Як науковці визначають температурні рекорди та небезпечну спеку
Температурний рекорд фіксують, коли показник на конкретній метеостанції перевищує попередній максимум для відповідного дня, місяця або сезону. Для регіональних і глобальних рекордів науковці об’єднують дані наземних метеостанцій, суден та океанічних буїв і обчислюють середні значення, повідомляє Deutsche Welle.
Найдавніший безперервний температурний ряд — Central England Temperature Data Series — ведеться з 1659 року. Водночас три найбільш повні набори глобальних даних, які використовують для висновків про найтепліші роки, системно збирають із 1880 року. Їх підтримують американські Goddard Institute for Space Studies і National Centers for Environmental Information, а також британський Met Office Hadley Centre.
Для реконструкції клімату до появи термометрів дослідники використовують так звані кліматичні архіви: крижані керни, річні кільця дерев, океанічні відклади та скам’янілості. Найповніший безперервний крижаний керн з Антарктиди охоплює понад мільйон років і містить давні бульбашки повітря, що дають змогу вимірювати рівень вуглекислого газу в атмосфері в минулому.
Кліматологи відокремлюють довгострокові зміни від звичайних коливань погоди, аналізуючи дані за десятиліття та застосовуючи статистичні методи й кліматичні моделі. NASA, NOAA та Служба зміни клімату Copernicus використовують різні методики й набори даних, однак дійшли однакового висновку про тенденцію до потепління: останнє десятиліття включало найтепліші роки за весь період інструментальних спостережень.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Вплив зміни клімату на екстремальні явища також оцінюють за допомогою атрибуційних досліджень. Вони порівнюють імовірність та інтенсивність конкретної події в сучасному кліматі з модельованим світом без спричиненого людиною потепління. Група World Weather Attribution у дослідженні червневої хвилі спеки в Європі 2026 року назвала її найсильнішою за весь період спостережень для досліджуваного регіону.
Температура повітря не завжди відображає повний вплив спеки на організм. Висока вологість ускладнює випаровування поту, через що тілу важче охолоджуватися. Для оцінки теплового стресу також використовують температуру за вологим термометром: за тривалих значень близько 35°C організм може перегрітися навіть у затінку та за достатнього споживання води. Небезпечною може бути й суха спека через ризик зневоднення.
Міста часто тепліші за сільську місцевість через ефект міського теплового острова. Дороги, будівлі та інші тверді поверхні поглинають і накопичують тепло, тоді як дерева й інша рослинність охолоджують простір затіненням і випаровуванням. Щільна забудова та вузькі вулиці також погіршують циркуляцію повітря. Зменшити ефект можуть дерева, парки, зелені дахи, розущільнення заасфальтованих поверхонь там, де це можливо, і світліші будівельні матеріали, що краще відбивають сонячне світло.
