Конфлікт між Ізраїлем та Іраном стрімко набирає обертів, виходячи за межі традиційної для регіону періодичної ескалації. Щоденні обстріли, мобілізація резервістів та союзників, взаємні погрози знищення та посилення ракетних ударів на тлі загальної нестабільності на Близькому Сході — усе це створює надзвичайно тривожну ситуацію.
Причому йдеться тут не лише про людські життя та долю цілого регіону. Наслідки бойових дій актуальні також і для глобальної економіки. Адже Близький Схід цікавий для світу не лише як геополітичний, але й як надважливий макроекономічний регіон, в якому сходяться ключові логістичні шляхи та транспортні артерії.
Чому на перший погляд локальний конфлікт може мати далекосяжні наслідки для всього світу? Як ця війна здатна вплинути на світову економіку? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в ситуації.
Геоекономічна вразливість Близького Сходу
Почати варто з того, що Близький Схід — один із ключових постачальників енергоресурсів у всьому світі. Іран, Саудівська Аравія, Кувейт, ОАЕ та Катар разом контролюють значну частку світового експорту нафти й газу.
Так, згідно з даними Міжнародного енергетичного агентства (IEA), майже 20% світової нафти щодня проходить через Ормузьку протоку — стратегічну морську артерію в контексті нафтогазової торгівлі. Ця вузька затока між Ісламською республікою, ОАЕ та Оманом є тим самим місцем, яке Іран неодноразово погрожував заблокувати в разі загострення конфлікту.
І суто технічно зробити це Тегерану буде взагалі нескладно. Хоча є вагомий аргумент «проти» перекриття протоки: фактор впливу КНР. Пекін отримує значну частину необхідних йому енергоносіїв саме через Ормуз. Тож якщо товариш Сі попрохає іранський режим не робити різких рухів — є велика вірогідність, що аятоли в Тегерані прислухаються.
Хай там як, але будь-яка нестабільність у цьому регіоні автоматично означає ціновий шок. Вартість «чорного золота» станом на 16 червня продовжує коливатися після різкого зростання, але серйозного відкату назад не відбувається. Якщо ж Ормузька протока буде перекрита, ціна може легко сягнути і $120-130 за барель.
А це вже повторить ефект нафтової кризи 1973 року, коли світ зіткнувся з масштабною енергетичною рецесією. Щобільше: такі ціни стануть справжнім подарунком для Російської Федерації і принесуть в путінський бюджет додаткові десятки мільярдів доларів, які можна буде витратити на війну проти України.
Удар по глобальній логістиці та паніка фінансових ринків
Морські маршрути через Червоне море, Перську затоку та Індійський океан — основа логістичної інфраструктури між Азією, Європою та Африкою. З початком конфлікту вже фіксується зростання страхових тарифів на перевезення вантажів.
Зокрема, Lloyd’s List повідомляє про подорожчання страхування у зоні ризику. Відмічається й зменшення обсягів торгівлі через Суецький канал, а також тимчасове перенаправлення суден через мис Доброї Надії.
Ці логістичні зміни, якщо тенденція залишиться негативною, здатні призвести до подорожчання імпорту, зростання цін на товари широкого вжитку, затримок у постачанні напівпровідників, сировини й агропродукції. Тобто зросте вартість за ті ж самі товари і послуги. Це може негативно позначитися як на простих громадянах, так і на бюджетах цілих держав.
Світові біржі також відреагували на конфлікт — зниженням індексів. Reuters пише, що S&P 500 втратив понад 4%, NASDAQ — 6%, а індекс Тель-Авівської біржі обвалився на 9%. Інвестори тікають з ризикових активів, переводячи кошти у «тихі гавані» — ті ж американські держоблігації, золото та швейцарський франк.
Перш за все це проблема для Ізраїля. Ця країна дуже глибоко вбудована в глобальні економічні процеси та є важливим актором регіональної та світової торгівлі. Зниження інвестиційної привабливості Ізраїлю загрожує технологічному сектору держави, що може спровокувати ланцюгову реакцію на ринках венчурного капіталу, стартапів та інновацій — а саме цим славиться ізраїльська держава.
Водночас для Ісламської республіки ці тенденції не є чимось особливо загрозливим. Адже економіка Ірану і без того десятиліттями перебуває під санкціями та в стані перманентної стагнації.
Економісти МВФ та Світового банку вже оновили прогнози глобального зростання на 2025 рік. Замість очікуваних раніше +2,8% ВВП — лише 2,3%. Серед інших причин, такі як інфляційний тиск через енергоносії, зниження темпів промислового виробництва в ЄС і Китаї, а також уповільнення глобального попиту, є і війна на Близькому Сході.
Загалом же наслідки затяжного конфлікту можуть включати:
- Зростання цін на продукти харчування, оскільки логістика аграрного експорту з Перської затоки може бути порушена;
- Енергетичний тиск на Європу, яка після війни в Україні значно зменшила залежність від російського газу, але ще не повністю диверсифікувала постачання;
- Зниження курсу національних валют країн, що імпортують енергоносії, зокрема Туреччини, Індії, Бангладеш і низки африканських держав.
Геополітика та історичні паралелі
Ситуація ускладнюється тим, що конфлікт Ірану й Ізраїлю може втягнути у протистояння США, Китай, Саудівську Аравію, Росію і весь Близький Схід. США та низка інших західних держав підтримують Ізраїль, Іран має тісні зв’язки з РФ та певною мірою з Китаєм. Втручання цих гравців у конфлікт обумовлює не лише військове, а й економічне питання.
Для прикладу, близько 40% імпорту іранської нафти припадає на Китай. Тому Пекін уже виступив з заявами про необхідність стабілізації та деескалації — зокрема й в Ормузькій протоці, про що говорилося вище. У разі переривання постачання Китай змушений буде ще сильніше активізувати закупівлі нафти в РФ, що посилить конкуренцію на ринку й спричинить нову хвилю геоекономічного перерозподілу.
Історія ж неодноразово демонструвала, що навіть на перший погляд суто локальні війни можуть мати глобальний вплив. Криза в Перській затоці 1990 року, війна в Іраку 2003 року, арабо-ізраїльські конфлікти ХХ століття — всі вони провокували економічні спади, паніку на ринках і соціальні потрясіння.
У 1979 році, після Ісламської революції в Ірані, ціна нафти зросла вдвічі. Внаслідок цього США та Європа зазнали двозначної інфляції. Якщо нинішній конфлікт триватиме довше ніж кілька тижнів, сценарій повторення подібної кризи цілком реалістичний.
Думки експертів
Економіст Олексій Кущ вважає, що до моменту, поки не відбулося ударів по нафтовій інфраструктурі Ірану, загроз для світового ринку немає. Але вкрай неаналітично оцінювати ситуацію лише за питомою вагою Ірану у світовому нафтовидобутку.
«Якщо Ізраїль знищить критичну інфраструктуру Ірану, і режим аятол відчує себе в пастці, Тегеран заблокує Ормузьку протоку, і навіть є ризик ударів по нафтовій інфраструктурі Саудівської Аравії руками хуситів. І ось тоді і почнеться нафтовий колапс: ціна на нафту перевищить 100 доларів за барель, світова інфляція прискориться, що призведе до зростання ставок ФРС і, напевно, до рецесії економіки США та ЄС. Якщо згадати нафтову кризу 70-х років і подальшу інфляцію в США, що призвела до «рецесії Волкера» (найбільшої після Великої депресії), то тоді і ставка ФРС, і інфляція вимірювалися взагалі двозначними числами, а золото полетіло в космос). Зараз масштаб кризи може бути меншим, але від цього не легше. Поки нафта котирується на рівні 74-75 доларів, хоча ціна за барель доходила і до 78 за минулий день», — зазначив Олексій Кущ.
Економічний експерт Юрій Гаврилечко каже, що все буде залежати від того, скільки часу триватиме війна і якими будуть подальші фази і учасники цього конфлікту. Тут може бути кілька варіантів розвитку подій.
«Якщо війна триватиме недовго, то можна очікувати підвищення ситуативної вартості енергоносіїв, збільшення вартості загальносвітової логістики, підвищення ціни авіасполучення між Європою та Азією, оскільки для безпечних перельотів залишається достатньо невеликий повітряний коридор. А от якщо конфлікт буде достатньо тривалим, можливі два варіанти. На початковому етапі це збільшення цін на нафту, продовольство та інші ресурси, які поступово перейдуть у фазу зниження вартості всього вищезгаданого. Тому що країни будуть підвищувати рівень власної мілітаризації. А для роботи ВПК вкрай потрібні дешеві енергоносії та низька вартість металів. Тобто збільшиться видобуток, а отже, впадуть і ціни», — каже Гаврилечко.
Економіст не виключає, що ті ж США можуть забажати встановити повний контроль над покладами нафти у Венесуелі. Країни ОПЕК, скоріше за все, також збільшать видобуток нафти. Незрозумілою залишається ситуація із санкціями щодо Росії.
«Загалом, значна частина експертів прогнозує рецесію. Але за рахунок мілітаризації ми навпаки можемо отримати значне пожвавлення світової економіки. Це якщо війна затягнеться на перспективу кількох років. Але при загальному зростанні економіки буде знижуватися рівень життя населення. Ось такий цікавий парадокс, хоча він абсолютно нормальний з точки зору бойовий дій», — зазначив Юрій Гаврилечко.
Резюмуючи, ірано-ізраїльська війна несе не лише безпекові ризики, а й глобальні економічні загрози. Йдеться не тільки про нафту, біржі чи логістику. Мова про втрату довіри до стабільності світового порядку, що може спричинити новий виток глобальної економічної турбулентності. Україна, як держава з відкритою економікою та значною часткою імпорту, також відчує ці наслідки — через енергоносії, валютні коливання та інфляційний тиск.
У XXI столітті війни — це не лише ракети, дрони й фронти. Це також цінники в супермаркетах і на АЗС, тарифи на електроенергію і світло, фінансові панелі Bloomberg. І чим довше триватиме конфлікт, тим виразніше це відчують не лише в Єрусалимі чи Тегерані, а й у Києві, Вашингтоні, Берліні, Анкарі та Пекіні.
