Вже два роки Україна і Німеччина ведуть затяжний дипломатичний танок навколо можливості передачі ракет Taurus. Це питання стало майже «притчею во язицех» у військово-політичних колах обох держав.
Ще у травні 2023-го українська сторона офіційно звернулася до Берліна з проханням про передачу цих високоточних далекобійних ракет, проте щоразу відповідь звучала обережно і ухильно. Після неодноразових заяв колишнього канцлера Олафа Шольца про неможливість такого кроку через «ризики втягнення Німеччини у війну» здавалося, що ця сторінка закрита.
Однак зі зміною політичного ландшафту ФРН, зокрема з появою у публічному просторі Фрідріха Мерца як нової ключової фігури німецької політики, питання Taurus знову спливло на поверхню. Його натяки на те, що час розширити рамки підтримки України, зокрема і в частині ракетної зброї, сприймалися у Києві як сигнал надії.
Проте за словами поки що не послідували конкретні дії. І вже традиційно риторика про Taurus залишилася на рівні «можливо, колись, та й то не факт», без ухвалення рішень чи реальних поставок.
Німецький Taurus — що це взагалі за ракета, які її тактико-технічні характеристики? Чи може вона стати «зброєю перемоги» та «вундерваффе» для ЗСУ? В чому причина політичних перипетій довкола передачі цього озброєння? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук розбирався в питанні.
Ракета Taurus: тактико-технічні характеристики
Taurus KEPD 350 — це сучасна крилата ракета повітряного базування, створена для високоточного ураження захищених об’єктів на великих відстанях. Вона була розроблена спільною німецько-шведською компанією Taurus Systems GmbH. Це озброєння, як технічно, так і концептуально, є аналогом американських крилатих ракет Storm Shadow/SCALP, які вже використовуються Силами оборони України.
Taurus має бойову частину вагою близько півтонни та дальність ураження цілі до 500 кілометрів. Система наведення ракети комбінована: інерціальна навігація, GPS-корекція та об’ємна цифрова карта місцевості дозволяють їй точно вражати цілі навіть у складних умовах радіоелектронної боротьби. Принаймні, теоретично це працює саме так.
Боєприпас має бетонобійну бойову частину, що дозволяє уражати добре укріплені об’єкти: мости (зокрема Кримський), бункери, командні пункти, склади пального та боєприпасів, тощо. Ракета літає на підзвуковій швидкості. Вона дозволяє завдавати точних, «хірургічних» ударів по цілях глибоко в тилу ворога, без необхідності безпосереднього входу у зону дії його ППО.
Проте попри всі переваги, слід чесно визнати: це не якась надзброя чи «вундервафля», яка б сама по собі здатна переламати хід війни. Taurus — це зброя для «ювелірних» ударів, що добре працює у поєднанні з плануванням, розвідкою і глибокими операціями. Її бойова ефективність залежить не лише від технічних характеристик, а й від масштабу використання та інтенсивності бойових дій. Але попри все — це просто хороша, сучасна, але цілком звичайна крилата ракета.
За наявними оцінками, Німеччина має близько 600 ракет Taurus, і лише невелика їхня частина знаходиться у стані повної боєготовності. Передача Україні навіть 50-100 одиниць (що вже досить багато) все одно не змінить балансу сил: це десяток-інший прицільних ударів, не більше того.
Тобто підсумувати блок стосовно ТТХ Taurus можна так: ці ракети дадуть помірну та обмежену тактичну перевагу — безумовно. Але в стратегічному сенсі вони не змінять геть нічого.
Чому Німеччина досі не передала Taurus
Важливо розуміти ключову річ: відсутність поставок Taurus — не технічне, а суто політичне рішення. Основною причиною є страх перед ескалацією конфлікту з боку Кремля.
Про це німці говорили прямо і неодноразово. Згадати хоча би злив навесні 2024 року, коли російські пропагандисти оприлюднили запис дискусії генералів Бундесверу про недопустимість передачі цих ракет. Пізніше виявилося, що це була не фальшивка, а реальна розмова військових.
У Берліні бояться, що передача ракет, які можуть бути використані для ураження цілей на території РФ, викличе агресивну відповідь з боку Москви. Військові радники ексканцлера Шольца неодноразово підкреслювали, що для ефективного використання Taurus необхідна глибока інтеграція західних фахівців, зокрема для цільового планування ударів. Це створює додатковий ризик втягнення Бундесверу у конфлікт, чого Берлін дуже боїться.
Зараз у Німеччині складається нова політична конфігурація, нова коаліція і новий канцлер. Фрідріх Мерц вважається людиною, яка більш прихильна для України в контексті військової підтримки. Та насправді фундаментально нічого в цьому плані не змінилося.
Урядова коаліція розділена щодо ступеня підтримки України. Соціал-демократи виступають за більш стриману допомогу, праворадикали з AfD — за її повне припинення, а зелені чи окремі християнські демократи навпаки — за радикальніші кроки. Саме тому деякі депутати Бундестагу та урядові міністри сьогодні закликають Мерца якнайскоріше надати ці ракети, а інші ж пропонують в жодному разі цього не робити.
Окрім політичних страхів, існує й логістична проблема: як вже зазначалося вище, у Бундесвера на озброєнні є лише близько 600 таких ракет, значна частина з яких або вичерпала свій ресурс експлуатації, або потребує модернізації. Передача навіть 50-100 одиниць може суттєво вплинути на обороноздатність Німеччини, яка за останні десятиліття і без того суттєво деградувала через хронічне недофінансування.
Taurus для України: без жодних ілюзій
Навіть якщо припустити, що політична воля у Берліні з’явиться і Україна отримає партію із кількох десятків чи навіть сотні ракет Taurus, не варто покладати на них завищені очікування. Подібна історія вже траплялася з багатьма іншими видами західних озброєнь — наприклад, з тими ж F-16. Але жодного разу чуда не сталося.
У кращому випадку надання німецьких ракет дозволить ЗСУ завдати серії точкових ударів по важливих військових об'єктах Росії. Зокрема, по командних пунктах, складах боєприпасів або логістичних вузлах далеко в тилу. Можна собі уявити також удар по мосту через Керченську протоку, чи по залізничному хабу окупантів у Джанкої або Білгороді.
Такі дії дійсно можуть дати тимчасову перевагу: зірвати постачання, ускладнити маневри, створити певний психологічний ефект. Проте очікувати, що Путін від ударів німецьких ракет перелякається, піде на мир і виведе війська з України, щонайменше наївно.
Скоріше за все, Росія реагуватиме радикально, через погрози та подальшу ескалацію. Відповідь з боку Москви може включати в себе, серед іншого, удари «Орєшніком» А також загальне посилення терору українських міст, включно з новими спробами ударів по критичній інфраструктурі. Врешті, це може стати для Кремля формальним приводом для виходу з переговорного процесу — який, втім, і так перебуває у коматозному стані.
Зазначимо, що Росія вже відреагувала на можливі поставки Taurus Києву вустами пропагандистки Маргарити Симоньян. Остання, зокрема, заявила, що у «Москви немає виходу» і що «нічого не залишається, окрім як бити по Берліну».
Думка експерта
Експерт з ракетного озброєння Олександр Кочетков визнає, що ракети Taurus — це хороша зброя. Однак він робить акцент на тому, що вона складна в експлуатації та не сильно відрізняється від аналогів в контексті тактико-технічних характеристик.
«Що треба знати про ракету Taurus? Концепція там доволі розумна. Є паралельні розробки з дуже схожими ТТХ: Storm Shadow, SCALP, AGM-158. Taurus з усіх цих натівських розробок при цьому виглядає найкраще, хоча наголошу, що її параметри дуже схожі на інші аналоги. Є наступна відмінність: наприклад, SCALP чи Storm Shadow пристосовані для літаків Mirage, їх можна використовувати на F-16 і навіть на МіГ-29. Але Таурус з початку пристосована до «єврофайтерів» та шведських Gripen. А в нас немає ні того, ні іншого. І навіть після рішення про передачу нам потрібен буде певний час, аби переобладнати і модернізувати наші літаки, аби вони могли нести ці ракети, а також з'єднати системи керування. Якщо в ЗМІ раптом скажуть, що нам ракети передали — це означатиме, що їх передали давно, але кілька місяців пішли на переробку та модернізацію», — каже Кочетков.
За словами експерта, стосовно використання Taurus є особливість. Ця ракета більшою мірою заточується під руйнування злітно-посадкових смуг та укріплених бункерів. Вона пробиває бетон, а вибух відбувається нижче, тому бетон вивертається назовні.
«Руйнування значно більші, ніж навіть від потужної бомби. Звідси виникають припущення про можливість використання. Taurus битиме якнайдалі з усіх ракет, які має Україна наразі. Ці ракети будуть доволі точними. Але їхню захищеність проти ворожого РЕБу ніхто не знає. Це можна перевірити виключно під час бойового використання. Використати Taurus можна для знищення аеродромів, наприклад, у Криму. Та переламу у війні такі ракети не забезпечать. Великих обсягів нам не дадуть, та і потрібної кількості літаків у нас нема. Але завдати прицільних руйнівних ударів по ворожих аеродромах німецькі ракети здатні. І саме вони, до речі, можуть зруйнувати Кримський міст, але для цього їх потрібно дуже багато.
Стосовно можливості передачі — тут 50 на 50. Заяви є, рішень немає. Все залежатиме від того, в який бік буде розгортатися Трамп. І швидше за все, рішення ухвалять напередодні літнього наступу російських військ. Може тоді нарешті німці вирішать посилити наші можливості», — резюмував Олександр Кочетков.
Таким чином, Taurus — це більше політичний символ, ніж «зброя перемоги». Він уособлює всі внутрішні протиріччя європейської політики: бажання допомогти без перетину «червоних ліній», підтримку України, яка при цьому має конкретні межі, екзистенційний страх перед прямим конфліктом із Росією, тощо. Ця історія нагадує про те, що питання постачання озброєння — не просто логістика чи технічні рішення, а насамперед політика, в якій страх, етика, відповідальність і стратегічні інтереси тісно переплетені між собою.
Україна справедливо домагається права на самозахист і на засоби, які допоможуть зруйнувати логістику ворога і нанести тому максимальної шкоди. Але навіть у разі передачі Taurus не варто очікувати якоїсь революції на фронті. Це буде лише один з епізодів великої, довгої і складної війни, де головним ресурсом залишається не окрема ракета, а політична воля, єдність союзників і стратегічне бачення перемоги.
