Три сценарії для Гренландії і жоден не простий — The Economist
Європейські політики обговорюють, як убезпечити Гренландію від можливих зазіхань президента США Дональда Трампа. The Economist описав три основні сценарії дій — спробувати його заспокоїти, стримати або просто відволікти. У Брюсселі сподіваються, що жорстка риторика Трампа зрештою залишиться лише словами.
Перший і наразі пріоритетний варіант — спробувати зняти напругу. Європейці хочуть показати Трампу, що всі його занепокоєння можна вирішити в межах чинних угод і без перегляду суверенітету. У рамках НАТО Велика Британія та Німеччина просувають ідею місії військово-морського спостереження під назвою «Арктичний вартовий».
У Лондоні також лунали пропозиції залучити Об’єднані експедиційні сили — коаліцію з десяти північноєвропейських країн — для посилення безпеки в регіоні. «Такі пропозиції супроводжуються лестощами, яких Трамп звик очікувати від своїх союзників по НАТО, але водночас містять тверду підтримку Данії та Гренландії», — зазначає The Economist.
Видання нагадує, що 6 січня вісім європейських лідерів оприлюднили спільну заяву, у якій чітко підтвердили право Данії та Гренландії самостійно визначати своє майбутнє. Втім, у цього підходу є серйозні слабкі місця. Частина європейських політиків сумнівається, що заявлені Трампом проблеми взагалі реальні. За безстроковою угодою між США і Данією, підписаною ще у 1951 році та оновленою у 2004-му з урахуванням позиції гренландців, Вашингтон і так має право розміщувати на острові стільки військових, скільки вважає за потрібне.
Більше того, Данія, ймовірно, навіть вітала б посилення американської військової присутності. Але після завершення холодної війни США скоротили свій контингент до менш ніж 200 військових, які перебувають на одній базі на північному заході острова. Зараз вона використовується для космічного спостереження та систем раннього попередження. Ширші безпекові аргументи Трампа також викликають сумніви. Фахівець з арктичних питань Інституту Фрітьофа Нансена в Осло Андреас Остхаген зазначив, що немає жодних доказів тверджень про те, що води навколо Гренландії «кишать російськими та китайськими кораблями».
Експерти додають, що набагато складніші виклики для США існують в інших частинах Арктики, зокрема поблизу Аляски. Що ж до рідкісноземельних металів і корисних копалин, які так цікавлять Трампа, більшість із них залягають глибоко під льодовиковим щитом. Їх видобуток потребує величезних інвестицій і виглядає економічно сумнівним.
При цьому американським компаніям не потрібно отримувати контроль над островом, щоб претендувати на концесії. Однак реального інтересу з боку бізнесу поки що майже не видно. «Забезпечення володіння Гренландією є частиною одержимості президента власною спадщиною», — цитує видання одного з колишніх американських дипломатів.
Саме тому в Європі почали серйозніше говорити про другий варіант — стримування. У Брюсселі обговорюють можливість замороження окремих пунктів нової торговельної угоди між ЄС і США або посилення регуляторного тиску на американські технологічні компанії. Серед більш радикальних ідей — обмеження діяльності американських військових баз у Європі або навіть поступовий вихід з американських казначейських облігацій. Утім, ці сценарії розглядають радше як крайній захід.
Третій варіант — відволікання — виглядає для багатьох європейців найбільш реалістичним. У статті зазначається, що інший лідер міг би піти шляхом складних політичних комбінацій, наприклад, підтримувати ідею незалежності Гренландії як крок до асоціації зі США. Але це вимагало б тривалої та системної роботи. «Це не вважається сильною стороною чинного президента США», — іронічно зазначає The Economist.
Пряме військове захоплення острова, хоча й виглядає простішим на папері, стало б серйозним випробуванням для американської політичної системи. Це означало б перевірку лояльності армії, уряду і Конгресу. До того ж лише 4% американських виборців підтримують застосування сили для отримання Гренландії. «У Трампа багато інших справ — від проміжних виборів у листопаді до проблем в Ірані, і він любить легкі перемоги. Можливо, після чергової гучної заяви він просто знайде нову тему», — пише видання.
The Economist припускає, що жорстка риторика щодо Гренландії може бути лише інструментом тиску, щоб змусити Данію піти на поступки у питаннях безпеки чи видобутку ресурсів. Принаймні, саме на такий розвиток подій зараз найбільше сподівається Європа.
