Найбідніші регіони Росії платять найвищу ціну війни
Російські військові з найбідніших регіонів країни значно частіше гинуть на війні проти України, ніж жителі великих і заможних міст. Аналітики встановили чітку закономірність: чим бідніший регіон, тим більше втрат він несе. При цьому Москва та інші багаті міста мають найнижчі показники загиблих, пишуть росЗМІ.
Станом на 6 лютого їм вдалося встановити імена понад 173 тисяч російських військових, які загинули після початку повномасштабного вторгнення в Україну. Йдеться лише про підтверджені випадки, які вдалося знайти через відкриті джерела — повідомлення родичів, місцеві новини, некрологи та публікації в соцмережах. Реальна кількість загиблих, як зазначають аналітики, може бути значно більшою.
Детальний аналіз цих даних опублікувало видання The Bell. Його автор, аналітик Олександр Коляндр, звернув увагу на чітку закономірність: чим бідніший регіон Росії, тим більше його мешканців гине на війні. Наприклад, у Забайкальському краї, де за офіційною статистикою понад 15% населення живе за межею бідності, ризик загинути на війні у 15 разів вищий, ніж у Москві. Це величезна різниця, яка показує, як нерівномірно розподіляється тягар війни всередині країни.
У самій Москві частка загиблих становить лише 0,02% від загальної кількості населення — це найнижчий показник у Росії. Натомість у бідних регіонах цифри значно вищі. Найбільші втрати зафіксовані у Туві та Чукотці — там загинули близько 0,5% населення. У Бурятії цей показник становить 0,4%. Усі ці регіони входять до числа найбідніших у країні.
Це означає, що мешканець бідного регіону має в десятки разів більший ризик загинути на війні, ніж житель столиці. Аналітики пояснюють це кількома факторами. Один із головних — економічний. У бідних регіонах значно менше можливостей для роботи, тому служба в армії або підписання контракту часто стає одним із небагатьох способів заробити гроші.
Крім того, Росія активно вербувала людей у віддалених і депресивних регіонах, пропонуючи високі виплати, які для місцевих мешканців виглядають дуже привабливо. За даними дослідників, зараз 56% усіх загиблих становлять добровольці, мобілізовані та ув’язнені, яких завербували у виправних колоніях. Це означає, що більше половини втрат припадає не на професійних військових, а на людей без військової кар’єри, які часто пішли на війну через фінансові труднощі або примус.
При цьому частка ув’язнених серед загиблих останнім часом зменшується, як і частка офіцерів. Це може означати, що Росія дедалі більше використовує звичайних мобілізованих і контрактників із цивільного населення.
Водночас є і винятки. Наприклад, у республіках Північного Кавказу, які формально також вважаються бідними, рівень втрат значно нижчий і більше схожий на показники Москви та Санкт-Петербурга. Аналітик Олександр Коляндр пояснює це особливостями місцевого життя. «Там сильні сімейні зв’язки і великий відсоток тіньової економіки, тому формально там багато людей, які живуть за межею бідності. Але насправді їхні умови можуть бути кращими, ніж у найбідніших мешканців інших регіонів», – зазначив він.
За словами експерта, загальна картина показує, що влада Росії намагається максимально зменшити втрати серед населення великих міст і політично важливих регіонів. «Розподіл втрат по регіонах показує, що Кремль намагається тримати тягар війни і тягар втрат якнайдалі від Москви, Санкт-Петербурга і республік Північного Кавказу», – пояснив Коляндр.
Аналітики також зазначають, що навіть цифра у 173 тисячі підтверджених загиблих не відображає повної картини. За їхніми оцінками, реальні втрати російської армії можуть становити від 267 тисяч до 385 500 осіб. Це означає, що фактичні втрати можуть бути у два рази більшими, ніж офіційно підтверджено через відкриті джерела.
Такі дані показують не лише масштаб втрат, але й те, як нерівномірно війна впливає на різні частини російського суспільства. Найбільшу ціну платять саме найбідніші регіони, де люди частіше змушені обирати війну через відсутність інших можливостей.
