У 2024-му кількість українців, які задекларували за рік мільйон і більше гривень річного прибутку, зросла на 63% порівняно з попереднім роком. Загалом понад 17 тисяч громадян повідомили про такі доходи, а їхній сумарний задекларований прибуток склав 253,6 мільярда гривень.
Тобто за минулий рік кількість офіційних мільйонерів в Україні збільшилася більше ніж вполовину. Такими є свіжі дані Державної податкової служби.
На перший погляд, ця статистика виглядає абсурдною на тлі російської агресії, економічної кризи та зростання бідності. Збільшення кількості українських мільйонерів у розпал війни викликало хвилю суспільного обурення. Проте детальний аналіз дозволяє зрозуміти, що за цими цифрами найчастіше стоїть геть не якась «зрада», а об'єктивні економічні фактори.
Але як насправді пояснити такі дані? І чи справді це означає, що в країні все більше людей збагачуються на горі інших? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
В Україні стало більше мільйонерів: сухі цифри проти щирих емоцій
Це еквівалентно понад $6 мільярдам за актуальним курсом. Або ж в середньому по 14,8 мільйонів гривень на кожного. Найбільше мільйонерів у Києві: столичні жителі задекларували 156 мільярдів гривень, що становить майже половину від усіх доходів, задекларованих українцями у 2025 році.
Ця інформація викликала широкий резонанс у суспільстві. Під постами в новинних пабліках — сотні коментарів з прокляттями, обуренням та нерозумінням цих цифр. На тлі війни така статистика здається викликом для суспільної моралі та рукавичкою, кинутою в обличчя українцям, багато хто з яких не живе, а виживає.
Проте це лише перший погляд. Реальність, як завжди, дещо складніша і одночасно куди більш проста, ніж може здатися.
Звідки в Україні беруться мільйонери
Перше і головне, що слід зазначити: в рамках української податкової системи, для ДПСУ ви вважаєтеся мільйонером, якщо заробляєте на місяць від приблизно 84 тисяч гривень. Це трохи більше 2 тисяч доларів. З одного боку, непогані гроші для України. З іншого — не настільки космічно великі ані за вітчизняними, ані за світовими стандартами.
Відповідно, мільйон гривень — це 24 тисячі доларів. Сума теж з одного боку значна, але з іншого — за неї навіть не купиш 1-кімнатну квартиру в Києві. Якщо ж подивитися уважно на те, які автівки їздять по вулицях українських міст, то ми зрозуміємо, що мільйонери буквально всюди посеред нас.
Одним із ключових чинників зростання кількості мільйонерів стали високі зарплати у державному секторі. Оклади чиновників зростають в Україні постійно, не дивлячись ні на війну, ні на будь-що інше. Так, моральність такої політики і корисність/потрібність роздутого держапарату загалом викликають величезні питання. Однак факт залишається фактом: одна з небагатьох сфер, де фіксується постійне зростання зарплат — це держсектор.
За даними відкритих звітів уряду, уже у 2024 році середня зарплата в центральних органах влади становила подекуди 80-90 тисяч гривень на місяць, а в деяких структурах — суттєво більше. Загалом же за минулий рік оклади держслужбовців зросли на понад 60%, за даними Мінфіну. Вже у лютому 2025 року зарплатня чиновників збільшилася ще на 15%. А потім — знову зросла, вже у березні.
І якщо в окремих відомствах чиновник може отримувати в середньому 50-60 тисяч, то його керівник гарантовано матиме понад 100 тисяч доходу. Звернемо увагу: йдеться саме про оклади. А до них додаються ще премії, «тринадцяті зарплати», надбавки, компенсації, відпускні, тощо.
За даними того ж Мінфіну, у березні поточного року в центральних держорганах зарплату отримували 21 890 осіб. Лідирує за рівнем зарплат Національне агентство із запобігання корупції (НАЗК), де в середньому отримують 115,9 тисячі гривень. На другому місці — Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Далі йде Апарат Верховної Ради України, середня зарплата майже тисячі працівників — 81,5 тисячі гривень, та Антимонопольний комітет — 81,2 тисячі гривень.
Середня зарплата керівництва відомств в Україні становить 124,1 тисячі гривень. Найвищі зарплати серед понад 500 керівників у таких відомствах: НКРЕКП — 305,4 тисячі гривень, Державна служба експортного контролю — 296,1 тисячі гривень, НАЗК — 276,3 тисячі гривень, і так далі.
Зазначимо, що у топових державних компаніях — «Укрнафта», «Укрзалізниця», «Нафтогаз» — річні премії для керівництва можуть досягати мільйонів доларів , а не гривень. З огляду на вищенаведені факти, всі ці державні службовці та керівники підприємств державної форми власності автоматично потрапляють у розряд мільйонерів.
Ще один фактор, який суттєво вплинув на зростання кількості мільйонерів — інвестиції в облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). В умовах обмеженого валютного ринку та девальваційних очікувань, українські бізнесмени вкладали кошти в ОВДП, які забезпечували гарантований дохід на рівні як мінімум 17–19% річних.
За інформацією НБУ, лише за перше півріччя 2024 року фізичні особи придбали державних облігацій на понад 40 мільярдів гривень. Для частини учасників цієї «піраміди» прибуток становив мільйони гривень — офіційно, через відкриті рахунки, з наступним декларуванням.
Нарешті, окрему категорію «нових мільйонерів» складають представники «креативного класу»: блогери, інстаграмери, ютубери. Майже будь-який український інфлюенсер із аудиторією понад мільйон підписників може заробляти сотні тисяч, якщо не мільйони гривень щомісяця: на рекламі, інтеграціях, продажах цифрових продуктів. І багато хто з них, ведучи діяльність легально, декларують ці доходи.
Задекларовані гроші — не тіньові
Важливо бути об'єктивними: так, багато хто в Україні став мільйонером геть не чесною працею. Є цілий прошарок людей, які заробляють величезні кошти на війні. Від нечистих на руку чиновників та керівників ТЦК, у яких знаходять мільйони доларів кешу, до псевдоволонтерів, які обманюють довірливих та емпатичних українців. Такі люди дійсно існують.
Однак ключовий момент, який варто усвідомити — задекларований дохід за своєю природою переважно легальний або принаймні майже легальний. Це офіційно отримані кошти, щодо яких подано податкову звітність. Тіньові доходи — наприклад, корупційні прибутки чиновників чи командирів ТЦК, хабарі або «відкати» нардепів — у деклараціях зазвичай НЕ фігурують.
Та попри економічну логіку, така статистика все одно сприймається суспільством як несправедливість. Безліч українців живуть на межі виживання. За даними ООН, понад 14 мільйонів людей в Україні потребують гуманітарної допомоги. Середня зарплата в державі хоча й росте, але часто це зростання номінальне, яке аж ніяк не встигає за цінами в магазинах і аптеках, вартістю оренди житла, тощо.
На цьому тлі інформація про «нових мільйонерів» сприймається роздратованим і травмованим історичними бідами соціумом як виклик.
І хоча суто емоційно зрозуміти людей можна, все ж таки варто раціонально аналізувати дійсність і відділяти «зерна від полови». А уряду, в свою чергу, необхідно звернути увагу на такі радикальні настрої українців, зрозуміти їхню причину — бідність та соціальна несправедливість — та почати нарешті думати у напрямку підвищення соцстандартів та добробуту широкого загалу українців.
Думки експертів
Економічний експерт УІП з 10-річним досвідом роботи в НБУ Вадим Сирота звертає увагу саме на структуру задекларованих доходів громадян. За словами економіста, там не так-то й багато безпосередньо зароблених грошей.
«Перше, що мені вкинулося в очі — у нас є три блоки громадян, які сплачують податки. Є велика категорія українців, у яких дохід менше 1 мільйона. Є умовний середній клас — мільйонери, які і стали головними героями новини. І є умовні олігархи — багаті люди з величезними бізнесами і заощадженнями. Загалом це досить абсурдна ситуація, коли під час війни збільшується кількість мільйонерів. Якщо ми подивимося на джерела доходів, то там часто відсутня заробітна плата. Майже 50% — це іноземні доходи. Тобто це доходи не від заробітної плати чи творчої діяльності. Це інвестиції грошей в активи за кордоном і отримання з них доходів», — зазначає Сирота.
Тобто джерело оподаткування — іноземні активи, а не економіка України. Це досить дивна ситуація, вважає експерт.
«Друге джерело доходів — це спадщина. Це не дохід від того, що зароблено. Спадщина та продаж майна — це разом понад 25% доходів. Тобто це не зароблені в прямому сенсі доходи, це просто перерозподіл вже набутої власності. Наскільки ці кошти працюють на Україну — велике питання. Це часто такий собі «паразитарний капітал». Загалом у нас дуже поляризоване суспільство в плані доходів. У нас є величезна соціальна нерівність. А доходи сконцентровані у невеликої кількості людей. Невирішене питання соціальної справедливості — це загроза національній безпеці держави після війни», — вважає Вадим Сирота.
Економічний експерт Юрій Гаврилечко впевнений: різке зростання кількості мільйонерів зумовлене саме державним сектором. Жодних «підпільних мільйонерів Корейко», які б вирішили вийти з тіні, в Україні немає.
«Тут йдеться про об'єктивні фактори. Зарплати в державному секторі впродовж року зросли майже вдвічі, до того ж непропорційно. Так само вони зросли в керівників органів місцевого самоврядування. При цьому це не так і сильно вплинуло на середню зарплату звичайних чиновників. Тож основна причина, скоріше за все, саме в цьому. Бо якогось суттєвого зростання заробітних план в інших галузях просто немає.
Якщо ми візьмемо найбільші сайти з пошуку вакансій, то середні заробітні плати, які там пропонують, впродовж року також фактично не зросли. Вони залишаються в межах 21-23 тисяч гривень на місяць. Зазначу, врешті, що гривневий мільйонер — це той, хто отримує трохи більше 80 тисяч гривень на місяць. Якось так. Жодних «підпільних мільйонерів Корейко», які раптово вирішили задекларувати свої статки, у нас немає, тож ключовою причиною я вважаю саме зростання у державному секторі», — сказав Юрій Гаврилечко.
Резюмуючи: зростання кількості мільйонерів в умовах війни — це, з одного боку, логічний наслідок деяких економічних процесів. З іншого ж — це соціальний тригер, який оголює проблему серйозної соціальної нерівності, відсутності економічної справедливості та глибокого розриву між бідною більшістю та багатою меншістю. Саме на ці моменти уряду необхідно звертати увагу в першу чергу.
