Володимир Зеленський постійно здійснює різноманітні міжнародні візити — більше за всіх попередніх президентів України разом узятих. До цього вже всі звикли, і чергові відвідини Франції, Великої Британії, Канади чи США давно не викликають ні в кого здивування. Однак іноді голова держави все ж дивує українців та експертну спільноту доволі неочікуваним, неоднозначним та неочевидним вибором місця візиту.
В неділю, 5 квітня, український лідер прибув у столицю Сирії — місто Дамаск. Прибув після попереднього перебування в Туреччині, офіційним літаком турецького уряду, разом із головою МЗС цієї держави. Зеленський вже провів низку зустрічей, зокрема й з новим лідером Сирійської республіки Ахмедом аш-Шараа.
Нагадаємо, що в Сирії з 2011 року тривала важка і кровопролитна громадянська війна. Країною десятиліттями керував клан Асадів: спершу Хафез Асад, а потім з 2000 року його син Башар аль-Асад. Неефективна, невільна, корумпована близькосхідна диктатура врешті прийшла до соціального вибуху, спроби повалення влади та виснажливої війни в буквальному сенсі всіх проти всіх. Башар Асад після цього утримував владу впродовж довгих 13 років конфлікту, не в останню чергу завдяки військовій допомозі Російської Федерації.
Та все скінчилося в грудні-2024: радикальне ісламістське угруповання «Хайят Тахрір аш-Шам» розпочало наступ на урядові сили, внаслідок чого режим Асада просто розвалився, а сам диктатор втік до Москви. Ахмед аш-Шараа став новим лідером та почав виводити країну з багаторічної дипломатичної ізоляції.
Однак не варто обманюватися: війна в Сирії не завершилася, а сама Сирія аж ніяк не стала на шлях миру, відновлення та демократизації. Асад був жорстоким, корумпованим диктатором, однак при цьому його режим носив світський характер без ознак релігійного фундаменталізму. Новий же очільник держави — в минулому офіційно визнаний терорист, один з лідерів сирійського відділення «Аль-Каїди» (саме ця організація влаштувала теракти 11 вересня). Він не приховує ісламістських поглядів, а до того, як переодягнутися в президентський діловий костюм, багато років носив форму польового командира бойовиків. За президентства аш-Шараа в Сирії продовжилися системні утиски будь-яких опозиційних структур, причому на рівні цілих етносів та віросповідань. В прямому сенсі різанина християн та алавітів у «неблагонадійних» провінціях — з цього новий лідер почав своє правління.
І ось до цієї людини прибуває з офіційним візитом президент України — держави, яка декларує боротьбу за свободу, демократію та європейські цінності на противагу диктатурі. Сказати, що Ахмед аш-Шараа є дуже неоднозначною і контраверсійною людиною, означає не сказати нічого. Морально-етичні та ціннісні аспекти такої політики залишають значний простір для дискусій. Цікаво також, що згідно з багатьма повідомленнями в ЗМІ, активну участь в організації цієї поїздки брав секретар РНБО Рустем Умєров, якого майже не було в публічному полі після «Міндіч-гейту».
Навіщо ж Зеленський прибув до Сирії та зустрічається з її лідером? Якими є інтереси Києва в цій країні? Чого очікувати від візиту? Видання UA.News поставило ці питання політичним експертам.
Формування трикутника «Україна-Туреччина-Сирія» має сенс: директор Інституту світової політики Євген Магда
Україна шукає можливості для реалізації свого потенціалу контрибутора безпеки на Близькому Сході. І візит до Туреччини, і візит до Сирії — він в цьому сенсі достатньо послідовний, тому що Туреччина — наш стратегічний партнер. Щоправда, «квадрига», тобто засідання міністрів закордонних справ та оборони України та Туреччини, вже достатньо довго не збиралася.
В Туреччини є свій інтерес в тому, аби бути посередником для України і Росії, але вона при цьому намагається стати таким собі провідником для країн Близького Сходу. Бо і в Лівії, і в Сирії у турків помітні і потужні позиції. Це не якийсь великий секрет. Тому в даному випадку формування умовного трикутника «Україна-Туреччина-Сирія» має сенс. Але також треба розуміти, що відразу все реалізувати на Сході, де є і турецький вплив, і американський вплив, і вплив країн Перської затоки — це, м'яко кажучи, непросто.
Те, що цим займався пан Умєров — це логічно для секретаря Ради національної безпеки та оборони. Очевидно, що логічно також для кримського татарина, який має непогані контакти в Туреччині, бо в Туреччині, серед іншого, живуть кілька мільйонів кримських татар. Проте це не та ситуація, де на нас чекають швидкі рішення і швидкі успіхи. Бо Схід — справа дуже тонка, і про це не варто забувати.
Нам безумовно треба стукатись в ці ворота — але для того, щоб підібрати до них ключ, треба дуже-дуже постаратися.
Візит Зеленського в Сирію — це намагання протистояти російському впливу: голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко
Той факт, що Зеленський прибув у Дамаск на турецькому літаку разом із турецьким міністром закордонних справ свідчить про те, що цьому візиту очевидно сприяла турецька сторона. Що цікаво: на ситуацію відгукнувся радник президента Дмитро Литвин. Він написав, що це була спільна ініціатива турецької та української сторін. Інша річ, коли це планувалося: заздалегідь чи було вирішене прямо під час візиту в Туреччину? Поки що невідомо.
Але ситуація свідчить про те, що в України та Туреччини в цьому регіоні збігаються інтереси. Анкара має досить сильний вплив на нинішній сирійський режим. Вона також посилює вплив на Близькому Сході. Наші інтереси збігаються і в інших країнах: наприклад, у Лівії, де досі триває війна і навіть є невелика українська військова місія. Туреччина тут також допомагає.
З іншого боку, все це країни з великою російською присутністю. У Сирії досі зберігається військові бази Російської Федерації. Путін докладає великі зусилля, аби не просто зберегти, але й відновити свій вплив у Сирії. І це не відповідає інтересам Туреччини та, авжеж, України.
Треба розуміти, що ми протистоїмо впливу Москви не тільки на війні, не тільки на нашій території. Ми боремося з агресором також в інших регіонах світу, де це можливо. Тож в даному випадку візит президента Зеленського до Сирії — це намагання протистояти російському впливу в регіоні. Є також інтереси в розвитку співпраці в оборонній та безпековій сферах.
Ще один важливий момент: раніше Україна лише отримувала допомогу, але тепер вона може й самостійно надавати послуги в безпековій сфері. Це вже цікаво Сирії, де питання військового протистояння залишається актуальним. Окрім цього, Дамаск є потенційним покупцем нашої аграрної продукції, є гарні перспективи співпраці по продовольству.
Загалом же активна політика на Близькому Сході демонструє геополітичну суб'єктність України. Це позитивний момент. Але не забуваємо, що регіон дуже складний і суперечливий, а інтерес до Сирії проявляють такі гравці, як США та Ізраїль. Тож варто координувати дії в цьому контексті.
Що стосується Умєрова — він активно працює з Близьким Сходом. Це не є новиною. Ще до того, як стати секретарем РНБО, Умєров брав участь у переговорах, в тому числі з близькосхідними країнами. У нього там є широкі особисті зв'язки. Він знає багатьох людей в Туреччині, в Саудівській Аравії, тощо. Тож саме він і був, і є головним комунікатором з цим регіоном з українського боку.
Навіщо Україні Сирія: директор Українського інституту політики Руслан Бортнік
Безумовно, візит Зеленського до Сирії буде сприйматися як діяльність такої собі «турецької гілки» всередині українського керівництва і посилення Рустема Умєрова, який відповідає за комунікацію з Туреччиною та загалом із мусульманськими країнами. Втім, цікавіше інше: а для чого Україні Сирія?
Україна прагнула до Сирії ще відразу після зміни там влади. Тому що Київ хоче, аби Дамаск відмовився від російської військової присутності. Україна розглядає російську військову присутність в Сирії, їхні військові бази, як елемент контролю російської логістики зерна та іншої сировини з регіону Чорного і Азовського морів. Тобто тієї російської логістики, з якою Україна бореться. Ми ж уже бачили кілька атак на російські суда в нейтральних водах в цьому регіоні.
Тобто Україна розглядає це як елемент боротьби з російською логістикою в регіоні, російською військовою присутністю на Близькому Сході та в Африці, а також як інструмент впливу і тиску на Росію. Це перший момент.
Другий момент — Сирія разом з Єгиптом традиційно розглядаються Україною як зони постачання продукції сільського господарства, передусім зерна, олій і всього іншого. Україна пропонує Сирії такого роду поставки в обмін на політичні і військово-політичні домовленості.
По-третє, сама роль сирійської держави залишається надзвичайно важливою. Вона розташована в стратегічному з геополітичної точки зору місці з можливостями впливати на весь регіон, від Іраку до Ізраїлю.
Нарешті, четверте. Справа в тому, що на території Сирії зараз знаходиться велика кількість підготовлених солдат. І рекрутинг в Збройні сили України, в підрозділи Іноземного легіону, в тому числі за рахунок залучення сирійських бійців, також може бути ціллю українського уряду. Тим паче що в Україні вже є підрозділи, які складаються переважно з мусульман — пам'ятаємо знамениті чеченські загони, кримсько-татарські загони і все інше.
Тому думаю, що тут всі ці мотивації мають свою роль. Для України Сирія — це місце посилення власного геополітичного впливу, а також ще одна потенційна точка тиску на Росію.
Зеленський не дарма поїхав у Сирію: директор служби «Соціологічний барометр» Віктор Небоженко
Коли нинішній президент Сирії — який, до речі, сидів у американській тюрмі в Іраку, він був терористом — так ось після того, як його приймав у себе король Великої Британії, він вважається рукопожатним для всіх. І Трамп його приймав, і європейці, тощо. Тож зустріч із президентом Сирії, можливо, і не додає рейтингів Зеленського, однак і не заважає їм. Ніякого дипломатичного проколу чи помилки тут немає.
А тепер головне. Декілька років тому, коли збройні угруповання, якими командував майбутній президент, скинули режим Асада, прийшли до влади й захопили російські бази, то однією з найсерйозніших військових уловок стала поява великої кількості дронів, особливо на центральних дорогах, і армія Асада не була до цього готова абсолютно. Це допомогло частинам майбутньої сирійської армії захопити Дамаск. Це для розуміння, звідки ноги ростуть.
А тоді тільки одна країна в світі мала трирічний досвід використання БПЛА у бойових діях і була зацікавлена в тому, аби союзник Москви Асад пішов. Це Україна. Далі думайте самі.
Тому я вважаю, що Зеленський не дарма туди поїхав. Він зустрічається з лідером, який розуміє всю важливість українського досвіду в сфері оборонних технологій та перспектив такого співробітництва.
