Війна трансформувала громадські організації в Україні — від допоміжних структур вони перетворилися на один із фундаментів стійкості держави та захисту прав громадян. Саме завдяки громадським активістам Україна змогла швидко мобілізувати зусилля для оборони від російської агресії та водночас продовжити рух до Євросоюзу.
Про те, як працюють сучасні громадські платформи, чому їхня відповідальність та підзвітність стали питанням національної безпеки та про перехід діячів із громадської активності до великої політики, видання UA.News поговорило з Денисом Шинкаренком — керівником кількох громадських організацій та заступником голови ради Європейської Оборонної Асоціації.
Ви очолюєте або представляєте кілька громадських організацій одночасно. Як розмежовуються їхні функції, джерела фінансування та сфери впливу?
Денис Шинкаренко: Кожна організація і проєкт мають окрему сферу діяльності, але їх об’єднує спільна ідея — посилення держави через сильне громадянське суспільство, захист прав громадян та підтримку стратегічного розвитку України.
ГО «Стоп Нелегал» працює у напрямку громадського контролю, захисту прав громадян, боротьби з нелегальними діями посадовців, нелегальним бізнесом та реагування на суспільно небезпечні явища.
ГО «Захист Інвесторів» зосереджується на питаннях економічної безпеки, захисту бізнесу, формуванні прогнозованого інвестиційного середовища, підвищенні інвестиційної привабливості України для зовнішніх і внутрішніх інвесторів, розвитку довіри до української економіки.
«Центр кризових рішень» — це платформа для оперативної взаємодії між громадянами, бізнесом, експертами та державними інституціями у складних кризових ситуаціях.
Проєкт «Спільнота» спрямований на створення реєстру державних службовців, взаємодію з суспільством, виявлення тих, хто порушує права людей, закон, моральні та етичні норми, а також об’єднання активних людей навколо принципів відповідальності, взаємодопомоги та розвитку суспільства. Люди, які постраждали від дій держслужбоців, можуть залишити скаргу, обов'язково з долученням доказів, щоб показати суспільству та керівництву держустанов рівень роботи державних службовців, які працюють за кошти платників податків.
Європейська Оборонна Асоціація — це вже напрямок стратегічного рівня. Йдеться про підтримку українського оборонно-промислового комплексу, розвиток міжнародної співпраці, інтеграцію української оборонної сфери у європейський безпековий простір та формування сучасної оборонної екосистеми.
Щодо фінансування — ми переконані, що громадський сектор повинен працювати виключно у межах закону, із максимальною прозорістю джерел підтримки та відповідальністю перед суспільством.
За Вашими оцінками, як трансформувалися громадські організації в Україні на п’ятому році повномасштабної війни? Наскільки сильним стало наше громадянське суспільство?
Денис Шинкаренко: Українське громадянське суспільство стало одним із фундаментів стійкості держави під час війни.
Саме громадські організації, волонтерські рухи, благодійні ініціативи та відповідальний бізнес у перші дні повномасштабного вторгнення часто брали на себе функції, без яких країна не змогла б так швидко мобілізуватися.
Це дуже важливо у контексті руху України до ЄС. Європейська інтеграція — це не лише зміни законодавства. Це також формування культури відповідальності, прозорості, самоорганізації та участі громадян у державотворенні.
Сьогодні українське громадянське суспільство — одне з найсильніших у Європі саме завдяки досвіду війни та здатності до швидкої мобілізації.
Що Ви можете сказати про численні скандали, які виникають час від часу навколо громадських та волонтерських рухів?
Денис Шинкаренко: Під час війни рівень суспільної уваги до громадського сектору суттєво зріс. І це абсолютно нормально.
Безумовно, окремі негативні випадки шкодять репутації сектору. Але вони не можуть перекреслити внесок десятків тисяч людей, які щодня працюють для перемоги України.
На мою думку, зараз ми проходимо етап природного очищення та інституційного дорослішання громадського сектору. І саме прозорість, аудит, відкритість та публічна звітність стануть ключовими стандартами для всіх організацій, які хочуть мати довіру суспільства та міжнародних партнерів.
Чи проходять аудит діяльності громадські організації, які Ви очолюєте? Як Ви забезпечуєте прозорість їхньої роботи?
Денис Шинкаренко: Прозорість — це вже не просто питання репутації, а питання національної довіри та міжнародної суб’єктності України.
Ми працюємо у межах чинного законодавства, ведемо офіційну діяльність, документуємо процеси та приділяємо увагу відкритій комунікації.
Особливо важливо це зараз, коли міжнародні партнери дедалі уважніше оцінюють інституційну спроможність українського громадянського суспільства.
Як Ви перевіряєте інформацію, яку отримуєте від заявників, перш ніж розпочати громадську кампанію чи публічне розслідування?
Денис Шинкаренко: Ми намагаємося максимально перевіряти інформацію через документи, факти, свідчення сторін та аналіз обставин.
У сучасних умовах інформаційна відповідальність є надзвичайно важливою, адже будь-яка помилка або неперевірена інформація може бути використана як проти конкретних людей, так і проти України загалом.
Особливо це актуально під час війни, коли інформаційний простір є частиною безпекового середовища.
Щодо критики — я вважаю, що вона є невід’ємною складовою публічної діяльності. Якщо людина займається громадською роботою, впливає на суспільні процеси або піднімає складні теми — критика буде завжди.
Головне — щоб вона залишалася конструктивною та базувалася на фактах.
Якщо говорити про майбутній розвиток громадських рухів в Україні, наскільки їхня трансформація буде синхронізуватися із рухом до ЄС?
Денис Шинкаренко: Україна вже фактично проходить глибоку трансформацію громадянського суспільства відповідно до європейських стандартів.
Йдеться про інституційність, прозорість, участь громадян у прийнятті рішень, контроль над владою та розвиток локальних громад.
Я переконаний, що Україна не лише інтегруватиметься у європейський простір, а й сама стане прикладом сильної моделі громадянського суспільства для інших держав.
На Ваш погляд, наскільки громадські організації зараз можуть впливати на політичні процеси в Україні та змінювати їх?
Денис Шинкаренко: Сьогодні громадські організації стали важливим елементом державної стійкості.
Вони впливають на формування суспільного порядку денного, беруть участь у розробці рішень, допомагають сектору безпеки та оборони, працюють із міжнародними партнерами та часто виконують функцію суспільного контролю.
В умовах війни роль громадянського суспільства лише зросла. І це є однією з ключових ознак демократичної держави, яка рухається до Європейського Союзу.
Але водночас важливо зберегти баланс, щоб громадський сектор залишався незалежним, а не перетворювався виключно на політичний інструмент.
Очікується, що у великій політиці з'явиться більше військових. А чи може така тенденція посилитися серед громадських активістів і волонтерів?
Денис Шинкаренко: Так, і це вже відбувається.
Багато з них мають високий рівень довіри суспільства, а головне — розуміння реальних потреб держави під час війни та майбутнього відновлення.
На мою думку, після перемоги ми побачимо серйозне оновлення як політичного середовища, так і громадського сектору.
Як Ви оцінюєте перехід діячів із громадської активності до великої політики?
Денис Шинкаренко: Це природний процес для демократичної держави.
Громадський сектор часто стає середовищем формування нових лідерів, які мають практичний досвід вирішення проблем, комунікації з суспільством та розуміння потреб людей.
Особливо важливо це зараз, коли Україна проходить одночасно війну, трансформацію держави та рух до Європейського Союзу.
Сильна держава — це не лише сильна влада. Це також сильне громадянське суспільство, незалежні інституції та активні громадяни, які готові брати участь у розвитку країни.
