Другий тиждень поспіль я пишу про події, які пройшли за останніх 7 днів — і щоразу дивуюся, наскільки світ примудряється вміщати в себе і важке, і смішне, і несподіване одночасно.
Понеділки взагалі мають особливу магію: вони повертають нас у ритм, змушують знову збирати себе докупи, розкладати думки, і дивитися на тиждень, що починається, трохи уважніше, ніж на інші дні. Ця серія колонок народилася минулого понеділка, і мені хочеться, щоб вона була не просто дайджестом новин, а маленькою точкою рівноваги — там, де посеред хаосу світу можна на хвилину зупинитися, видихнути, усміхнутися і глянути на події тверезо, але без зайвого драматизму. Тож почнемо цей тиждень разом: спокійно, уважно і з добрим наміром бачити не тільки проблеми, а й сенси.
Корупційний скандал, який у цивілізованій країні закінчився б відставкою всіх
Минулого тижня країну накрило таким масштабом корупційних викриттів, що ця історія цілком логічно перейшла і в цей тиждень. Бо є скандали, які живуть один день, а є такі, після яких у демократичних країнах летять усі голови без винятку.
Почнемо з найяскравішої заяви тижня — фрази керівника Офісу Президента України Андрія Єрмака:
«Президент дуже принциповий. Він не має стосунку до корупції, бо саме він дозволив антикорупційним органам працювати».
Звучить це так, ніби антикорупційні органи у нас — не незалежні інституції, а невеликий гурток за інтересами при Офісі Президента, який працює лише тоді, коли їм «дають добро».Але найвідвертіший коментар прозвучав від радника керівника Офісу Президента Михайла Подоляка:
«Корупція — невід’ємна частина сучасної економіки, незалежно від режиму».
Це прозвучало так щиро, ніби він ненароком переплутав ефір із внутрішньою кухнею.
Тепер — про відповідальність. У цивілізованій країні після такого масштабу:
• уряд подав би у відставку у повному складі;
• екс-прем’єр-міністр Денис Шмигаль мав би вибачитися, бо це була його каденція, коли схеми процвітали роками,і саме він писав до слідчих органів листа з проханням «дати можливість працювати» незамінному віцепрем’єру Олексію Чернишову. Тому самому Чернишову, який особисто приїжджав за готівкою, якого всередині схеми називали «Че Геварою»,недолюблювали і тому давали йому старі, некрасиві долари;
• премʼєр-міністр Юлія Свириденко також мала б вибачитися, бо Шмигаль, Галущенко і Гринчук — це її уряд;
• президент подав би у відставку, особливо після власної передвиборчої фрази: «Якщо знайдуть мого Свинарчука — я подам у відставку»;
• наглядова рада «Енергоатома» мала б кримінальні провадження, бо роками «не бачити» схеми на сотні мільйонів неможливо.
І важливо зазначити окремо: у Європі й Америці міністри йдуть у відставку за дрібниці — невдалу фотографію, неправильний договір оренди, вечірку «не в той час», паркування «не там». А при такому скандалі, як цей — там би не залишилося нікого.
Реальність же така: два міністри — Галущенко та Гринчук — подали у відставку,але саме вони і є тими, чию причетність до схем складно якось спростувати. А всі ті, хто їх призначав, хто «не бачив» схеми, хто підписував листи підтримки — спокійно сидять у своїх кріслах.
У підсумку, деякі учасники схеми — втекли (випадково за декілька годин до затримання). Деякі учасники схеми отримали підозри, потрапили під варту, а застави за них уже внесли компанії з уставним капіталом 1000 гривень. Ніхто не перевіряє, звідки ці фірми взяли мільйони і як вони пов’язані з фігурантами. Тим часом інші чиновники залишаються на своїх місцях, роблять серйозні обличчя і розповідають, як тепер боротимуться з корупцією:створюють комісії, оголошують аудити, переформатовують наглядові ради. Імітація роботи замість відповідальності.
Наші міжнародні партнери — у розпачі. А недоброзичливці вже поширюють тезу, що гроші європейських платників податків осідають у кишенях українських чиновників. І тепер, на жаль, це стало надзвичайно важко спростовувати. Але попри всю темряву — є маленький промінчик хороших новин: якщо схему відкрили, зламали й винесли назовні — то якийсь час вона точно не працюватиме. А отже, кілька мільйонів гривень залишаться в бюджеті. У наші часи навіть це — добрий знак.
Американський шатдаун завершено: понад 700 тис. людей повертаються до роботи
У США завершився шатдаун — період, коли уряд частково зупиняється, бо Конґрес не може ухвалити бюджет. Понад 700 тис. федеральних службовців були у вимушених неоплачуваних відпустках або працювали без гарантії зарплати.
Для інформації:
• загалом у США зафіксовано близько 20 шатдаунів різної тривалості;
• із них 11 були великими, тобто такими, де масово відправляли людей у неоплачувані відпустки;
• попередній найдовший тривав 35 днів;
• нинішній став новим рекордом — 43 дні.
І шатдаун — це не просто пауза в роботі держави. За підрахунками Бюджетного офісу Конґресу США, кожні два тижні такої зупинки коштують американській економіці приблизно $11 млрд недоотриманого виробництва та послуг. Частину цих втрат після відновлення роботи вже неможливо компенсувати: державні послуги не були надані, проєкти не реалізовані, терміни зірвані.
Але тепер — нарешті кінець. Конґрес повернувся до роботи, відновлюється нормальний ритм рішень і процедур, і всі процеси, які були заблоковані на час бюджетного протистояння, знову можуть рухатися далі. Попереду — тиждень відновлення. Тиждень, коли все повертається у рух після майже півтора місяця затримок. І на фоні всіх останніх подій у світі — це справді добра новина.
Скандал на Miss Universe: коли жінка відповіла за всіх, а карма прилетіла миттєво
Цього тижня Miss Universe обговорювали не через сукні, не через журі і навіть не через переможницю. Головна подія сталася тоді, коли Nawat Itsaragrisil — директор конкурсу — вирішив у прямому ефірі дозволити собі те, що давно вже не працює у ХХІ столітті: підвищити голос, перебити й публічно принизити учасницю.
Під руку йому потрапила Fátima Bosch, учасниця від Мексики — спокійна, врівноважена, впевнена. А він — назвав її «дурною», «необізнаною», перебивав, кричав і поводився так, ніби вона повинна мовчати, поки він «пояснює».
Фатіма відповіла просто і чітко:
«Я тут не для того, щоб мовчати. Я тут, щоб бути почутою».
І після цього вона розвернулась і спокійно пішла зі сцени. Далі сталося те, що зробило цю подію історичною: за нею вийшли всі інші учасниці — без крику, без драми, просто з гідністю. Солідарність у чистому вигляді. Організатори зрозуміли, що момент уже переріс межі конкурсу. Керівника одразу усунули, а він дав емоційну прес-конференцію, де плакав, вибачався й переконував, що «його неправильно зрозуміли».Карма прилетіла швидко й по справі.
І навіть якщо я не феміністка, очевидно одне: у 2025 році ні в публічному, ні в приватному просторі жоден чоловік не може дозволяти собі принижувати жінку. У підсумку: ганьба — йому, визнання — їй, а нам — важливе нагадування про те, що солідарність, повага і гідність — це не пафосні слова, а фундамент цивілізованого суспільства.
Новини бувають різні: важкі, гучні, смішні, надихаючі. Але завжди корисно пам’ятати, що вони — лише декорації до нашого життя, а не навпаки. Ми не вибираємо, у який тиждень народиться корупційний скандал, у який завершиться шатдаун або в який жінки на конкурсі краси покажуть світові урок гідності. Але ми точно можемо вибрати, з яким настроєм починати свій день і свій тиждень. Тож ура, понеділок. Новий тиждень почався, і це вже добрий знак.
Галина Хейло
