У демократичному суспільстві адвокатура є наріжним каменем системи правосуддя, адже саме вона забезпечує практичну реалізацію конституційного права кожного на захист.
Проте останнім часом дедалі частіше виникає небезпечна тенденція — ототожнення адвокатів із їхніми клієнтами.
Це явище не лише суперечить правовим стандартам, а й створює серйозні ризики для незалежності професії, особистої безпеки адвокатів та доступу громадян до правничої допомоги.
Що таке ототожнення адвоката з клієнтом?
Ототожненням адвоката з клієнтом є будь-які дії чи висловлювання, які прирівнюють адвоката до його підзахисного чи довірителя — ніби професійна діяльність захисника автоматично означає згоду з позицією або діями клієнта.
Це може проявлятися у медійних ярликах, коли адвоката називають «спільником злочинця», або у спробах притягнути адвоката до відповідальності за сам факт надання захисту.
Демонстративним прикладом ототожнення адвоката з клієнтом є ситуація, що сталася у справі «організаторів п’яних вечірок».
Обставини справи полягали у тому, що на початку 2023 року в соціальних мережах поширилися відео та фото з вечірок у Києві, де група молодиків із Івано-Франківська пригощала дівчат алкоголем і вчиняла над ними насильство.
Справу швидко взяли в роботу правоохоронні органи: двом організаторам було повідомлено про підозру, а ще кільком учасникам під час проведення обшуку вручили повістки до військкомату. Тут під роздачу потрапив і захисник фігурантів.
В інтернет злили і одразу почали поширювати фото фігурантів справи з повістками, серед яких виявилася і світлина адвоката. Деякі медіа та інформаційні ресурси подали його поряд із підозрюваними, називаючи всіх на фото «ґвалтівниками» чи «організаторами вечірок», чим ототожнювали захисника із його підзахисними.
Цей випадок викликав обурення у самого адвоката та всієї адвокатської спільноти, адже його фактично поставили в один ряд із особами, чиї дії стали предметом кримінального провадження.
Нормами статей 59 та 131-2 Конституції України гарантовано, що кожен має право на професійну правничу допомогу, яку надають адвокати. Абсолютно будь-хто та на будь-якому етапі є вільним у виборі захисника своїх прав.
Не зважаючи чи то у рядовій цивільній справі про поділ майна чи то у гучній кримінальній справі по обвинуваченню у найважчих злочинах. Конституція гарантує незалежність адвокатури, а право кожного на захист є невід’ємною складовою верховенства права.
У свою чергу, стаття 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прямо передбачає заборону ототожнення адвоката з клієнтом. Важливо, що ця норма не лише забороняє прирівнювати адвоката до підзахисного, а й покладає на державу позитивний обов’язок запобігати таким випадкам та припиняти їх.
Згадані норми національного законодавства стали проекцією міжнародних актів, які ратифікувала Україна. Так, у Основних положеннях ООН про роль адвокатів (1990) чітко зазначено: адвокати не повинні ідентифікуватися зі своїми клієнтами чи справами, які вони ведуть.
Держави мають забезпечити захист адвокатів від будь-яких форм переслідування чи тиску у зв’язку з виконанням професійних обов’язків.
Європейські стандарти також послідовно підкреслюють цю гарантію. Рекомендація № R (2000) 21 Комітету Міністрів Ради Європи наголошує, що адвокати не повинні піддаватися санкціям чи тиску, якщо діють у межах професійних стандартів.
Це безпосередньо пов’язано з правом кожного на справедливий суд, закріпленим у статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини.
Проте, заборона ототожнення існує, а відповідальність – ні.
Тільки 16.07.2025 Верховна Рада України ухвалила Закон № 4547-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо забезпечення дотримання гарантій адвокатської діяльності», спрямований на посилення правового захисту адвокатів та запровадження механізмів відповідальності за порушення їхніх професійних гарантій.
Закон № 4547-IX є надзвичайно важливим, адже він усуває правовий вакуум, що дозволяв безкарно порушувати вже чинну заборону ототожнювати адвокатів з їхніми клієнтами, передбачену частиною 16 статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Нараз ухвалений закон знаходиться у Президента на підписанні та очікує оприлюднення.
Превентивний характер заборони
Заборона ототожнення — це не формальність. Вона виконує превентивну функцію, адже знімає ризики дискредитації професії та тиску на адвокатів.
Якщо цю норму ігнорувати, наслідки стають набагато небезпечнішими: від обмеження права на захист — до фізичних посягань на адвокатів, приниження їхньої честі та гідності, знищення професійної репутації.
Рада адвокатів України неодноразово наголошувала на цьому у своїх рішеннях. Так, у рішенні № 35 від 18.06.2020 року підкреслено, що ототожнення адвокатів із клієнтами суперечить як національним, так і міжнародним стандартам.
А у роз’ясненні до статті 23 Закону, затвердженому рішенням РАУ № 49 від 05.08.2020 року, зроблено акцент: така гарантія спрямована на забезпечення якісної правничої допомоги та реалізацію права на справедливий суд.
Заборона ототожнення адвокатів — це не стільки захист професійної спільноти, скільки захист громадян. Адже без цієї гарантії адвокати не зможуть вільно виконувати свою роботу, а отже — люди залишаться без ефективного захисту в судах.
Суспільство повинно усвідомити: адвокат не є співучасником злочину чи однодумцем клієнта. Він — провідник права, гарант дотримання закону та справедливості. Навішування ярликів на адвоката руйнує довіру до правосуддя і перетворює конституційне право на захист на порожню декларацію.
Висновок
Ототожнення адвоката з клієнтом — небезпечна і руйнівна практика, яка суперечить законодавству України та міжнародним актам. Заборона такого ототожнення — це не просто юридична норма, а превентивний захід, що оберігає адвокатів від дискредитації й нападів, а суспільство — від руйнування інституту захисту.
Кожен випадок уподібнення адвоката з його клієнтом має безальтернативно засуджуватися як професійною спільнотою, так і органами влади.
Адже мова йде не лише про честь адвокатів, а про право кожного громадянина на справедливий суд, яке починається з можливості вільно обрати захисника і бути впевненим, що той зможе діяти без страху та упередженості.
Тільки дотримання цієї гарантії дозволить адвокатурі залишатися незалежною, а правосуддю — справедливим.
