Українська атака на Москву: детальна аналітика прориву систем ППО РФ
Атака українських безпілотників на Москву та Підмосков’я 17 травня 2026 року стала однією з найрезультативніших за весь час повномасштабної війни. Аналітики «Мілітарного» зазначають, що попри багаторівневу систему протиповітряної оборони, окремі дрони раніше вже проривали захист столичного регіону РФ, особливо після її посилення у 2025 році.
Загалом станом на весну 2026 року Москву прикривають два щільні кільця систем ППО на додачу до кількох позицій у самому місті. За підрахунками осінтерів, у самому місті та навколо нього розміщено 130 позицій для зенітних систем.
При цьому друге кільце позицій для систем ППО створили вже у 2025 році — у період із травня по вересень 2025 року навколо столиці росіяни звели приблизно 43 нові спеціалізовані вежі для систем протиповітряної оборони.
Основу ППО столиці РФ складають близько сотні зенітних ракетно-гарматних комплексів «Панцирь-С1» та невелика кількість ЗРК «Тор», призначених для перехоплення українських дронів і крилатих ракет. Їх доповнюють близько двох десятків батарей С-400, призначених для перехоплення крилатих і балістичних ракет.
Не всі зі створених позицій можуть бути одночасно зайняті системами протиповітряної оборони, однак станом на квітень 2026 року осінтерам вдалося верифікувати наявність щонайменше 89 зенітних гарматно-ракетних комплексів «Панцирь-С1» у радіусі 50 км від Москви.
Для облаштування позицій ППО росіяни використовують два типи споруд — земляні насипи з майданчиком і під’їздом із бетонних плит та вежі з металевих конструкцій, на які зенітні комплекси піднімають кранами.
Ці споруди призначені для розміщення зенітних ракетно-гарматних комплексів «Панцирь-С1» для боротьби з українськими дронами і ракетами.
Використання таких конструкцій дозволяє розширити радіус виявлення та ураження малорозмірних цілей, що летять на низьких висотах, оскільки зі збільшенням висоти збільшується і видимий горизонт.
Окрім того, в області, на віддалі від столиці, також розміщена досить велика кількість засобів ППО, які захищають важливі підприємства ВПК, інфраструктурні та військові об’єкти. Станом на травень 2026 року вони ще не утворюють додаткові суцільні рубежі на підступах до столиці, але створюють численні «небезпечні зони» для українських БпЛА.
акож не можна списувати з рахунків роль Повітряно-космічних сил та армійської авіації РФ, які перехоплюють певний відсоток ударних дронів за допомогою винищувачів і гелікоптерів, а також загальне посилення ППО перед парадом 9 травня в Москві.
Відомо, що в ході атаки на Москву Силам оборони вдалося підтверджено уразити низку цілей, зокрема завод «Ангстрем» у підмосковному Зеленограді. Це підприємство є важливою складовою російського військово-промислового комплексу та задіяне у виробництві мікроелектроніки, радіоелектроніки, оптичних систем і робототехніки для військових потреб ворога.
Також уразили Сонячногірську нафтоналивну станцію у селі Дурикіно, розташованому приблизно за 40–45 кілометрів від Москви, та Московський нафтопереробний завод, розташований у Капотненському районі столиці РФ.
Окрім того, Служба безпеки України заявила про ураження нафтоперекачувальної станції «Володарское» в селищі Константиново приблизно за 22 кілометри від околиць міста. Однак наразі у відкритому доступі немає фото- чи відеопідтверджень, які могли б верифікувати ураження.
Як заявили в 1-му окремому центрі безпілотних систем Сил безпілотних систем ЗСУ, в атаці на Москву застосували «понад» 120 дронів, які «в один момент зламали міф про «неприступну» столицю ворога».
За інформацією Генерального штабу, для ураження цілей у Московській області використовували дрони української розробки, зокрема FP-1 компанії Fire Point, реактивні безпілотники RS-1 «Барс» та раніше невідомий дрон «БАРС-СМ» GLADIATOR.
Із трьох відомих успішних уражень тільки одна локація — Московський НПЗ — розташована в самій Москві за двома кільцями систем ППО, приблизно за 7–8 кілометрів від найближчої відомої позиції ЗГРК «Панцирь».
Завод «Ангстрем» розташований між першим і другим кільцями ППО, трохи більш ніж за два кілометри від найближчої відомої позиції ППО. Найдалі від Москви розташована Сонячногірська нафтоналивна станція, що розміщена впритул до зовнішнього периметра другого кільця — за три кілометри від позиції ППО.
Водночас із відкритих джерел вдалося виявити та визначити ще десять зафіксованих локацій падіння уламків, прольоту БпЛА чи влучань у висотні будівлі всередині периметра ППО. З них шість розташовані між першим і другим кільцями, а чотири — всередині першого кільця ППО.
Це свідчить про те, що українським безпілотникам справді вдалося успішно прорвати всі російські рубежі оборони у досить значній кількості.
Атака на Москву 17 травня 2026 року показує, що навіть надзвичайно велика щільність систем ППО не дає стовідсоткової гарантії захисту навіть від відносно невеликої кількості ударних дронів. Водночас, вирішальним фактором успішного ураження є не кількість засобів, а насамперед розвідка для виявлення «сліпих зон», планування маршрутів та відповідна тактика застосування.
У ніч на 17 травня у Москві та московському регіоні було уражено низку об'єктів ВПК та енергетики рф. Удари завдавалися по нафтобазі в Дурикіно, НПЗ в Капотні, заводу з виробництва мікроелектроніки «Ангстрем» та МКБ «Радуга», яке розробляє крилаті ракети.
16 травня Москва зранку також опинилася під атакою безпілотників, через що в російській столиці тимчасово призупинили роботу аеропортів.
Партизанський рух «АТЕШ» заявив про проведення диверсії у Московській області, внаслідок якої було порушено роботу елементів російської системи протиповітряної оборони на підступах до столиці.
