Бойові дії у Нагірному Карабасі є продовженням загострення, що сталося влітку і мають на меті відвернути увагу населення Вірменії й Азербайджану від внутрішніх проблем. Визнання Єреваном незалежності Карабаху не прискорить, а лише посилить конфлікт, оскільки Азербайджан буде активніше змагатися за його повернення під свій контроль, на що має право згідно з міжнародним правом. Про це в ексклюзивному коментарі інтернет-виданню UA.News розповів політолог Ігор Рейтерович. «Я думаю, що нинішні бої – це відлуння подій, які мали місце ще влітку. Тоді відбулося випробування сил. Нині зійшлося багато факторів: з одного боку, це підтримка зовнішньополітичних союзників, а з іншого – цілий комплекс внутрішньополітичних проблем, що існують як в Азербайджані, так і у Вірменії. Ці проблеми однакові для обидвох країн: коронавірус, падіння темпів економічного розвитку, внутрішні соціальні проблеми. На цьому фоні, ведення якихось бойових дій – непоганий шанс для однієї та іншої країни зіграти на цих патріотичних моментах, об’єднати власних громадян, вивести на перший план цю зовнішньополітичну проблему і за її допомогою закрити внутрішньополітичні прорахунки» «Туреччина уже надала військову підтримку Азербайджану, продавши країні озброєння, а турецькі військові інструктори навчали азербайджанців вести бойові дії. Я навіть не виключаю, що турецькі дрони, які активно використовує Азербайджан, в принципі, можуть керуватися турецькими операторами. Це дуже складно перевірити, але такий варіант не виключений. У ситуації довкола Карабаху Туреччина гратиме на підвищення ставок, бо вона об’єктивно зацікавлена в тому, аби конфлікт не затухав. Що ж стосується Росії, то, по-перше вона має у Вірменії свою військову базу, а по-друге, Москва регулярно постачає країні озброєння. Тому прямо і відкрито ані Росія, ані Туреччина, поки що не будуть брати участі в цьому конфлікті. Однак за великим рахунком, вони у ньому вже задіяні» «Подібний договір не здатен припинити це протистояння, він навпаки його посилить. Тому що Азербайджан вважає Нагірний Карабах своєю територією і згідно з міжнародним правом, це так і є. Україна фактично визнає приналежність цієї території до Азербайджану. Ми можливо не говоримо про це часто і публічно, але це не відміняє суті. Тож підписання якихось угод з боку Вірменії щодо території, яка не визнається світовою спільнотою, не може загасити цей конфлікт. Така угода ще більше буде спонукати Азербайджан, по-перше, робити відповідні заяви на дипломатичному фронті, і по-друге, посилювати військові дії задля повернення цих територій під свій контроль»
На думку експерта, нинішнє воєнне протистояння має аналогічну глобальну причину, що призвела до виникнення конфлікту 30 років тому. Аналітик переконаний, що нинішні бойові дії є продовженням загострення у липні цього року, під час якого сторони випробували сили, а також результатом збігу багатьох інших факторів.
політолог
Політолог також зазначив, що Туреччина і Росія активно допомагають у нинішньому протистоянні Азербайджану та Вірменії, як союзникам, але роблять це опосередковано.
Ігор Рейтерович також переконаний, що визнання Вірменією незалежності самопроголошеної республіки Нагірний Карабах шляхом підписання з нею військово-політичного союзу, не вирішить, а лише поглибить конфлікт.
Карабаський конфлікт – міжетнічний, воєнний конфлікт між Азербайджаном і Вірменією за контроль над Нагірним Карабахом. У 1988 році населена переважно вірменами Нагірно-Карабахська автономна область заявила про вихід з Азербайджанської РСР. У регіоні спалахнули етнічні сутички між вірменами й азербайджанцями, що супроводжувались великою кількістю жертв.
2 вересня 1991 року на спільній сесії Нагірно-Карабаської обласної та Шаумянівської районної Ради народних депутатів Азербайджанської РСР була проголошена Нагірно-Карабаська Республіка (Республіка Арцах) зі столицею в Степанакерті. Її не визнала жодна країна світу.
Після розпаду СРСР, міжетнічне протистояння перейшло у воєнне протистояння між незалежними Азербайджаном і Вірменією за контроль над регіоном. 12 травня 1994 року Азербайджан, Вірменія і Нагірно-Карабаська Республіка підписали «Угоду про безстрокове припинення вогню». Однак пізніше між державами все одно виникали збройні сутички. 20% території Азербайджану досі перебувають під окупацією Збройних сил Вірменії.
У ніч на 13 липня 2020 року на кордоні Вірменії й Азербайджану почалися активні бойові дії. Загинули 4 азербайджанських військових, ще 4 було поранено. Також повідомлялося про поранення двох вірменських поліцейських і трьох військових. Сторони звинуватили одне одного в початку агресивних дій.
27 вересня карабахський конфлікт спалахнув з новою силою. Вірменія й Азербайджан звинуватили одне одного в наступальних діях і ракетному обстрілі житлових кварталів у Нагірному Карабасі і прилеглих територіях.
Вірменія заявила про знищення трьох танків і гелікоптера Азербайджану та живої сили на лінії зіткнення з Нагірним Карабахом. Міноборони Азербайджану заявило про знищення 12 зенітних ракетних комплексів «Оса» ППО Вірменії. В результаті боїв постраждали «столиця» Нагірного Карабаху Степанакерт й інші населені пункти. Повідомляється про 14 поранених і 12 загиблих, самопроголошений Нагірний Карабах заявив про 16 постраждалих цивільних і 100 військових. Вірменія, Азербайджан і Нагірний Карабах ввели воєнний стан і оголосили мобілізацію.
На тлі ескалації конфлікту, Туреччина оголосила про підтримку Азербайджану. США засудили загострення між Вірменією й Азербайджаном у Нагірному Карабасі та застерегли від втручання у конфлікт «зовнішніх сторін».
Російські військовослужбовці приватних компаній готові відправитися у Нагірний Карабах задля підтримки Вірменії у конфлікті з Азербайджаном.
Народний депутат України VIII скликання Сергій Висоцький переконаний, що воєнний конфлікт у Нагірному Карабасі вигідний Російській Федерації для збереження впливу над регіоном і його сусідніми країнами.
