Бачу серйозний рівень недооцінки того, що відбулося на польських виборах 1 червня.
Окремі дописувачі за підсумками заявляють, що нічого серйозного не сталося і, мовляв, один президент від PiS Навроцький змінить іншого президента PiS Дуду.
У дійсності маємо наступну картину: половина дорослого населення Польщі підтримала праворадикала з темним минулим. І це не моя оцінка його біографії, а позиція польських медіа. Підтримала — за підтримки церкви, до речі, що в умовах Польщі має дуже й дуже серйозні наслідки.
Найбільші страхи у польському суспільстві існують щодо німців і українців. Німців — бо вони уособлюють бездуховного й бюрократичного монстра ЄС. Українців — бо історичні образи накладаються на ситуацію з біженцями.
Виходить парадоксальна картина. Німці, Євросоюз зробили своїми мільярдами податків польське економічне диво і життя в Польщі таким, яким воно не було ніколи в історії. Українці своєю героїчною жертовною боротьбою за незалежність закривають одинадцятий рік Польщу від війни.
Росіяни знищували польську ідентичність століттями, розстріляли цвіт польського офіцерства у Катині, окупували країну після 1945 року, вбили президента Качинського й еліту Польщі.
А хто ж винен у всьому? Українці й німці. Бо до них історичних образ у поляків виявилося на порядок більше, ніж до росіян.
Ну і щоби не виглядати необ’єктивним. Краще, ніж про нинішню ситуацію, не сказав ніхто, ніж перший постсоціалістичний президент Польщі Лех Валенса.
«Ми повинні дивитися реальності в очі. Ці вибори розкрили всю правду про польське суспільство. Демократія в Польщі зазнала краху 1 червня 2025 року. Не тому, що немає вільних виборів. Не тому, що половина суспільства має праві та консервативні погляди. Демократія ґрунтується на таких цінностях, як чесність, правда, порядність, повага», — зазначив Валенс.
На його думку, обрання скандального політика засвідчило моральну деградацію частини польського суспільства. Він не приховував свого глибокого розчарування церквою та політичною реальністю в країні.
«Половина польського суспільства вперше в історії обрала президента, який є сутенером, альфонсом, футбольним хуліганом, шахраєм, лихварем, брехуном та наркоманом — за великої підтримки католицької церкви, яка нібито проповідує євангельські цінності. Це не мій президент і ніколи ним не буде. Це також не моя церква. У Польщі продовжуватиме процвітати беззаконня. Прощавай, Польще», — додав він.
Я шаную польський народ і захоплююся його історією. Тому я не можу, на відміну від президента Валенси, сказати Польщі «прощавай».
Це наш партнер — складний, але партнер. Тому щиро бажаю нашим партнерам пройти складні часи разом з Україною і витримати цей складний історичний урок.
Тарас Березовець
