Китайський лідер Сі Дзиньпін планує візит до москви найближчим часом. На фоні вирішальної стадії російсько-української війни, яка має розпочатися навесні цього року, та підтримки Пекіном путінського режиму, цей візит викликає багато питань та побоювань. Чого чекати Україні та Заходу від Піднебесної та які наслідки може мати візит Сі до москви – аналізуємо у спецтемі.
Позиція Китаю щодо війни в Україні
Логіка Китаю будується на тому, що він шукає і знаходить союзників, які здатні політично та економічно протистояти Заходу на чолі з Америкою. У своїх заявах, які стали гучніше лунати до річниці великого вторгнення, КНР вважає саме США, а не росію, родоначальником глобальної небезпеки, зокрема в Україні. Власне, те саме, що часто говорить особисто путін про своє бачення причин вторгнення до нашої країни.
Серед аналітиків зустрічається думка про те, що саме з благословення Пекіна путін розпочав криваву війну в Україні. Зрештою, протягом усього періоду великої війни, а це вже більше року, Китай поводився дуже стримано в оцінках російської агресії. І здебільшого висловлював загальні занепокоєння через ескалацію і заклики до миру.
«Пекін наполягає на своїй нейтральності у війні, але ці твердження регулярно вступають у протиріччя з його риторичною і дипломатичною підтримкою росії»
В цьому криється проблема для Пекіна – йому стає важче зберігати «нейтральність» у війні. Бо ізольована росія потребує військової та політичної підтримки, а КНР, попри протистояння зі США, прагне уникнути санкційного тиску через відкриту підтримку російської агресії.
«Мета Китаю полягала в тому, щоб представити себе нейтральним посередником. Однак насправді зв’язки Пекіна з росією залишаються незмінними, хоча за останній рік ці відносини і стали сильним подразником для китайських дипломатів. Їхнє завдання – продовжувати пошук делікатного балансу, а справлятися з ним стає дедалі важче, бо президент росії володимир путін посилює брязкання ядерною зброєю та безвідповідальну риторику»
Єдине, на що фактично негативно реагував Пекін протягом цього року, так це на погрози кремля застосувати проти України ядерну зброю. Вірогідно, що саме позиція Китаю щодо цього питання і стримує москву від ядерних провокацій.
На річницю війни керівництво КНР вийшло з мирним планом щодо врегулювання війни. Однак цей план обмежився фразами про повагу до територіальної цілісності та гарантії безпеки для «всіх країн».
Поняття територіальної цілісності та гарантій безпеки у України та росії – діаметрально протилежні. Тому не зрозуміло, як Китай бачить ці гарантії та повагу з огляду на те, що українські суверенні землі після 1991 року, визнані світом, були частково захоплені агресором та уже записані до російської конституції, як частина федеративних земель.
Як пояснює політичний оглядач Іван Яковина, мирний план Китаю – не про Україну та росію, а про сам Китай та його претензії на Тайвань:
«Головна фундаментальна мета Китаю – повернення контролю над Тайванем, і повернути цей контроль китайці якраз планують у межах концепції про неможливість порушення територіальної цілісності та суверенітету держав»
Тим часом в інформаційному просторі йдеться про те, що Китай подумує продавати зброю росії. Вашингтон офіційно застерігає Пекін від подібних рішень, однак не є зрозумілим до кінця, наскільки серйозно Пекін планує підтримувати агресора військовим шляхом. Адже Сі Дзиньпіну важливо подати себе глобальним гравцем і миротворцем. Що й показали мирні перемовини між Саудівською Аравією та Іраном за посередництва Китаю.
Навіщо Сі Дзиньпін летить до москви
Однозначної думки з цього приводу серед аналітиків не існує. Зрозуміло те, що Китай спробує використати війну у своїх комбінаціях проти Заходу, ЄС та зрештою росії. Адже зовнішня політика цієї країни будується на прагматиці та інтересах, але не на цінностях. З одного боку, Сі вбачає за доцільне політично підтримувати путінський режим, однак до певної межі, поки це не шкодить економічним відносинам зі США та Європою.
З іншого боку, Китаю потрібні дешеві енергоресурси, які забезпечує росія через втрату європейського ринку збуту. росія потрібна китайцям і як союзницька країна, що володіє ядерною тріадою, на противагу Америці. Одночасно Китай пояснює тісні зв’язки з росією стримуванням путіна від використання ядерної зброї проти України.
Поглиблення співпраці з москвою у військовій сфері та надання зброї матиме негативні економічні наслідки для Пекіна, який намагається посилити економічне зростання країни та вплив на міжнародній арені. Тому, вірогідно, ще більше погіршувати відносини із Заходом Сі все ж таки не наважиться. То навіщо він летить до москви?
Політичний аналітик Валерій Клочок вважає цей візит вимушеним для КНР:
«Сі Цзиньпін вимушений їхати до путіна, для того, щоб з ним про щось говорити. Для Китаю дуже важливе зараз припинення війни та збереження саме експортних зв'язків, бо китайська економіка великою мірою залежить від експорту»
Лідер Піднебесної шукатиме у москві такі компроміси щодо українського питання, які б відповідали його власним інтересам – глобального гравця, миротворця, одночасно з претензіями на Тайвань та дешеві російські енергоресурси, збереження експортних зв’язків із Заходом та стримання поглиблення військових союзів прозахідних країн.
Припинення війни в розумінні Китаю – це замороження конфлікту, чого прагне і сама росія. Для КНР заморожування вигідне через утримання кремля від краху та союзництво з ядерною державою у суперництві із Заходом. Для росії заморожування – це пауза для майбутньої, більш потужної війни проти України.
«Глава китайського МЗС Цінь Ган вважає, що ситуація у війні підійшла до «критичного моменту». На мою думку, йдеться про те, що цей момент означатиме програш росії. Тому що за поразкою на полі бою буде поразка путінського режиму. А разом з ним можливо завалиться і та конструкція, яку він утримує поки що цілісною, тобто російська федерація. Тому для китайців це справді критичний момент, і саме через це Китай хоче заморозити ситуацію і зробити її максимально сприятливою для путінського режиму і, таким чином, до певної міри, стає на бік путіна»
Вірогідно, що путін схилятиме Сі до більш активної підтримки та експорту зброї, в обмін на дешеву енергетику, політичну прихильність та інші домовленості. Китай у відповідь маневруватиме у власних інтересах.
Як діяти Україні?
Що важливо для України, так це ініціатива лідера КНР поспілкуватися відеозв’язком з президентом Зеленським після візиту до москви. Якщо така розмова відбудеться, це буде вперше з моменту повномасштабного вторгнення. Хоча українська сторона неодноразово висловлювала бажання прямого діалогу з керівництвом Китаю протягом усього періоду великої війни.
На думку політичного аналітика і журналіста Віталія Портнікова, Сі переконуватиме Зеленського почати перемовини з росією, але не на умовах України:
«Очевидно, що Сі притримуватиметься простої китайської ідеологеми – не можна, щоб росія зазнала поразки, а тим більше поразки на західних умовах. От якісь такі умови він і буде пропонувати Зеленському»
Портніков вважає, що Китай, як він це продемонстрував на прикладі успішних мирних переговорів з Іраном і Саудівською Аравією, може посунути США у питанні примирення Києва з москвою. Тобто створити напругу у відносинах між США та Україною. Що є вагомим ризиком.
«Є ще один небезпечний момент. Якщо Сі узгодить з путіним певні контури закінчення війни, але вони будуть неприйнятними для України, то в Китаю будуть розв'язані руки. Мовляв, путін тяжіє до миру, а Зеленський – ні. Тоді Китай може допомогами «миролюбній» росії економічно»
Про подібні ризики говорять і інші аналітики. Для того, щоб не «проковтнути китайську наживку» про «законні інтереси безпеки всіх країн», припинення обстрілу критичної інфраструктури та ядерну безпеку – а саме так Китай бачить свою мирну місію по відношенню до цієї війни – потрібно ретельно підійти до предмету розмови між Зеленським та Сі. Більше того, узгодити свої позиції із західними партнерами, щоб не дозволити ні китайцям, ні росіянам трактувати позицію Києва у властивому автократам перекручуванні реальності.
«Для того, щоб залишитись суб'єктом, а не об'єктом ретельно зрежисованої партії у форматі Сі-путін, Україна має нав’язати Пекіну свою дипломатичну гру»
Враховуючи слабкість українсько-китайських дипломатичних відносин, це не буде легко. Однак, Україна завжди може розраховувати на консультації та діалог із ключовими західними союзниками.
Київ зобов’язаний донести до Сі своє бачення війни, миру з росією та подальшої регіональної безпеки. І скерувати прагнення китайського лідера бути миротворцем та глобальним гравцем на свою користь. Так само, як доводилося протягом усього року переконувати Захід і Європу зокрема у тому, чим насправді є ця війна, за що воюють українці та хто врешті має бути на стороні світла.
