За останні кілька тижнів Росія активізувала гібридну агресію відразу на трьох напрямках. По-перше, на Донбасі помітно активізувалися бойові дії після використання ЗСУ безпілотника Bayraktar біля Гранітного. По-друге, на кордоні Білорусі з Польщею і Литвою розгорнулася небачена мігрантська криза, яку підігрівають спецслужби РФ руками білорусів. І по-третє, Кремль скорочує поставки і транзит газу до країн ЄС, вимагаючи форсування запуску газопроводу «Північний потік-2». Про причини нинішньої гібридної атаки і про те, що як Україні реагувати на нові виклики агресора, в ексклюзивному інтерв’ю інтернет-виданню UA.News розповів кандидат економічних наук, незалежний експерт Олександр Хмелевський.
Після використання Україною наприкінці жовтня БПЛА Bayraktar, на Сході почастішали обстріли терористами цивільних об’єктів і, зокрема, скидання бомб російськими безпілотниками. Про що свідчить така поведінка агресора і як Києву слід реагувати на це загострення? Чи є ризик масштабного наступу й окупації нових територій України?
Під час останнього саміту в «нормандському форматі» у грудні 2019 року, президент Володимир Зеленський фактично погодився на ці умови Росії. Однак пізніше він не став виконувати домовленості, а Кремль прагне змусити Україну виконати їх шляхом тиску у вигляді активізації бойових дій. Найближчим часом не виключені спроби сепаратистів провести наступальні операції для захоплення окремих населених пунктів та зміни лінії розмежування.
Водночас, прямої широкомасштабної агресії з боку Росії, на даному етапі не станеться. Якщо в Україні відбудеться новий громадянський конфлікт і влада втратить легітимність, Кремль спробує захопити українські території під виглядом «миротворців».
На кордоні Білорусі та Польщі розпалилася глибока криза з мігрантами. Варшава надіслала тисячі військових і вже має намір порушити питання про колективний захист союзників за статтею 5 Статуту НАТО. Чи є ризик виникнення локальної війни Білорусі та Росії з Польщею і країнами Балтії? Чого домагається Кремль подібними заходами?
Олександр Хмелевський: Міграційна криза на кордонах Польщі та Литви – це своєрідна помста Аляксандра Лукашенка за санкції ЄС проти Білорусі. Таким чином він намагається продемонструвати, що саме Білорусь стримувала потік нелегальних мігрантів до Європи. Водночас, якщо ЄС не скасує санкції, то Мінськ перестане стримувати мігрантів і в європейських країн виникнуть суттєві проблеми. Тобто, насправді відбувається уже традиційний шантаж.
«Спроби мігрантів прорватися на територію Польщі та Литви не призведуть до гарячої війни цих країн з Білоруссю та Росією. Завдання цієї операції – створити тиск на ЄС і, можливо, дестабілізувати ситуацію в Польщі та Литві. Таким чином, Росія і Білорусь сподіваються домогтися ослаблення, або ж у разі успіху, повного скасування європейських санкцій. Водночас, ані Європа, ані США, не готові воювати з Росією. У випадку імовірного військового нападу Росії на Польщу та країни Балтії, НАТО, скоріш за все, обмежиться дипломатичними кроками, новими санкціями і поставками озброєнь потерпілим. Не виключаю і введення додаткових військових контингентів Альянсу на територію цих країн. Однак військові НАТО будуть уникати відкритої участі в бойових діях»
кандидат економічних наукРосія продовжує скорочувати поставки і транзит газу в країни ЄС. Таким чином Кремль шантажує Європу, адже такі рішення, вкупі з іншими факторами, призвели до колосального подорожчання газу. Які наслідки можуть мати такі дії для стабільності країн-членів ЄС?
Олександр Хмелевський: Насправді, Росія не скорочує поставки газу в Європу - «Газпром» виконує усі свої зобов’язання в рамках довгострокових контрактів. Що ж стосується біржових торгів, то «Газпром» ніколи не продавав свій газ на європейських біржах.
Рекордне подорожчання газу в Європі, викликане низкою причин. По-перше, спочатку внаслідок пандемії та карантину газ суттєво подешевшав, що призвело до скорочення його видобутку і зменшення обсягів закупівель. Однак після того, як ціни на газ відновили зростання, поновити його видобуток вчасно не вдалося. Водночас, достроково вичерпалися запаси газу на низці великих родовищ у Північному морі. Плюс – через енергетичну кризу в Китаї, частина постачальників, зокрема Катар, переорієнтувалися на поставки зрідженого газу до азіатської країни, і суттєво зменшили поставки в Європу.
По-друге, енергетичну кризу в Європі спровокувала переорієнтація на «зелену енергетику». В багатьох європейських країнах закриваються вугільні шахти, а Німеччина поступово виводить з ладу атомні електростанції. Однак «зелена енергетика» залежить від примх погоди. Влітку, коли споживання енергії мінімальне, сонячні електростанції генерують максимум енергії. Натомість взимку сонячні електростанції виробляють замало енергії, в той час, як її споживання суттєво вище. Вітрові електростанції залежать від сили вітру, тому генерація електроенергії на них суттєво коливається. Через брак енергії, в країнах ЄС суттєво зріс попит на газ. До різкого зростання цін призвели і дії спекулянтів – вони скористалися дефіцитом палива, аби зависити на нього ціни й збагатитися.
Чи впливає на подорожчання газу в ЄС бажання Кремля форсувати сертифікацію і запуск в експлуатацію газопроводу «Північний потік-2»?
Олександр Хмелевський: Сертифікація «Північного потоку-2» очікується навесні 2022 року, вже після нинішнього опалювального сезону. Тож на сьогоднішній день, цей фактор на вартість «блакитного палива» в Європі, ніяк не впливає.
«Запуск в експлуатацію «Північного потоку-2» не призведе до розколу серед країн Європи. Противниками цього проекту є Польща, яка ризикує втратити суттєву частку транзиту газу, а також рухи і партії «зелених», які виступають проти транзиту через загрозу довкіллю. Більшість країн ЄС ставляться до цього газопроводу, як до бізнес-проекту, і не вбачають у ньому посилення російської експансії»
кандидат економічних наукРосія воює не з Європою, а з Україною, тому і скорочує транзит газу через нашу країну. Україна відбирає російський газ з «труби» і документально оформлює його як реверсні поставки з країн ЄС. У разі повної зупинки транзиту, Україна залишиться без імпортного газу, що призведе до масштабної енергетичної кризи. Тож Москва намагається змусити Київ повернутися до прямих закупівель палива в «Газпрому».
Росія намагається гібридно тиснути одночасно на трьох вищеописаних фронтах: газовому, мігрантському і воєнному на Донбасі. З чим пов’язана така активізація саме зараз? Чи достатньо в агресора сил, ресурсів і засобів, аби досягнути бажаного результату одночасно на цих трьох напрямках?
Олександр Хмелевський: Що стосується газу, то тут ми маємо справу з довгостроковою стратегією Росії. Вже понад 15 років Кремль прагне встановити максимальний контроль за транзитом, аби мінімізувати ризики своїх поставок і збільшити свою частку на ринках. Для цього Росія викупила газотранспортні системи низки країн і збудувала кілька потужних газопроводів, які повністю контролює. Наразі завершується будівництво «Північного потоку-2». Основні кошти в цей проект уже інвестовані, тож жодних суттєвих витрат тут Росія вже не зазнає. Більш того, завдяки зростанню цін на газ у Європі, вона отримала суттєві прибутки.
Провокування мігрантської кризи, також не потребує суттєвих витрат з боку Росії, адже головний тягар і ризики на себе взяла Білорусь. У випадку провалу спецоперації з мігрантами, усі іміджеві втрати також понесе Білорусь. Росія взагалі робить вигляд, що вона тут ні до чого. Захід не буде висувати Москві жодних претензій. Єдині суттєві матеріальні витрати агресор несе, фінансуючи сепаратистів на Донбасі, а також залучаючи своїх військових і фахівців. Однак такі витрати відносно невеликі для російської економіки, її людських та військових ресурсів. Тому вони не позначаються на економічному становищі РФ, як і санкції Заходу.
«Загалом, війна на Донбасі, як і газова експансія Росії, тривають уже багато років, і вони не пов’язані між собою напряму. Мігрантська і газова кризи, а також загострення бойових дій на Донбасі, викликані різними причинами, які просто співпали у часі. Водночас, нинішня активізація Росії, викликана загальним ослабленням США і Заходу. Вихід американських військових із Афганістану, готовність Джо Байдена домовлятися з Путіним, готовність до співпраці з Росією низки європейських лідерів – усе це розв’язує руки Кремлю для відновлення його впливу в Східній Європі, яку він розглядає, як сферу своїх інтересів»
кандидат економічних наукЩо Україна може зробити для захисту від чергового сплеску агресії північного сусіда?
Олександр Хмелевський: Для захисту від посилення і розширення агресії, Україні слід зміцнювати власні Збройні сили, розвивати економіку, зокрема військово-промисловий комплекс. Паралельно слід нарощувати видобуток газу, спорудити газовий термінал для прийому зрідженого газу на узбережжі Чорного моря, а також будувати додаткові газопроводи, які б з’єднали ГТС України з постачальниками та європейськими терміналами зрідженого газу.
Водночас, Києву слід посилити захист кордону від напливу мігрантів. Слід відновити кримінальну відповідальність за порушення державного кордону і запровадити кримінальну відповідальність за нелегальне перебування іноземців на території України, порушення ними термінів та умов перебування в країні. Також слід обмежити прийом біженців та зробити більш жорстким міграційне законодавство.
