«Порозумітися» з російським диктатором Володимиром Путіним чинний американський президент Дональд Трамп обіцяв настільки багато разів, що всі вже давно втратили їм лік. Це була одна з ключових обіцянок республіканця, яку він постійно повторював протягом кількох років.
Однак станом на серпень 2025 року вже навіть найбільші оптимісти зрозуміли, що стосунки між двома лідерами далекі від «порозуміння» — настільки, наскільки це взагалі можливо. Перш за все через позицію Москви, яка вперто не бажає йти на будь-які поступки та завершувати свою агресію проти України.
Через це відомий своєю емоційністю Трамп вже неодноразово заявив, що «дуже розчарований» Путіним і не бачить у нього бажання припинити війну. Схоже на те, що кремлівський лідер просто знущається над американським колегою і тягне час. А в останні дні між РФ та США взагалі сталася серйозна ескалація: після низки риторичних загроз Трамп відправив ближче до російських кордонів атомні підводні човни, а Москва заявила про плани нового розміщення ракет малої і середньої дальності.
Все це вказує на те, що між Білим домом і Кремлем сьогодні відсутнє будь-яке «порозуміння». Але чому так сталося, враховуючи, наскільки приязним до Путіна був Трамп протягом багатьох місяців? Відповідь можна знайти у новій статті відомого російського опозиційного журналіста Михайла Зигаря (послідовно виступав проти війни та давно покинув РФ), яку він написав для The New York Times.
Про що цей матеріал? Які відповіді він дає? Чому ж у Путіна повністю відсутнє бажання по-справжньому порозумітися зі Сполученими Штатами? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук розбирався в питанні.
Безглуздий компроміс і переговори США і РФ без сенсу
У статті NYT з посиланням на кремлівських інсайдерів йдеться про те, що Путін дійшов до наступного висновку: переговори зі Сполученими Штатами не мають сенсу, а будь-який компроміс буде безглуздим. Виходячи з цього, російському диктатору абсолютно все одно на те, що Трамп на нього розлючений або розчарований в ньому. Для Путіна це не несе жодної цінності.
«Трамп не налякав російську еліту. Минулого тижня він заявив про своє «розчарування» в Путіні та запровадив коротший термін для завершення війни в Україні, погрожуючи суворими економічними покараннями... У Москві ніхто не сприйняв це всерйоз. Витримавши понад три роки санкцій, Кремль вважає, що може впоратися з будь-чим, чим йому загрожують — якщо Трамп взагалі виконає свої зобов'язання, у чому багато хто в Москві сумнівається», — йдеться в матеріалі.
Коли чинний американський лідер знову став президентом, багато хто в РФ дійсно сподівався, що тепер вдасться налагодити стосунки з Америкою. Однак скоріше за все, Путіна серед таких людей не було, і президент РФ в принципі і не планував ніколи по-справжньому «порозумітися» зі Сполученими Штатами.
«Російські чиновники та підприємці були насторожено налаштовані, але їм хотілося вірити, що мир можливий і що Трамп може переконати Путіна припинити війну. Здавалося, що мрія про відновлення співпраці з Америкою може здійснитися. Швидко стало зрозуміло, що це було прийняття бажаного за дійсне. Тепер усі розуміють, що Путін не має жодного бажання припинити війну», — сказано в статті NYT.
Війна як сенс існування Путіна
Війна проти України сьогодні залишається головним інструментом кремлівського диктатора, який він використовує для контролю як над своїми елітами, так і над російським суспільством. Окрім цього, війна Путіну банально дуже подобається — саме як процес.
Він називає її «двіжуха», щиро і з непідробним інтересом кожного разу говорить про нові ракети або про захоплення чергових українських населених пунктів, попередньо повністю зруйнованих. А на одній із зустрічей зі вдовами та матерями загиблих росіян він заявив, що ті «жили по-справжньому», тому що «віддали життя за батьківщину», а в іншому випадку «могли би померти від горілки».
У статті NYT пишеться, що Путін повністю втратив віру у саму ідею, що зі Сполученими Штатами можна досягти якихось стратегічних та довготривалих домовленостей. Президент РФ вважає, що оскільки будь-яка американська адміністрація є тимчасовою, то і угоди з нею не мають сенсу.
«Сьогодні Трамп при владі, але через три роки його може вже не бути. Особисті стосунки нічого не значать. Для Путіна більше неможливо будувати робочі стосунки з Америкою», — сказано в матеріалі.
Тобто російський диктатор демонструє повне і всеосяжне нерозуміння та несприйняття однієї з ключових ідей, яка лежить у фундаментні західних політичних систем: принципу змінності влади. Путін в тому чи іншому вигляді керує Росією з 1999 року, і для нього цілком природно, що влада має мінятися тільки «вперед ногами». Тобто з фізичною смертю керівника держави — і, схоже, ніяк інакше.
В такому випадку для нього дійсно втрачає сенс будь-яка домовленість, у яку він просто не вірить. Він вважає західні демократії слабкими, тому що уряди там не сидять у своїх кріслах пожиттєво. Але саме це і дає стійкість цим політичним режимам: керівники приходять до влади і згодом залишають її, а держава функціонує так само стабільно.
Путін не розуміє, що на Заході нехай не завжди добре, але все ж діють інститути. І що не все залежить виключно від особистих домовленостей лідерів. Адже якщо розібратися, то саме такі «джентльменські угоди» і є проблемними та нестійкими: коли лідера не стане, не стане і договору.
В матеріалі NYT також йдеться про те, що перспектива санкцій і тарифів як для Росії, так і для тих, хто веде з нею бізнес, не лякає російську еліту. Її представники просто не вірять, що це станеться.
Будь-які реальні обмеження, стверджують вони, призведуть до різкого зростання світових цін на нафту, а це означатиме підвищення цін на бензин у Сполучених Штатах. На думку Кремля, Трамп або не ризикне цього робити, або перший же і поплатиться за такі рішення.
«Москва переконана, що західні люди набагато більше бояться російських ядерних загроз, ніж росіяни гіпотетичних ударів, підтримуваних Заходом. Причина проста: на Заході громадська думка ніколи не змириться з жертвами серед цивільного населення в результаті нападу. У Росії громадська думка більше не має значення, насправді її вже багато років не існує в жодному реальному сенсі. І… російські правителі чіпляються за переконання, що ніщо не може їм зашкодити… Але сп'янілі пропагандою, не усвідомлюючи майбутніх ризиків, вони можуть незабаром виявити, що їх чекає неприємний шок», — резюмується у статті The New York Times.
В якості висновків можна зазначити, що сьогодні Росія та Америка дійсно настільки далекі від якогось компромісу, наскільки це взагалі можливо. Щобільше: в декілька останніх днів фіксується серйозна ескалація, до того ж з прямими ядерними погрозами один одному.
Є певна вірогідність, що ця ескалація є контрольованою. І що розрядка станеться вже незабаром: якраз 6-7 серпня очікується візит у Москву представника Трампа Стіва Віткоффа. Скоріше за все, цей «вашингтонський емісар» матиме особисту зустріч із Путіним, і їм вдасться домовитися про проміжну деескалацію у двосторонніх відносинах.
Однак якщо прийняти на віру статтю Зигаря у The New York Times, а також згадати все, що ми знаємо про Путіна — прогнози будуть похмурими. Все більше скидається на те, що російський диктатор дійсно і не мав на меті з кимось про щось домовлятися. Просто через те, що не хоче цього і не бачить сенсу в таких діях.
В цьому контексті, можливо, правдиві тривожні інсайди, які вже з'являються в деяких ЗМІ: що Трамп також втратив віру у можливість порозумітися. А візит Віткоффа до столиці країни-агресорки він вважає «марним» і таким, який не принесе ніякої користі та не забезпечить прорив.
Якщо все дійсно так, то чергова спроба активізації переговорного процесу мине без усіляких результатів. Прірва між сторонами лише поглибиться, а взаємна недовіра, презирство і розчарування навпаки зростуть. А коли немає руху в переговорах, залишається одне: конфлікт і конфронтація.
І перша за все це відіб'ється саме на Україні, яка перебуває на самому кінчику геополітичного конфлікту великих держав та є центральним елементом, «вістрям списа» російської агресії. Адже немає жодних перспектив завершення кровопролиття у випадку, якщо окупант робить це виключно заради самого процесу та навіть не планував якось це закінчувати.
