4 стаття НАТО: що передбачає і хто її застосовував крім Польщі

4 стаття Північноатлантичного договору передбачає механізм консультацій між членами Альянсу у випадку, якщо будь-яка з країн вважає, що її територіальна цілісність, політична незалежність чи безпека опинилися під загрозою. Іншими словами, це колективний сигнал союзників, що ситуація вимагає спільного обговорення та можливої реакції НАТО.

На відміну від 5 статті, яка запускає принцип колективної оборони і передбачає військову відповідь у разі нападу на одну з держав-членів, 4 стаття не зобов’язує застосовувати силу. Це, швидше, політичний та дипломатичний інструмент, що дозволяє країнам звернути увагу партнерів на небезпеку й розпочати консультації щодо спільних кроків.

Вперше її застосували Туреччина у 2003 році перед початком війни в Іраку. Згодом Анкара ще кілька разів ініціювала консультації за 4 статтею — зокрема у 2012 році після обстрілів із Сирії та у 2015 році через загострення ситуації на своїх південних кордонах.

Польща вперше вдалася до цього механізму у 2014 році після початку російської агресії проти України, а також у листопаді 2022 року, коли на територію країни впала ракета під час масованого обстрілу України. Також це було зроблено сьогодні. 

Загалом стаття 4 використовувалася понад сім разів, і щоразу вона ставала інструментом для скликання Північноатлантичної ради та обговорення заходів реагування, які могли включати посилення місій спостереження, додаткове патрулювання чи розміщення союзницьких сил у прикордонних регіонах.

Таким чином, 4 стаття НАТО — це попереджувальний механізм безпеки, що дозволяє країнам-членам колективно реагувати на загрози ще до того, як ситуація вийде з-під контролю.

Нагадаємо, німецькі Patriot зафіксували російські дрони над Польщею.

Також Польща може активувати статтю 4 НАТО після атаки російських дронів.