Російська пропаганда знайшла нові майданчики у Франції — Politico
У Франції фіксують спроби обходу блокування кремлівських медіарупорів. Колишня керівниця RT France Ксенія Федорова почала з’являтися на консервативних новинних шоу у Франції. Це розглядається як спосіб продовження поширення російських інформаційних наративів попри санкції та обмеження ЄС.
Про це пише Politico.
Колишня президентка забороненого телеканалу RT France Ксенія Федорова успішно інтегрувалася у провідні французькі медіа, де її відверто проросійські коментарі щодо війни в Україні, НАТО та європейської безпеки викликають дедалі більше занепокоєння серед політиків та експертів напередодні президентських виборів 2027 року.
Федорова, яка є протеже головної російської пропагандистки Маргарити Симоньян, після ліквідації RT France знайшла притулок у медіаімперії праворадикального магната Вінсента Боллоре. Тепер вона регулярно з'являється в ефірах популярного цілодобового новинного каналу CNews та радіо Europe 1, де кремлівські тези звучать практично без жодного опору чи спростувань з боку ведучих.
Яскравим прикладом її нової ролі став аналіз промови Володимира Путіна до Дня перемоги 9 травня 2026 року. В ефірі CNews Федорова відкрито повторила звичні наративи Кремля, звинувативши Захід у свідомому продовженні війни в Україні та зриві мирних переговорів 2022 року. Замість того, щоб заперечити чи надати аудиторії реальні факти, ведуча передала слово іншому гостю, який підтримав позицію росіянки.
Цей інцидент змусив Валері Айєр, голову ліберальної групи Renew у Європарламенті та близьку соратницю президента Еммануеля Макрона, звернутися зі скаргою до французького телевізійного регулятора. Політики наголошують, що риторика Федорової напряму зачіпає питання національної безпеки Франції та має «безпомилковий відбиток Кремля». Проте через норми верховенства права та свободи слова юридично вплинути на її присутність в ефірі наразі вкрай важко, оскільки формальних доказів її фінансування з Москви немає.
Вперше у французьких політичних колах Федорова привернула до себе увагу у 2017 році на пресконференції Еммануеля Макрона та Володимира Путіна у Версалі. Тоді Макрон жорстко відповів на її запитання, назвавши RT та Sputnik не журналістами, а «інструментами впливу» та поширювачами наклепу. Попри це, RT France згодом вийшов в ефір, активно підтримуючи антиурядові протести «жовтих жилетів», що було вигідно Кремлю.
Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну та введення санкцій ЄС у 2022 році, канал RT France збанкрутів і був ліквідований, але сама Федорова залишилася в Парижі. Її давні неформальні зв'язки з мільярдером Вінсентом Боллоре допомогли їй швидко повернутися в медіапростір. Видавництво Боллоре випустило її мемуари, а підконтрольні йому канали зробили її постійним експертом.
Колишні співробітники описують Федорову як гнітючу постать, порівнюючи її появу в студії з «Дартом Вейдером, через якого всі замовкають». Будь-які спроби критикувати Росію жорстко присікаються. Зокрема, генерал у відставці Бруно Клермон публічно заявив, що його звільнили з пулу військових консультантів CNews саме після негативних коментарів на адресу РФ, які «не сподобалися Ксенії Федоровій».
Ситуація ускладнюється тим, що тези Федорової поступово проникають у риторику самих французьких журналістів. Нещодавно головна зірка CNews Паскаль Прауд повторив давній російський міф про те, що саме розширення НАТО на схід нібито спровокувало війну в Україні. Експерти з дезінформації попереджають: приклад Федорової доводить, що санкції проти юридичних осіб не здатні повністю зупинити іноземне втручання, якщо місцеві великі медіа добровільно надають майданчик для агентів впливу.
Нагадаємо, у Євросоюзі обговорювали можливе призначення спеціального посередника для контактів із Росією, і серед головних кандидатів опинилася Ангела Меркель. Разом із нею розглядають також Маріо Драгі та Александра Стубба, однак остаточного рішення поки немає через суперечки серед дипломатів. Частина держав вважає таку ініціативу ризикованою поступкою Кремлю, тоді як інші бачать у ній прагматичний інструмент на тлі зменшення ролі США як головного посередника.
