«Я з тобою, ми впораємось»: як допомогти дитині під час обстрілів — поради психолога

В умовах війни навіть дорослим важко зберігати спокій, не кажучи вже про дітей, які особливо гостро реагують на небезпеку. Гучні звуки сирен, вибухи, паніка навколо — усе це викликає сильний страх і може залишити глибокий емоційний слід.

Що робити, якщо обстріл застав зненацька, і як заспокоїти дитину під час тривоги, в інтерв’ю UA.NEWS розповіла психологиня, PhD, нейропсихологиня і травматерапевтка Катерина Дишель.

Діти реагують на світ через дорослих

Обстріли, вибухи, повітряна тривога — це все порушення базової безпеки. Українці живуть у цих умовах уже не перший рік, і цей стрес накопичується, виснажує. Особливо вразливими є діти, адже вони дивляться на світ через реакції своїх батьків чи опікунів.

За словами психологині, реакція дитини на небезпеку залежить від кількох чинників: наскільки раптово стався обстріл, чи є поруч дорослий, який здатен підтримати, чи панікує він сам. Якщо дорослий розгублений, дитина теж відчуває себе самотньою і безпорадною.

Як діяти під час обстрілу?

У момент небезпеки головне — зберегти життя і спокій.

«Варто налаштуватись на дитину, стати для неї турботливою захисною фігурою. Ми сідаємо з дитиною на один рівень. Дихаємо. Спочатку обовʼязково звертаємо увагу на свій стан, що відбувається з нами. «Киснева маска на себе.» розмовляємо з дитиною. Спокійно, повільно», - зазначає Катерина Дишель.

Психологиня радить коротко і спокійно пояснювати дитині, що відбувається:

«Зараз повітряна тривога. Ми йдемо в безпечне місце. Я з тобою поруч. Наше ППО нас захищає. Ми тут трохи побудемо, а потім підемо додому».

У такий момент важливо не залишати дитину на самоті у своїх фантазіях. Краще прояснити, що саме відбувається, і допомогти відчути контроль над ситуацією.

Прості дії, що стабілізують

Щоб зменшити напругу, пані Катерина радить залучати тіло, адже це допомагає вивільнити адреналін і стабілізувати нервову систему.

«Можна робити вправу «метелик» — легкі поплескування по передпліччях, дихати «животиком», уявляючи, що надуваємо повітряну кульку. Добре допомагає вода — запропонуйте зробити кілька ковтків», — пояснює жінка.

Також можна попросити дитину назвати, що вона бачить і чує навколо: предмети, кольори, звуки. Це повертає її у «тут і зараз» і зменшує відчуття страху.

Різні реакції — це норма

Діти реагують на стрес по-різному. Хтось починає плакати, хтось завмирає або стає агресивним. Будь-яка з цих реакцій є нормальною. Якщо дитина тремтить — не треба зупиняти, навпаки, можна запропонувати «струситися, як собака після води». Якщо завмирає — обережно зігрійте, обійміть, дайте ковдру або теплий чай. Якщо проявляє злість — дозвольте побити подушку, пострибати, щоб тіло відреагувало на емоції.

Говоріть просто і щиро

Діти дуже тонко відчувають фальш, тому не варто робити вигляд, що все добре. Будьте автентичними. Можна сказати: «Так, мені теж страшно, але я з тобою. Ми разом, і разом впораємось». Це дає дитині опору.

Як підготувати дитину заздалегідь

Дитині допомагає відчуття передбачуваності. Тому вдома слід обговорити простий план дій під час тривоги:

• куди ховатися;
• що взяти із собою (рюкзак, вода, улюблена іграшка);
• як зв’язатися з батьками.

Такі «репетиції» зменшують паніку у реальній ситуації.

Дитина стала свідком обстрілу: коли варто звертатися до спеціаліста

Якщо після обстрілу дитина довго не може заспокоїтись, погано спить, має нічні кошмари, скаржиться на біль у животі чи проявляє різкі зміни поведінки — це привід звернутись до дитячого психолога. За словами психолгині, якщо симптоми гострого стресу тривають понад три дні, потрібна професійна допомога.

«В контакті з надійним дорослим дитина відчуває опору та розвиває саморегуляцію. Важливо, щоб поруч була людина, яка дає відчуття спокою та безпеки. Тому для батьків дуже важливою є робота зі своїм станом, стабілізація, розвантаження, підтримка. Аби бути ресурсним для своєї дитини і себе», — каже Катерина Дишель.