В четвер, 30 жовтня, президент США Дональд Трамп має зустрітися з китайським лідером Сі Цзіньпіном у Південній Кореї. Якщо нічого не зірветься, це стане першим особистим контактом між Трампом і Сі з моменту старту другого терміну американського президента.
Обидва політики є лідерами двох найбагатших та найпотужніших держав нашого світу. Між їхніми країнами існує великий антагонізм, а загальний ВВП США і КНР складає приблизно 25% від всього світового. Не дивно, що увага всіх міжнародних медіа прикута до цієї події.
Україна не є виключенням. Існують прогнози, що зустріч може змінити ситуацію довкола російсько-української війни, адже Пекін є ключовим геополітичним союзником Москви і має значні важелі впливу на Кремль. Та й сам Трамп прямо заявляв, що хоче обговорити з Сі російську агресію в Україні та способи її припинення.
Чи здатний американський орел переконати в чомусь китайського дракона і чого очікувати Києву від цієї зустрічі? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
Байден не зміг: американо-китайські контакти в ретроспективі
В минулому американці вже намагалися поговорити з Сі Цзіньпіном таким чином, аби переконати його вплинути на Москву. Зокрема, такі спроби неодноразово робив експрезидент США Джо Байден.
Після початку повномасштабної війни в Україні в 2022 Байден та Сі провели низку важливих зустрічей, хоча ті й відбувалися на тлі загального погіршення двосторонніх відносин. Однією з ключових стала особиста розмова, що відбулася 15 листопада 2023 року у США на полях саміту Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС).
Тоді Байден порушив питання російської агресії проти України. Він, як повідомлялося, висловив глибоке занепокоєння з приводу підтримки Китаєм російського ВПК, наголошуючи на неприйнятності поглиблення конфлікту. Втім, головним фокусом переговорів здебільшого залишалися двосторонні питання, такі як Тайвань, економічні суперечності, боротьба з наркотиками та відновлення комунікаційних каналів.
Наступна очна зустріч відбулася вже у 2024-му: 16 листопада в Лімі, Перу, і знову на полях саміту АТЕС. Це була третя двостороння зустріч лідерів за час президентства Байдена. Питання війни в Україні знову було серед ключових.
За даними Білого дому, Байден вчергове висловив «глибоке занепокоєння» через продовження підтримки Китаєм російської оборонно-промислової бази. Крім того, особливо гостро піднімалося питання щодо розгортання північнокорейських військових у Росії та їхньої участі в бойових діях, що, на думку США, стало небезпечною ескалацією війни.
Однак загалом, незважаючи на регулярне обговорення українського питання та висловлення США своїх занепокоєнь щодо китайської підтримки Росії, ці зустрічі не призвели до зміни позиції Китаю. Пекін продовжив заявляти про свій нейтралітет і виступати за мирне врегулювання, водночас утримуючись від прямого засудження Кремля та зберігаючи тісні економічні зв'язки з Москвою.
У Байдена точно не вийшло жодним чином вплинути на Сі. Чи вийде у Трампа? Велике питання.
Вплив Китаю на війну в Україні
Пекін — ледь не єдиний ключовий гравець на світовій арені, який дійсно здатний вплинути на Путіна і хід війни загалом. Товарообіг між країнами постійно зростає до рекордних значень, до того ж Китай є ключовим покупцем дешевих російських енергоресурсів зі значним дисконтом. Російський ВПК також сильно залежить від китайських компонентів. Врешті, Сі Цзіньпін є для Путіна кимось на зразок «старшого брата», потужним та великим геополітичним партнером.
Те, що Китай може вплинути на РФ — аксіома. Але як саме? Ось тут є різні версії.
Перша — КНР може повпливати на Путіна, змусивши останнього піти на поступки і заключити компромісний мир. Друга — китайцям насправді вигідна війна, адже чим довше вона триває, тим сильніше поглиблюється розкол між РФ та Заходом, а Москва все ближче дрейфує до Пекіна. В цій логіці Сі може вплинути на Путіна чимось на зразок поплескування по плечу і словами «продовжуй в тому ж дусі, Володимире».
Чи дійсно Китай має свою вигоду в українській війні? Очевидно, так.
По-перше, він активно продає комплектуючі для тих же дронів обом сторонам конфлікту. Саме дрони сьогодні є ключовою зброєю війни, щомісяця з усіх боків їх виготовляють у просто шалених кількостях. КНР активно на цьому заробляє. По-друге, як вже зазначалося вище, Китай вітає геополітичний розворот Росії та її зростаючу залежність від самого себе. По-третє, одна з основ промислового зростання Піднебесної — дешеві російські енергоносії, які йдуть прямим шляхом, та ще й з великим дисконтом через санкції. Все це робить війну вигідною для КНР.
Однак, окрім вигід, існують також суттєві ризики та витрати. Через підтримку Кремля у КНР постійно наростають проблеми з США, ЄС та іншими союзними Заходу країнами в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Санкції, які західні держави ввели проти РФ за її агресію, також впливають і на Китай, змушуючи його витрачати гроші та час на обхідні шляхи.
Війна в Україні призвела до консолідації західного блоку, зближення США і ЄС. Тоді як Євросоюз залишається для китайців ледь не ключовим ринком та надважливим простором у рамках їхнього глобального геоекономічного проєкту «Один пояс, один шлях». Тобто «відрив» Європи від США — в інтересах Китаю, а от зближення (в тому числі й економічне) — ні.
Врешті, чим довше триває війна в Україні, тим сильніше зростають ризики, що почнеться велика війна у ЄС. І ось це Китаю точно не потрібно — принаймні, з економічної логіки.
Виходить, що позиція Китаю амбівалентна. З одного боку, йому вигідний компромісний мир в Україні, якщо по його результатах РФ точно не програє і не залишиться в слабкій позиції. З іншого боку, йому може бути вигідне й подальше продовження бойових дій.
В цьому контексті дуже складно спрогнозувати, куди хитнеться чаша терезів і який підхід врешті переможе: за мир чи за війну. Однак судячи з того, що агресія РФ триває вже майже чотири роки, а Путін постійно нарощує інтенсивність ударів і не йде на жодні компроміси — поки що китайському дракону більш підходить формат продовження війни.
Трамп порозуміється з Сі Цзіньпіном?
Є дуже великі сумніви в тому, що китайський лідер прислухається до американського колеги та почне тиснути на Росію — ледь не ключового свого партнера і союзника. Сполучені Штати просто не мають таких важелів тиску на КНР, аби змусити Сі це зробити. Трамп за рік не зміг домогтися від Путіна жодного компромісу, навіть ситуативного припинення вогню. Вірогідність того, що йому назустріч піде аж цілий Сі Цзіньпін, є же нижчою.
Сценарій, за якого КНР разом із США спільно натиснуть на Росію задля того, аби та припинила війну, теоретично можливий. Однак лише за умов глобальної геополітичної угоди між Вашингтоном і Пекіном, коли обидві наддержави раптово вирішили би всі свої ключові проблеми і питання. Очікувати такого розвитку подій як мінімум наївно, особливо знаючи дуже антикитайську направленість Трампа і його адміністрації.
Сьогодні геть не йдеться про якісь стратегічні домовленості між Сполученими Штатами та Піднебесною. Навпаки: обидві сторони продовжують конкуренцію та готуються до нових викликів.
В цьому контексті китайцям потрібен російський «тил», перш за все в ресурсному сенсі. І навряд чи Пекін готовий проміняти цей «тил» на чергове «big deal» від Трампа — тим паче, що ніякої глобальної угоди той, принаймні публічно, Китаю не пропонував. Хіба що вимагає від Сі та індійського лідера Нарендри Моді припинити закупівлі російських енергоносіїв. Але з чого б цим державам це робити і чи здатні США в реальності змусити їх відмовитися від нафти та газу з РФ — величезне питання.
Нарешті, Китай позиціонує себе як новий глобальний лідер і альтернатива Америці. Якщо «Золотий Дракон Сходу» товариш Сі Цзіньпін після однієї зустрічі з президентом США раптом змінить свої погляди і почне діяти так, як того хочуть американці — це стане крахом всього його іміджу. Тож вірогідність того, що зустріч із Трампом до чогось призведе в контексті війни в Україні, залишається, на жаль, вкрай невисокою.
Думки експертів
Політолог, голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко вважає, що єдине, що можна сказати точно про зустріч Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна — тема України буде обговорюватися в дуже широкому політико-економічному контексті.
«Буде обговорюватися скорочення або припинення закупівель Китаєм російської нафти. Вже зараз великі китайські компанії почали відмовлятися від закупівель нафти від «Лукойлу» і «Роснєфті» після санкцій США — про всяк випадок. Йдеться про ті компанії, які активно працюють на західних ринках. Але я не думаю, що Китай піде на прямі поступки Трампу. Не піде. Це дві найбільш впливові держави, найвпливовіші лідери. У них є власні амбіції, власні позиції, і йти на поступки іншому означає слабкість. Вони цього не робитимуть.
Головна тема зустрічі — не Україна, а торгівельно-економічні питання... Трамп буде переконувати Сі Цзіньпіна, аби він натиснув на Путіна: тиснути Сі не буде. Це не та ситуація і не такі в них відносини. Трамп казатиме, що зараз прийшов час переконати Путіна завершити цю війну. Казатиме, що це і в інтересах Китаю. І це має бути частиною широкої політико-економічної угоди КНР і США. Але це дуже ідеалістичний підхід. На даний момент Китай не зацікавлений у впливі на Путіна, аби той завершив війну. При цьому у продовженні війни Пекін теж не те щоби напряму зацікавлений — але він не бачить прямого інтересу, щоб впливати на швидке завершення війни. Китаю вигідна послаблена Росія, але невигідні прямі домовленості між Трампом і Путіним. Тож сприяти завершенню війни, щоб Путін і Трамп домовилися, Китай не буде», — каже експерт.
За словами Фесенка, у Китая відсутні прямий інтерес у мирі в Україні. Але при цьому немає і інтересу в ескалації.
«Тож позиція КНР сьогодні дуже суперечлива. Ця війна послаблює і Росію, і Захід. І це відповідає китайським інтересам. Тож не варто чекати від переговорів Трампа і Сі якихось проривних рішень — це не так, і нам тут треба бути реалістами», — резюмував Володимир Фесенко.
А от політолог, директор Інституту світової політики Євген Магда прокоментував ситуацію куди більш лаконічно.
«Нічого там, на цій зустрічі, не буде і не станеться», — коротко зазначив експерт.
Підбиваючи підсумки, сама по собі зустріч між лідерами США та Китаю є позитивним сигналом, який дарує обережні надії на загальну світову розрядку. Також існує невелика ймовірність, що Трамп таки зможе переконати Сі вплинути на Путіна в контексті бодай припинення вогню.
Однак вірогідність цього залишається дуже обмеженою через цілу низку політичних, економічних, військових та міжнародно-іміджевих причин. А тому, скоріше за все, після 30 жовтня в російсько-українській війні не зміниться геть нічого.
