Як президент Зеленський може оживити економіку

Як президент Зеленський може оживити економіку

Діденко Сергій
Автор
Діденко Сергій
UA.NEWS
Поділитись:

Економіка України є малою та відкритою, орієнтованою на експорт агропродукції, сировини та напівфабрикатів з низькою доданою вартістю. Тобто, така економічна модель обумовлює істотну залежність від світових цін на сировину та зміни економічної ситуації в країнах, які приходяться основними торговельними партнерами України.

Враховуючи нещодавні прогнози щодо зростання ВВП України у 2019 році від Світового банку та консенсус-прогноз  Міністерства економічного розвитку і торгівлі, необхідно зазначити, що очікування економічного зростання в поточному році знаходиться на рівні 2,7%. Тобто, до торішнього рівня зростання ВВП на рівні 3,3% ми не дотягуємо 0,6 процентних пунктів. У вартісному виражені, йдеться про суму біля  22 млрд грн порівнюючи із торішніми показниками ВВП України, який у 2018 році склав – 3,559 трлн гривень.

Окрім негативних економічних факторів, пов’язаних з уповільненням світової економіки, варто пам’ятати, що 2019 рік — це період найбільших виплат за зовнішнім держборгом. Проблема виплати зовнішніх боргів обумовлює не лише істотний тиск на економіку у рік подвійного електорального циклу, а й спричиняє причинно-наслідкові ефекти інвестиційної привабливості країни. Йдеться про перспективи співпраці з міжнародними фінансовими організаціями.

Нагадаємо, драйвером економічного росту у 2018 році був рекордний врожай агровиробництва, а також сектори, залежні від внутрішнього попиту — роздрібна торгівля та будівництво (зростання перевищило 5%).

Споживчий попит зберігся і набув стрімкого росту у 2018 році на тлі  істотного зростання заробітної плати, пенсій, значних надходжень грошових переказів внаслідок трудової міграції до країн ЄС, а також відновлення споживчого кредитування.

Водночас,  інвестиційний клімат значно погіршився, що обумовило уповільнення інвестиційних вкладень до  9% (проти 18% у 2017 році). З негативних факторів інвестиційного клімату основними є уповільнення реформ, невизначеність, яка пов’язана з виборами та військовими конфліктами з РФ.

Ключові вимоги міжнародних фінансових організацій та виклики для України

Державний борг є викликом для України. Країні необхідно близько $ 11 млрд на рік (8% ВВП на рік) для погашення державного боргу та фінансування дефіциту Держбюджету у 2019, 2020 та 2021 роках. Обсяг виплат з обслуговування і погашення зовнішнього держборгу на початок 2019 року оцінювався у $6,3 мільярда. Критично важливими є підтримка належного імпульсу реформ, залишаючись та траєкторії розвитку відповідно до рекомендацій та вимог Міжнародного валютного фонду.

На недавній зустрічі Президента України з представниками Міжнародного валютного фонду (основного кредитора нашої країни) обговорювали початок нової програми співпраці з Фондом. Президент підтвердив намір співпраці з МВФ.  Але варто відзначити, для виконання умов перспективного співробітництва буде потрібна політична воля.

Нагадаємо, чинна програма stand-by передбачає виділення двох траншів – $1,3 млрд у травні (відтерміновано) і $1,2 млрд у листопаді (у разі, якщо б наша країна виконувала умови Меморандуму про співпрацю з Фондом).

Для отримання першого з двох траншів було виконано лише одна умова з чотирьох — монетизація субсидій. В результаті співпраці, додатково отримано €0,5 млрд макрофінансової допомоги від ЄС і $1 млрд кредитів Світового банку (у вигляді двох траншів по $0,5 млрд), які Україна отримала б після надання відповідних траншів кредиту МВФ. В підсумку сума складає – $ 4,1 мільярда.

Перспективою розвитку подальших відносин з МВФ є виконання ключових пунктів меморандуму співпраці з Україною, які необхідні для здійснення реформ. Постпред МВФ в Україні Йоста Люнгман зазначив, що всі вимоги документа, підписаного в грудні 2018 року, важливі з точки зору макроекономічного значення. Серед основних умов меморандуму Україна-МВФ є ринкова ціна на газ, виконання бюджету 2019 року, приватизація держпідприємств, виконання Україною зобов’язань за зовнішніми боргами, запуск ринку землі.

Якщо питання управління зовнішніми боргами наразі вирішується, ціноутворення на газ має альтернативні рішення в пошуку компромісу, то наступні позиції – виконання бюджету, ринок землі та приватизація держмайна – залишаються проблемними.

Нагадаємо, згідно з оперативними даними Держказначейства, за 6 місяців податкові та митні органи недовиконали план надходжень до бюджету на 77, 9 млрд  гривень. На тлі непередбачуваних джерел доходів, отриманих від НБУ, залишки на Єдиному казначейському рахунку в червні різко зменшилися з 29,5 млрд до 12,9 млрд гривень. Відтак, варто наголосити, що проблема наповнення бюджету зростає та обумовлює істотні фіскальні ризики.

Щодо приватизації держмайна, то ситуація ще гірша. У 2018 році до державного бюджету від приватизації державного майна надійшло лише 0,3 млрд грн, що становить 1,4% від початкового плану (21,3 млрд грн). За 2019 рік, ситуація не покращилася:  квартальні надходження лише дещо перевищують 1% від річного плану, закладеного до закону про державний бюджет (17,1 млрд грн).

Невиконання плану  приватизації держмайна вимушує Кабмін вдаватися до збільшення обсягу фінансування державного бюджету шляхом залучення нових запозичень.

Проблема ринку землі залишається невирішеною. Як повідомляли раніше, Верховна Рада 20 грудня 2018 року продовжила на рік (до 1 січня 2020 року) мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення.

В таких умовах, для підтримки макроекономічної стабільності, Україна потребує істотних за масштабами фінансових ресурсів у найближчі три роки, що вимагатиме  мобілізації міжнародного  фінансування та забезпечення фіскальної цілі дефіциту бюджету країни на рівні 2,5% ВВП, зазначають у Світовому банку.

Узагальнюючи основні меседжі від представників МФО, для зростання продуктивності економіки та подальшого фінансування Україні необхідно провести реформи в трьох сферах, зокрема: створити умови, які б підтримували розвиток приватного сектора шляхом коригування ролі держави; розв’язання проблеми надлишку заборгованості за допомогою посилення правової бази, покращення фінансової системи та зміцнення фінансового стану держави; зміцнення українських ринків шляхом зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення та збільшення стимулів для акумулювання заощаджень і людського капіталу.

Аграрний сектор, як драйвер економіки України

Згідно з прогнозами ООН, у 2019 році світове виробництво зерна може зрости на 2,7%, після скорочення, яке спостерігався у 2018 році. Відтак, передумов для зростання ціни зернових — основної статті українського агроекспорту — немає. З іншого боку, згідно з прогнозами, світове споживання зернових в сезоні 2019-2020 років зросте на 1,5%, але збільшення найбільшою мірою буде пов’язано розширенням тваринництва й торкнеться фуражного зерна. Згідно з прогнозами, рівень споживання фуражного зерна підвищиться на 1,7% в порівнянні з сезоном 2018-2019 років.

Наша країна є великим гравцем світового ринку саме фуражного зерна. Аграрії прогнозують, що черговий рекордний урожай у 2019-2020 маркетинговому році – 63-65 млн тонн, з яких 43-46 млн тонн буде експортовано.

Погодні умови літа 2019 року дещо погіршили очікування, але  агроаналітики все одно прогнозують в Україні в цілому непогані врожаї.

Згідно з оптимістичним прогнозом Міністерство аграрної політики та продовольства, зростання врожаю  зернових культур очікується на 1% до 70,8 млн тонн у 2019/2020 маркетинговому році (липень 2019 – червень 2020) у порівнянні з 2018/2019 м. р. За песимістичним прогнозом врожай знизиться на 4% до 67,4 млн тонн.

За повідомленням УкрАгроКонсалт, зовнішня служба департаменту с-г виробництва США (FAS USDA) переглянула свої червневі прогнози деяких ключових показників зернового балансу України в сезоні 2019/20. Так, на 320 тис. тонн до 33,32 млн тонн підвищений прогноз виробництва кукурудзи, хоча це все одно на 7% менше рекордного врожаю сезону 2018/19.

Прогноз виробництва пшениці в Україні в порівнянні з червневим звітом USDA знижений на 932 тис. тонн до 29,068 млн тонн, щоправда, на 16% більше, ніж в сезоні 2018/19. І новий урожай, попри коригування, на думку західних аналітиків, буде рекордним.

Ймовірно, завдяки великому обсягу продажів на зовнішніх ринках, експортна виручка українських агровиробників і агротрейдерів може зрости.

Проблема кредитування

Попри активне сприяння кредитуванню в Україні, яке є однією зі ключових цілей банківської діяльності, проблема фінансового забезпечення аграрного сектору наразі залишається невирішеною.

Як зазначають в НБУ, бізнес загалом, і зокрема, представники аграрного бізнесу, часто нарікають на складнощі в отриманні фінансування від банківських установ.

Українські банки, оцінюючи ризики в нашій економіці і низький ступінь технологічного та управлінського розвитку, віддають перевагу безризиковим вкладенням в ОВДП, а не кредитуванню підприємств.

Можна дорікати банківським установам в небажанні сприяти активізації економічного зростання, але доти, поки в Україні не з’являться інноваційні високотехнологічні підприємства й не вирішиться проблема появи ринку землі в Україні, банківське кредитування буде розвиватися повільно (хіба що, почнеться ціновий бум на світових ринках агропродукції і чорних металів і підприємства цих галузей наростять портфель банківських кредитів).

Теоретично, це можна пояснити ефектом витіснення. Складність ефекту витіснення  пояснюється тенденціями, які складаються в кожному із сегментів недержавних кредитів. У разі нерозвиненості якогось із секторів кредитного ринку не слід в усьому звинувачувати високі ставки за ОВДП. Наприклад, в Україні бурхливо розвивається житлове будівництво, яке є високоприбутковим. Відповідно до теорії фінансового витіснення, іпотечний ринок мав всі шанси увібрати в себе значну частину потоків тимчасово вільних грошових коштів, що породило б справжній бум іпотечного кредитування. Однак його немає, і іпотека є важкодоступною. Причин кілька, напевно, головна – в умовах кредитування на первинному ринку банки не можуть отримати майнові права в якості забезпечення. Звідси і великі ставки за кредитами: чим більший ризик – тим вище зростає ставка кредитування. Аналогії з агропромисловим сектором схожі – землі не можуть бути використанні предметом забезпечення.

Кредитування аграрного сектору

Статистика свідчить, що сегмент кредитування агробізнесу складає непропорційно велику частку в загальному кредитному портфелі банківського сектору – 14%, попри те, що частка агросектору у ВВП значно менша. Переважно це невеликі кредити від 2-х до 10-ти млн грн.  Протягом 2017-18 років темпи приросту кредитного портфеля для агросектору перевищували 20%, що є свідченням привабливості для кредитування сегменту та прагнення банків збільшувати там свою присутність.

За оцінками НБУ, якість обслуговування кредитів аграріїв одна із  найкращих.  Якщо порівнювати з підприємствами промисловості, сектору послуг, транспорту, в аграріїв найнижчий  рівень дефолтів — у 1,5 раза менший, ніж у торгівлі — наступному за дисципліною обслуговування кредитів.

Нагадаємо, агрохолдинги мають якісне корпоративне управління, яке робить їх зрозумілими та привабливими для кредиторів.

Агробізнес достатньо стійкий до економічних циклів, постійно нарощує продуктивність та обсяги виробництва, що цілком пояснює інтерес банків до цього сектору економіки, попри сезонні ризики.

В НБУ наголошують на проблемах, які обумовлюють ризики кредитування аграріїв.

Передусім невизначеність, оскільки банкам проблематично достеменно оцінити фінансовий стан фермерського господарства та його кредитоспроможність через відсутність якісної звітності. Господарства воліють отримувати максимальне фінансування при сезонних польових роботах і у повному обсязі. Але варто розуміти специфіку банків, які перед наданням фінансування мають переконатися у надійності позичальника.

Враховуючи особливості облікових процедур та звітності фермерських підприємств, НБУ регулятивними актами передбачив спрощену схему можливість оцінки банками невеликих кредитів малому бізнесу. НБУ дозволяє оцінювати кредити до 5 млн грн на портфельній основі. Це означає, що банк визначає такі кредити високоякісними допоки за цими кредитами немає прострочених за терміном платежів. Для таких кредитів питання забезпечення заставою не є принциповим.

Якщо йдеться про позики понад 5 млн грн, то банки повинні перш за все детально оцінити фінансовий стан позичальника та визначити ймовірність його дефолту. Коли позичальник розкрив свої доходи та прибутки за декілька років, і банк переконався, що ймовірність дефолту  позичальника є низькою, — питання  застави для банку також стає менш важливим. Саме фінансовий стан є визначальним і з точки зору НБУ.

У разі, якщо позичальник не може показати належну фінансову звітність, що є свідченням про успішний досвід ведення бізнесу, – банк, з метою зменшення своїх ризиків може вимагати надати якісну заставу у великих обсягах. Якісної застави агровиробникам, як правило, не вистачає. Основних засобів аграріїв для застави не вистачає, а права на майбутній врожай, на думку банків не є якісною заставою і не гарантують виконання зобов’язань позичальника.

Відтак,  запуск ринку землі є тим рушійним чинником, який може усунути найважливішу перешкоду для більш активного розвитку агросектору – можливість забезпечувати ліквідним майном фінансування бізнесу аграріїв.

Проблема ринку землі

Президент України Володимир Зеленський нещодавно заявив, що мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення буде знято до кінця 2019 року.

За час існування мораторію в сільській місцевості відбулося практичне знищення підприємництва. Адже, сталося так, що власник земельної ділянки почувається зайвим на селі, оскільки головними гравцями в агробізнесі стали орендарі, які за мізерну орендну плату отримують доступ до головного виробничого активу, тоді як власники землі та їхні сім’ї позбавлені економічної свободи й ресурсів для розвитку. Тобто мораторій абсурдний як з правового, так і економічного погляду.

Стосовно політичного контексту проблеми, то зазначимо, що вже понад 16 років в Україні точаться дискусії навколо земельної реформи. З огляду на політичні дивіденди, які приносить спекуляція навколо питання створення та функціонування ринку землі, це може тривати ще нескінченно довго.

В економічному аспекті, за умов подальшого існування мораторію – земля залишається неліквідним активом, а фермери через це не мають доступу до фінансових ресурсів.

Землю необов’язково продавати – під заставу землі можна отримати кредит, щоб розпочати власний бізнес.

Нагадаємо, за оцінками Світового банку, зняття мораторію і запровадження ефективного ринку землі дало б Україні додаткові 1,6% приросту ВВП щороку. Крім того, це могло б забезпечити до 2 млрд доларів доходу від одноразового продажу державних земель та 250 млн доларів щороку від їх оренди. Запровадження прозорого ринку землі забезпечує потенціал річного обсягу виробництва на 15 млрд доларів.

В підсумку варто зазначити, час на зволікання відсутній, а відтак, від вербальних інтервенцій на кшталт «не проти співпраці» пора переходити до рішучих прагматичних дій, попри велику загрозу втрати захмарного політичного рейтингу «чудотворця».

Економічна реальність диктує умови негайних кроків щодо забезпечення приватизації майна та запуску ринку землі уже найближчим часом.

Варто наголосити, що у варіанті з новою програмою МВФ терміни отримання кредитів передбачити складно. Робота над новою програмою може зайняти декілька місяців. Враховуючи те, що представники МВФ для її обговорення прибудуть не раніше формування нового уряду за підсумками парламентських виборів, раніше вересня представників Фонду чекати не доведеться. Отже, підписання документів варто очікувати не раніше кінця вересня – початку жовтня.

Відтак, обговорення щодо необхідності запуску ринку землі потрібно проводити негайно, згуртовуючи суспільство навколо вирішення спільних проблем економічного розвитку, а не розколювати та маніпулювати, спекулюючи питаннями мови й подвійного громадянства.

загрузка...
Поділитись:

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!