Трампу виповнилося 79 років.
Як не крути, це значний період життя, після якого людина вже не змінюється. Та йому це вже точно не потрібно. Він – цілком сформована особистість із своїми патернами поведінки, забобонами, звичками.
Проблема Трампа не у його поважному віці і не у правому світогляді. Проблема у тому, що він вже не хоче і не буде контролювати себе, як змушений був керувати собою все минуле життя - до другого президентського строку.
Посудіть самі. Усе свідоме попереднє життя маєш бути стриманим і компромісним, виваженим і адаптованим, слідувати інституційним правилам і соціальним нормам. Повинен «прогинатися» під норму для успіху і статусу.
І ось, коли ти дістаєшся вершини соціального шляху – останнього (що не факт, звісно) строку президентства – ти отримуєш шлях до вивернення себе навиворіт. Ти отримуєш право бути собою, не обмеженим цими клятими нормами, різними інституціями та медіа. Ти отримуєш право бути істинним собою, без оглядки на обставини і засудження. Ти говориш і робиш те, як тобі бажається. Корисно воно для держави, народу, світу чи ні – значення немає. Бо такий шанс випадає лише один раз.
Це і є вищий фінальний сенс політика – на піку сходження отримати уявну винагороду – беззаперечну для себе владу. Коли ти сам себе припиняєш зупиняти і контролювати заради подальшого успіху.
Немає зануди Майка Пенса, голодних на владу однопартійців, авторитетних генералів та сміливих радників, які кидають тебе у медійне полоскання за ненормативність. Вже немає поряд навіть Маска.
Є ти і твій омріяний штучний MAGA-«Єрусалим»: обкладена мігрантами, ліваками, демократами і журналістами повітряна фортеця.
Олег Постернак
