Бойові дії у Нагірному Карабасі є продовженням загострення, що сталося влітку і мають на меті відвернути увагу населення Вірменії й Азербайджану від внутрішніх проблем. Визнання Єреваном незалежності Карабаху не прискорить, а лише посилить конфлікт, оскільки Азербайджан буде активніше змагатися за його повернення під свій контроль, на що має право згідно з міжнародним правом. Про це в ексклюзивному коментарі інтернет-виданню UA.News розповів політолог Ігор Рейтерович.
На думку експерта, нинішнє воєнне протистояння має аналогічну глобальну причину, що призвела до виникнення конфлікту 30 років тому. Аналітик переконаний, що нинішні бойові дії є продовженням загострення у липні цього року, під час якого сторони випробували сили, а також результатом збігу багатьох інших факторів.
«Я думаю, що нинішні бої – це відлуння подій, які мали місце ще влітку. Тоді відбулося випробування сил. Нині зійшлося багато факторів: з одного боку, це підтримка зовнішньополітичних союзників, а з іншого – цілий комплекс внутрішньополітичних проблем, що існують як в Азербайджані, так і у Вірменії. Ці проблеми однакові для обидвох країн: коронавірус, падіння темпів економічного розвитку, внутрішні соціальні проблеми. На цьому фоні, ведення якихось бойових дій – непоганий шанс для однієї та іншої країни зіграти на цих патріотичних моментах, об’єднати власних громадян, вивести на перший план цю зовнішньополітичну проблему і за її допомогою закрити внутрішньополітичні прорахунки»
політологПолітолог також зазначив, що Туреччина і Росія активно допомагають у нинішньому протистоянні Азербайджану та Вірменії, як союзникам, але роблять це опосередковано.
«Туреччина уже надала військову підтримку Азербайджану, продавши країні озброєння, а турецькі військові інструктори навчали азербайджанців вести бойові дії. Я навіть не виключаю, що турецькі дрони, які активно використовує Азербайджан, в принципі, можуть керуватися турецькими операторами. Це дуже складно перевірити, але такий варіант не виключений. У ситуації довкола Карабаху Туреччина гратиме на підвищення ставок, бо вона об’єктивно зацікавлена в тому, аби конфлікт не затухав. Що ж стосується Росії, то, по-перше вона має у Вірменії свою військову базу, а по-друге, Москва регулярно постачає країні озброєння. Тому прямо і відкрито ані Росія, ані Туреччина, поки що не будуть брати участі в цьому конфлікті. Однак за великим рахунком, вони у ньому вже задіяні»
Ігор Рейтерович також переконаний, що визнання Вірменією незалежності самопроголошеної республіки Нагірний Карабах шляхом підписання з нею військово-політичного союзу, не вирішить, а лише поглибить конфлікт.
«Подібний договір не здатен припинити це протистояння, він навпаки його посилить. Тому що Азербайджан вважає Нагірний Карабах своєю територією і згідно з міжнародним правом, це так і є. Україна фактично визнає приналежність цієї території до Азербайджану. Ми можливо не говоримо про це часто і публічно, але це не відміняє суті. Тож підписання якихось угод з боку Вірменії щодо території, яка не визнається світовою спільнотою, не може загасити цей конфлікт. Така угода ще більше буде спонукати Азербайджан, по-перше, робити відповідні заяви на дипломатичному фронті, і по-друге, посилювати військові дії задля повернення цих територій під свій контроль»
Карабаський конфлікт – міжетнічний, воєнний конфлікт між Азербайджаном і Вірменією за контроль над Нагірним Карабахом. У 1988 році населена переважно вірменами Нагірно-Карабахська автономна область заявила про вихід з Азербайджанської РСР. У регіоні спалахнули етнічні сутички між вірменами й азербайджанцями, що супроводжувались великою кількістю жертв.
2 вересня 1991 року на спільній сесії Нагірно-Карабаської обласної та Шаумянівської районної Ради народних депутатів Азербайджанської РСР була проголошена Нагірно-Карабаська Республіка (Республіка Арцах) зі столицею в Степанакерті. Її не визнала жодна країна світу.
Після розпаду СРСР, міжетнічне протистояння перейшло у воєнне протистояння між незалежними Азербайджаном і Вірменією за контроль над регіоном. 12 травня 1994 року Азербайджан, Вірменія і Нагірно-Карабаська Республіка підписали «Угоду про безстрокове припинення вогню». Однак пізніше між державами все одно виникали збройні сутички. 20% території Азербайджану досі перебувають під окупацією Збройних сил Вірменії.
У ніч на 13 липня 2020 року на кордоні Вірменії й Азербайджану почалися активні бойові дії. Загинули 4 азербайджанських військових, ще 4 було поранено. Також повідомлялося про поранення двох вірменських поліцейських і трьох військових. Сторони звинуватили одне одного в початку агресивних дій.
27 вересня карабахський конфлікт спалахнув з новою силою. Вірменія й Азербайджан звинуватили одне одного в наступальних діях і ракетному обстрілі житлових кварталів у Нагірному Карабасі і прилеглих територіях.
Вірменія заявила про знищення трьох танків і гелікоптера Азербайджану та живої сили на лінії зіткнення з Нагірним Карабахом. Міноборони Азербайджану заявило про знищення 12 зенітних ракетних комплексів «Оса» ППО Вірменії. В результаті боїв постраждали «столиця» Нагірного Карабаху Степанакерт й інші населені пункти. Повідомляється про 14 поранених і 12 загиблих, самопроголошений Нагірний Карабах заявив про 16 постраждалих цивільних і 100 військових. Вірменія, Азербайджан і Нагірний Карабах ввели воєнний стан і оголосили мобілізацію.
На тлі ескалації конфлікту, Туреччина оголосила про підтримку Азербайджану. США засудили загострення між Вірменією й Азербайджаном у Нагірному Карабасі та застерегли від втручання у конфлікт «зовнішніх сторін».
Російські військовослужбовці приватних компаній готові відправитися у Нагірний Карабах задля підтримки Вірменії у конфлікті з Азербайджаном.
Народний депутат України VIII скликання Сергій Висоцький переконаний, що воєнний конфлікт у Нагірному Карабасі вигідний Російській Федерації для збереження впливу над регіоном і його сусідніми країнами.
