яка стоїть на варті традиційних цінностей. Православне християнство, ворожість до ЛГБТ та абортів, слово «ліберал» як лайливе, мачизм, брутальність та патерналізм у дбайливо сконструйованому політтехнологами образі Володимира Путіна, російські гроші, врешті – все це мало величезний вплив на консервативні рухи ЄС. Втім, зараз пряма публічна підтримка агресії РФ для більшості європейських правих є табу. Хоча, скоріше за все, симпатії до Москви у деяких все ж таки зберігаються.
Проросійські настрої – не ноу-хау для праворадикалів Європи. Частина з них виступає проти санкцій щодо Росії, вимагає припинити допомогу України. Це характерно для політиків у таких країнах, як Угорщина (де Орбан відкрито виступає за співпрацю з Москвою) і Словаччина, де Роберт Фіцо під час виборчої кампанії висловлювався проти участі у військовій підтримці України. Подібні ж наративи звучать від AfD у Німеччині та деяких інших сил.
Окремі аспекти «правого повороту» в різних країнах
Аналізуючи це питання загалом, є великий ризик відійти в теоретичні політологічні конструкції та абстрактні роздуми. Тож знову варто розбирати даний кейс на конкретних прикладах.
Наприклад, у ФРН підтримка правих перш за все має яскраво виражене антиміграційне забарвлення, а також будується на культурних питаннях. «Альтернатива для Німеччини» спекулює на темах обмеження міграції та захисту традиційних сімейних цінностей. Досить велика частина німецького населення підтримує AfD через негативне ставлення до політики уряду у сфері міграції. На сході Німеччини AfD набирає популярності завдяки риториці про захист місцевих робочих місць і безпеку громадян.
Угорщина та Польща грають на власному націоналізмі та євроскептицизмі. В Угорщині партія «Фідес» Віктора Орбана підтримує як антиіммігрантську політику (при тому, що в країні майже немає мігрантів з культурно відмінних держав), так і педалює євроскептичність у своїх громадян. У Польщі партія «Право і справедливість» також виступає проти ліберальної політики ЄС та намагається «захистити національні інтереси», як вони це бачать. Обидві країни прямо та безальтернативно протиставляють себе «брюссельській бюрократії» та борються за збільшення суверенітету. Не гребуючи, втім, при цьому отримувати величезні субвенції та дотації з того самого ненависного Брюсселю.
Франція та Італія – це скоріше про соціальний консерватизм і економічний націоналізм. У Франції Марін Ле Пен зосереджується на економічному націоналізмі та захисті традиційних цінностей, отримуючи все більшу підтримку серед місцевого населення. Вона закликає перш за все до нових підходів у економіці, хоча в риториці є й багато антимігрантських тез. В Італії ж Джорджія Мелоні пропагує консервативні та націоналістичні ідеї, виступаючи за зміцнення кордонів та обмеження впливу наддержавних структур ЄС на внутрішню політику.
Вплив «правого повороту» в Європі на Україну: виклики та можливості
Зміни в політичному ландшафті Європи, де все більшу підтримку отримують праві та ультраправі сили, мають важливі наслідки і для нашої держави. Зростання популярності євроскептичних та антиглобалістських партій, які виступають за обмеження зовнішнього впливу, скорочення міграційних потоків і посилення національного суверенітету, формує нові політичні ризики та можливості. Аналізуючи цей «правий поворот», ми можемо визначити кілька ключових аспектів, які визначатимуть відносини між Україною та Європою в найближчі роки.
- Послаблення підтримки України в деяких країнах ЄС
Одним з найзначніших ризиків для України є можливість послаблення підтримки з боку окремих європейських урядів, особливо у військовому та економічному аспектах. Попри те, що Україна має широке коло друзів серед європейських країн, зростання впливу правих партій може стати викликом для підтримки українських ініціатив. Деякі праві політики в Європі не підтримують тривале фінансування чи військову допомогу Україні, посилаючись на необхідність зосередити ресурси на внутрішніх проблемах.
- Ускладнення євроінтеграційних процесів
Підйом радикальних політсил, які критикують Євросоюз та його розширення, може уповільнити процес євроінтеграції для України. Євроскептики з правих партій виступають проти подальшого розширення ЄС, побоюючись, що нові члени з нестабільними економіками і потребою в значних ресурсах послаблять блок.
- Міграційна політика та обмеження на працевлаштування
Посилення антимігрантських настроїв у Європі може ускладнити ситуацію для українських біженців та трудових мігрантів. За даними ООН, понад 8 мільйонів українців виїхали в Європу з початку повномасштабної війни. Наразі на території ЄС проживає близько 5 мільйонів наших громадян. Більшість із них отримали тимчасовий захист та можливість працювати, однак праві партії закликають переглянути політику щодо міграції. У разі, якщо ці партії здобудуть більше влади, вони можуть вимагати жорсткішого контролю за біженцями та обмеження соціальних програм для них.
- Посилення антиукраїнських інформаційних кампаній та пропаганди
Деякі праві партії та їхні лідери в Європі отримують фінансову або політичну підтримку від Росії. Це не завжди означає, що вони відкрито займають проросійські позиції, але часто є каналами для антиукраїнських наративів та критики санкційної політики ЄС. Такі політичні сили можуть активно сприяти поширенню дезінформації щодо подій в Україні, що може негативно вплинути на суспільні настрої та обсяг допомоги Україні.
Вже зараз можна спостерігати, як у Польщі, Німеччині та Італії пропаганда з антиукраїнськими меседжами знаходить відгук серед частини населення. Для України це сигнал про необхідність активніше співпрацювати з європейськими ЗМІ та громадськими організаціями для протидії таким наративам.
Однак попри виклики, Україна має можливість використовувати «правий поворот» для зміцнення відносин з окремими країнами, які поділяють інтереси безпеки та готові підтримувати її в боротьбі з РФ. Такі країни, як Польща та країни Балтії, самі мають серйозні побоювання щодо російської агресії і залишаються союзниками України, не дивлячись навіть на деякі непорозуміння. Незважаючи на консервативні тенденції у внутрішній політиці, вони активно підтримують антиросійську позицію.
Зміцнення двосторонніх зв’язків із Польщею, Литвою, Латвією та Естонією є важливим для України як в контексті безпеки, так і економічного співробітництва. Також існує перспектива розширення відносин з деякими південними країнами Європи, зокрема з Італією, яка, попри прихід правих до влади, поки що займає проукраїнську позицію.
Чи буде тепер Європа завжди правою
Авжеж, ні. В політиці є все, окрім одного: постійності.
Ріст підтримки правих партій в Європі має глибокі корені, пов’язані з соціально-економічними труднощами, культурними змінами та загостренням міграційних питань. Це не просто тимчасове явище: в умовах економічної нестабільності, зростання інфляції та міграційних викликів населення дедалі частіше шукає альтернативу традиційним політичним силам. Якщо ЄС не зможе запропонувати ефективні рішення для розв'язання цих питань, ми можемо очікувати, що правий поворот у Європі стане не лише короткочасним трендом, але і тривалою тенденцією, яка визначатиме політичний ландшафт континенту на наступні десятиліття.
Однак рано чи пізно реалії зміняться, і маятник політичних вподобань знову загойдається в іншу сторону. Однак наразі Україні слід виходити з того, що є, і адаптуватися до цих реалій.
У нашому попередньому тексті агентство UA.News розбирало аналогічні тенденції зростання популярності правих ідей у США, на прикладі перемоги Дональда Трампа. Докладніше - за посиланням.
Микита Трачук