Тихий подвиг: киянин перебував на позиції 15 місяців, з них вісім під землею
Кожного дня захисники України здійснюють подвиги, захищаючи нашу країну та наше життя. Герої небагато розповідають про надзвичайні зусилля, які доводиться докладати, щоб вижити, щоб не підставити побратимів, щоб виконати завдання командування.
У День Збройних Сил України UA.News знайомить з мужніми хлопцями, які понад рік безперервно перебували на позиції на Донецькому напрямку, отримуючи провізію, боєприпаси та звістки від рідних за допомогою дронів.
437 діб перебував на передовій 37-річний киянин, солдат з позивним «Джус» 30 механізованої бригади 409-го окремого стрілецького батальйону у складі Сухопутних військ ЗСУ.
— У 2023 році я був мобілізований, пройшов навчальний центр і отримав розподіл у мотопіхотну роту, звідти у якості добровольця перевівся у 30 бригаду, яка утримує позиції на Донецькому напрямку. Сподівався, що тут буде більше часу для перепочинку та відновлення після позицій. Перший вихід на оборонні позиції склав 47 діб, другий – 35, мали змогу відпочити лише по чотири дні. У підсумку, на останню позицію відправили нас у серпні 2024 року, а змінили наприкінці жовтня 2025 року. Під час виходу у нас не було сумніву, що нас змінять хоча б через сто діб, але так не сталося. Кожного разу, коли ми ставили питання, коли нас будуть виводити, нам казали, що немає добровольців на заміну.
— З чого розпочався ваш рекорд перебування на передовій?
— Перший захід був на сто днів, потім нас вивели у відпустку, а у серпні 2024-го відправили на нову позицію. Спочатку ця позиція була тихою, а потім ворог почав тиснути, влаштовуючи штурм за штурмом. В основному вони намагалися штурмувати на мототехніці, танки там в’язнуть у багнюці. Також регулярно здійснювали атаки дронами. FPVішок було дуже багато. Одного разу в нашу сторону кинули 14 мотоциклів. Але наші дронщики – молодці – відпрацювали на відмінно. Жодний окупант не прорвався. Всі вони так і залишилися лежати на землі, потім їх по шматках розтягли собаки, бо окупанти тіла своїх не забирають.
Понад півроку тут ворог намагався прорватися, штурми відбувалися по чотири дні, два відпочивають, потім знову штурмують. Наразі цю позицію продовжують тримати сили ЗСУ.
— Як довго ви перебували на цій позиції?
— Через сім місяців без відводу у тил нас перевели на іншу позицію неподалік. Вона була тихіша, тут не відбувалися активні штурми, тут велося спостереження за пересуванням ворога, тому позиція була скрита. Але і важкодоступна, тому тут непросто провести ротацію. Достатися сюди непомітно для ворога можна лише при відповідних погодних умовах. Тут я застряг разом із п'ятьма побратимами ще на вісім місяців, фактично весь цей час перебуваючи під землею.
Облаштування позиції під землею
— В першу чергу ми викопали колодязь. На це пішло три дні. З дрона нам скинули фільтри для води, таблетки для цих фільтрів. З водою проблем не було після того як з’явився колодязь, бо до цього вода була для нас розкіш. Також дрон постійно доставляв продукти, ліки і те, що нам передавали рідні з дому. Наскільки було можливим, ми розширили підземне укриття. Прокопали спальник та кімнату, де добували воду. Натягли дошок. Це все потрібно було робити так, що не засвітити свою позицію ворожим дронам. Тому викопаний пісок вночі потрібно було замаскувати. Як би нас засікли з дронів, нас би накрила російська арта. А літали вони кожні півгодини. Тому не було і можливості всі ці вісім місяців вийти на поверхню, подихати свіжим повітрям. Також потрібно було дотримуватися світломаскування та тепломаскування – взимку ми не могли розвести вогонь тощо, тому рятувалися грілками та теплим одягом. Дуже допомагали окопні свічі.
— Як вам доставляли провізію та боєприпаси?
— Доставка всього необхідного відбувалася регулярно за допомогою дронів. Звісно, щоб його не помітили росіяни, доставка відбувалася вночі. Доставили нам навіть газовий балон і ми могли готувати гарячу їжу.
— Мабуть була проблема із гризунами?
— Пацюків не було, а ось миші – доставали. За ніч виловлювали по 20-30 гризунів на мишоловки, які скидали з дрону. Був у нас і кіт Федя. Він мишей не ловив, він чудово і так жив – ходив по позиціях, де його всі підгодовували. Потовстішав наш Федір добряче. Собак там мало, мабуть їх дронами знищили.
— Чи була можливість помитися?
— Спочатку використовували мокрі серветки. Як добули воду, нагрівали її та милися. Навіть була можливість випрати одяг. Також використовували сухий душ.
— Був зв'язок із рідними?
— Останнім часом, коли налагодили обмін повербанками за допомогою дрона, то ми передавали флешку зі своїм звернення до рідних, нам доставляли флешку із записом з дому. Домашні дуже переживали через те, що нас так довго не міняють. Зверталися, куди можна. Але нас почали виводити у тил лише після того, як змінився командир. За період поки був старий командир, були такі умови, що не вистачало людей, щоб нас відвести. Командир змінився і на мою думку почав мінятися підхід до ротації. Людей всюди не вистачає, це зрозуміло, але при потребі кількох солдат можна знайти.
— Головна складність при виконанні цього завдання?
— Морально дуже важко було. Під землею ні кисню не вистачає, ні світла. У нашій землянці навіть вентиляції не було, тому що її там неможливо облаштувати…
Важкий рекорд
— Насправді, у мене не абсолютний рекорд - більше мене на позиції знаходився бойовий медик з позивним «Вітер». Він знаходився на передовій 471 діб. І, можливо, залишався там би довше, якби не отримав поранення, коли затягував до окопа пораненого нашого побратима. Тоді ми втратили одного хлопця, а шестеро були 300-ті.
— Безперечно, ви разом із «Вітром» та іншими побратимами здійснили подвиг, так довго перебуваючи на складній позиції. Вас представили до нагород?
— Мені про це нічого не відомо. Спершу треба адаптуватись до реального життя після того, що довелося пройти.
Сьогодні, 6 грудня, військовослужбовець з позивним «Вітер» отримав державну нагороду від президента України Володимира Зеленського.
6 грудня Україна святкує День Збройних сил – свято мужності, честі та самопожертви українських воїнів, які щодня стоять на захисті держави та українського народу. Українську армію сьогодні називають щитом Європи та прикладом незламності для вільного світу. Найголовніші слова цього дня – вдячність і віра в перемогу.
