«Це не наша війна», «Ні — відправці поляків на фронти чужих воєн». Під такими гаслами 21 вересня у Варшаві пройшла демонстрація, ініційована ультраправими політичними силами — переважно представниками партії «Конфедерація польської корони». Кілька сотень протестувальників з прапорами Польщі зібралися на площі Романа Дмовського, вимагаючи припинити військову підтримку України. В руках тримали плакати: «Польща за мир», «Ні втягуванню Польщі у війну в Україні».
Сплеск антиукраїнської риторики стався на тлі регулярних диверсій та польотів невідомих дронів над європейськими містами. Апофеозом стало вторгнення до 20-ти російських безпілотників у повітряний простір Польщі з 9 на 10 вересня. Чотири БпЛА були збиті літаками, які патрулювали небо на східному фланзі НАТО. У подальшому сталося ще кілька інцидентів із маневрами російських винищувачів у сусідніх з Польщею країнах Балтії.
Ескалація Кремлем гібридної війни з одного боку — викликала у поляків тривогу щодо ефективного захисту НАТО та власної обороноздатності. А з іншого — активізувалися прихильники ідеї самоусунутися та закритися від великої війни, яка насувається на Європу.
Зокрема, збудувавши на східному кордоні з Білоруссю велику оборонну лінію. Що нагадує ідею «Бастіону Полісся», який напередодні Другої світової війни мав захистити Польщу та стримати вторгнення армії СРСР.
UA.News розповідає, чому така стратегія може бути фатальною з точки зору попередніх історичних подій, сучасних реалій і цілком прямолінійних заяв Кремля.
Російська загроза та як на неї реагують поляки
10 вересня сили НАТО, вперше від початку повномасштабної війни в Україні, збивали російські військові цілі на території країни Альянсу. Генсекретар НАТО Марк Рютте заявив, що реакція НАТО на безпрецедентне порушення повітряного простору Польщі дронами РФ була «дуже успішною». Але цей оптимізм розділили далеко не всі політики і громадяни.
Моніторинг інформаційного поля, проведений аналітиками SentiOne, виявив високий емоційний тон, де переважали: страх, гнів, недовіра та зневага. Статистика засвідчила, що інцидент з російськими дронами був використаний для чергової інформаційної атаки. У соцмережах почалася хвиля коментарів, які привертали увагу до «провини України», некомпетентності польської влади, недовіри до журналістів та неефективності НАТО.
За оцінками дослідників, моніторинг онлайн-платформ показав, що російські боти впоралися зі своїм завданням зразково: насиченість коментарів наративом про «винуватість України» досягла 38%, перевищивши переконаність у відповідальності Росії (34%). Також було звинувачено польський уряд, ЗМІ та Захід.
Інцидент також дав можливість оцінити загальне ставлення поляків до загрози російської агресії. Як показало дослідження IBRiS 81,7% респондентів не вірять, що дрони залетіли в Польщу помилково. З цим погодилися лише 10,6% опитаних.
Думки громадян розділилися залежно від їхньої партійної приналежності. Найбільше прихильників версії про помилковий маршрут БпЛА було серед виборців «Конфедерація польської корони»(18%), «Громадянської платформи» (17%), «Нової Лівиці» (17%). Зрештою, ультраправі радикали провели у Варшаві мітинг 21 вересня, на якому закликали владу Польщі припинити будь-яку допомогу Україні.
Натомість виборці «Права і справедливості» заперечили можливу помилку у маршруті російських дронів. Лише 4% з них припустили, що безпілотники могли «заблукати».
«Ця ситуація, як ніколи після Другої світової війни, наближає нас до відкритого конфлікту», — заявив прем'єр-міністр Дональд Туск, зауваживши, що Польща подала запит на активацію 4 Статті статуту НАТО.
«Сторони будуть консультуватися між собою щоразу, коли, за їхніми оцінками, територіальна цілісність, політична незалежність чи безпека будь-якої зі сторін опиняться під загрозою. Це не наша війна, це війна не лише українців — це війна, протистояння, яке Росія оголосила всьому вільному світу. Це нарешті мають зрозуміти всі без винятку», — промовив тоді глава польського уряду.
Для захисту від очікуваної агресії Росії Дональд Туск ще торік запропонував збудувати лінію оборони. Її проєкт входить до Національного плану оборони Польщі, який був ухвалений у травні 2024 року.
Проєкт розрахований до 2028 року і складається із чотирьох рівнів фортифікацій та перешкод, залежно від форми рельєфу, а також встановлення вздовж кордону низки базових станцій або веж, обладнаних системами попередження, візуального та акустичного спостереження, засобами радіоелектронної розвідки. На них також встановлять засоби захищеного зв’язку, засоби радіоелектронної боротьби та протидії БпЛА.
Необхідність термінового будівництва такої оборонної лінії пояснюють тим, що за оцінками розвідки, існує ризик російської агресії проти держави НАТО через два-п'ять років.
Лінія оборони Польщі перед початком Другої світової війни
Перед Другою світовою війною країни Європи масово будували оборонні лінії. За прикладом Першої світової, коли велася «окопна війна», вважалося, що потужні фортифікації можуть стримати несподіваний наступ ворожої армії. А за цей час всередині країни проведуть масову мобілізації та підготуються до бойових дій.
Польща так само розглядала головним елементом оборони від радянської армії спорудження системи фортифікацій — «Бастіону Полісся». Багаторівнева лінія оборони мала пролягати таким маршрутом: 260 км — на території сучасної Білорусі та 170 км у Рівненській області. Для стримування наступу переважно планували використати ріки та болота, а на суходолі — бетонні укріплення. Вся лінія оборони мала складатися з 660 об'єктів у трьох секторах: «Ганцевичі»( 175 об'єктів); «Лунинець» ( 127 об'єктів); «Сарни» (358 об'єктів).
Проте зведення фортифікацій уповільнилося через нестачу фінансування, і на вересень 1939 року Польща мала лише 188 об'єктів на ділянці «Сарни», менше половини від запланованої кількості. Більшість укріпспоруд були недобудовані або неукомплектовані, частину з них роззброїли, а озброєння скерували на західний кордон. Фактично відтинок «Сарни» був єдиними придатним для оборони від радянської армії.
Наскільки ефективною була ця лінія оборони показали подальші історичні події. 23 серпня 1939 року СРСР та нацистська Німеччина підписали Договір про ненапад, а також секретний додатковий протокол до нього. На обох документах поставили підписи нарком закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов та міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп.
Секретний протокол до Пакту Молотова – Ріббентропа розділяв сфери впливу в Східній Європі, а також передбачав територіальне та політичне переформатування областей, що були у складі держав Балтії та Польщі. Ці домовленості дозволили Німеччині напасти на Польщу 1 вересня 1939 року і почати Другу світову війну.
Окупаційні війська СРСР вторглися на польську територію 17 вересня. На той час у секторі «Сарни», який був у стані найбільшої готовності, були розташовані лише 2 батальйони Корпусу Охорони Кордону. Бої почалися 19 вересня, підрозділи Червоної армії прорвали оборонну лінію за 5 годин. Польські війська продовжували спротив у боях місцевого значення до 21 вересня. Незабаром армія СРСР захопила східну частину країни.
Це лише один із фрагментів того етапу війни, який призвів до фатальних наслідків для Польщі. 28 вересня 1939 року Варшава «впала» після масованих артилерійських обстрілів та бомбардувань нацистської армії. А 29 вересня 1939 року Радянський Союз та Третій рейх розділили між собою територію Польщі.
На порозі нової війни
Російські безпілотники щодалі, то частіше з’являються над критичною інфраструктурою європейських міст. У вересні 2025 року нарахували близько двох десятків російських гібридних провокацій проти західних країн. Лише сам факт таких інцидентів свідчить про те, що агресор збирає розвіддані та посилює підготовку для розширення агресії.
При цьому Кремль не нехтує пропагандою і на високому дипломатичному рівні, готуючи виправдання новим порушенням міжнародного права. Виступаючи на зустрічі міністрів закордонних справ G20 в ООН, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що НАТО та Європейський Союз нібито використовують Україну для ведення «справжньої війни» проти його країни. Російський міністр зазначив, що порушення Статуту ООН і неоколоніальні амбіції Заходу призводять до зростання глобальної нестабільності та нових конфліктів.
Промова Лаврова у сучасному контексті нагадує промови міністра закордонних справ СРСР В’ячеслава Молотова, який погрожував воєнними діями країнам Європи напередодні Другої світової війни. Сама риторика про те, що Європа мілітаризується і готує «велику війну» проти Росії, може означати, що Кремль «зовнішніми загрозами» виправдовує власну підготовку до вторгнення до будь-якої з європейських держав. Таким чином, для Європи історія знову повторюється: війна приходить навіть тоді, коли вважають, що вона не своя.
