6 листопада 2024 року офіційно та дещо раптово розпалася німецька коаліція, відома також як «світлофор». Це урядове об’єднання Соціал-демократичної партії Німеччини (SPD), партії Зелених і Вільної демократичної партії (FDP). Після усунення канцлером Олафом Шольцом міністра фінансів та лідера FDP Крістіана Лінднера усі міністри від FDP залишили уряд.
Це стало наслідком внутрішньої політичної напруги, що накопичувалася впродовж місяців. Розвиток даного сценарію поруч із геополітичними змінами, які відбуваються через перемогу Дональда Трампа на виборах президента США, може мати вагомі наслідки як для Німеччини, так і для її союзників - зокрема й України.
Що взагалі таке «світлофорна коаліція» та чому вона так називається?
Тут насправді все дуже просто: йдеться про владну коаліцію у німецькому Бундестазі, створену в грудні 2021 року після виборів. Коаліцію назвали «світлофорною» через кольори партій, які її утворюють: червоний символізує SPD, жовтий — FDP, а зелений — власне, партію Зелених,
Ця коаліція та її кольори символізували прагнення об'єднати різні політичні течії: соціально орієнтовану SPD, екологічно спрямованих Зелених та FDP з її економічно-ліберальним підходом. Така комбінація здавалася амбітною та «свіжою», адже об'єднувала партії з різними поглядами на економіку, екологію та соціальну політику.
«Світлофор» стала першою в сучасній історії Німеччини коаліцією, що поєднала ці три ідеологічно різні партії. Вони заявляли про себе як «об’єднання прогресу», обіцяючи модернізувати економіку, розвивати соціальну інфраструктуру та відновлювану енергетику, реформувати ринок праці та збільшити громадянські права. Втім, не все так сталося, як гадалося.
Офіційні причини розпаду «світлофора»
Офіційно головною причиною розриву стали глибокі суперечності в економічній політиці між Шольцом та Лінднером. Ключовою точкою конфлікту була різниця в підходах до бюджетних витрат і державних інвестицій, особливо в умовах економічної кризи, викликаної війною в Україні та енергетичною нестабільністю в Європі.
Вже колишній міністр фінансів закликав уряд до скорочення бюджетних витрат, економії коштів, ліквідації бюрократичних бар’єрів для ведення бізнесу, зниження податків, а також паузи в переході до вуглецево-нейтральної «зеленої економіки». Натомість соціал-демократи, яких представляє Шольц та «зелені» в обличчі міністра економіки Роберта Хабека, виступали проти цих пропозицій.
Вони хочуть вирішувати економічні проблеми за допомогою зростання, а не скорочення цільових державних витрат. Видання DW та інша німецька преса повідомляє, що саме ця запекла суперечка і стала формальною причиною для розпаду коаліції.
Так, SPD і Зелені виступали за активне бюджетне стимулювання економіки, а саме — збільшення асигнувань на соціальні програми, енергетичний перехід та підтримку промисловості. Натомість Лінднер як міністр фінансів наполягав на жорсткому контролі видатків.
Причому він не просто виступав проти, а й активно діяв. Наприклад, протягом останніх місяців вже ексміністр неодноразово блокував пропозиції коаліційних партнерів щодо розширення бюджетних програм. Напруга досягла піку, коли Лінднер запропонував скорочення державних видатків на екологічні та соціальні програми, які підтримували Зелені та SPD, що остаточно підірвало довіру всередині коаліції.
Після цього Олаф Шольц офіційно звернувся до Бундестагу з вимогою від того оголосити йому вотум довіри. Якщо цього не станеться, то ФРН чекають дострокові вибори. Вірогідно, це станеться до березня 2025 року.
Неофіційні причини та приховані мотиви розпаду
Неофіційно, як кажуть експерти, конфлікт між політсилами тривав і через внутрішні напруження, пов’язані із загальною тенденцією зниження підтримки урядових партій у Німеччині. Останні опитування свідчать про втрату популярності коаліції на тлі проблем із енергетикою, інфляцією та війною в Україні, яка призвела до зростання цін та вартості життя в Німеччині. Кожна з партій не могла повністю реалізувати свої передвиборчі обіцянки через необхідність постійних компромісів.
Окрім цього, ЗМІ пишуть і про вплив українського фактору. Так, Шольц заявив, що Лінднер нібито не бажав виділяти додаткові гроші для України, особливо після виборів Трампа та на фоні близькості зими, що обіцяє бути важкою. Це стало додатковою причиною для звільнення міністра фінансів.
До того ж нещодавно у ФРН пройшли досить показові місцеві вибори. Гарні результати на них продемонструвала опозиція, в тому числі й ультраправа «Альтернатива для Німеччини», відома своєю критикою на адресу України та її керівництва. Владні партії подекуди отримали навіть не другі, а треті-четверті місця.
Є також припущення, що політичний тиск всередині німецького уряду посилився у зв’язку з перемогою Дональда Трампа на президентських виборах у США. Ризик повернення до політики зниження військової підтримки України з боку США міг стати тривожним сигналом для влади ФРН.
В умовах можливого зменшення підтримки з боку Сполучених Штатів, Німеччина опинилася перед необхідністю обрати більш активну роль у підтримці України, що також загострило внутрішні суперечності в коаліції. Це при тому, що економічна ситуація в країні і так дуже далека від ідеалу.
Позиція партій «світлофору» щодо РФ та війни в Україні
У питанні російської агресії та підтримки України позиції партій «світлофорної» коаліції загалом завжди були узгодженими. Німеччина послідовно підтримує Київ у його боротьбі. Втім, є й певні відмінності.
- SPD. Канцлер Шольц підтримував Україну та продовжує це робити. Але досить обережно, з огляду на необхідність зберігати економічну стабільність і враховувати думку частини електорату, що виступає проти ризику військової ескалації та прямого конфлікту з Москвою. Німеччина під його керівництвом надавала Україні значну гуманітарну і фінансову допомогу, а також підтримувала санкції проти Росії, але рішення про постачання важкого озброєння приймалися повільно та під тиском союзників. А ті ж ракети Taurus, наприклад, не дали й досі.
- Зелені. Партія Зелених, зокрема міністр закордонних справ Анналена Бербок, виступала за більш активну допомогу Україні. Зелені відкрито підтримували військову допомогу, санкції проти Росії та посилення енергетичної незалежності від російських енергоресурсів. Їхня позиція була однією з найбільш рішучих серед системних урядових партій.
- FDP. Лінднер та його партія, хоча і підтримували Україну, акцентували увагу на економічних витратах конфлікту для Німеччини та висловлювали обережність щодо збільшення військової допомоги. FDP впевнені, що Німеччина має балансувати між підтримкою України і збереженням внутрішньої економічної стабільності.
Розпад «світлофора: наслідки для Німеччини і вплив на допомогу Україні
Політична нестабільність внаслідок розпаду коаліції загрожує Німеччині певними труднощами. Зокрема, на тлі дуже вірогідних дострокових виборів та періоду невизначеності новий уряд може зіткнутися з проблемами в ухвалені важливих рішень щодо бюджетних витрат, енергетичної політики тощо.
Окрім цього, «вакуум влади» в Німеччині може призвести до затримки або зниження підтримки України – зокрема, в питанні військової допомоги. Оскільки на прийняття бюджетних рішень активно впливає невизначеність уряду, можливий новий склад коаліції може переглянути обсяги допомоги для України або й взагалі зосередитися на внутрішніх проблемах, йдучи у фарватері потенційної політики Трампа. Проте існує ймовірність, що Німеччина, навіть за умов зміни уряду, збереже загальну лінію підтримки, оскільки українське питання має важливе значення для всього ЄС.
Резюмуючи, варто зазначити, що розпад «світлофорної» коаліції в Німеччині відображає глибокі політичні й економічні труднощі, з якими стикається наразі країна. У найближчі місяці, поки буде формуватися новий склад уряду або призначатимуться дострокові вибори, Берлін може зосередитися на вирішенні внутрішніх проблем. Однак, у довгостроковій перспективі збереження стабільності у ФРН, важливої для ЄС країни, є пріоритетним завданням для всього Європейського Союзу – та, авжеж, дуже бажаним результатом для України.
Микита Трачук