Сценарії війни в Україні від американських стратегів: яка вірогідність ядерного конфлікту та “корейського варіанту”

Головною темою для світових аналітичних центрів залишається розвиток подій на українському фронті. Окремою темою є використання росією ядерної зброї або влаштування ядерної катастрофи на Запорізькій атомній електростанції. Аналітики прогнозують декілька сценаріїв, а також варіанти, як уникнути ядерного апокаліпсису. Цій проблемі присвячена робота голови Центру глобальної стратегії США (RAND) Міранди Прибе та кандидата політичних наук з Оксфорда Семюеля Чарапа під назвою «Як уникнути довгої війни: політика США та траєкторія російсько-українського конфлікту».

В першу черг, на думку експертів RAND, на хід війни впливають не тільки політика України та росії. На неї впливають західні союзники Києва, оскільки ця війна є найзначнішим міждержавним конфліктом за останні десятиліття, і її розвиток матиме значні наслідки у тому числі для США.

Доцільно оцінити, як цей конфлікт може розвиватися, що альтернативні траєкторії можуть означати для інтересів США, і що Вашингтон може зробити для просування траєкторії, яка найкраще відповідає інтересам США.

 

Ключові параметри розвитку війни

Центр глобальної стратегії США розглядає п'ять варіантів подальшої траекторії війни:

• можливе застосування росією ядерної зброї,


• можлива ескалація конфлікту росія- НАТО,


• територіальний контроль,


• тривалість,


• форма припинення війни.

 

Ядерний конфлікт

Привид використання росією ядерної зброї переслідує цей конфлікт з перших днів. Оголошуючи про своє вторгнення в лютому 2022 року, президент росії володимир путін пригрозив будь-якій країні, яка спробує втрутитися, катастрофічними наслідками.

При загрозі своїй територіальній цілісності росія використає всі наявні ресурси. Це не блеф.

Експерти RAND зазначають, що деякі аналітики вважають ядерну риторику з боку росії всього лише елементом шантажу з боку москви для досягнення своїх цілей. Наприклад, завадити Заходу передавати ЗСУ наступальну зброю. Про це, зокрема, писав Британський експерт з питань безпеки аналітичного центру Chatham House та Conflict Studies Research Centre Кір Джайлз. Агентство UA.News розглядало аналіз Джайлза у своєму матеріалі «Росія підійшла до «червоної лінії» використання ядерної зброї».

На думку Міранди Прибе та Семюеля Чарапа, такий підхід до ядерних погроз путіна не враховує кілька моментів, які роблять використання росією ядерної зброї ймовірним.

Є докази того, що кремль сприймає цю війну майже як екзистенціальну. Україна вже давно є окремою категорією пріоритетів російської зовнішньої політики. Ще до війни 2022 року росія була готова виділити значні ресурси та піти на значні компроміси для досягнення своїх цілей в Україні. Рішення путіна розпочати повномасштабне вторгнення, незважаючи на чіткі попередження США та їхніх союзників про те, що він заплатить набагато вищу ціну, ніж у 2014 році, свідчить про те, що він готовий піти на ще більші крайності, щоб досягти своїх цілей в Україні.

Аналітики RAND також вказують ще на один важливий момент. Оскільки традиційні ресурси росії були знищені в Україні, можливості москви щодо неядерної ескалації обмежені. Якщо росія зазнає подальших великих втрат на полі бою, це може викликати відчай серед вищого керівництва кремля і тоді він може ухопитися за ядерну зброю.

Зазначається, що використання росією ядерної зброї в Україні є дуже спокусливим для москви, адже мало б великі та непередбачувані наслідки для політики союзників щодо війни, що потенційно могло б призвести до руйнування трансатлантичної єдності.

У адміністрації Байдена є всі підстави зробити запобігання використанню росією ядерної зброї першочерговим завданням для США у цій війні.

Ескалація конфлікту росія-НАТО

На сьогодні росія та Україна залишаються єдиними учасниками війни. Але НАТО надає безпрецедентну підтримку Києву. Це зброя та інша допомога на десятки мільярдів доларів, підтримка тактичної розвідки, спостереження та розвідки українських військових, мільярди доларів щомісячної прямої бюджетної підтримки Києва та економічні санкції проти росії.

Наразі залишаються такі варіанти рішення росії завдати удару по державах-членах НАТО в контексті війни в Україні:

• Покарати членів НАТО за підтримку України;


• Нанести превентивний удар по НАТО , якщо росія відчує, що безпосередне втручання НАТО в Україну стає неминучим;


• Надання Україні зброї, яка, на думку росії, може завдати їй поразки;


• Помститися НАТО за сприйняття внутрішніх заворушень у росії.

«Хоча рішення росії напасти на державу-члена НАТО аж ніяк не є неминучим, частково тому, що воно може призвести до війни з набагато потужнішим альянсом, ризик зростає, поки триває конфлікт в Україні. Крім того, ненавмисна ескалація, яка призводить до вступу НАТО в конфлікт, також є постійним ризиком», - зазначається у матеріалі RAND.

 

Територіальний контроль

Станом на грудень 2022 року росія окупувала майже 20% території України. Головним пріоритетом Києва є відновлення контролю над цією територією. І Україна досягла вражаючих успіхів, зокрема в Харкові та Херсоні. Проте території, які все ще контролює росія, містять важливі економічні активи, такі як Запорізька АЕС, яка забезпечувала до 20% довоєнних потужностей України з виробництва електроенергії, і все українське узбережжя Азовського моря.

Наслідки подальшого територіального контролю України за лінією грудня 2022 року не є однозначними. Навіть коли Україна візьме під контроль всю територію, яку росія захопила з 24 лютого 2022 року, москва все одно буде порушувати норми територіальної цілісності. Інакше кажучи, незрозуміло, що траєкторія, за якою росія збереже лінію контролю від грудня 2022 року, завдасть більше шкоди міжнародному порядку, ніж траєкторія, за якою російські сили будуть відкинуті до лютневої лінії. В обох випадках росія контролюватиме частину української території, порушуючи міжнародну норму про територіальну цілісність.

Тривалість

Аналітики зазначають, що ніхто не знає, як довго буде тривати війна. Деякі припускали, що це може завершитися переговорами взимку 2022–2023 років, але цього не сталося. Інші стверджували, що це триватиме роками.

Багато хто в США не хоче наполягати на припиненні конфлікту в той час, коли Україна має імпульс на полі бою, а український народ, здається, готовий витримати витрати тривалої війни для досягнення своїх цілей. Хоча більш тривала війна може дозволити українській армії повернути більше території, існують інші наслідки тривалості війни для інтересів США. Тривалий конфлікт має деякі потенційні позитивні сторони для США.

Форма припинення війни

Аналітики зазначають, що є декілька варіантів припинення війни. Один з них - абсолютна перемога.

Цей результат передбачає, що одна держава «назавжди усуне (міждержавну) загрозу з боку її супротивника». Абсолютна перемога, як зазначає Ден Рейтер, може бути досягнута через «встановлення переможцем нового керівництва в переможеній державі, окупацію або анексію території супротивника або, в гіршому випадку, знищення всього населення супротивника». Хоча це може спричинити за собою угоду, де визначальною рисою абсолютної перемоги є «результат війни, який по суті усуває можливість того, що переможена держава відмовиться від врегулювання, яке завершить війну». Саме такого типу перемоги союзники здобули над Японією та Німеччиною наприкінці Другої світової війни. Абсолютна українська перемога  малоймовірна. Україна ніколи офіційно не проголошувала намір досягти абсолютної перемоги, як це визначено в літературі.

Тому більш ймовірний варіант - угода про перемир'я, подібно до тих, які поклали край Корейській війні в 1953 році та Придністровському конфлікту в Молдові в 1992 році. По ним обидві сторони зобов’язалися припинити бойові дії та створити механізми запобігання відновленню насильства, наприклад, через створення демілітаризованих зон. Але в такому випадку, як вважають у RAND і не тільки, Україна вимушена буде припинити звільнення своєї території на тих рубежах, де ЗСУ застане перемир'я.

Третій варіант - політичне врегулювання. У звіті зазначається, що політичне врегулювання чи мирний договір передбачатиме як тривале припинення вогню, так і вирішення деяких суперечок, які спровокували війну або виникли під час неї. З 1946 року мирні договори були менш поширеними, ніж угоди про перемир'я, але вони, як правило, призводять до тривалого припинення бойових дій і зниження напруженості.

У випадку цієї війни врегулювання передбачало б досягнення компромісів шляхом переговорів щодо деяких основних політичних питань обох сторін. Російсько-українські двосторонні переговори в перші тижні війни, кульмінацією яких стало Стамбульське комюніке, і останні заяви політичних лідерів дають натяки на деякі питання, які може охопити політичне врегулювання. Для росії кодифікація позаблоковості України, ймовірно, буде центральною.  Врегулювання може охоплювати низку інших питань, таких як фонд реконструкції, двостороння торгівля, культурні питання та свобода пересування, а також умови послаблення західних санкцій проти росії.

 

Резюме

Автори звіту зазначають, що наразі можливі варіації щодо всіх цих п'яти вимірів — ядерне втручання, ескалація між НАТО і рф, територіальний контроль, тривалість і форма припинення війни. На всі ці етапи може впливати Вашингтон, виходячи зі своїх стратегічних інтересів. Але в Україні і не лише зазначають, що нам потрібно виходити зі захисту своїх інтересів.

«Україна та українці завжди мають виходити зі своїх національних інтересів, а не від того, що там говорять та думають на Заході. Навіть тоді, коли інтереси України йдуть у розріз із інтересами цього самого Заходу. Кісінджер не просто так казав, що вороги США мають їх боятися, але ще більше США мають боятися їхні друзі. Моше Даян (міністр оборони Ізраїлю під час Шестиденної війни 1967 року - авт.) чудово це розумів, свого часу зазначав: "Наші друзі американці пропонують нам гроші, зброю та поради. Ми беремо гроші та зброю, від порад відмовляємося"», - так прокоментував висновки звіту RAND старший лейтенант сухопутних військ Армії оборони Ізраїлю Ігаль Левін.

Наразі Україна просуває свою мирну ініціативу, так звану «формулу миру». У травні саміт Ради Європи схвалив політичну підтримку цій «формулі».

Україна надзвичайно зацікавлена в ініціативах інших держав щодо мирного врегулювання, але виключно на базі української формули миру. Є у війні агресор, і є жертва. Є той, хто починає війну й заходить на територію іншої держави. Мирний план не може готувати агресор – готують ті, хто постраждав. Війна на нашій землі, тому формула миру може бути тільки наша.

Ця формула передбачає:

• Виведення з території Запорізької АЕС російських військ, передачу станції під контроль МАГАТЕ та українського персоналу, а також відновлення підключення ЗАЕС до української енергомережі.


• Зробити «зернову угоду», укладену за посередництва ООН і Туреччини, постійною, незалежно від подальшого розвитку війни. Розширити її на порти Миколаєва та «Ольвія».


• Київ хоче отримати системи протиповітряної оборони та пропонує ООН направити експертів на українські енергооб'єкти, аби дослідити обсяг завданої шкоди. Запровадити обмеженя ціни на російські енергоресурси.


• Обмін полоненими за формулою «всіх на всіх», а також повернення всіх депортованих до рф дітей та дорослих.


• Відновлення територіальної цілісності України та світового порядку. Домогтися від росії  підтвердити територіальну цілісність України в межах відповідних резолюцій Генасамблеї ООН і відповідних договірно-правових документів.


• Виведення російських військ з території України, включно з Донбасом та Кримом.


• Створити спеціальний трибунал щодо злочину агресії росії проти України та міжнародний механізм для відшкодування всіх збитків, завданих війною.


• Стягти з росії компенсацію за екологічні збитки та разом з міжнародною спільнотою подолати наслідки екоциду.


• Аби нівелювати ризики подальшої ескалації, Київ потребує дієвих гарантій безпеки, викладених у «Київському безпековому договорі».


• Після виконання усіх пунктів - підписати договір, що зафіксує завершення агресії.

Наразі, як ми бачимо, до реалізації навіть перших пунктів ще далеко. Російські війська залишаються на частково замінованій Запорізькій АЕС, а росія вже тиждень блокує морській «зерновий коридор». Війна затягується.