У Китаї стало популярним нове явище – оренда «офісу» для безробітних. Молоді люди, які не можуть знайти роботу, платять близько 30–50 юанів на день (4–7 доларів) за місце в такому «офісі». Це дозволяє їм створити враження, що вони працюють.
Вони приходять зранку, сідають за стіл і користуються інтернетом. Крім того, їм пропонують каву та безкоштовний обід. Після цього люди йдуть додому, як після звичайного робочого дня. Однак жодної реальної роботи не виконують, і їм не платять зарплату.
За відносно невелику плату молоді люди отримують імітацію типового офісного життя. У таких «офісах» є встановлені правила розпорядку дня. Наприклад, треба працювати з 9:00 до 18:00, палити в приміщенні заборонено, а службові романи неприпустимі.
Деякі компанії йдуть ще далі. Вони пропонують фальшиві співбесіди та рольові сценарії з «начальниками», щоб створити повний ефект присутності на справжній роботі.
Як пише офіційна газета Пекінського муніципального комітету Комуністичної ліги молоді Китаю, за додаткову плату можна включити навіть фіктивні завдання, інсценування нарад та «контрольні обходи керівника». Ба більше, є можливість навіть влаштуватися менеджером із власним кабінетом або розіграти сцену бунту підлеглого проти шефа.
Хоч це й здається комічним, для дедалі більшої кількості китайців така послуга стала виходом із складної життєвої ситуації.
Як працюють компанії «удаваної роботи»
Нова бізнес-модель отримала назву «компанії удаваної роботи» (pretend work companies). Вона виникла у великих містах Китаю на тлі економічних труднощів. Фірми, здебільшого неформальні стартапи без офіційної реєстрації, орендують або використовують наявні порожні офісні приміщення. В цих приміщеннях облаштовують спільний простір, схожий на коворкінг. Клієнти сплачують денний (близько 30 юанів на день) або місячний внесок (зі знижкою – близько 400 юанів на місяць). За ці гроші вони отримують робоче місце з комп’ютерним столом, доступ до інтернету, електрику та кондиціонер. Часто надається безкоштовний обід і напої. Деякі компанії навіть пропонують клієнтам роль «боса» у шкіряному кріслі за 50 юанів. Це дає змогу зробити переконливі фотографії в розкішному кабінеті.
Найчастіше такі послуги рекламуються в соцмережах і месенджерах. У китайському сегменті інтернету ця тема стала вірусною: відео та пости на платформах, таких як Xiaohongshu (аналог Instagram), набирають мільйони переглядів. Наприклад, відеоролик з провінції Хебей про офіс, де можна «працювати» з 10 до 17 години з включеним обідом за 29,9 юаня на день, привернув величезну увагу користувачів.
За словами Чень Іньцзяня, власника однієї з таких фірм у місті Ханчжоу, попит на послугу зумовлений кризою на ринку праці. Він запровадив у своєму «офісі» базові правила поведінки і навіть проводить фіктивні співбесіди з клієнтами, щоб дати їм відчуття справжнього найму. Деякі відвідувачі використовують простір як звичайний коворкінг – для власних проєктів чи навчання. Але багато хто приходить саме «грати роль працівника», аби зробити фото або відео, які доводять їхню нібито зайнятість, або просто провести день в офісній атмосфері.
Так одна з гонконгських газет наводить історію молодої китаянки, яка провела в такій компанії всього один день. Вона зробила селфі за офісним столом і надіслала матері з підписом «знайшла нормальну роботу». Інший клієнт, 25-річний хлопець на ім’я Райан, шість місяців щодня «ходить на роботу» у фальшивий офіс, оскільки після випуску вже 18 місяців не може знайти справжню роботу. Він зізнається, що дотримання рутини 9–18 і відчуття колективу дають йому психологічну підтримку та “відчуття структури і безпеки”, попри затяжне безробіття . Райан регулярно відправляє батькам фотографії зі «свого робочого місця», аби ті вірили, що син працевлаштований .
Чому молодь удає, ніби працює?
Причини появи цього феномену в основному криються як в економічній ситуації, так і в особливостях культури та психології. Однак можна виокремити кілька ключових факторів, які пояснюють, чому китайці готові платити за імітацію роботи.
Молодіжне безробіття і економічний спад
Після COVID-локдаунів китайська економіка зіткнулася зі спадом темпів зростання. Постраждали ІТ-сектор, нерухомість та інші галузі, які традиційно поглинали молодих фахівців.
Рівень безробіття серед міської молоді (16–24 роки) побив рекорди. Показник сягнув 21,3% у червні 2023 року. Влада навіть припинила публікувати цю статистику. Після перегляду даних без урахування студентів, повідомили про 16% безробітних молодих людей наприкінці 2023 року.
Станом на початок 2025 року офіційно заявлено про приблизно 16,5% безробіття серед молоді до 24 років (не враховуючи студентів). Тисячі недавніх випускників залишилися без роботи. Це створило цілу верству молодих безробітних, готових на будь-які кроки, аби пережити кризу.
Тиск суспільства і репутація
У китайському (як і в загальному східноазійському) культурному контексті велике значення надається репутації та уникненню сорому перед сім’єю і знайомими. Втрата роботи або довготривале безробіття часто сприймаються як особистий провал, який люди намагаються приховати.
Послуга «удаваної роботи» виникла саме для того, щоб допомогти людям приховати свій безробітний статус від близьких. За гроші людина отримує «алібі» – вона ніби при ділі, і батьки чи партнери не дорікатимуть їй за бездіяльність.
Як пишуть китайські медіа, це є своєрідною втечею від стигми безробіття. Особливо великий тиск відчувають молоді чоловіки, адже традиційно від них очікується кар’єрний успіх і матеріальне забезпечення. Тому вони готові йти на обман, аби підтримати образ «благополучного професіонала» в очах суспільства.
Психологічна потреба у самодисципліні та спілкуванні
Безробіття часто призводить до апатії, втрати самодисципліни та ізоляції. Імітація офісного розпорядку дня дає багатьом молодим людям психологічну підтримку. Вона змушує їх вранці встати з ліжка, вийти з дому та спілкуватися з іншими, хто перебуває в подібній ситуації. Для багатьох це кращий варіант, ніж цілодобово сидіти вдома на самоті, відчуваючи себе невдахою.
«Я виявив, що мені легше зосередитися у фальшивому офісі, але сподіваюся одного дня перестати прикидатися і знайти реальну роботу», – зізнається один з клієнтів в матеріалі NDTV.
Деякі відвідувачі кажуть, що навіть якби не було ефекту удаваного працевлаштування, це все одно того варте. Вже заради безкоштовного інтернету, кондиціонера та компанії однодумців. Таким чином, «фальшивий офіс» частково виконує роль групової терапії для тих, хто опинився в складному становищі на ринку праці.
Наслідки пандемії COVID-19
Жорсткі карантини та довготривала ізоляція під час пандемії також відіграли свою роль.
По-перше, після років навчання та роботи онлайн багато молодих фахівців скучили за живим офісним середовищем, якого їм тепер не вистачає.
По-друге, пандемія підірвала малий і середній бізнес: чимало людей втратили роботу або закрили власні справи. Сьогодні частина з них намагається почати все з початку. Комусь легше це робити в оточенні інших людей, в робочій атмосфері, навіть якщо робота не справжня.
То це вихід із ситуації чи шлях в нікуди?
Нова тенденція викликала бурхливу дискусію в китайському суспільстві. У соцмережах тему «удаваної роботи» переглянули понад 100 мільйонів разів, і думки коментаторів розділилися.
Прихильники ідеї стверджують, що це є «психологічним порятунком» для тих, хто опинився без роботи. Вони вважають, що краще підтримувати розпорядок дня, ніж впадати в депресію, а спілкування з іншими, хто перебуває в такій самій ситуації, дає відчуття солідарності. До того ж, невеликі бонуси в цих «офісах» (безкоштовний обід, кава, кондиціонер) роблять витрачені 30 юанів цілком виправданими. Для деяких це навіть економніше, ніж просиджувати день у кав’ярні чи коворкінгу за вищу плату.
Критики вбачають у цьому тривожну тенденцію. На їх думку, оплата за імітацію роботи є формою уникання проблеми безробіття. Замість того щоб перенавчатися чи активно шукати реальну роботу, молоді люди «граються в офіс», витрачаючи час і гроші. Дехто зауважує, що таке самообманне заспокоєння може затягнутися, і людина ризикує втратити мотивацію повернутися на справжній ринок праці.
Експерти з працевлаштування радять використовувати фіктивну роботу з користю: поєднувати відвідування такого офісу з активним пошуком вакансій або підвищенням кваліфікації.
Деякі психологи вважають, що клієнтам «офісів удаваної роботи» не завадило б консультуватися з фахівцями, щоб уникнути залежності від удаваної стабільності. Інші вказують, що поява цього феномену сигналізує про глибшу соціальну проблему, і суспільству варто звернути увагу на психологічний стан молоді, замість того щоб лише засуджувати їх за «ледарство».
Паралелі: чого навчила історія Японії
Історія з «удаваною роботою» в Китаї викликає паралелі з японським досвідом. Японія у другій половині XX століття пережила економічний бум, після якого послідували десятиліття стагнації. В результаті цього сформувалося так зване «втрачене покоління» 1990-х років. Це були молоді японці, які не змогли знайти себе після краху «економічного дива». Багато з них так і не створили сім’ї та не змогли інтегруватися в суспільство, відчуваючи себе зайвими.
В Японії виник феномен «хікікоморі». Це люди, які добровільно ізолюються від світу на місяці й роки, замкнувшись у своїх кімнатах. Часто це колишні офісні працівники, які вигоріли або не витримали тиску трудоголічної культури. Понад 1 мільйон японців ведуть життя соціальних відлюдників, уникаючи роботи і особистих контактів. Це явище є зворотним боком японської трудової етики. Вона передбачає, що покоління батьків працювало по 12 годин на добу, і очікувалося, що так само працюватимуть і їхні діти.
Молодші покоління почали відмовлятися від цих правил. Частина пішла в самоізоляцію, частина емігрувала, а багато хто відкладає шлюб і створення родини через професійну нестабільність.
У Китаї можна спостерігати схожі тенденції. В останні роки з’явилися молодіжні рухи пасивного протесту проти виснажливої культури праці. Одним із таких є «лягти плазом» (таньпін), що закликає мінімізувати зусилля і потреби. Інший рух, «нехай все згниє» (байлань), означає повне примирення з невдачами.
Явище «офісів удаваної роботи» менш радикальне. Ці люди, на відміну від японців, не відмовляються від роботи зовсім. Однак вони й не поспішають вступати в традиційні кар’єрні гонки, де кожен день віддається на роботу по 12 годин. Як і японці з покоління хікікоморі, китайська молодь шукає альтернативні способи пережити соціальний тиск і економічну невизначеність.
Варто зазначити, що Японія заплатила високу соціальну ціну за своє економічне диво. Мільйони людей пережили зламані долі через трудоголізм, хронічний стрес, розпад родин та епідемію самотності.
Сьогодні Японія навіть призначила «міністра самотності», намагаючись розв’язати проблему ізольованості громадян. Китай, який десятиліттями ставив темпи зростання вище якості життя, сьогодні зіштовхується з подібними викликами.
Симптом покоління, що загубилося в праці
Можна вважати, що «офіси з удаваною роботою» є продуктом свого часу. Вони виникли на перетині економічного спаду, поколіннєвих очікувань і культурних норм.
Для окремих молодих людей це тимчасовий прихисток. Однак для суспільства загалом це тривожний сигнал. Він вказує на те, що молоде покоління стикається зі структурними бар’єрами, яких не було у їхніх батьків.
Економіка вже не гарантує стрімкого зростання і масового найму. Конкуренція за гідну роботу шалена, а соціальний тиск залишився високим. Китайці навіть жартують про «інволюцію», яка стала реальністю для багатьох.
Чи надовго затримається мода на удавану роботу – покаже час. Можливо, з покращенням економічної ситуації ці фіктивні офіси зникнуть за непотрібністю, оскільки їх клієнти знайдуть реальні робочі місця. Однак урок, який вже варто винести, полягає в тому, що молоді потрібні не лише вакансії, а й підтримка на психологічному рівні. Інакше частина талановитих і освічених людей обере шлях самозаспокоєння або відходу від реальності. Це може бути через гротескну гру в офіс чи навіть повне усамітнення.
Китайське суспільство наразі стоїть перед вибором. Чи звернути увагу на ці тихі крики про допомогу та знайти рішення? Чи робити вигляд, що проблеми нема? Так само, як молоді безробітні роблять вигляд, ніби в них все добре і вони «ходять на роботу».
