Нова колонка Валерія Залужного — це той випадок, коли спочатку публікація була зроблена для польського аналітичного видання і, безумовно, була орієнтована на зовнішню аудіторію, але політтехнологи та радники посла Великобританії вирішили спрацювати і на внутрішню аудиторію також.
Стояла задача показати, що «залізний генерал» — не тільки генерал, але він розбирається і в питаннях розвитку ВПК, і в політичних питаннях, тощо. Але з політехнологічної точки зору це все-так намагання позиціонувати Валерія Залужного — до якого, коли він розпочав дипломатичну кар'єру, виникло багато запитань як до політика. Чи є він політиком, чи він такий же професійний, яким був на військовій службі?
Але в мене таке враження, що ця нова пафосна публікація йде «мимо каси». І є певний політичний міф Залужного, який нагадує мені саме те, що колись давно було навколо тоді молодого та перспективного прем'єра Віктора Ющенка 25 років тому. Коли певну фігуру міфологізують і далі її ведуть у велику політику. Саме це ми бачимо в цій колонці.
Андрій Золотарьов
