Відкриті питання: окупація Херсонщини та боротьба за її звільнення
21 Лютого 2025 08:34 24 лютого 2022 року. Шоста ранку. Минуло кілька годин після заяви путіна. Колони російської техніки вже перетнули блокпости, розташовані на адміністративній межі з тимчасово окупованим Кримом. Вони рухались лівим берегом Херсонської області дуже швидко. Раптом в Херсоні почули перші вибухи та побачили дим з боку аеропорту в Чорнобаївці та військових частин. Область прокинулася не від сонця, а від війни.
Вигляд Міжнародного аеропорту "Херсон" в селі Чорнобаївка до повномасштабного вторгнення рф на територію України
За три години Державна прикордонна служба України повідомила, що в районі населеного пункту Копані наші військовослужбовці б'ються з противником. В Скадовську прикордонну комендатуру швидкого реагування обстрілюють з гвинтокрилів.
В цей час за майже 100 кілометрів від Скадовська командир танкової роти 59 ОМПБр Збройних сил України Євген Пальченко разом із частиною своєї ротою обороняє Північнокримський канал в районі Сергіївки. В інтерв'ю Радіо Свобода він описав ці події.
Моє завдання полягало в тому, щоб перекрити прохід через канал і не дозволити противнику зі сторони Нової Каховки зайти нам у фланг. Це мало дати час бригаді, яка виходила з корабельного району та тримала оборону на самому перешийку. По дорозі до Сергіївки ми їхали відкрито, сиділи зверху на танках, у повітрі кружляла авіація. Спочатку не розуміли, чия вона, але згодом побачили червоні зірки — стало ясно, що це ворог.
Командир танкової роти 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка Збройних сил України, Герой УкраїниТанкісти знайшли посадку, сховались, за 20-30 хвилин побачили противника та відкрили вогонь. Вдалось підбити один ворожий танк та перегородити міст. Решта ворожих танків сховалась.
Після чого рота отримала команду направлятись в Олешки. Там частину українських бійців ворог брав в оточення. Дорогою рота зустріла колону наших танків, прилаштувалася за ними і попрямувала в бік Олешок.
У цьому районі сталася унікальна ситуація — наші колони та колона противника просто розминулися. Це було в районі Цюрупинська [Олешок], неподалік заправки. Ворог зайшов зі сторони Херсона, а ми рухалися йому назустріч. Вони проїжджали повз нас без жодних розпізнавальних знаків, без літери “Z”. Наші теж були без маркувань, тому ніхто не розумів, хто перед ними. Начальник штабу та його товариш бачили цю сцену на власні очі — вони були за кілька метрів від ворожої техніки, буквально 15-20 метрів. Вони сказали, що просто дивом уникнули обстрілу, бо якби хтось запідозрив неладне, сутичка відбулася б прямо там.
Командир танкової роти 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка Збройних сил України, Герой УкраїниПоки частина наших військових намагалась потрапити на Антонівський міст та зайняти місця для оборони Херсона, ворог до обіду 24 лютого захопив Каховську ГЕС та адмінбудівлю Північнокримського каналу і вивісив на них свої прапори.
Каховська гідроелектростанція
Адмінбудівля Північнокримського каналуВ 17:00 усі державні установи Генічеського району опинилися під контролем російських окупантів. У Скадовському, Бериславському та Каховському районах спостерігали великі колони ворожої техніки, що пересувалися в різних напрямках. За інформацією Херсонської ОДА, на той момент активних бойових дій там не було. Значна частина області вже перебувала під окупацією.
Євген з колоною наших танків підійшов до Олешківського мосту. Вони побачили знищений танк першої роти нашої бригади, а за Антонівським мостом противник закріпив свої позиції.
Для того, аби потрапити на Антонівський міст, треба пройти Олешківський. Його довжина становить приблизно 500 метрів. Євген отримав команду рухатись вперед.
Перед цим мостом була центральна траса, над якою проходив залізничний міст. Я помітив, що по ньому ходять люди. Було вже темно, тож без приладів нічного бачення не обійтися. Я бачив силуети, але не міг розпізнати, наші це чи вороги. Не довго думаючи, зробив коротку чергу з кулемета над їхніми головами. Вони не розбіглися. Випустив чергу під містом – реакції нуль. У мене промайнула думка: мирні мешканці розбіглися б, наші відповіли б вогнем, а ці просто стоять і спостерігають. Зрозумів, що це противник. У ту ж мить вони відкрили вогонь по мосту та по нашій колоні. Я миттєво уявив, як зараз щось прилетить у танк, впаде прямо на башту, і все… Кінець. Але роздумувати часу не було. Командую механіку: “Вперед, вперед! Максимальні оберти! Проскакуємо міст!”. Ми пролетіли його на повній швидкості, я підняв голову – люк у мене завжди був відкритий – і подумав: “Фух, пронесло!”. Нічого не сталося, ми пройшли далі, але обстановка залишалася напруженою.
Командир танкової роти 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка Збройних сил України, Герой УкраїниПісля Олешківського мосту противник намагався атакувати групами з протитанковими засобами, але наші танкісти відкривали вогонь, не даючи їм наблизитися. Попереду рухалися ще три наші танки, які добивали залишки ворога. На підході до Антонівського мосту помітили бойову машину десанту, а на ній - протитанкову керовану ракету.
Я сказав навіднику: “БМД справа, бачиш?”. “Бачу, командире,” – відповів він. Першим же пострілом вона вибухнула та загорілася. Пройшли ще метрів 100-150. Зліва з’явилася БМП-2 противника. На ній чітко було видно букву “Z”. “Шева, бачиш?” – запитав я. “Бачу,” – відповів навідник. Другим же пострілом її башта відірвалася, машина загорілася. Солдати, які були всередині, почали вибігати у паніці, тікаючи хто куди. Позаду мене залишалися наші танки, тож я знав, що вони їх доб’ють.
Командир танкової роти 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка Збройних сил України, Герой УкраїниПісля зачистки танкісти на шаленій швидкості вирушили через Антонівський міст. Ніхто не знав, чи він замінований, але вибору не було. Крім того, закінчувалось пальне в танках, а колона наших сил тільки виходила з оточення.
Антонівський міст до знищенняВоїни заїхали на АЗК для дозаправки, але заправитись не змогли через відсутність пального. Однак вночі бензовози привезли пальне і заправили колону танків. Шлях з лівого берега через міст в Херсон для ворога заблоковано.
Ближче до 12-ї ночі на нас почався авіаналіт. Це було все ще 24 лютого. Противник почав обстрілювати нас мінометами, а ДРГ висувалася зліва і справа від заправки. Все небо було у світлі вибухів – те, що ми раніше загасили, тепер було видно, як удень.
Командир танкової роти 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка Збройних сил України, Герой УкраїниКомандир батальйону просить Євгена прикрити себе. Військовий випускає кілька снарядів по ворожих позиціях. Проте через влучання в його танк система наведення вийшла з ладу. Зв’язку майже не було.
Бій тривав до ранку, поки не надійшов наказ відступити. На позиції залишились три танки, а згодом вдалось вивести всю техніку. Коли військові вибрались, було зрозуміло, що міст втримано, але ситуація залишалася критичною.
Оборона області тривала, проте через відкриті шляхи підвезення допомоги окупанти ставали все могутнішими. Так було втрачено лівобережжя. Окупанти щодня намагалися перейти Антонівський міст. В Чорнобаївці відбулися перші бої, у яких була застосована ворожа авіація та артилерія. Противник закріплював свої позиції в Скадовську та Каховці, а перейшовши Каховський міст, окупував Берислав та сусідні населені пункти. До Херсону лишалось все менше кілометрів.
27 лютого росіяни прорвалися до передмість і почали заходити в Херсон, але ЗСУ та місцева тероборона чинили опір. У ніч на 28 лютого ворог почав систематично обстрілювати позиції ЗСУ, особливо в районі Антонівського мосту та центру міста.
Російські війська увійшли в Херсон 1 березня 2022 року. Згодом взяли під контроль основні адміністративні будівлі та стратегічні об’єкти міста.
російські війська в тимчасово окупованому Херсоні, 2022 рік.Своїм спогадом для Української правди поділився і активіст Дмитро Колесов.
Щойно росіяни зайшли в Херсон, вони там усе обстрілювали. По школі вдарили відразу, по багатоповерхівках. Моя знайома вийшла на сходовий майданчик зняти показники лічильника. І якраз тієї миті снаряд прилетів прямо в її квартиру і все розвалив. Якби вона не вийшла перевірити лічильник, то її б уже не було серед живих.
херсонець та активістПочалися репресії та обшуки у мирних мешканців. Окупанти вивезли все обладнання критичної інфраструктури і залишили місто на грані гуманітарної катастрофи.
Вони з'явилися у Херсоні 1 березня, якраз на день народження мого старшого сина. До цього було гучно. До цього було дуже страшно: літаки літали, і ми не знали, чиї. Бачите, що вони роблять. Вони думали, що нас тут обмежать і люди скажуть: «Ой добре, прийшли визволителі». Ні, їх ненавиділи з кожної шпарини. Місяць-два, ну, три. Тут залишилися найсильніші, так скажу.
колишня радіоведуча
Мітинги херсонців та опір ворогу
Херсонців такі події геть не влаштовували. За 5 днів вони вийшли з українськими прапорами на мітинг проти російських військових на площу Свободи. Окупанти мали зброю і набої, херсонці не мали нічого. Люди кричали: “Херсон — це Україна!”, "Україна — понад усе!" та "Додому поки живий!". Перший заступник голови Херсонської обласної ради Юрій Соболевський в інтерв'ю Суспільному розповів, що в перший день вийшло стільки херсонців, що їх неможливо було порахувати.
Люди стоять перед військовими Росії під час мітингу проти російської окупації. Херсон, 7 березня 2022 рокуХерсонці виходили на мітинги протягом березня та квітня. Такі ж мітинги відбувались і на лівому березі області, а саме в Каховці та Голій Пристані. В останньому населеному пункті росіяни викрали проукраїнського міського голову Олександра Бабича і досі тримають його в полоні в окупованому Криму.
Викрадений росіянами міський голова тимчасово окупованого міста Гола ПристаньВ Херсоні ж одним з тих, хто щоразу виходив на мітинги, транслював їх в соцмережах та навіть потрапляв за це на допити до російських військових, був режисер Херсонського музично-драматичного театру імені Куліша Сергій Павлюк. Чоловік в інтерв'ю Суспільному поділився, що 24 лютого прокинувся від дзвінка дружини. Від неї дізнався про початок повномасштабного вторгнення рф на територію України. Режисер відразу ж вивіз родину на дачу, а 25 лютого пішов у муніципальну варту. Вести прямі ефіри з міста почав 27 лютого. Каже, що тоді Херсон був завішаний українськими прапорами.
Під час одного з мітингів він підійшов до окупантів, які стояли в центрі міста та повідомив їм, що зараз відбудеться мирний мітинг. Сергій попросив ворога не вестись на провокації. Згадує, що їх очі різко розширились. Режисера заламали, завели в будівлю ОДА та допитували. Звинуватили у співпраці з СБУ. Проте найнебезпечніше сталось пізніше.
Сьомого березня вигнали одного із наших таких дуже активних підозрілих типів, який виявився другом Стрємоусова [колаборанта та одного з рупорів тодішньої окупаційної влади], основним провокатором. І його вигнали, і вже восьмого в YouTube виклав відео, що він на допиті. І на питання: "Хто є організатором мітингів?" він назвав моє прізвище.
режисер Херсонського музично-драматичного театру імені КулішаПісля цього чоловік призупинив активність. Однак 20 березня вийшов на ще один мітинг.
Один із мітингів херсонців з тимчасово окупованому Херсоні, 2022 рік.Бачив і знімав, коли розвернули колону "Z" і тоді виникла думка: "Це, мабуть, останній. Цього вже не пробачать". Як у воду дивився, 21-го почали розганяти мітинги. Пролилась перша кров.
режисер Херсонського музично-драматичного театру імені КулішаПізніше окупанти обшукали його квартиру. Сергій разом з сім’єю в цей час переховувався в одному з готелів у центрі міста.
Через три дні мене один з наших учасників мітингу здав, по доброті душевній. Він хотів як краще. Молодий, пафосний, став колаборантом. Він пішов до орків і каже: "От Павлюка не чіпайте. Він моя людина". Пішов до одних, до других. І треті йому: "Приведи нам Павлюка, ми з ним побалакаємо".
режисер Херсонського музично-драматичного театру імені КулішаРежисер розумів, що залишатися в місті з кожним днем для нього стає все небезпечніше. 18 квітня він в сім’єю виїхав з міста через Снігурівку. Це невелике містечко знаходиться на березі річки Інгулець. Воно розташоване на межі Миколаївщини та Херсонщини і є стратегічно важливим пунктом, логістичним центром та своєрідним плацдармом для окупаційної армії. Переважна більшість херсонців виїжджали на підконтрольну територію України через це місто.
Проти українців, які висловлювали незгоду з окупацією, росіяни застосовували викрадення, тортури та позасудові страти. Місто Херсон та прилеглі населені пункти опинилися в інформаційній блокаді. Місцеві медіа закрили, а українські мобільні оператори вимкнули.
Однак мешканці Херсонщини не здавалися. У регіоні почав діяти потужний партизанський рух. Українські активісти і підпільники влаштовували диверсії, ліквідували колаборантів, передавали дані ЗСУ. Підпільники знищували склади боєприпасів, атакували військових чиновників і перешкоджали окупаційній адміністрації. Це відбувається і сьогодні.
За 9 місяців окупації Херсон та містяни пережили все. Місто перетворилося на привид. Люди вирішували свої справи на вулиці до обіду. Потім швидко повертались додому.
Тимчасово окупований Херсон, 2022 рік.
Тимчасово окупований Херсон, 2022 рік.
Тимчасово окупований Херсон, 2022 рік.Кремлівське керівництво, діючи за звичним сценарієм, прагнуло легітимізувати свою присутність на тимчасово окупованій території Херсона. Для цього в період з 23 по 27 вересня було організовано псевдореферендум, результати якого були заздалегідь визначені. Проте далі сталось те, на що чекали всі українці та що змусило говорити про Україну весь світ.
Звільнення Херсону
Операція зі звільнення правобережної частини Херсонщини стала однією з найяскравіших сторінок у війні. ЗСУ поступово виснажували російські війська, знищуючи їхні тили, мости та командні пункти. Антонівський міст і переправи через Дніпро систематично обстрілювалися, що змусило росіян відступати.
У листопаді 2022 року окупанти оголосили про «перегрупування», а фактично – втечу. Вони залишили місто, не зумівши його втримати. Українські війська увійшли в Херсон 11 листопада 2022 року під овації місцевих мешканців. Люди виходили на вулиці з українськими прапорами, обіймали військових та святкували повернення додому.
Херсон, 12 листопада 2022 року. Чоловік із прапором України стоїть на авто, люди святкують звільнення міста від Росії. Фото: Тарас Ібрагімов / Суспільне.Ці 256 днів залишили глибокий слід у пам’яті людей, хоча більшість прагне якнайшвидше забути їх. Своїми спогадами в матеріалі Суспільного поділилась й херсонка Тамара.
Ми ж були без інформації, тобто не було ні зв’язку, ні світла, ні води, і коли сказали, що зайшли наші війська, ми плакали, я й зараз не можу спокійно говорити. Ми просто всі плакали і бігли на вулицю, наче діти малі, і раділи. Так, обстрілюють, важко зараз, але ми розуміємо, що ми у своїй країні.
мешканка ХерсонуПопри те, що окупанти втекли з міста, вони не залишили і не полишають його у спокої. Протягом наступних місяців після звільнення місто та правобрежння Херсонщини зіткнулися з численними викликами, пов’язаними з відновленням інфраструктури та забезпеченням безпеки мешканців. Російські війська, розташовані на лівому березі Дніпра, регулярно обстрілювали правобережні райони, включно з Херсоном. Це ускладнювало відновлювальні роботи та повсякденне життя.
Місцева влада та волонтерські організації активно працювали над відновленням критичної інфраструктури, наданням гуманітарної допомоги та евакуацією населення з небезпечних зон. Попри щоденні обстріли, мешканці поступово поверталися до своїх домівок, відновлювали роботу підприємств та закладів. Одним з таких закладів стала кав’ярня Prostir Coffee, яка релокувалась до Івано-Франківська, проте після звільненння Херсона відчинила свої двері. До слова, там й досі готують каву попри те, що заклад кілька разів зазнавав пошкоджень. Здавалось, що найгірше для Херсону та правобережжя позаду, але ні…
Підрив Каховської ГЕС
6 червня 2023 року о 2:50 ночі російська армія здійснює акт, який призвів до катастрофу світового масштабу. Окупанти зсередини підривають конструкції Каховської ГЕС.
Підрив Каховської ГЕС, 2023 рік.Вибух зруйнував греблю, спричинивши неконтрольований вилив води та затоплення близько 80 населених пунктів у чотирьох областях України. Затопило 620 квадратних кілометрів територій у чотирьох областях України. Найбільше постраждала Херсонщина - частина правобережжя, включно з районами в Херсоні, які знаходилися близько до води і значна територія лівобережжя області.
Частина Херсону під водою після підриву Каховської ГЕС, 2023 рік.Підрив спричинив великі руйнування, загибель людей та тварин, а також екологічні наслідки, зокрема втрату зрошувальних систем, важливих для аграрного сектору регіону. Після підриву ГЕС мешканці постраждалих районів були змушені евакуюватися. В цьому допомагали волонтери та небайдужі люди. Відновлювальні роботи ускладнювалися постійними обстрілами з боку російських військ.
Лише на правобережжі Херсонщини за півтора місяці після катастрофи загинула 31 людина. Лівобережжя постраждало значно сильніше.
Наслідки підтоплення тимчасово окупованих Олешок після підриву Каховської ГЕС, 2023 рік.Ми можемо констатувати, що йдеться про знищення багатьох популяцій та екосистем. Була знищена іхтіофауна Каховського водосховища, водойм нижче по течії. Катастрофічні екологічні зміни торкнулися водно-болотних угідь міжнародного значення відповідно до Рамсарської конвенції, які були розташовані нижче по течії. Під загрозою знищення опинилися десятки типів екосистем, близько сотні видів тварин та рослин, які знаходяться під охороною Бернської конвенції, сотні інших видів рослин і тварин. Якщо оцінити у цифрах, то тільки збитки природно-заповідного фонду сягають близько 80 мільярдів гривень.
Голова Фонду підтримки фундаментальних дослідженьХерсонський журналіст Іван Антипенко у своїй колонці згадує, що після підриву Каховської ГЕС вкотре побачив силу в єдності.
Сотні волонтерів, служб та бригад їхали в Херсон, аби рятувати місцевих від підтоплення, а потім — допомагати відновлювати будинки. Тим, кому було що відновлювати
журналістВін також розповідає, що іноді в медійному просторі складалось враження, що Херсонщина це територія обстрілів і тут війни немає. Однак в цей час на узбережжі Дніпра розгорталося 1 із найскладніших військових операцій останніх років. Наші військові форсували велику річку, билися за острови, вперше закріплювалися на лівому березі. Події в Кринках, Козачих Лагерях, на околицях Олешок. Вилазки на Кінбурнську косу і навіть до Криму. Всі ці території наразі тимчасово перебувають під окупацією росіян.
З чим у вас асоціювався Херсон до повномасштабної війни? Дорога до моря? Кавуни? Мальовничі плавні? Красиві моряки на вулицях? Нічого з цього вже немає. Сьогодні Херсон сірий, дуже побитий і — контрастний. Бо ось працює популярна кав’ярня, ходять безкоштовні тролейбуси, відкривається відділення банку, на ринку є місцеві овочі й фрукти задешево. А он там, за десяток метрів, — загинуло шість людей від танкового пострілу.
журналістНасправді важко уявити те, що пережили та переживають херсонці.
А що сьогодні?
Сьогодні місто досі страждає. Херсон потерпає від щоденних обстрілів та скидів бомб з дронів на мирних мешканців. Через те, що ворог перебуває на іншому березі Дніпра, в Херсоні іноді навіть не встигає увімкнутися тривога, як вже щось прилітає.
19 лютого сталась чергова трагедія. російська авіація атакувала КАБами Херсон близько 23:30 ночі 19 лютого. Влучила у багатоповерхівку у Дніпровському районі. О 00:05 20 лютого стало відомо про перших травмованих внаслідок авіаудару по житловому будинку. Це 13-річні двійнята — хлопчик і дівчинка.
Пізніше стало відомо, що мати поранених дітей імовірно перебуває під завалами. А також про двох поранених чоловіків. Вдень рятувальники дістали тіло чоловіка.
Керована авіабомба влучила у багатоповерхівку в Дніпровському районі міста Херсон, 2025 рік.Попри це, херсонці продовжують жити в рідному місті. Вони вдома, хоч і перебувають в щохвилиній небезпеці.
Важка ситуація на лівобережжі Херсонщини, оскільки воно досі перебуває під контролем російських військ. Міста, які розташовані близько до води, зазнали нищівних руйнувань. Окупанти активно зміцнюють оборону, облаштовують фортифікаційні лінії та мінують території. Українські сили ведуть бої за плацдарми, зокрема в районі Кінбурнської коси та на лівому березі Дніпра. Українські захисники продовжують тиснути на ворога, і ми щиро віримо, що лівобережжя, як і інші окуповані частини України, повернеться додому.
Радимо переглянути фільм "Нескорений Херсон" від наших колег з Херсону. З початку повномасштабного вторгнення кореспонденти "Вгору" фіксували все, що відбувалося в місті. Разом із херсонцями вони пережили захоплення обласного центру росіянами, мітинги, окупацію та звільнення рідного міста.
