Нещодавня публікація фотографа Associated Press Єфрема Лукацького у Facebook, на якій, за його твердженням, можна побачити українську крилату ракету «Фламінго» із заявленою дальністю у 3000 кілометрів, стала потужним інформаційним приводом для обговорення нових можливостей українського оборонно-промислового комплексу — особливо на фоні потенційної невдачі у мирних переговорах.
Така неформальна презентація «Фламінго» є лише одним з елементів ширшої стратегії України з розбудови власного ракетного щита. Наявність у розробці як крилатих, так і балістичних ракет відображає прагнення до диверсифікації та посилення ударних можливостей ЗСУ.
Яка ж ситуація сьогодні з українським ракетобудуванням та що відомо про вітчизняні розробки як балістичних, так і крилатих ракет? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук розбирався в питанні.
Балістичні ракети ЗСУ: стратегічний інструмент війни
Балістична ракета — це тип ракети, яка після початкового етапу польоту рухається за балістичною траєкторією, тобто переважно під дією сили тяжіння та інерції. Її політ нагадує рух підкинутого до неба об'єкта, але у значно більших масштабах. На кінцевій ділянці траєкторії балістика може досягати гіперзвукових швидкостей, що робить її надзвичайно складною ціллю для перехоплення.
Ключова роль балістичних ракет у війні з РФ зумовлена кількома факторами. По-перше, це їхня швидкість. Ракети, такі як український «Сапсан»/«Грім-2», розвивають швидкості до 5.2 Маха (близько 6370 км/год). Для порівняння, американська ракета ATACMS має швидкість приблизно 3 Маха, а російський «Іскандер-М» — близько 6 Махів. Така швидкість дає мінімальний час на реакцію противника, роблячи перехоплення надзвичайно складною задачею.
По-друге, балістичні ракети несуть значно важчі бойові частини. Наприклад, бойовий блок «Сапсана» проєктується масою 480 кг, тоді як у ATACMS маса бойової частини у фугасній версії становить 227 кг. Ця значна руйнівна сила забезпечує ефективне ураження укріплених цілей, таких як командні пункти, склади боєприпасів, мости та інші критично важливі об'єкти інфраструктури противника.
Якщо порівнювати балістичні ракети з крилатими, то останні літають на відносно низьких висотах, маневрують, огинають рельєф місцевості і є повільнішими. Їхні переваги — висока точність та можливість обходу систем ППО за рахунок низької висоти польоту. Недоліки — вразливість до ППО на певних ділянках та довгий час польоту. Балістичні ж ракети мають високу траєкторію та гіперзвукову швидкість на кінцевій ділянці, що робить їх складними для перехоплення, а також забезпечує велику руйнівну силу. Їхнім недоліком є менша маневреність після вимкнення двигуна.
Наявність обох власних типів ракет — крилатих, як «Фламінго», та балістичних, як «Сапсан» — надає Україні гнучкість у плануванні ударних операцій. Крилаті ракети можуть бути використані для масованих ударів по великих площах або для ураження цілей, що вимагають обходу протиповітряної оборони на низькій висоті. Балістичні ракети гарно підходять для швидких, потужних ударів по захищених цілях, де швидкість і кінетична енергія є вирішальними факторами.
Українське ракетобудування в 2025 році
Українське ракетобудування демонструє значний прогрес та сталий розвиток. Це є критично важливим в умовах повномасштабної війни, яка поки що продовжується і не завершується. Станом на червень-2025 Україна виконала майже половину (47%) запланованих робіт по ракетній програмі на поточний рік. Важливо зазначити, що ракетна програма в Україні існує вже багато років, а інформація про той же проєкт «Сапсан» з'являлася ще у 2016-му. Однак справжній поштовх до інновацій, само собою, дала саме повномасштабна війна.
Окрім безпосереднього виробництва, Україна активно інвестує у відродження інженерних кадрів та студентських ініціатив, що є фундаментом для майбутньої технологічної незалежності. У квітні 2025 року студентське конструкторське бюро NAURocket з Київського авіаційного інституту (КАІ) відновило роботу та здійснило перші пуски твердопаливних ракет «Деймос» і «Фобос» після кількарічної перерви. Ці аматорські некеровані ракети, довжиною 2 метри, призначені для відпрацювання технологій, таких як досягнення певної висоти (700-1000 м), тестування парашутної системи та GPS-маяка.
Хоча це любительські проєкти, вони є важливим кроком у відродженні ракетобудування та підготовці майбутніх інженерних кадрів. Успішний розвиток ракетної програми неможливий без постійного поповнення галузі новими науковцями та ідеями. Відновлення таких ініціатив свідчить про системний підхід до підготовки фахівців, які стануть основою для майбутніх проривів у ракетобудуванні.
«Сапсан»/«Грім-2»: український «ракетний кулак»
Оперативно-тактичний ракетний комплекс «Сапсан», також відомий як «Грім-2», є одним з ключових елементів українського ракетного потенціалу від виробника КБ «Південне» і «Південмаш». Інформація про його розробку з'явилася ще у 2016, і проєкт одразу викликав значний інтерес: зокрема, Саудівська Аравія виявляла бажання придбати цю ракету. Однак проєкт не був завершений до кінця через активний опір РФ.
Незважаючи на перешкоди, робота над комплексом тривала. У серпні 2024 року президент Зеленський заявив про успішне випробування першої балістичної ракети власного виробництва. Кульмінацією стало повідомлення про бойові випробування, під час яких українська балістична ракета пролетіла майже 300 км і знищила російський командний пункт.
«Сапсан»/«Грім-2» має досить потужні характеристики. Заявлена дальність ураження становить до 500 км. Ракета розвиває надзвичайно високу швидкість — до 5.2 Маха (близько 6370 км/год). Маса ракети довжиною 7.2 м становить майже 3 тонни. Бойовий блок проєктується масою 480 кг і може бути виконаний за моноблочною (осколково-фугасна або проникаюча уламково-фугасна) або касетною схемою. Самохідна пускова установка комплектується двома контейнерами для ракет класу «земля-земля». ОТРК «Сапсан/Грім-2» здатний вражати як одиночні, так і групові стаціонарні цілі.
«Вільха»: високоточна відповідь на виклики
«Вільха», розробка КБ «Луч», яка стала на озброєння ЗСУ ще в 2018 році, також є важливим елементом українського ракетного арсеналу, хоча її слід відрізняти від класичних балістичних ракет, таких як вищезгаданий «Сапсан». «Вільха» — це високоточний керований реактивний снаряд (КРС) для реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) калібру 300 мм, що запускається з модифікованих пускових установок БМ-30 «Смерч».
Хоча траєкторія цього снаряду має виражені балістичні елементи, це все ж не є повноцінною балістичною ракетою. Однак ця відмінність не применшує її стратегічного значення, а навпаки, підкреслює універсальність українського підходу до далекобійного озброєння. Адже «Вільха» дозволяє перетворити РСЗВ на високоточну зброю, здатну вражати цілі з точністю, яка раніше була доступна лише для ракетних комплексів.
Це є прикладом оптимізації існуючих платформ, коли замість створення абсолютно нових, дорогих і довготривалих у виробництві систем, Україна модернізує наявні, значно підвищуючи їхню ефективність та точність. Це дозволяє швидше впроваджувати нові можливості на фронті, використовуючи вже існуючу інфраструктуру та досвід експлуатації.
Кожна пускова установка «Вільхи» має 12 ракет, а кожна ракета наводиться на ціль окремо. Калібр ракети становить 300 мм, довжина — 7600 мм, а маса — 860 кг. Загальна ж вага самої ракети коливається від 800 до 1000 кг. Швидкість польоту ракети 3.4 Маха.
Максимальна дальність ураження варіюється залежно від модифікації. Класична«Вільха» — до 70 км. «Вільха-М» — до 130 км. «Вільха-М1» представлена у двох модифікаціях — з бойовою частиною 170 кг та дальністю 140/154 км та з бойовою частиною 236 кг та дальністю 108/121 км. «Вільха-М2» має дві версії керованого снаряда Р624М-2 з масою бойової частини 170 кг та дальністю 141 та 202 км. Загалом же дальність може сягати до 110 км.
Однією з найважливіших переваг «Вільхи» є її висока точність. Кругове ймовірне відхилення становить близько 10 метрів, а на дальності понад 100 км для «Вільхи-М» — до 30 метрів. Це виняткова точність для реактивних систем залпового вогню.
«Фламінго»: крилата новинка ЗСУ
Хоча офіційного підтвердження назви та характеристик наразі немає, профільні видання припускають, що «Фламінго» може бути варіацією ракети FP-5 від еміратсько-британської компанії Milanion Group, яка вже постачає техніку для ЗСУ. Ця ракета була презентована на виставці озброєнь IDEX-2025 у лютому поточного року.
Про неї загалом відомо досить мало. Однак заявлені характеристики наступні: стартова маса близько 6000 кг, бойова частина вагою 1000 кг, максимальна швидкість 950 км/год та дальність до 3000 км. Ці ТТХ збігаються з даними, що їх наводить AP для «Фламінго». Ця ракета може проводити у повітрі до чотирьох години з шестиметровим розмахом крила. Таких снарядів у світі небагато і вони потужніші навіть за американські ракети Tomahawk з бойовою частиною 450 кг.
«Тайфун»: універсальність та далекобійність
Український ВПК працює також над сімейством ракет «Тайфун», що розширює можливості ЗСУ у сфері далекобійного озброєння. Програма «Тайфун» спрямована на повну заміну застарілих радянських реактивних снарядів для різних РЗСВ. Розробка триває з 2015 року, нею займається інженерний колектив вже неодноразово згаданого вище КБ «Південне».
Сімейство «Тайфун» включає кілька модифікацій, розроблених для різних калібрів РСЗВ. Наприклад, «Тайфун-1» призначений для 122-мм систем, таких як БМ-21 «Град», а також новітніх українських РСЗВ «Верба» та «Берест». Для більших калібрів розробляються «Тайфун-2» для 220-мм РСЗВ «Ураган» та «Тайфун-3» для 300-мм «Смерчів». Особливе місце займає «Тайфун-4» калібру 400 мм, який, за планами, матиме дальність польоту до 280 км і буде розміщуватися на колісному шасі розробки ХКБМ, а в перспективі — у новітній великокаліберній РСЗВ від КБ «Південне».
Окремо варто виділити проєкт «Тайфун-Південь» (РКК.500), який є оперативно-тактичним ракетним комплексом малої дальності з одноступеневою гібридною надзвуковою квазібалістичною ракетою-носієм РТ-500. Ця ракета, керована до закінчення польоту, має дальність до 500 км, корисний вантаж 500 кг та може досягати висоти польоту 180 км. Її стартова вага становить 4100 кг, а швидкість сягає 1461,9 м/с (близько 4.3 Маха), що робить її порівнянною з російським «Іскандером» та аналогічними виробами США.
Резюмуючи, розвиток власного ракетного озброєння є критично важливим для обороноздатності України. Наявність власних далекобійних ракет, таких як балістичний «Сапсан»/«Грім-2», високоточні керовані снаряди «Вільха», крилаті ракети типу «Фламінго», ракети для РСЗВ «Тайфун», а також розробки на кшталт «Нептуна» (яким потопили крейсер «Москва»), «Блискавки» чи «Трембіти», дозволяють ЗСУ не лише ефективно протидіяти ворогу на лінії фронту, а й здійснювати удари по його логістичних вузлах, командних пунктах та військових об'єктах глибоко в тилу. Це є потужним фактором стримування та дестабілізації ворожих операцій.
Перспективи подальшого зміцнення ракетного потенціалу України виглядають багатообіцяючими. Активне фінансування, залучення приватного сектору та відновлення освітніх програм, таких як NAURocket, свідчать про системний та амбітний підхід до розвитку ракетобудування в Україні. Серійне виробництво «Сапсана» та потенційне масове виробництво «Фламінго» обіцяють значне нарощування ракетного арсеналу ЗСУ в майбутньому.
