Після низки екологічних катастроф - аварії на Чорнобильській АЕС та великих розливів нафти в океані - інвестори почали обирати бізнес з урахуванням екологічних ризиків. Під час війни посилився тренд на стійку економіку. Що це таке, і як впливає на залучення коштів у відновлення України розповіла Аліна Соколенко, голова Асоціації експертів зі сталого розвитку, в ексклюзивному інтерв'ю UA.NEWS.
В чому ідея ESG-стандартів ?
Зазначу, що соціальний вимір був ключовим та зрозумілим і раніше, до 1980-х років. Тоді як екологічний вимір стійкого фінансування став результатом трагічних катастроф, таких як витік газу в Бхопалі (1984), аварія на Чорнобильській АЕС (1986), розлив нафти Exxon Valdez (1989). Усі ці інциденти сприяли збільшенню попиту на інвестиції, що враховували екологічні показники компаній.
У Сполучених Штатах зараз породжується хвиля скептицизму, що, мовляв, фактори ESG - це лише маркетинговий хід компаній, які хочуть залучити інвестиції. Що б ви могли відповісти таким критикам?
У Сполучених Штатах ESG має політичне забарвлення. Демократи здебільшого підтримують ESG інвестиції, тоді як республіканці - проти. Для прикладу - так виглядає карта розподілу від Capital Monitor за 2022 рік.
Передвиборчі кампанії будуються, зокрема і на «екологічності». Згадаймо, перший крок Трампа у ролі президента США був вихід із Паризької угоди. Мовляв, це все викачування коштів з Америки. Натомість Байден взяв діагонально протилежний курс направлений на підтримку енергоефективності, протидію змінам клімату.
Насправді, ESG - це не що інше як інструмент прийняття інвестиційних рішень, направлених на вуглецево нейтральну економіку. Останні політичні ініціативи роблять її невід’ємною частиною бізнес-середовища, вводячи нові обмеження та можливості.
Ключові документи у цій сфері - Європейська зелена угода схвалена у 2020 році, та Закон США про зниження інфляції (IRA) від 2022 року. IRA пропонує близько 370 млрд. доларів США на підтримку дій проти зміни клімату, а Зелена угода ЄС – приблизно 500 млрд. євро протягом умовного десятирічного періоду. І з кожним роком ці стимули змінюються до обов’язкового виконання.
Важливою, зокрема для України, стала Директива ЄС про корпоративну звітність (CSRD), яка вимагає від компаній звітувати про вплив їхньої діяльності на довкілля та суспільство. До речі, ця інформація підлягає аудиту. CSRD зобов'язує розкривати сотні цільових показників. З наступного року під дію CSRD підпадають майже 50 тис. компаній з Євросоюзу. А в наступні роки - всі компанії, що мають дочірні підприємства в ЄС, або котируються на біржах на ринках Євросоюзу. CSRD є частиною Зеленої угоди, яка в кінцевому підсумку спрямована на створення сталої економіки в Європейському Союзі.
До кінця жовтня уряд має підготувати План відновлення України, щоб отримати 50 млрд. євро з Фонду ЄС Ukraine Facility. За Вашими попередніми оцінками, наскільки "План України" враховує стандарти стійкого розвитку економіки?
Війна в Україні підганяє до безкомпромісного вектору розвитку зеленої економіки. На це є кілька вагомих причин. З одного боку - це зелена повістка західноєвропейських партнерів. Близько 40% міжнародної фінансової підтримки спрямовується саме на енергетичну ефективність та безпеку. А за оцінкою уряду України, для відновлення України потрібно близько 1 трильйона доларів.
З іншого боку - зобов’язання України в рамках переходу до низьковуглецевої економіки, в рамках угоди про асоціацію з ЄС, EGD, Fit for 55, EU ETS/СВАМ, REpowerEU, Паризької кліматичної угоди та низки інших галузевих вимог.
У рамках Плану відновлення України визначено перелік Національних програм для досягнення ключових результатів. Відповідно до плану, передбачається 850 проектів для відновлення економіки країни протягом 10 років. Очікується щорічний приріст ВВП більше 7%, і що найважливіше - очікується, що за індексом людського капіталу країна увійде в рейтинг ТОП 25 країн. Проте принципи сталого розвитку закладені опосередковано, а іноді взагалі відсутні.
Які елементи стійкої економіки мають запроваджуватися в Україні насамперед?
Війни виграють економіки. Потрібно працювати як на внутрішній, так і зовнішній ринок. По-перше з сировинної країни переходити в країну з виробництва товарів з високою доданою вартістю. І звісно змінюватися всередині країни та відповідати міжнародним стандартам. Дотепер Україна асоціюється з корупцією та має не найкращу репутацію на міжнародному ринку.
Це дійсно довгий шлях формування репутації та довіри у міжнародних партнерів, тому саме підхід сталого розвитку є обов’язковим на шляху до євроінтеграції. Врахування соціальних, екологічних та управлінських критеріїв в ухваленні ключових бізнесових та державних рішень, дозволить зменшувати загальні ризики як компанії, так і країни.
Формування наглядових рад, особливо в державних підприємствах, подання нефінансової звітності, відкритість та прозорість процесів, забезпечення соціальної та екологічної політики – це і є сталий розвиток. Це не просто декларативні речі, це конкретні KPI, що можна виміряти та ретранслювати в програмах розвитку.
Як загалом український бізнес реагує на запровадження ESG-стандартів? Чи є якісь дослідження?
Великі компанії добре знають вигоди від впровадження принципів сталого розвитку в свої операційні моделі, проте тут потрібно бути обережним з «грінвошингом», якого нажаль забагато. Українські компанії часто сприймають соціальні ініціативи, благодійність та інші корпоративні проекти як ESG політику, що не є коректно.
Проте ті, компанії які дійсно впроваджують соціально-екологічні, корпоративні системи управління можуть розраховувати на стійкі інвестиції та вихід на міжнародні ринки. Малому та середньому бізнесу поки це дорого, тому саме тут має бути підтримка держави.
А що з термінами? На Вашу думку, як вплине на реалізацію "Плану України" та запровадження ESG-стандартів затягування війни?
У Європі ESG-стандарти - на законодавчому рівні, тому питання досить риторичне. Наш курс -західноєвропейський, тому і всі рішення мають будуватися вже з урахуванням європейських норм та стандартів. Затягування не буде, якщо планувати одразу.
Чи залишаються "зелені" проекти пріоритетними для міжнародних інвесторів під час війни? Адже зараз розгортається гонка озброєнь, і оборонні підприємства набувають все більшої ваги.
Війна лише стимулює перехід від звичайного фінансування до стійкого. Але цікаво, що зростання інвестицій в екологічні, соціальні та управлінські сфери (ESG) змусило інвесторів переосмислити свій підхід до ринків капіталу. Адже все, що позначається як зелені, ESG, чи стійкі бізнес-моделі засновані на цінностях, притаманних часові та контексту в якому ми живемо.
Справді, серед фільтрів ESG є виключення компаній, діяльність яких спрямована на військову оборону. Але теперішня війна все змінила. Наприклад, шведська фінансова група SEB почала дозволяти деяким своїм фондам купувати акції виробників зброї та оборонних компаній. Як бачимо, компанія змінила свою позицію щодо інвестування за принципами на основі екологічної та соціальної стійкості. Ось, вам приклад, коли оборонна промисловість стає стійкою.
