$ 38.08 € 41.49 zł 9.64
+8° Київ +9° Варшава +8° Вашингтон
Зближення ірану та росії: ризики для України та висновки для Заходу

Зближення ірану та росії: ризики для України та висновки для Заходу

10 Листопада 2022 18:10

Тема ірано-російських відносин різко актуалізувалася в Україні з початком осені, коли по українських містах почали масово бити іранські безпілотники. Всупереч запереченням і москви, і тегерана щодо використання росією зброї іранського походження проти України, західна розвідка підтверджує побоювання Києва – іран фактично вступив у війну на боці агресора, постачаючи йому бойову зброю та інструкторів.

Зближення двох підсанкційних і авторитарних країн, що володіють ядерними боєголовками – це проблема далеко не тільки України та її суверенітету, а й усього цивілізованого світу. Які висновки мають зробити на Заході та як Україні протистояти новим викликам безпеці, що походять від ірану – аналізуємо у спецтемі.

 

Зближення путіна з аятолами: не зброєю єдиною


Активізація відносин росії з іраном відбулася на тлі вторгнення в Україну. кремль знайшов союзника для поповнення спорожнілих за 9 місяців великої війни високоточних бойових снарядів, а іран, «вічно підсанкційний» - для протистояння Заходу і вирішення своїх фінансово-економічних проблем.

Якщо висловлюватися загалом і правильно, то інтересів для зближення в обох країн достатньо, а Україна стала ще одним приводом зміцнити союз за розрахунком. Як пише The New York Times, «авторитарні режими в москві і тегерані об'єднує міжнародна ізоляція, внутрішня криза і конфлікт із Заходом».

Загострення відносин із західними країнами та США, зокрема, через війну в Україні спонукало росію діяти традиційно – шукати союзників серед відкритих антизахідних держав. Цим росія частково вирішує питання з міжнародною ізоляцією, і що більш важливо, поповнює свою боєздатність в Україні за рахунок іранської зброї.

іран, у свою чергу, користується підтримкою кремля у своїй антизахідній політиці, зацікавлений у придушенні антиурядових протестів, «використовуючи» російський «досвід», а також розв'язує низку фінансових питань і демонструє потенційним і чинним партнерам готовність торгувати ударною зброєю, яку Захід визнає загрозливою.

У світовій пресі зустрічається думка, що угодами про постачання озброєнь для підтримки війни проти України іран віддає борг росії за військову кампанію путіна в сирії 2015 року:

«Відносини між росією та іраном розвивалися протягом багатьох років. Президент росії володимир путін направив свої військово-повітряні сили в сирію 2015 року, щоб запобігти краху режиму президента башара асада, давнього союзника тегерана. У військовому плані росія та іран діяли заодно, російські військові літаки прикривали іранських ополченців та іранські маріонеткові сили, які воюють на суходолі. сирія – один із прикладів того, як обидві сторони намагалися знайти способи підірвати міць і престиж США в будь-якій точці світу» 

The New York Times,

Drones Embody an Iran-Russia Alliance Built on Hostility to the U.S.


Україна в цьому сенсі – ще один плацдарм для реалізації цілей антизахідних автократій.

Крім політичних інтересів, у цих країн є взаємна потреба у розвитку співпраці в енергетиці, авіації, машинобудуванні та інших економічних сферах. Знову ж таки – через ізоляцію і санкційний тиск, росія та іран шукають способи обійти санкції і банально налагодити ринки збуту.

Як пише Фонд Карнегі, газпром проінвестує $40 млрд у нафтогазовий сектор ірану, а росія експортуватиме іранські автомобілі, запчастини та авіадеталі. Сторони також досягли угоди розширити пряме авіасполучення. Крім цього, російська сторона почала поставки нафтопродуктів в іран. На порядку денному також угода тегерана про зону вільної торгівлі з Євразійським економічним союзом, куди входить росія.

Утім, на думку аналітиків, економічні цілі зближення режимів путіна і аятолл виглядають малоперспективно. Адже економіки цих країн перебувають у глибокій кризі і досягти значущого економічного ефекту від співпраці видається малоймовірним.

Що стосується загальних політичних цілей, то вони, на думку експертів, навпаки, становлять реальні загрози для багатьох країн, включно з Україною.

 

іранські загрози Україні


Західна, а слідом за нею й українська розвідка, говорять про те, що росія досягла угод про купівлю в ірані нових, потужніших озброєнь, близько 1000 одиниць. Це будуть не тільки ударні безпілотники Shahed-136, Mohajer-6 і Arash-2, а й балістичні ракети малої та середньої дальності класу «земля-земля» Fateh-110 і Zolfaghar, постачання яких очікують уже цього року.

На думку ЗСУ, росія, використовуючи територію білорусі, може розмістити ці ракети на північних рубежах України, створюючи нові загрози для фронту і застосовуючи ракетні атаки по стратегічній інфраструктурі, зокрема:

«300 км – одна ракета, інша ракета – 700 км за дальністю. Це балістичні ракети. Проти цих ракет ми не маємо ефективного захисту. Збивати їх теоретично можна, але фактично це дуже важко зробити тими засобами, які ми маємо на озброєнні. У нас є засоби протиповітряної оборони, а не протиракетної оборони» 

Юрій Ігнат,

спікер Повітряних сил ЗСУ


Ударні дрони поставлятимуться в Росію в розібраному вигляді, щоб уже на своїй території росіяни могли їх збирати і маскувати під російські «герані». Також, як стверджують західні джерела та українські ЗС, в окупованому Криму та на території білорусі іранські інструктори навчають сили супротивника роботі з дронами, а також їх ремонту та обслуговуванню.

І хоча обидві сторони заперечують будь-які поставки бойової зброї для війни проти України, як і наявність іранських інструкторів на окупованих українських територіях, західна та ізраїльська розвідки офіційно підтверджують ці відомості.

При цьому тегеран відкрито заявив про візит секретаря ради безпеки рф миколи патрушева до іранської столиці 8 листопада. І не випадково, за «протоколом», а переслідуючи цілком конкретні цілі у протистоянні із Заходом, про що йтиметься нижче.

Вважається, і це підтверджено офіційно на рівні командування ЗСУ, що збиток Україні від дронів, які атакували столицю і низку інших областей у жовтні, не настільки великий, як після масованих високоточних ракетних ударів. Але суть у тому, що «собівартість» безпілотників, порівняно зі збиттям їх засобами ППО, значно нижча.

Цим іран і привабливий для потенційних союзників і росії зокрема. Дрони дешеві, оскільки містять безліч комерційних компонентів, зокрема з Китаю, але збивати їх – дорого. Україна, як відомо, страждає від нестачі засобів протиракетної оборони і залежить від волі Заходу надавати підтримку у прикритті неба.

«тегеран через союзників розміщує ракети та БПЛА на кордонах своїх регіональних суперників. Важливо, що військове стримування за рахунок іранських безпілотників і ракет – дешеве. Саудити та ізраїльтяни витрачають мільярди на тиждень на війни проти єменських хуситів і палестинських груп у Газі (які підтримуються іраном - прим.авт.). Ракети Patriot вартістю 3 млн дол. Саудівська Аравія використовувала для перехоплення ракет вартістю кілька тисяч доларів. Так само Хамас цьогоріч запустив три тисячі ракет загальною вартістю кілька мільйонів доларів під час конфлікту з Ізраїлем, який витратив мільярди, щоб перехопити їх «Залізним куполом» 

Сергій Данилов,

експерт-сходознавець


Інакше кажучи, інтерес ірану у постачанні зброї «другій армії світу» пов'язаний з експансіоністськими амбіціями влади аятолл на Близькому Сході. А війна в Україні – це ще один майданчик для тестування і вдосконалення своєї зброї.

 

Висновки для Заходу


Експерти Інституту вивчення війни (ISW) вважають, що іран демонструє Заходу посилення співпраці з москвою. Нові антиіранські санкції вже запроваджено низкою країн за постачання бойової зброї росії для війни в Україні. Але наскільки вони ефективні? І чи здатні вони стримати геополітичні та ядерні амбіції ірану?

У минулому спроба укладення ядерної угоди з іраном у 2015 році в обмін на виведення за дужки його претензій на Близькому Сході (і не тільки) обернулася для Заходу провалом. Корпус вартових ісламської революції отримав «схвалення» на інтервенції в низці країн: сирії, Іраку, Лівані, Палестині та Ємені, що загалом дестабілізувало регіон. У 2017 році Дональд Трамп вийшов із цієї ядерної угоди, що передбачала контроль над ядерним озброєнням ірану.

Сьогодні спроби укласти нову ядерну угоду виглядають туманно. Оскільки у сторін занадто діаметральні погляди на близькосхідну політику. До того ж, противником цієї угоди виступає росія, якій просто невигідне посилення ролі ірану у сфері видобутку нафти, а саме такого статусу хочуть іранці, серед іншого, в обмін на угоду зі США.

Апетити ірану прямо суперечать інтересам Ізраїлю, який все ще намагається зберігати нейтралітет у війні в Україні. Ймовірно, що з приходом нової влади політику нейтралітету буде переглянуто, оскільки зближення ірану та росії – це проблема нацбезпеки Ізраїлю, який намагається координувати свої зусилля щодо стримування ірану з Вашингтоном.

«Підхід ірану створює фундаментальну довгострокову проблему геостратегічним інтересам США на Близькому Сході. іран програє в економічній війні, але на військовому фронті тегеран і його союзники можуть дешево вигравати війни» 

Сергій Данилов,

експерт-сходознавець


Західна преса пише про те, що посиленням співпраці з росією у військовій сфері, іран розраховує отримати доступ до російських ядерних розробок, грошей і взагалі – нових військових технологій. Наскільки це буде реалізовано, поки що залишається відкритим питанням.

У найближчій перспективі колективний Захід буде змушений реагувати на зближення двох автократичних держав. Посилення санкцій, вочевидь, не найвиграшніша стратегія стримування, враховуючи досвід ірану. І оскільки з цим зближенням зростають ризики неконтрольованого розповсюдження ядерної зброї, нестабільності на Близькому Сході та ескалації в Україні, західні країни та їхні союзники постануть перед черговим вибором: примушувати до миру воєнним шляхом чи знову домовлятися з ідеологічними супротивниками про новий баланс сил у світовій геополітиці.