У Німеччині виявили садиста – начальника білоруської колонії в Бобруйську

«Наша Ніва» опублікувала матеріал про колишнього начальника оперативно-режимної частини колонії №2 Бобруйська Дмитра Рудольфовича Шинвізе («Рудольф»), в якому стверджується, що він переїхав до Німеччини, де носить ім'я Dimitri Schönwiese.

За інформацією видання, він разом із сім'єю живе в місті Шверіні, розташованому серед системи озер у Західній Померанії.

Джерела видання стверджують, що на попередній посаді Шинвізе прославився жорстоким поводженням з ув'язненими, включаючи політичних. За словами колишніх в'язнів, він систематично принижував людей, вигадував приводи для відправки в ШІЗО і отримував задоволення від знущань.

Блогер Вадим Єрмашук, який відбував термін за «образу» Лукашенка і «надругання» над прапором, вийшов на свободу в червні 2024 року і отримав притулок у Польщі. Він дав свідчення щодо Шинвізе Комітету з питань тортур ООН.

«Була зима, і я захворів. Шарф там можна було зав'язувати хрест-навхрест. І ось ми йшли в їдальню, я зав'язав шарф хрест-навхрест і додатково його обмотав навколо шиї. Я йду в кінці, тому що у мене і жовта політична бирка, і низький статус.

І тут цей Рудольф мене побачив, підходить до мене і смикає за шарф, відтягує його: «А ти що там?». Я подумав, що він перевіряє, чи поголився я, бо за цим стежили, а я якраз поголився, тому відповідаю: «У мене все нормально». І він розлютився: «Подивіться, як він розмовляє! У нього все нормально! Ненормально те, що ти з'явився на цей світ!».

Я сирота, для мене почути це взагалі було дуже прикро — у мене мати-інвалід була, і я у неї був довгоочікуваним. А тут я ніби якийсь у*бок — нас так і називали, а ще «залупами» і «гондонами».

А потім Рудольф бере один кінець шарфа, дає своєму напарнику інший кінець (не пам'ятаю, як його звали). А третій стоїть і спостерігає, як вони починають мене душити, розтягуючи шарф в дві сторони. І регочуть, мовляв, ти повіситися захотів, раз так шарф замотав. А я повітря не встиг набрати і почав якось намагатися чинити опір руками, бо вже задихався. Так секунд 40, може, тривало.

Після цього був нервовий зрив, вже просто нахлинуло... Я тоді прокричав, що я хочу в ШІЗО, мені все набридло, що голосував за Тихановську.

У ШІЗО і так важко сидіти, але були співробітники, які просто виконували свої обов'язки, а цей Рудольф приходив такий зарозумілий, завжди під*бивав, принижував. Показував, що він при владі.

Чоловік, який сидів там за 328-ю наркотичною статтею, розповідав мені, що Рудольф його персонально бив. За те, що він іноді міг там режим порушувати.

А тітці на дзвінках я завжди говорив, що Шинвізе — фашист. Я його так називав і скаржився на нього кожен раз, тому що він знущався над усіма, не тільки з низьким статусом. Мені тоді обрубували той дзвінок», — згадує Єрмашук.

Ще один політв'язень, до якого звернулися автори матеріалу, охарактеризував Шинвізе як «конченого садиста».

«Скільки актів через нього було складено! Скільки людей потрапили в ШІЗО! І тут же така штука: якщо є на людину замовлення зверху, то її все одно покарають, хоч яку причину придумають. Але при спілкуванні з Рудольфом складалося враження, що він хоче познущатися ще більше, ніж наказано. І не для того, щоб вислужитися, ні. Просто йому подобався сам процес», — наводить видання слова співрозмовника.

Автори знайшли лише одного колишнього політв'язня, який вважає, що Шинвізе — «нормальна людина, якщо розуміти його приколи».

«Він швидше епатував. Якщо не сприймати його як грізного дядька, а розуміти, як комунікувати, то можна сказати, що нормальний. Щоб прямо робити [всілякі гидоти], то не робив», — сказав він.

Могильовські правозахисники з Mayday писали про Шинвізе ще в 2023 році: «Колишні в'язні згадують, що він сильно схильний до театральності, а дійство з новачками дуже нагадувало сцени з фільму про концтабір. В'язням було очевидно, що це все приносило йому задоволення. […] Шинвізе любив підходити впритул так, щоб майже торкатися обличчям обличчя, дивитися в очі і задавати безглузді питання на кшталт «що, що, що?» або «де?», а потім говорив абсолютно нелогічні і абсурдні речі. Але в підсумку засуджений потрапляв до ШІЗО за незастебнутий ґудзик».

За даними видання, звання майора Шинвізе отримав у 2011-му і за минулі роки за вислугою міг стати підполковником. Всю кар'єру Рудольф зробив у бобруйській колонії — служив начальником відділу виправного процесу, черговим помічником начальника колонії. Пік кар'єри Шинвізе припав на 2023 рік, коли він очолив оперативно-режимну частину колонії, посиливши правила і обмеживши доступ до книг і медичної допомоги.

На початку 2024 року він раптово зник, а пізніше з'ясувалося, що переїхав до Німеччини разом із сім'єю, ймовірно, за програмою репатріації нащадків німецьких колоністів. З'ясувалося, що покійний батько Дмитра Шинвізе — Рудольф Гербертович Шинвізе — народився в Казахстані. За припущенням авторів, він є нащадком німецьких колоністів, які масово селилися на Поволжі, а потім були розкидані Сталіним по Казахстану.

Журналісти знайшли в Linkedin дружину Дмитра Марину. Колишня завідувачка бобруйським фірмовим магазином дзержинської швейної фабрики «Еліз» вказала, що в квітні 2024-го — приблизний час зникнення Рудольфа з колонії — взяла «кар'єрну перерву» у зв'язку з релокацією до Німеччини. Зараз місцем проживання Марини названо місто Шверін у Західній Померанії. Написання свого прізвища жінка змінила на німецький лад — тепер вона Marina Schönwiese.

Репатріюватися до Німеччини нащадки німецьких колоністів можуть повністю легально і за спрощеною програмою: після доведення німецького походження і зв'язків з німецькою культурою така людина отримує спеціальну візу Spätaussiedler для в'їзду до Німеччини, після чого на місці — відразу паспорт, без вимоги щодо часу проживання на території країни.

При отриманні громадянства або хоча б притулку в Німеччині Дмитро Шинвізе повинен був письмово засвідчити, що ніколи не брав участі в тортурах і не скоював злочинів проти людяності, зазначає видання.