На геополітичній мапі сучасного світу індо-пакистанський конфлікт залишається однією із найдавніших та найнебезпечніших точок напруги. Його історія — це багаторівнева траєкторія суперництва, яка тягнеться від колоніального минулого у складі Британії до сучасної епохи, з численними війнами, дипломатичними спробами і провалами та загрозою ескалації у будь-який момент.
Навесні 2025 року, на тлі нової хвилі напруження у Кашмірі, конфлікт знову набуває глобального звучання. Дві великі ядерні держави, чиє сумарне населення близьке до 1,7 млрд людей, перебувають на порозі великої війни. Це стосується навіть України, яка і сама перебуває у стані війни з Росією, та загалом може мати далекосяжні наслідки для всього світу.
Індо-пакистанський конфлікт — це типовий урок того, як незавершені протистояння, невикоренині взаємні історичні образи та помилки минулого мають прямий вплив на сьогодення. Все це є актуальним також і для української дійсності в контексті війни з РФ.
Якими є причини протистояння між Індією та Пакистаном, чи буде велика війна та як це вплине на Україну і світ? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук розбирався в питанні.
Теракт у Кашмірі 22 квітня 2025 року: причини загострення
Формальні причини нинішнього загострення, яке розпочалося лише тиждень тому, слід шукати у теракті в штаті Джамму та Кашмір. 22 квітня 2025 році у місті Пахалгам ісламські терористи розстріляли 26 мирних туристів. З них 25 громадян Індії та один громадянин Непалу.
Цей акт насильства носив яскраво виражений релігійний підтекст. Бойовики напряму питали в людей, чи сповідують ті іслам. Деяких чоловіків навіть змушували зняти штани і спідню білизну, аби терористи перевірили наявність обрізання. Якщо людина відповідала, що не є мусульманином, або якщо в неї не знаходили ознак обрізання — її просто розстрілювали на місці.
Індійська влада впевнена, що за терористичною атакою стоять спецслужби Пакистану. Офіційний Ісламабад все спростовує та заявляє про наклеп. Після теракту почалися взаємні обвинувачення, екстрене видворення громадян Пакистану з Індії (і навпаки), регулярні бойові сутички на кордоні, підриви домівок, де нібито жили терористи, тощо. У підсумку дві величезні ядерні держави знаходяться за півкроку до повномасштабної війни.
Залишаються надії, що ситуація вирішиться мирним шляхом і вдасться уникнути великої ескалації. Однак теракт у Кашмірі — всього лише черговий формальний привід згадати старі образи. В реальності історія та підґрунтя конфлікту є куди глибшими.
Витоки конфлікту між Індією та Пакистаном: релігія, влада, Британська імперія
Індо-пакистанське протистояння бере початок у 1947 році, коли після століть британського колоніального панування відбувся розділ Британської Індії. Цей поділ був реалізований у надзвичайно стислі строки: буквально за декілька тижнів, з кордонами, які малювали олівцем на карті білі британські джентльмени. Країни розділили без належної адміністративної підготовки та врахування складних місцевих етнорелігійних реалій.
Так з’явилися дві нові великі держави. Індія позиціонувала себе як секулярна, світська держава з домінуючим індуїстським населенням. Пакистан же створювався як осередок для мусульман, з великим впливом релігійних еліт та місцевих військових.
Найболючішим наслідком поділу стала доля регіону з поетичною назвою Кашмір. Мусульманська більшість та правитель-індуїст Харі Сінгх стали перед дилемою: приєднатися до Пакистану чи залишитися з Індією. Зрештою махараджа (місцевий голова) Кашміру підписав договір про приєднання до Індії, що викликало обурення в Пакистані і спровокувало першу війну.
Попри великі втрати та втручання ООН, мир так і не був досягнутий. Лінія контролю розділила регіон, але політичне питання залишилось відкритим.
Динаміка конфлікту між Індією та Пакистаном: війни, кризи та дипломатичні поразки
За всі роки, що триває конфлікт, між Індією та Пакистаном сталося:
- три великі війни;
- чотири збройних конфлікти (та ж війна, але меншої інтенсивності);
- незліченна кількість загострень і перестрілок на кордонах;
- десятки (за різними оцінками навіть сотні) терактів.
Окрім цього, в 1962 році відбулася війна Індії та Китаю. Внаслідок цього невелика частина північно-східного Кашміру опинилася під владою КНР. Тож тепер у цьому конфлікті вже три, а не дві сторони, і всі троє — великі та потужні ядерні держави.
Втім, найбільш масштабною в регіоні була війна 1971 року. Вона тривала всього 13 днів, але призвела до десятків тисяч смертей. Ще десятки тисяч були поранені, понад 100 тисяч потрапили в полон. Війна менше ніж за 2 тижні закінчилася розділенням Пакистану та створенням незалежної держави Бангладеш. Багато хто з пакистанців досі згадує ті події як національну трагедію та приниження народу.
Паралельно посилювалася мілітаризація Кашміру. Сотні тисяч солдатів, регулярні збройні сутички, обмеження прав місцевого населення, зростання ісламського екстремізму та тероризму — усе це стало буденною реальністю регіону. Будь-які спроби дипломатичного врегулювання так і не принесли плодів.
В останні роки ситуація ускладнилася ще більше. В 2019 році Індія скасувала автономний статус Джамму і Кашміру, що викликало хвилю протестів і міжнародної критики. Врешті, 22 квітня 2025-го черговий теракт, вчинений проти туристів у Пахалгамі, знову загострив ситуацію — Індія звинуватила Пакистан у спонсоруванні тероризму, а Ісламабад відповів заявами про дискримінацію мусульман у Кашмірі.
На відміну від конфліктів минулого століття, сучасне індо-пакистанське протистояння відбувається під зловісною тінню ядерної зброї. Індія провела своє перше ядерне випробування ще у 1974 році, а Пакистан — у 1998 році. Сьогодні обидві держави мають від 150 до 170 боєголовок кожна, за даними звіту SIPRI.
Це означає, що будь-яке масштабне загострення конфлікту ризикує перетворитися на глобальну катастрофу. Адже поруч перебуває ще й Китай, який також має інтереси в регіоні. З одного боку, ядерний арсенал стримує сторони від прямого зіткнення. З іншого — підвищує ставки кожного інциденту.
Станом на зараз експерти не можуть дати точного прогнозу стосовно нової індо-пакистанської війни. Загальна думка сходиться на наступному твердженні: війна поки що не є неминучою, однак її вірогідність у найближчий час залишається дуже і дуже високою.
Яким буде вплив на Україну
На перший погляд, Південна Азія здається дуже далекою від українських проблем. Це давня суперечка двох потужних гравців за тисячі кілометрів від нас.
Але у сучасному взаємозалежному світі глобальні конфлікти мають непередбачувані наслідки для всіх, і особливо для країн, які й самі перебувають у стані війни. Для України конфлікт між Індією і Пакистаном створює декілька стратегічних викликів:
- Розсіювання уваги міжнародної спільноти. У разі повномасштабної війни у Південній Азії основні гравці будуть змушені переорієнтувати частину ресурсів і уваги. Це може послабити підтримку України, зменшити кількість військової допомоги та медійного фокусу.
- Фінансові і торговельні ризики. Українська економіка потребує стабільних логістичних маршрутів і партнерів. Будь-яка дестабілізація в Азії вдарить по глобальних ринках, включаючи аграрний сектор, де Індія є важливим гравцем. Це особливо важливо з огляду на український експорт продовольства. Адже Нью-Делі залишається для нас важливим, хоча й не головним, торговим партнером в даному регіоні.
- Проблема вибору: Індія чи Пакистан. З Ісламабадом у Києва абсолютно мінімальні зв’язки — хоча псувати відносини з такою країною все ж не варто. З Індією ж, навпаки, є довга та досить позитивна історія співпраці — зокрема, в торгівлі, енергетиці, освіті, ІТ, etc. Не можна не згадати також дипломатичні жести, на кшталт візиу прем’єр-міністра Нарендри Моді до Києва у 2024 році. З іншого боку, Індія не приєдналася до санкцій проти Росії та активно торгує з Москвою, що викликає і певні складності у відносинах.
У цій ситуації, якщо між двома державами почнеться війна, найдоцільнішим для України виглядає політика нейтралітету із дипломатичним ухилом у підтримку міжнародного права. Київ повинен буде закликати до деескалації, дотримання принципів суверенітету, взаємоповаги та утримання від воєнної сили. Не слід повторювати помилку з однозначною підтримкою Ізраїля в 2023 році, що налаштувало проти нас багатьох представників арабського світу.
З цим твердженням погоджується і дипломат, ексміністр МЗС України Павло Клімкін. Видання UA.News запитало його, як Києву слід себе поводити у випадку, якщо умовно завтра почнеться нова індо-пакистанська війна.
«По-перше, варто розуміти, що в житті нічого не є на 100% очевидним і передбачуваним. Цій війні ще досі можна запобігти, на це є всі шанси. Також я вважаю, що у випадку, якщо бойові дії все ж почнуться, Україні точно не варто ставати на будь-чию сторону. Достатньо буде зберегти нейтральність та закликати до припинення вогню», — впевнений Павло Клімкін.
«Кашмірські уроки» для України
Кейс Кашміру — це історія затяжного конфлікту, що періодично спалахує і ніколи не вирішується остаточно. Для України важливо винести з цього урок: невирішені питання, особливо пов’язані з ідентичністю, територією та релігією, можуть роками залишатися джерелом дестабілізації.
Саме тому необхідно прагнути до довгострокового, інституційно закріпленого миру з чіткими міжнародними гарантіями. Інакше є ризик перетворення конфлікту з Росією на «другий Кашмір» — з постійними ескалаціями, втраченими можливостями для розвитку та вічною загрозою нової війни.
Індо-пакистанський конфлікт — не просто регіональна суперечка. Це глобальна проблема, яка демонструє, наскільки небезпечними можуть бути невирішені історичні суперечки. Особливо коли ті помножені на релігійний радикалізм, фундаменталізм, націоналізм і територіальні амбіції.
Україна, яка сама перебуває у стані боротьби за незалежність і територіальну цілісність, має чітко усвідомлювати важливість активної дипломатії, стратегічного нейтралітету у чужих конфліктах і недопущення затяжного протистояння на власній землі. Для того, аби минуле не руйнувало майбутнє, вирішувати проблеми потрібно остаточно, тут і зараз.
