У світових рейтингах військової потужності держав регулярно трапляються парадокси, які змушують задуматися про саму суть таких оцінок і на чому ті взагалі засновані. На початку 2026 року рейтинг Global Firepower (GFP), один з найавторитетніших у своєму роді, оприлюднив нові актуальні результати. Збройні Сили України, які вже майже чотири роки ведуть повномасштабну війну проти однієї з найбільших армій планети, посіли в ньому… 20-те місце.
Для порівняння, Бундесвер (німецька армія), який має вчетверо (!) меншу чисельність та de facto не має бойового досвіду з 1945 року, випереджає Україну. Він знаходиться на на 12-й позиції. Перші ж три сходинки рейтингу, як і в попередні роки, займають США, Російська Федерація та Китай відповідно.
Це той розклад сил, який фіксується статистикою та працею аналітиків. Але якщо кількісні показники ставлять Україну позаду Німеччини чи Японії — остання офіційно взагалі не має регулярних збройних сил, а має лише Сили самооборони! — то до подібних рейтингів одразу з'являються великі питання. Та й повномасштабна сучасна війна також свідчить про зворотне.
Тож виникають цілком закономірні питання: що ж насправді вимірює цей рейтинг, як його складають і наскільки він об'єктивний у світлі реальних подій в реальному світі, поза комфортабельними офісами західних аналітиків? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
Рейтинг найсильніших армій світу-2026: як виглядає
Для початку розберемося, як взагалі виглядає сучасний рейтинг Global Firepower. Як вже зазначалося вище, на першому місці традиційно армія Сполучених Штатів, слідом йдуть ЗС РФ, на третій сходинці — збройні сили Китаю. Зазначимо, що ця «несвята трійця» перебуває у незмінному виді в рейтингу з 2005 року.
На четвертому місці станом на 2026-й знаходиться Індія. На п'ятому — Південна Корея. У ТОП-10 найсильніших армій світу також увійшли Франція, Японія, Велика Британія, Туреччина та Італія з відповідними місцями.
11-те місце обіймає Бразилія, 12-те — німецький Бундесвер. Далі йдуть Індонезія, Пакистан, ізраїльський ЦАХАЛ, Іран, Австралія, Іспанія та Єгипет. Замикає двадцятку найпотужніших збройних сил планети Україна та її ЗСУ. Далі — всі інші, а всього в рейтингу 145 країн.
Методологія рейтингу: що насправді рахує Global Firepower
Щоб зрозуміти місце України в цій системі координат, необхідно насамперед заглибитися в методологію самого рейтингу. Global Firepower позиціонує себе як аналітичний ресурс, який намагається дати комплексну, хоча й чисельну, оцінку військової потужності 145 країн світу. Його унікальність полягає у відході від простого підрахунку техніки та особового складу на користь формування так званого «індексу сили».
Ідеальний показник при цьому дорівнює 0.0000, а чим він нижчий, тим вища загальна потужність. Відповідно, чим вищий показник, тим армія вважається слабшою. Тобто «індекс сили» США у 2026 році — 0.0741, а Киргизстану — 2.3969. Тому США перебувають на першому місці, а Киргизстан — на 109-му.
Для розрахунку цього індексу аналітики GFP враховують понад 50 різних факторів, які умовно можна об'єднати у кілька ключових груп.
Перша та найочевидніша — це чисельність особового складу та обсяг матеріально-технічної бази. У розрахунок йдуть: кількість активних військовослужбовців, резервістів, танків, літаків усіх типів (від винищувачів до транспортних), кораблів (від авіаносців до корветів), артилерійських систем, кількість аеродромів і портів, довжина залізниць, що мають логістичне значення, тощо.
Друга велика група — це фінансово-економічні показники. Сюди входять оборонний бюджет, ВВП держави, наявність стратегічних природних ресурсів, таких як нафта та газ, а також розвиток промислової бази заглом. Ці показники визначають довгострокову стійкість армії у конфлікті.
Третя група стосується географії та логістики: площа країни, довжина берегової лінії, наявність сухопутних кордонів, що потребують захисту, etc. Окремим важливим фактором є, авжеж, ядерна зброя, наявність якої дає суттєвий бонус у рейтингу, хоча прямих деталей про боєзапаси GFP не публікує зі зрозумілих причин.
Саме в деталях цієї, на перший погляд, досить притомної методології криються відповіді на питання про «парадокс України». По-перше, рейтинг свідомо надає вагу кожній «гілці» збройних сил — сухопутним військам, флоту та авіації. Країна з потужним флотом та великим парком стратегічної та транспортної авіації отримує серйозні переваги, навіть якщо ці активи не задіяні напряму. Україна ж, будучи переважно сухопутною державою, що веде позиційну війну, природно програє у всіх цих категоріях: літаків у ЗСУ не так багато, а флоту de facto не існує (хіба що безпілотний).
По-друге, і це найважливіше: рейтинг дуже «зі скрипом» оцінює якісні характеристики та бойову ефективність. Він розрізняє танк і літак, але не розрізняє радянський Т-62 і сучасний «Абрамс», МіГ-29 20-річної давнини і новітній, тільки з заводу F-35. Бойовий досвід, моральний дух, якість підготовки командирів тактичних ланок, інновації в області БПЛА та РЕБ — все це лежить поза межами підрахунку рейтингу.
Врешті, рейтинг не враховує політичну волю та зовнішню підтримку. Згаданий вище Бундесвер обчислюється як потенційна, а не реальна сила. Натомість армія України, що отримує масштабну міжнародну допомогу зброєю та розвідданими, рахується лише в межах власних формальних ресурсів. Таким чином, рейтинг показує не абсолютну силу у реальному часі, а збалансований потенціал наявних ресурсів.
Динаміка місця України
Щоб оцінити динаміку, варто поглянути на те, як змінювалося місце України в рейтингу GFP протягом останніх десятиліть. І тут знову все дуже цікаво: воно фактично й не змінювалося.
Так, у 2025-му ЗСУ знову ж таки посідали 20-те місце. У 2024-му — 18-те. У 2023-му — 15-те. 2022 рік приніс Силам оборони України 22 місце, 2021 — 25-те, а в період з 2016 по 2020 роки в ТОП-25 найсильніших армій світу вітчизняних збройних сил взагалі не було.
Натомість у 2015 році Україна посіла 25-те місце. У 2014 ЗСУ обійняли 21-шу сходинку. Даних за 2013 рік в рейтингу чомусь немає, але в період 2010-2012 ЗСУ знову ж таки стабільно опинялися між 20 та 25 місцями. І це при тому, що за каденції Віктора Януковича армія послідовно руйнувалася та деградувала. Втім, заради справедливості варто визнати, що почався цей процес задовго до приходу до влади президента-втікача.
З 2005 по 2010 ЗСУ в ТОП-25 рейтингу знову ж таки не було.
Думки експертів
Військовий експерт, командир підрозділу розвідки ЗСУ Денис Ярославський оцінює рейтинг GFP дуже скептично та надає вагомі контраргументи оцінками західних аналітиків.
«Я про цей рейтинг дізнався вперше, от саме від вас. Хоча я людина обізнана. Тобто це до чого? Що в армії не слідкують за жодними рейтингами. Ми собі ціну знаємо. Також я відповідаю за міжнародну співпрацю і дуже, прям дуже багато спілкуюся з міжнародними партнерами. Ось всі наші партнери, з якими ми спілкуємося — від Європи до Африки та Саудівської Аравії — вони всі буквально благають нас передати їм наш досвід, тренувати їхні армії. Абсолютно всі. Ми сьогодні є лідерами в процесах військового мистецтва, про яке ті ж європейські партнери просто не підозрюють. Це роботизовані системи, БПЛА, їхнє застосування, новітня тактика, і так далі. Тобто якби ми були дійсно на 20 місці, то всі попередні країни в цьому рейтингу не просили би поділитися нашим досвідом. Кажу з усією впевненістю: якщо ми співставимо чисельність, бойовий досвід, тактичні вміння та вміння застосовувати зброю — то ми точно входимо в ТОП-5 найсильніших армій світу», — заявив Денис Ярославський.
Військовий експерт Олег Жданов нагадує: у сучасної китайської армії за 90 років в її історії є лише одна перемога: комуністична НВАК перемогла Китайську армію партії «Гоміньдан» у громадянській війні. Але Китай всі ці роки стоїть на третьому місці в світі по військовій силі.
«Ось вам і відповідь. Ці рейтинги — я їм не дуже довіряю. Якщо подивитися їхню історію, то це не дуже поважні речі. Бундесвер на 12 місці — це просто несерйозно. Такого досвіду, як ЗСУ, ніхто чи майже ніхто немає. Ситуація з дронами в Європі продемонструвала, що вони просто не знають, як діяти. 20 дронів паралізували все НАТО. Тому це несправедливий рейтинг по відношенню до нашої армії. Колись Туреччина була на другому місці по боєздатності армії в рамках НАТО виключно через те, що вона постійно воювала з тими ж курдами на своїй території. А ЗСУ після 4 років такої війни — на 20 місці? Це несерйозно», — впевнений Олег Жданов.
Резюмуючи, заява аналітиків GFP про те, що ЗСУ є 20-ю армією світу, є статистично вірною лише в межах конкретної методології рейтингу Global Firepower. Цей рейтинг є корисним інструментом для порівняння потенціалу, доступних ресурсів та балансу сил у мирний час. Він дає уявлення про промислову міць, логістичні можливості та загальний масштаб військової машини тої чи іншої держави. Однак він не може бути вирішальним аргументом в оцінці реальної боєздатності армії, залученої до інтенсивних бойових дій.
У сучасній війні саме якісні параметри, а не загальна кількість одиниць техніки, визначають успіх на полі бою. Тому, незважаючи на 20-те місце в статистичному рейтингу, Збройні Сили України пройшли шлях, який перетворив їх на одних з найбільш бойових, інноваційних та досвідчених армій сучасності, що є набагато важливішим, ніж будь-яка позиція в якійсь таблиці.
