Перемога Дональда Трампа на виборах 2024 року стала яскравим символом глибоких змін у настроях американського суспільства. За останні роки США, як і багато країн Заходу, зіткнулися зі хвилею «правого повороту», коли виборці все більше підтримують консервативні ідеї та традиційні цінності. Для багатьох американців Трамп — це не лише політик, а й уособлення спротиву ліволіберальній ідеології, яка панує в медіа та серед політичних еліт. Це перемога не просто людини, а цілої системи поглядів, яка відкидає безконтрольну міграцію, радикальну кліматичну політику, захист абортів та гендерну політику, які стали частиною риторики Демократичної партії.
При цьому провал демократів та тріумф Трампа – не випадковість і не наслідок якоїсь помилки в аналізі. Все було закономірно. Демократична партія відверто загубила власного виборця. Не стільки Трамп якось надуспішно провів кампанію – ні, це Америка за останні роки дуже сильно змінилася. При цьому радикальних змін у суспільстві, як це нерідко буває, чомусь не помітили ані соціологи, ані політтехнологи демократів. Точніше, помітили вже постфактум.
Що стоїть за правим поворотом у США
Розглядаючи причини перемоги Трампа, важливо зрозуміти, що саме викликало настільки масове обурення в американців та підштовхнуло їх до протестного голосування. Саме так слід розглядати підтримку республіканця: це протест проти наявного стану речей та домінуючих у політикумі ідеологем та соціальних конструктів.
Насправді, «правий поворот» є реакцією на три основні фактори: економічне розчарування, розкол між політичними елітами та народом, і культурні зміни. Все це відчуває більшість американців, і на цьому вміло грав Дональд Трамп.
- Економічні проблеми: інфляція, зростання цін та втрата робочих місць
Однією з найбільших проблем для пересічних американців стала економічна криза, яка торкнулася їхнього повсякденного життя. Інфляція, зростання цін на продукти харчування, житло, пальне — це не просто абстрактні економічні показники, а реальність, з якою стикається кожна родина.
Особливо гостро це стали відчувати після пандемії Covid-19. І хоча економічна політика адміністрації Байдена була досить успішною та продуманою, її не можна назвати на 100% ефективною. Як ми бачимо, перемогу демократам вона забезпечити не змогла.
У 2024 році, згідно з дослідженням Pew Research Center, понад 60% американців називали інфляцію одним із найбільших своїх занепокоєнь. У той час, як демократична адміністрація обіцяла нові реформи та підвищення соціальних виплат, для багатьох такі обіцянки здавались недостатніми та далекими від реальних потреб. Власне, американці їм просто не вірили.
Крім того, численні представники робочого класу (а це від 30% до 50% всього населення США в залежності від підрахунків) вважають, що політика вільної торгівлі та глобалізації, яку активно підтримувала Демократична партія, завдала удару по їхніх кар'єрних перспективах. Закриття заводів, перенесення виробництв до Азії та зменшення кількості робочих місць для некваліфікованих працівників — усе це стало тягарем для середнього американця, якому важко знайти стабільну роботу та забезпечити свою сім'ю. Це породжує розчарування й агресію до політичної еліти, яка, як вважають багато хто, ігнорує їхні реальні проблеми.
Для наглядного прикладу можемо уявити умовного Джона з Огайо чи Вісконсина, мешканця не дуже великого міста. Він – білий чоловік середніх років, скоріше за все без вищої освіти, зате з робочою спеціальністю: наприклад, старший токар на великому заводі, технічний оператор на складі Amazon чи авторемонтник на місцевому аналогу СТО. Його дружина – домогосподарка, яка слідкує за домом та дітьми. Діти Джона ходять в просту муніципальну школу.
Наш Джон – абсолютно звичайний американець. Так, він не хапає з неба зірок та навряд чи має величезні кар’єрні перспективи. Але його професія потрібна та затребувана, він може дозволити собі орендувати невеликий будинок на околицях міста, взяти нове авто класу middle в кредит та потрошку накопичувати гроші для майбутнього навчання дітей у ВНЗ.
Інфляція не надто непокоїть людей творчих професій чи топменеджерів транснаціональних корпорацій десь у великих містах. «Вільні художники», «білі комірці», айтівці тощо – всі вони не дуже-то й підраховують, на скільки відсотків здорожчав стейк у магазині та не порівнюють ціну на молочну продукцію зараз та рік тому. Але Джон слідкує за цим, адже старається рахувати кожну копійку, не переплачуючи без потреби.
І ось Джон бачить, що за останні роки ціни на продукти зросли на 40-50%, а його зарплатня – ні: як отримував 20 доларів на годину п’ять років тому, так і отримує. Тож доводиться їсти або менше, або гірше. Він розуміє, що його будинок здорожчав на третину, і скоро доведеться шукати невелику двокімнатну квартиру замість таунхаусу. Як ми вже зазначали, економічна політика демократів в цілому була досить непоганою – принаймні якийсь час. Але Джону абсолютно все одно, що загальні абстрактні цифри демонструють економічне зростання. На нього ця економіка не працює, його ситуація стає тільки гіршою.
Щобільше: по телевізору та в Інтернеті Джон бачить, як представники влади обговорюють клімат, аборти, права мігрантів та трансгендерних людей, якусь незрозумілу війну в далекій Україні, яку Джон не факт що знайде на карті, геополітичне протистояння тощо. Джон відчуває роздратування, неспокій та дисонанс. І саме в це прицільно била вся політична риторика Дональда Трампа, яка закликала змінити порядок речей.
Звичайно ж, вище наведений лише уявний та умовний портрет, збірний образ. Але таких американців – мільйони. І майже всі вони на виборах підтримали Трампа.
- Розрив між політичною елітою та народом
Політичний та навіть ціннісний розкол між правлячою елітою та звичайними громадянами поглиблюється через відчуття того, що політики перестали представляти інтереси своїх виборців. У той час як простий американець зіштовхується з економічною нестабільністю, поступовим зростанням безробіття, невпевненістю у завтрашньому дні тощо – політики з блакитних екранів обговорюють питання, які, на думку багатьох громадян США, мають вторинне значення або є навіть відверто чужими для консервативного виборця.
Такі теми, як права трансгендерів, захист мігрантів чи радикальна кліматична повістка, виглядають відірваними від реального життя середньостатистичного американця. На прикладі нашого Джона це продемонстровано нехай трохи надмірно, але при цьому показово.
Трамп зміг уміло використати цей розрив, будуючи свою кампанію на прямих і навіть жорстких обіцянках повернути Америку «звичайним людям». Його позиція «проти еліт» знаходить відгук у серцях тих, хто втомився від багатослівних заяв політиків та їхньої схильності ігнорувати проблеми маленьких міст і звичайних робітників, концентруючись на тому, що з точки зору таких людей є неважливим. Для багатьох виборців підтримка Трампа стала способом висловити протест проти політики, яка насправді, як вони вважають, працює не на них, а на інтереси великих корпорацій, ТНК і міжнародних інвестиційних фондів.
- Культурний розкол та спротив «лівій» повістці
Крім економічних та політичних розбіжностей, на вибори 2024 року вплинув і глибокий культурний розкол у суспільстві. За останні роки Америка стала полем бою між радикальними ліволіберальними («лівацькими») ідеями та традиційними консервативними цінностями. Демократична партія все активніше підтримує права ЛГБТК+, захищає мігрантів (у тому числі нелегалів), просуває кліматичні реформи, які вимагають значних фінансових витрат та змін у способі життя американців. Але для багатьох жителів країни ці теми залишаються другорядними або навіть чужими, викликаючи лише обурення та роздратування.
Звичайний американець, навіть абсолютно толерантний та терпимо до всіх налаштований, може публічно мовчки погоджуватись з цими темами, але на особистому рівні йому близькі традиційні, більш консервативні та звичні «дідівські» цінності. Багато хто не розуміє, чому на вулицях міст стає небезпечно через міграцію, а їм розповідають про права мігрантів і необхідність ще більшої взаємоінтеграції. Так само питання абортів та гендерної політики викликають сильні емоції, адже для багатьох виборців це спроба зазіхнути на їхні традиції, права та світогляд. Нерідко це корелює і з релігійними переконаннями: недивно, що багато з виборців Трампа є парафіянами баптистських церков.
В цьому контексті дуже показовим є приклад конфлікту між Ілоном Маском та Джорджем Соросом. Власник Tesla та SpaceX ненавидить творця фонду «Відкрите суспільство» та відверто про це каже.
Вони обидва - представники надвеликого капіталу, але різного за своїм типом та походженням. Якщо Маск уособлює величезну та потужну національну важку промисловість (від автомобільної до космічної), то Сорос - представник спекулятивного капіталу, він талановитий, на межі геніальності фінансист та гравець на біржах, який заробляв гроші на коливаннях курсів та обвалах фондових ринків.
Однак у наш час Сорос відомий не цим. Він відомий як засновник фонду «Відкрите суспільство» та спонсор сотен, якщо не тисяч подібних організацій у десятках країн світу. Словосполучення «фонд Сороса» давно стало символічним, а сам Сорос уособлює весь цей рух. При цьому його структури дотримуються переважно радикально ліволіберальної ідеології. Організації з ім'ям та грошима Сороса спонсують безліч програм, які Маск як типовий виборець Трампа вважає деструктивними. Від ЛГБТ-пропаганди та гендерних досліджень до фінансування протестів і переворотів у деяких країнах - все це Сорос.
Через все це епатажний мільярдер відомий своїми різкими заявами на адресу 94-річного Сороса. Він називав його злодієм, лиходієм, людиноненависником, звинувачував у прагенні «зруйнувати саму тканину цивілізації» тощо. Можливо, втім, що тут є і якийсь особистий момент, адже один із синів Маска у 2022 році змінив стать, почав називати себе жінкою та заявив, що «позбувся будь-якої форми родства» з біологічним батьком.
Таким чином, перемога Трампаі є відповіддю на всі ці глибокі культурні та моральні розбіжності. Він відкрито критикує ті аспекти сучасної політики, які педалюються чинною елітою, але виглядають абсолютно чужими для багатьох (хоча й, звичайно, не всіх!) американців. Його позиція за традиційні цінності, контроль за міграцією та скептицизм до кліматичної повістки приваблюють людей, які шукають не просто змін, а повернення до омріяної «стабільності» та зрозумілості минулого, що їм видається можливим лише в рамках консервативного підходу.
Як «правий поворот» змінить політичний ландшафт Америки та Заходу в цілому
Перемога Трампа у 2024 році, ймовірно, спричинить великі зміни у політичному ландшафті США. З огляду на те, що він виграв вибори з великим відривом саме у «живих» голосах американців (випередив Гарріс на приблизно 5 мільйонів голосів), ця подія може стати поштовхом до більшого консолідування правих сил та зміцнення консервативного руху. Зміни, скоріше за все, торкнуться міграційної політики, соціальних програм, підходів до кліматичних реформ. Суспільство очікує більше обмежувальних заходів щодо нелегальної міграції, а також посилення контролю над криміногенною ситуацією, особливо у великих містах.
Крім того, новий культурний та політичний клімат може стимулювати подальші конфлікти між лівими та правими колами в країні. Боротьба за ідеологічне майбутнє США лише загострюватиметься. Демократична партія, ймовірно, буде змушена в чомусь переглянути свої позиції, щоб повернути довіру виборців, які відчули себе покинутими та незрозумілими.
Варто також зрозуміти, що «правий поворот» - не політичне ноу-хау США. Подібні тенденції (саме тенденції, а не тренди) давно фіксуються політологами та аналітиками у тій самій Європі. Це виражається в результатах виборів до національних парламентів і Європарламенту, де праві партії посилюють свої позиції. Причини цього явища часто схожі з американськими: занепокоєння через міграцію, економічну нестабільність, розрив між елітами та народом, а також невдоволення ліволіберальною політикою.
Ось кілька показових прикладів цієї тенденції:
1. Вибори до Європарламенту
У 2019 році вибори в Європарламент зафіксували зростання популярності правих сил, таких як французьке «Національне об’єднання» під керівництвом Марін Ле Пен, італійська «Ліга» Маттео Сальвіні та польська «Право і справедливість». Ці партії критично ставляться до міграційної політики ЄС, ліберальної культурної повістки та підтримують національний суверенітет над європейськими регуляціями. За попередніми оцінками, до наступних виборів праві можуть посилити свої позиції ще більше.
2. ФРН: успіхи «Альтернативи для Німеччини» (AfD)
У ФРН правопопулістська (а для деяких навіть неофашистська) партія «Альтернатива для Німеччини» (AfD) значно посилила свої позиції, особливо в східних федеральних землях. На останніх місцевих виборах AfD отримала високі результати, в деяких регіонах досягаючи понад 30% підтримки. Партія критикує політику відкритих дверей щодо мігрантів, а також виступає проти посилення кліматичних обмежень, які, на їхню думку, шкодять німецькій економіці. AfD, яка тривалий час перебувала у маргінесі німецької політики, сьогодні стала важливою силою та, ймовірно, впливатиме на формування урядів у деяких регіонах.
3. Австрія: партія «Свобода»
В Австрії «Австрійська партія свободи» (FPÖ), відома своїм націоналістичним курсом і жорсткою позицією щодо мігрантів, залишається популярною серед виборців. FPÖ постійно отримує підтримку близько 20-25% австрійців і вважається серйозним гравцем у політиці країни. Незадоволеність частини населення міграційною кризою та зростанням злочинності лише підвищує популярність FPÖ, що зростає на хвилі загальноєвропейського правого руху.
4. Словаччина: перемога партії Фіцо SMER
На парламентських виборах у Словаччині 2023 року перемогу здобула партія «Направлення – соціальна демократія» (SMER), яку очолює чинний прем’єр Роберт Фіцо. Хоча SMER позиціонує себе як соціал-демократична, її риторика останніми роками стала різко та відверто антиміграційною і антиєвропейською. Фіцо відкрито критикує ЄС та підтримує консервативні цінності, що відображає прагнення словаків до збереження традиційного способу життя і незалежності від політики Брюсселя.
5. Нідерланди: зростання популярності «Партії свободи» Герта Вілдерса
У Нідерландах «Партія свободи» (PVV), очолювана Гертом Вілдерсом, продовжує отримувати підтримку завдяки своїм жорстким антиміграційним та антимусульманським позиціям. Вілдерс критикує політику уряду, орієнтовану на інтеграцію мігрантів, а також виступає за вихід Нідерландів з ЄС. Хоча PVV не входить до правлячої коаліції, її популярність впливає на політичний дискурс у країні, змушуючи навіть помірні партії приділяти більше уваги питанням національної ідентичності та контролю міграції.
Посмак перемоги Трампа
Перемога Дональда Трампа — це не просто успіх однієї людини та конкретного політика. Це прояв загальної незадоволеності американського суспільства, що прагне повернення до певних традиційних ідеалів та захисту національних інтересів, які, на думку виборців, були відверто занедбані в останні часи. У той час, як еліта обговорює питання клімату, прав мігрантів та гендерної рівності, для середнього американця першочерговим є власне виживання, стабільність, безпека та економічне благополуччя.
Феномен Трампа 2024 року наглядно демонструє, що «правий поворот» — це не стільки праворадикальна, скільки реакційна соціальна тенденція. Це реакція на економічні, соціальні та культурні виклики, що не були вирішені протягом багатьох років. Тож відтепер американська політика, судячи з усього, буде орієнтована на більш консервативні цінності, що може призвести до глибоких змін у суспільстві та на міжнародній арені.
Микита Трачук