Запевнення керівництва Німеччини та Російської Федерації про збереження транзиту газу через ГТС України після введення в експлуатацію газопроводу «Північний потік-2», є обіцянками на словах, які навряд чи будуть виконані. Про це в ексклюзивному коментарі інтернет-виданню UA.News розповів політолог, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.
На думку експерта, заява Ангели Меркель про збереження транзиту через територію України свідчить про те, що на неї та її політичну силу чиниться тиск з боку лобістів, які беруть участь у спорудженні газопроводу «Північний потік-2». Запевнення на адресу Києва про те, що після введення в експлуатацію обхідного газопроводу, Росія збереже транзит «блакитного палива» через ГТС України, політолог вважає політичними деклараціями.
«Є ритуальні фрази про те, що Німеччина сприятиме отриманню потрібного обсягу транзиту газу для України, що Київ матиме технічний газ для прокачування, і так далі. Однак це є частиною великої угоди між Берліном і Москвою, і це лише заяви та політичні декларації. Документів ми не бачили, відповідно, ми не можемо говорити про те, що є якісь зафіксовані зобов’язання сторін. Тому завдання нашої дипломатії – продовжувати «торпедувати» «Північний потік-2», шукати можливості тиску на США, сприяти посиленню цього тиску і створювати коаліцію проти газопроводу в ЄС для впливу на Берлін»
політологВодночас Віталій Кулик вважає нинішню роботу української дипломатії в цьому напрямку, не достатньо ефективною.
«Я не дуже розумію, як наша дипломатія впорається з таким тиском, оскільки сьогодні не використовуються багато важливих механізмів. Не задіяно експертний майданчик, відсутній інформаційний продукт для просування позиції України щодо «Північного потоку-2» хоча б на території Німеччини. Українське іноземне мовлення, яке мало займатися, зокрема, і пропагандою української позиції, «вмерло» за фактом. Тому виникає безліч питань, як Київ має намір усе це реалізовувати. Наразі все це на рівні офіціозу та участі українських політиків і дипломатів у внутрішніх заходах»
Експерт також переконаний, що США можуть заблокувати будівництво «Північного потоку-2», але зробити це не так просто, як здається на перший погляд.
«Вашингтон може зупинити будівництво шляхом запровадження персональних санкцій, обмежень проти учасників будівництва, шляхом тиску на компанії-підрядники, які беруть участь в проекті. В крайньому разі, можуть бути введені санкції проти керівництва держав, які надали дозвіл на спорудження газопроводу. В принципі, Дональд Трамп має інструментарій для тиску. Якби він включився по «повній», США могли б заблокувати будівництво цієї магістралі. Водночас Трамп обмежений у своїх діях зобов’язаннями перед Конгресом і Сенатом та не може грати якусь волюнтаристичну гру зі впливу на Німеччину. Вашингтон може спробувати ввести санкції проти керівництва, обмежити торгівлю, ввести мита на імпорт Мерседесів чи інші німецькі автомобілі. Однак США вже точно не будуть вводити санкції проти міністрів закордонних справ, міністрів економіки, проти компаній, які є системоутворюючими для Німеччини, а також проти осіб, які пов’язані з цими компаніями. Адже незважаючи на всі суперечності у відносинах, Німеччина залишається союзником США по НАТО та в різних інших міждержавних об’єднаннях, пов’язаних з архітектурою безпеки й економікою»
Особисті гарантії Ангели Меркель зберегти транзит російського газу по ГТС України після введення в експлуатацію «Північного потоку-2», Віталій Кулик вважає звичайними деклараціями, які не мають перспектив для втілення на практиці.
«Ані Німеччина, ані ЄС, ані Росія, не дають жодних гарантій. Є лише запевнення. Такі запевнення Україна відчула на собі під час реалізації Будапештського меморандуму. Там, де є запевнення про безпеку, немає гарантій безпеки. Навіть в англійській мові є різниця між словами «запевнення» і «гарантія». Гарантії передбачають механізм практичного дотримання, а запевнення – це лише декларація. На сьогоднішній день, Україна має виключно запевнення і декларації»
Нагадаємо, канцлер Німеччини Ангела Меркель на Мюнхенській безпековій конференції заявила, що після введення в експлуатацію газопроводу «Північний потік-2, транзит російського газу через Україну буде збережено. За її словами, Європа потребує дедалі більше енергоресурсів і купуватиме їх у різних країн і постачальників – як у Росії, так і в США у вигляді зрідженого газу.
«Північний потік-2» - магістральний газопровід з Росії до Німеччини довжиною понад 1224 км, що споруджується по дну Балтійського моря. Є розширенням нині діючого «Північного потоку». Після запуску другої черги запланована пропускна здатність двох ниток становитиме 55 млрд м³ газу на рік.
Україна виступає проти спорудження магістралі, оскільки побоюється зупинки транзиту російського газу через власну газотранспортну систему. Однак Німеччина надала дозвіл на будівництво газопроводу, оскільки вбачає у проекті власний комерційний інтерес. Схожі рішення прийняли уряди Фінляндії та Швеції, через акваторію яких проляже магістраль. Розкритикував газопровід лише уряд Данії, підтримавши позицію України.
У Держдепартаменті США сподіваються, що країни ЄС відмовляться від реалізації проекту на тлі агресії Росії у Чорному морі та небажання Кремля вести прямі переговори з Україною. Посол США у Німеччині Річард Гренелл уже попередив німецькі компанії про імовірність введення санкцій через їх участь у будівництві газопроводу «Північний потік-2». Він пояснив це ризиками повномасштабного вторгнення Росії на територію України, а також підривом безпеки у Європі.
Однак міністр закордонних справ Німеччини Хайко Маас заявив, що відмова Берліна від газопроводу «Північний потік-2» не призведе до його зупинки і послабить аргументацію важливості поставок російського газу через територію України. За його словами, Росія буде відстоювати спорудження газопроводу навіть у випадку виходу з проекту німецьких компаній.
8 лютого представники Німеччини і Франції погодили поправки до Газової директиви, які повинні адаптувати будівництво «Північного потоку-2» під євростандарти. Згідно з поправками, «Газпром» повинен відмовитися від функції оператора газопроводу і передати їх незалежній компанії, а також відмовитися від 50% потужностей магістралі.
