Кіноіндустрія Непалу зростає попри проблеми з прокатом і умовами праці — Kathmandu Post
Кіноіндустрія Непалу нарощує касові збори завдяки попиту на стрічки про місцеве суспільство й культуру, однак її розвиток стримують умови прокату, низька оплата праці сценаристів і незахищеність технічного персоналу. Як пише Kathmandu Post, останніми роками непальські фільми випереджали боллівудські та голлівудські релізи у внутрішньому прокаті.
Автор матеріалу, який працює сценаристом у Непалі, зазначає, що комерційний успіх переважно забезпечують соціальні комедії та драми, розраховані на сильний емоційний відгук. Водночас авторське кіно, на його думку, часто орієнтується на фестивальне визнання, але не завжди знаходить глядача в країні.
Закордонний попит залежить від прокату в Непалі
Важливими джерелами доходу для непальських фільмів стали Австралія, а також країни, до яких непальці виїжджають на роботу або навчання, зокрема ОАЕ, Катар, Японія та Малайзія. За даними автора, Австралія є другим за значенням джерелом касових надходжень для непальських стрічок.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Водночас попит на закордонні покази, за спостереженням автора, залежить від реакції аудиторії у непальських кінотеатрах. Фільми «Purna Bahadur Ko Sarangi» та «Paran» спершу не викликали значного інтересу міжнародних дистриб’юторів, але після того, як почали збирати повні зали в Непалі на другому тижні прокату і пізніше, дистриб’ютори почали звертатися до продюсерів.
Прокат і трудові умови
Автор стверджує, що мультиплекси віддають перевагу продукції Боллівуду та Голлівуду, а непальським фільмам призначають незручний час сеансів. За його словами, кінотеатри можуть знімати місцеві стрічки з показу вже за два дні через недостатні збори, на які також впливає розклад показів. Альтернативи обмежені: місцеві OTT-платформи ще не мають достатньої кількості передплатників, а однозальні кінотеатри поступово зникають.
Сценарист також звертає увагу на низьку оплату праці авторів і технічного персоналу, неформальне працевлаштування та заборгованість із виплат. Він пропонує запровадити мінімальні трудові стандарти, формальні контракти, страхування та колективні переговори щодо оплати. Серед інших пропозицій — надати кіногалузі статус національної індустрії для доступу до грантів, податкових пільг і кредитів, запровадити квоти екранного часу для місцевих фільмів і підтримати бази сценаріїв та програми для нових авторів. У Непалі також пропонують новий закон про кіно, який має замінити Закон про кінофільми 1969 року.
