Річниця визволення Ірпеня: як вистояло місто, яке стало щитом для Києва

28 Березня 2025 20:43

Київ був однією з головних цілей російського бліцкригу на початку повномасштабного вторгнення. За лічені дні окупанти планували пройти через Гостомель, Бучу та Ірпінь. З півночі на столицю рухалися щонайменше сім батальйонно-тактичних груп та колони бронетехніки. Від успіху цього удару залежав перебіг подальшої війни.

Ірпінь був останнім містом на підступах до Києва, де намагалися стримати лобовий наступ окупантів будь-якою ціною. Проти переважаючого противника виступили підрозділи ЗСУ, бійці місцевої територіальної оборони, ветерани АТО і місцеві чоловіки, які вперше в житті взялися за зброю. Бої за місто тривали 23 дні. 28 березня 2022 року ворога вдалося витіснити, а Ірпінь здобув звання «Місто-герой».

Під час оборони Ірпеня загинуло 39 бійців тероборони, 58 військовослужбовців ЗСУ, а також 300 жителів міста. Спогади тих, хто тримав оборону і допомагав цивільним у ті пекельні дні – у матеріалі UA.News.

Перед обличчям війни

«У мене було передчуття війни. За кілька днів до початку вторгнення я встиг вивезти з міста дружину та двох дітей до друзів. На зворотному шляху мій потяг зупинили біля станції «Боярка» і попередили, що був «приліт» у Києві. Хотіли розвертати, але все ж таки пропустили далі. Через затори зі столичного вокзалу я вже не міг дістатися автівкою. Мене зустрів брат на моторолері – і лише так я дістався до Ірпеня. На ранок у міській раді скликали позачергову сесію і почали створювати територіальну оборону, почали комунікацію з людьми», - згадує Артем Гурін, боєць
добровольчого формування територіальної громади (ДФТГ) Ірпеня, депутат Ірпінської міськради, а нині військовослужбовець ЗСУ на Покровському напрямку.

Разом з іншими добровольцями Артем заступив на патрулювання. До захисту міста долучилися його батько та молодший брат.

ФОТО: Артем Гурін, боєць ДФТГ Ірпеня, депутат Ірпінської міськради, з батьком та молодшим братом (лютий-березень 2022)

Артем Гурін каже, що достеменно не знали, які сили ворога насуваються на місто, не розуміли масштабів наступу.

«Ми бачили проблему в межах тільки нашого міста. Можливо, у когось була певна інформація, але до нас вона не доходила. Ми робили все можливе, щоб захистити місто, боролися з диверсійно-розвідувальними групами. Особисто я тоді навіть затримав одну з таких російських ДРГ: чоловіка з жінкою, яких потім передали спецслужбам. Наші хлопці також реагували на повідомлення людей, які виявляли ворожі сигнальні вогні, підозрілі мітки на асфальті, передавали інформацію про пересування ворога. Ми створили телефон «гарячої лінії», і він «розривався» від таких повідомлень», - згадує Артем Гурін.

Бої насувалися на місто поступово. З Гостомеля постійно було чути вибухи, надходили повідомлення про зіткнення в аеропорту. Звідти - спочатку до Бучі, а потім до Ірпеня доправляли поранених військових та цивільних. Хоча у місцевій поліклініці не було хірургії, почали створювати мінімальні умови для госпіталя.

ФОТО: Мер Ірпеня Олександр Маркушин (лютий- березень 2022)

Мер Ірпеня і командир територіальної оборони Олександр Маркушин згадує, як громада власними силами готувалася захищати місто.

«У той час ми не знали, як і звідки росіяни будуть наступати на наше місто, дійдуть вони до Ірпеня чи ні. Але, спілкуючись з нашими людьми у Збройних Силах, з поліцією, розуміли, що ситуація критична. Тоді не було дронів, щоб зробити розвідку. Та й загалом самих Збройних Сил у нашому місті не було. Одразу обдзвонив наших колишніх військовослужбовців, які жили в Ірпені. Це військові, які воювали з 2014-го року, наші ветерани АТО. В них у кожного була власна зброя, зареєстрована. Потім звернулися до військкомату, щоб нам видали зброю. Частково нам її видали. Потім я звертався до керівництва області, до військових частин. Щодня їздив по декілька разів отримував зброю для свого підрозділу», - розповідає мер Ірпеня Олександр Маркушин.

Люди почали зводити блокпости на трасах з боку просування ворога. Вивели комунальну техніку, щоб копати окопи, будували найпростіші бліндажі та фортифікаційні споруди з підручних засобів. Призначили відповідального на кожен блокпост: біля ЖК «Синергія» на в'їзді з Ворзеля, біля ТРЦ «Жираф» на в'їзді з Бучі та на блокпост «Караван Гала» зі сторони Гостомеля. Всі вони потім стали повноцінною лінією оборони міста, згадує мер Ірпеня.

ФОТО: Ірпінь (лютий-березень 2022)

Бої за Ірпінь

27 лютого 2022 року окупанти захопили Бучу та почали рухатися у напрямку Ірпеня. У місті зав'язалися жорстокі бої – штурми російських десантників відбивали бійці Сухопутних військ та територіальної оборони. Тяжкі зіткнення були біля ТРЦ «Жираф», на дорозі з напрямку Бучі. Зрештою українським захисникам вдалося встановили контроль над центральною дорогою через Ірпінь.

ФОТО: Розбитий ТРЦ "Жираф" в Ірпені (лютий-березень 2022)

Щоб уповільнити наступ окупантів на Київ, за наказом українського командування, підірвали міст через річку, що з'єднував міста Бучу та Ірпінь.

ФОТО: Оборона Ірпеня (лютий-березень 2022)| Facebook Олексій Воєводін

28 лютого 2022 року українські захисники атакували колони окупантів на Варшавській трасі, знищили та пошкодили понад 200 одиниць бойової техніки ворога. У самому Ірпені відбувалися нещадні обстріли. 2 березня місто атакували російські штурмовики Су-25: вдарили ракетами по житловому комплексу - загинула дитина, постраждали мешканці. Один із літаків тоді збили. Окупанти також інтенсивно обстрілювали багатоповерхівки в ЖК «Ірпінські Липки». Саме сюди, на місце варварських руйнувань, у подальшому привозили міжнародні делегації.

ФОТО: Обстріли Ірпеня (лютий-березень 2022)|Facebook Олексій Воєводін

Армія рф намагалася захопити місто за будь-яку ціну. 8 березня 2022 року мер Ірпеня Олександр Маркушин через соцмережі повідомив, що окупанти погрожували йому особисто – вимагали здати місто. Тоді він відповів: «Мене дивує, що ці потвори досі не зрозуміли – Ірпінь не здається, Ірпінь не продається, Ірпінь б’ється!».

Розстановка сил змінювалася майже щоденно: 22 березня стало відомо, що українські захисники контролюють 70% міста. 23 березня поліція почала зачищати територію Ірпеня від російських ДРГ. 26 березня в районі Ірпеня росіян затиснули у котел і продовжили їх відтягувати від Києва. А вже через 2 дні - 28 березня 2022 року - мер Ірпеня Олександр Маркушин оголосив, що місто повністю звільнили від окупантів.

«Найбільш критичний момент був з 20 березня, коли Ірпінь з трьох сторін штурмували. Цілодобово обстрілювали градами з мінометів, артилерії, танків. Зав’язалися вуличні бої. Загалом місто на 30% було окуповано, а 70% ми разом з Головним управлінням розвідки (ГУР МО) і Збройними силами тримали. Попри все росіяни намагалися захопити наше місто. Але, слава богу, їм це не вдалося. Наші мужні військові, наші Збройні сили, територіальна оборона – всі стояли до кінця. Але саме ці дні, з 20-го до 28-го березня, були критичними. Саме в ці дні нашому місту Ірпінь присвоїли звання «Місто-герой» за те, що ми билися, не здавалися. Коли наші захисники дізналися, це їх дуже сильно підтримало», - згадує мер Ірпеня Олександр Маркушин.

Пекло для цивільних

Із охопленого боями міста неможливо було безпечно виїхати, тому люди вимушені були ховатися у підвалах, виживати без всього необхідного. В Ірпені тоді не було ані води, ані світла, ані газу, ані мобільного зв’язку.

ФОТО: Ірпінь (лютий-березень 2022)|Facebook Олексій Воєводін

«Люди пили топлений сніг, щоб якось можна було вижити. Відсутність зв’язку будь-якого, інтернету, комунікацій людей дуже лякала. Вони йшли і їх розстрілювали просто на вулицях. Жінці похилого віку росіяни сказали: «Ти можеш вийти». Дочекалися, коли вона дійшла до російського блокпоста, тільки–но вона ступає один крок далі - її просто розстрілюють у спину», - розповіла Зоряна Міронішена, волонтерка, депутатка Ірпінської міськради для «Радіо Свобода».

Частина міста, яку захопили окупанти, перетворилася на зону масових воєнних злочинів проти цивільного населення. Зоряна тоді відповідала на дзвінки, які надходили від цивільних на «гарячу лінію».

«Мені подзвонила жінка (ховалася у будинку в шафі – ред.) на вул. Київській. Каже: «До мене вдерлися російські солдати». Я намагаюся випитати: скільки їх, ви щось бачите або чуєте?... Вона пошепки просить: «Пришліть до мене когось». А потім я чую по телефону, як її дістають із цієї шафи, як над нею знущаються і чую, як обривається зв'язок. Вона просто не встигла сказати мені номер свого будинку…Я пам’ятаю кожен такий дзвінок», - поділилася волонтерка.

В Ірпені, до повномасштабного вторгнення росіян, було 100 тис. населення. Організація евакуації цивільних була не меншим викликом, ніж оборона міста. Людей намагалися вивозити у кілька етапів.

ФОТО: Евакуація з Ірпеня (лютий-березень 2022)|Facebook Олексій Воєводін

«На першому етапі нам дуже допомогла Біблійна Церква, розташована на вулиці Соборній. Потім три дні два рази на день ми евакуювали людей потягом Київ-Ірпінь. На третій день, коли він їхав другий раз, його з літака розбомбили. Зрозуміло, що вивозити людей потягом вже було неможливо. Автобусом так само не могли вивозити, бо Стоянку - єдиний виїзд з Ірпеня – вже тимчасово захопили росіяни. А всі інші мости були підірвані Збройними силами України, щоб призупинити просування ворога до Києва. Єдиний шлях для евакуації був лише через Романівський міст», - розповів мер Ірпеня Олександр Маркушин.

Як повідомляли тоді ЗМІ, 5 березня по підірваному мосту у Романівці між Ірпінем і Новоірпінською трасою відбулася піша евакуація населення до Києва. У ті дні через цей міст пройшло близько 40 тис. цивільних: з Гостомеля, Бучі, але здебільшого ірпінці. Вже біля мосту їх зустрічали ДСНС, поліція, добровольчі батальйони та медики.

ФОТО: Евакуація з Ірпеня, 8 березня 2022 / Фото: REUTERS/Thomas Peter

Евакуація тривала постійно, часом під обстрілами - загинули щонайменше вісім жителів, серед них було двоє дітей.

Масштаби прицільних обстрілів машин із цивільним населенням, яке намагалося втекти від російської армії, нагадує кладовище автомобілів на в’їзді до Ірпеня. Туди переправили кілька сотень розстріляних або спалених автомобілів. Частина з них згоріли вщент.

ФОТО: Кладовище автомобілів в Ірпені (Авто24)

Утім, у хаосі війни деякі українські волонтери намагалися рятувати не лише людей, а й навіть тварин. Одна з відомих історій - про Анастасію Тиху, яка разом з чоловіком вивела 15 хворих собак під час евакуації з Ірпеня.

ФОТО: Анастасія Тиха під час евакуації тварин з Ірпеня| Christopher Occhicone

Деокупація

Боєць ДФТГ Артем Гурін був одним із перших, хто зайшов на території звільнені від окупантів. У Бучі він першим зняв відео на вулиці з численними жертвами російських окупантів, яке показали найбільші західні медіа. Страшними були спогади і про деокуповану частину Ірпеня.

«Через 30 секунд після того, як я перейшов лінію умовного розмежування, це була вулиця Університетська, яка проходить через увесь Ірпінь, одразу ж побачив перший труп та першу розстріляну машину…Там було також авто розстріляного українського актора Паші Лі, який допомагав вивозити людей…Чим далі я йшов вулицею вгору, то кожні, напевно, 100 м. бачив труп. Поодинокі тіла. Масово, так як в Бучі не було, але досить багато було вбитих і на вулиці, і в будинках», - згадує Артем Гурін, боєць ДФТГ Ірпеня у 2022 році.

ФОТО: Ірпінь, кладовище | Facebook Олексій Воєводін

Шокували і масштаби варварських руйнувань. З усіх великих міст Київщини, які пережили наступ ворога, Ірпінь найбільше постраждав від обстрілів та авіаударів. Окупанти готові були його «стерти з лиця землі».

«Ірпінь став щитом для Києва, для столиці. Місто було зруйнуване на 70%. Бо саме в Ірпені, проходили основні бої - до Києва окупантам залишалося всього 6 км. Відповідно, росіяни планували, що місто Ірпінь стане плацдармом для захоплення столиці. Тому після звільнення у нашому місті була тільки одна проїзна вулиця. На решті вулиць були завали, дроти, стовпи, паркани – все було просто заблоковане. Це був жах. І звичайно, багато вулиць були заміновані», - розповідає мер Ірпеня Олександр Маркушин.

ФОТО: Ірпінь |AP |Facebook Олексій Воєводін

Розбір цих завалів треба було починати з розмінування вулиць та будинків. Поліція та ДСНС не могли достатньо забезпечити такий супровід, а тому на базі Добровольчого формування територіальної громади (ДФТГ) створили підрозділ із розмінування. Бійці швидко проходили навчання і могли розуміти, що робити далі. Дотепер до них звертаються люди у разі небезпечних знахідок. Місто й досі оговтується від масштабів руйнувань.

«Після боїв у місті було зруйновано і пошкоджено 3 тис. приватних будинків, з яких 1500 повністю знищені. Понад 600 багатоповерхових будинків було пошкоджено. Приблизно 30 багатоповерхових будинків ми демонтували. Вони повністю знищені, вигоріли зсередини, їх неможливо було ремонтувати. Приблизно до 100 будинків потрібно капітально ремонтувати… Від постійних вибухів по всьому місту у будівлях були вибиті 90% вікон. Усі комунікації були пошкоджені. Місто було в жахливому стані. Воно було просто знищене», - згадує мер.

ФОТО: Ірпінь | Facebook Олексій Воєводін

Повернення до життя

Загальні збитки від руйнувань в Ірпені сягали мільярда євро. Для відбудови почали залучати меценатів, різних партнерів. І за три роки громада значно відбудувала житловий фонд, відновила всі дитсадочки та школи, відремонтувала медичні заклади. У місті замінено 70% усіх комунікацій завдяки допомозі міжнародної місії Червоного Хреста, ЮНІСЕФ, НЕФКО. Загалом, за даними міської ради Ірпеня, відбудовано приблизно 65% усіх об'єктів. Робота не зупиняється, адже потреби міста в інфраструктурі та житлі зростають.

«Наше перше завдання відбудувати житло людям для того, щоб усіх повернути в громаду. На сьогоднішній день вже повернулося приблизно 90% наших мешканців. Ми також прийняли ще майже 25 тис. внутрішньо-переміщених осіб, найбільше в Київській області. І вони всі живуть у нашій громаді», - розповідає мер Ірпеня Олександр Маркушин.

Громада міста дбає про відбудову та відновлення, але більшість ірпінців не забувають про те, що війна з агресором досі триває. І з такими «сусідами» до оборони варто готуватися щодня.

«Як показує історія, росія ніколи не нападає один раз, вона нападає постійно. А Україна завжди бореться за себе, за свою незалежність...Нам треба бути такими мобільними, як Ізраїль, який готується і завжди готовий до війни. Потрібно постійно навчати громадян. Наприклад, ми вже третій рік проводимо підготовку населення до супротиву: як поводитися зі зброєю, з вибухонебезпечними предметами, основи розмінування, курси тактичної медицини, керування дронами», - розповідає мер.

ФОТО: Тренінг з оборонної свідомості в Ірпінському фаховому коледжі економіки та права

Досвід війни показав: українські громади мають знати, які діяти у таких ситуаціях, як себе захистити. Після пережитого, в Ірпені вже розуміють, як діяти у випадку нападу агресора, мають чіткий план евакуації міста.

«Ми вже чітко знаємо, де робити і як робити фортифікаційні споруди. У нас є мінімум до 500-700 людей, які готові взяти до рук зброю та одразу стати в стрій. У нас є зброя, професійний зв'язок. Ми маємо тісну комунікацію із Головним управлінням розвідки та ЗСУ, - каже мер Ірпеня Олександр Маркушин. - Тому окупанти вже не зможуть діяти в Ірпені так, як минулого разу. Тоді вистояли, і наступного разу теж вистоїмо. Але будемо надіятися, якщо буде наступ з Білорусі, то загарбників зупинять десь біля Іванкова, а не в Ірпені. І так далеко їх не пропустять».

Читайте також:

Як виглядало місто Ірпінь після жорстких боїв із загарбниками - в ексклюзивному репортажі UA.NEWS.