Якщо у війні реальна мета — влада, бізнес і гроші, то вона буде тривати доти, поки не буде створено умов, щоб було зручніше втримати владу і ще більше зробити грошей на післявоєнному періоді.
Якщо у війні в агресора екзистенційні цілі та ідеологічна мотивація — то вона лише виглядає як протистояння на повне знищення, але насправді переважно підпорядковується тому таки принципу: більше влади й більше грошей. Тільки от війни починаються за мотивованими сценаріями, запланованим часом і наявними ресурсами, а закінчиться можуть невідомо коли й як завгодно…
Розгортання на наших очах третьої світової війни (стадія переходу в два регіональних конфлікти і незабаром можливий початок третього) не має під собою наразі достатньо об’єктивних чинників, радше викликане внутрішньополітичними, корпоративними та особистими інтересами тих, хто має ресурси і можливість ці війни вести від імені своєї країни і ще сподіваються встановити свій порядок.
Поки це все ще можна зупинити, або принаймні скоротити історичний «час воєн». Але світ вже близький до точки, коли кількість перейде в якість і почнуться процеси, які вже нікому не вдасться зупинити. Закони діалектики ще ніхто не відміняв.
Хороша новина: після війни завжди наступає мир. Рано чи пізно.
Валерій Чалий
