Європі радять готуватися до сценарію без США
Сполучені Штати можуть відмовитися від безпекових зобов’язань перед Україною, якщо Дональд Трамп знову очолить Білий дім. У такому разі Європі доведеться брати на себе значно більшу відповідальність за стримування Росії та підтримку української армії. Про це йдеться в аналітичному матеріалі Foreign Affairs.
Україна та її партнери мають готуватися до найгіршого сценарію — такого, за якого американські безпекові гарантії можуть виявитися паперовими або взагалі зникнути. У Foreign Affairs наголошують: незалежно від того, чи буде досягнуто перемир’я з Росією, Києву потрібен чіткий, довгостроковий план нарощування власної військової сили.
Йдеться не лише про зброю, а про системну підтримку — від фінансів і технологій до підготовки кадрів та співпраці у сфері розвідки. Розміщення західних військ в Україні та формальні зобов’язання реагувати на нове вторгнення можуть бути важливими елементами стримування, але вони не можуть бути головною опорою безпеки.
У центрі будь-якої стратегії, наголошує видання, має залишатися сама Україна — її армія, оборонна промисловість і технологічні можливості. «Київ потребує програми підтримки партнерів, яка поєднує великі пакети допомоги, інвестиції, закупівлі, співпрацю у сфері розвідки та системну підготовку кадрів як частину масштабного плану зміцнення збройних сил і промислової бази. В ідеалі це має бути зусилля щонайменше на п’ять років», — йдеться в матеріалі.
Автори визнають: така програма буде дорогою. Європа й зараз насилу знаходить кошти для довгострокового планування, а політична воля не завжди встигає за безпековими викликами. Водночас альтернатива — постійне виживання української армії без стабільної підтримки — в підсумку коштуватиме значно дорожче і для самої Європи.
У Foreign Affairs зазначають, що формально США готові брати участь у безпековій архітектурі для України — зокрема через європейське розгортання військ та навіть механізми, подібні до гарантій за статтею 5 НАТО. Проте навіть за такої участі довіра до цих гарантій залишається хиткою.
Світ звик до того, що напад на союзника США означає майже неминучу військову відповідь з боку Вашингтона. Але у випадку України ні Європа, ні Сполучені Штати так і не продемонстрували готовності воювати на її боці. Навпаки — з 2022 року західні столиці не раз підкреслювали, що їхня стратегія полягає в уникненні прямого зіткнення з Росією.
Окремий ризик — особистий фактор Дональда Трампа. Автор матеріалу звертає увагу на його непередбачуваність, специфічне ставлення до Росії та конфліктну риторику щодо європейських союзників, зокрема через заяви про Гренландію. «Навіть якщо Трамп погодиться на підтримку США на папері, мало що завадить йому порушити свою обіцянку в разі російського нападу. Він може легко оголосити угоду недійсною, повторюючи своє улюблене твердження про те, що Україна нібито сама спровокувала російську агресію», — пише автор.
Саме тому Україна разом із європейськими партнерами пропонує, щоб США очолили механізм моніторингу та контролю можливого припинення вогню. Також Київ наполягає, аби безпекові гарантії були закріплені на рівні американського законодавства. Втім навіть рішення Конгресу не дає повної впевненості, адже виконання таких гарантій усе одно залежатиме від волі президента.
Автор підкреслює: прохолодне, а подекуди й відверто вороже ставлення Трампа до Європи та її інтересів є не випадковістю, а системною рисою його зовнішньої політики — і з часом ця тенденція лише посилюється.
Окремо Foreign Affairs звертає увагу на внутрішні виклики України. Для того щоб будь-яка довгострокова стратегія переозброєння була реальною, Київ має вирішити проблему нестачі особового складу та виснаження армії. «Здатність України набирати, навчати, ротувати й утримувати війська була серйозно підірвана виснажливим характером війни. Це оголило складність створення стійкої оборонної моделі без чіткої багаторічної фінансової та організаційної рамки», — зазначається в матеріалі.
Таку рамку, на думку авторів, має забезпечити довгострокове планування, яке поєднає бачення майбутньої армії з реалістичними джерелами фінансування і дозволить поступово сформувати резерв. Ще одне принципове застереження — багатонаціональні сили, якщо вони з’являться в Україні, мають підсилювати українське військо, а не замінювати його. Без сильної власної армії жодні зовнішні контингенти не зможуть гарантувати безпеку.
Питання грошей залишається ключовим. За оцінками The Economist, Україні знадобиться близько 390 мільярдів доларів бюджетної та військової підтримки у період з 2026 по 2029 роки. Приблизно 50 мільярдів доларів щороку — лише для закриття бюджетного дефіциту. «Щоб зібрати ці кошти, європейським членам НАТО доведеться майже подвоїти нинішній рівень підтримки України — з приблизно 0,2 % ВВП до близько 0,4 %. Це складно в умовах жорстких бюджетів, але альтернатива — ослаблення української армії — зробить усю Європу значно вразливішою», — резюмує видання.
