Після затяжних переговорів, консультацій та узгоджень, що тривали більше року, Європейський Союз підійшов до фіналу із правками до енергетичного законодавства ЄС.
Проект змін до Газових директив Євросоюзу торкнеться усіх майбутніх газопроводів із третіх країн, головним чином «Північного потоку-2». Європейці вважають, що нарешті врегулювали спірні моменти газпромівського трубопроводу, що проходить по дну Балтійського моря з Росії до Німеччини, жорсткістю вимог.
У чому суть Газових директив ЄС і правок до них
Газові директиви Європейського Союзу – це звід законів, що регламентують газовий ринок в межах ЄС. Директиви виписані у дусі жорсткого антимонопольного законодавства з метою контролю постачальників-монополістів, які володіють мережами розподілу і постачання енергоресурсу (трубопроводами) до споживачів.
Згідно з європейським правом, якщо монопольна компанія має такі мережі, вона зобов'язується на вибір:
- надати 50% їх ємності у користування конкурентам;
- не використовувати потужності в повному обсязі (до 50%);
- продати мережі незалежним учасникам ринку.
Винятком із цих правил є ситуація, коли конкуренти або відсутні, або не зацікавлені в експлуатації мереж монополіста. При такому стані речей Єврокомісія може надати монопольному постачальникові право одноосібного користування.
Принциповим моментом Газових директив є те, що вони стосуються тільки використання трубопроводів в рамках Європейського Союзу, але не їх будівництва, тож блокувати прокладку мереж ці закони не можуть.
Ключова суть змін та німецько-французька поправка
Правки до пакет Газових директив були внесені з метою поширення дії європейського енергетичного права за межі ЄС:
Рішення Комітету Coreper підтримали 27 країн-членів ЄС. Болгарія утрималася. На практиці зміни Газових директив означатимуть застосування норм, що регулюють внутрішній ринок газу в Європі, на відносини між країною-членом Євросоюзу і третьою стороною-державою.
Ключове положення правок – постачальник газу не може бути одночасно власником газової труби, і зобов'язаний давати доступ до потужностей трубопроводу альтернативним постачальникам блакитного палива. Вимоги Газових директив будуть поширюватися на ті ділянки магістральних мереж, які проходять у територіальних водах країни-члена Євросоюзу і в межах всіх кордонів ЄС.
Європейці пішли на внесення у проект змін німецько-французької поправки, згідно з якою Німеччина має право робити винятки для газових монополістів, при дотриманні певних умов.
Як це відіб'ється на «Північному потоці-2»
Для російського трубопроводу «Північний потік-2» країною-входом в зону ЄС є Німеччина. Відповідно, під дію Газових директив підпадає та частина газопроводу, що буде проходити в межах території та вод ФРН.
Дотримання Газових директив для російської труби покладається на Федеральне агентство мереж Німеччини під наглядом Європейської Комісії. Узгодження будь-яких проектних деталей в стосунках Берлін-Москва повинні проходити за участю ЄК.
У разі, якщо німецький регулятор погодить виняток з правил для «Газпрому» на монопольне постачання по «Північному потоці-2» (що передбачено директивами), а Європейська Комісія не підтримає, рішення ЄК буде обов'язковим для Німеччини. Іншими словами, ключові моменти поставок газу в ЄС по цій магістралі будуть здійснюватися під загальноєвропейським контролем.
Правки у Газові директиви посилюють умови експлуатації для газпромівського трубопроводу. Основна вимога ЄС – це поділ активів компаній, які займаються видобутком і продажем газу та його транспортуванням. У випадку з «Північним потоком-2» «Газпром» монопольно реалізує ці функції.
Щоб виконувати вимоги правок, росіянам необхідно запропонувати альтернативного оператора – незалежну від контролю «Газпрому» компанію. Як пояснюють експерти, тут є цілий ряд умов:
«Наприклад, незалежний постачальник повинен володіти активами, необхідними для транспортування газу, повинен сам наймати власний персонал, мати усі права самостійно приймати рішення про транспортні активи та можливість залучати кошти на ринках капіталу»
Доступ до «Північного потоку-2» третіх компаній – також складно здійсненне завдання для «Газпрому». І щоб працювати на європейському ринку російському монополісту доведеться тримати частину своїх потужностей доступними для конкурентів.
У питаннях тарифоутворення, останнє слово закріплене за національним регулятором, в даному випадку – Німеччиною. Це означає, що формувати тарифи на транспортування блакитного палива з Росії в межах території ЄС будуть європейці.
Значення для України
Нові антимонопольні вимоги Газових директив ЄС можуть пригальмувати будівництво «Північного потоку-2», так як суттєво посилюють умови роботи на європейському ринку. Німеччина отримує деякі привілеї у прийнятті рішень на поставки газу з Росії по цій магістралі, але увесь процес буде здійснюватися під наглядом Європейської Комісії.
Цими правками Брюссель зміг врегулювати гострі суперечки та ризики, в тому числі і щодо безпеки, навколо газпромівського проекту. Для України ухвалення правок є позитивом, так як основна вимога, на якій наполягав Київ, це не дати «Північному потоку-2» конкурентних переваг на європейському ринку через те, що раніше Газові директиви не поширювалися на трубопроводи поза рамками ЄС.
Україна не в змозі зупинити або заблокувати будівництво «Північного потоку-2». Для таких заходів немає ні повноважень, ні підстав. Але це може зробити Данія, як країна, через територіальні води якої також необхідно вести цю магістраль.
Що стосується Німеччини, її привілеї суворо обмежені і директивами, і контролем ЄК. І для прийняття будь-яких рішень на користь «Північного потоку-2» потрібна підтримка як мінімум ще кількох ключових членів ЄС.
Чи може прийняття правок до Газових директив посилити контрреакцію Росії? Може і ймовірно так і буде. Росіяни неодноразово заявляли про те, що готові прокладати будь-які трубопроводи до Європи, аби позбавити Україну транзитних функцій. Цей ризик виключити поки не вдається. В цілому ж, і Київ, і Брюссель тільки виграють від введення нових правок, остаточне прийняття яких очікується у найближчі тижні.
