Останні кілька років ім'я турецького бізнесмена Федлана Киличаслана дедалі частіше з'являється у журналістських розслідуваннях та матеріалах правоохоронних органів різних країн.
Його пов'язують із розвитком великої мережі онлайн-бетингу, а діяльність окремих компаній, які асоціюють із бізнесменом, стала предметом перевірок і кримінальних проваджень.
UA.News розібрався, що відомо про Федлана Киличаслана, які міжнародні розслідування вже були оприлюднені та чому ця історія поступово перетворилася на міжнародний кейс.
Хто такий Федлан Киличаслан
Киличаслан народився у місті Баликесір на північному заході Туреччини, однак перший важливий етап його кар’єри був пов’язаний із Північним Кіпром.
Саме там, за документами, які аналізували журналісти, він працював керівником секції ігрових автоматів у казино п’ятизіркового готелю в Кіренії.
Публічно Киличаслан пізніше позиціонував себе як інвестор, IT-підприємець і філантроп. Але його ранній бізнесовий бекграунд, за даними журналістів, був пов’язаний саме з казино та онлайн-гемблінгом.
Окремі кіпрські медіа також писали про його минуле у футбольному середовищі Північного Кіпру. ЗМІ стверджували, що Киличаслан проходив через систему Кіпрської турецької футбольної федерації, а згодом опинився у скандалі через історію з крадіжкою банківської картки клієнта казино.
За інформацією видання, після цього його нібито усунули і з роботи, і з футбольного середовища. Сам бізнесмен публічно ці твердження не коментував, тому їх варто подавати саме як інформацію місцевого медіа.
Те саме видання звертало увагу і на різку зміну способу життя Киличаслана. Якщо раніше його описували як працівника казино, то вже через кілька років він почав демонструвати дорогі автомобілі, польоти приватними вертольотами, охорону та інші атрибути заможного міжнародного бізнесмена.
BetExpress, українські компанії та поява MeritKing
За документами, які аналізували журналісти, щонайменше з 2016 року Киличаслан був залучений до онлайн-гемблінгу через бренд BetExpress. Frontstory.pl повідомляє, що на його ім’я та контактні дані були зареєстровані щонайменше два домени цього бренду.
Наступним важливим етапом стала Україна. За даними YouControl, які наводить NGL.media, у 2018 році Киличаслан став власником українських компаній Usman Trading та New Federer. Формально вони займалися розробкою програмного забезпечення, обробкою даних, діяльністю call-центрів та іншими ІТ-послугами.
Згодом New Federer потрапила в поле зору українських правоохоронців. NGL.media повідомляє, що у квітні 2022 року Вінницький міський суд дозволив провести обшуки в офісі компанії.
Саме український етап виявився важливим і для подальшої історії MeritKing. У 2021 році New Federer подала заявки на дві торговельні марки: одну — для логотипа MeritKing, іншу — для спортивно-бетингової платформи Euromatch.
Польський перезапуск: FAF Global, Akif Capital і новий образ бізнесмена
Після початку повномасштабної війни Росії проти України Киличаслан, за даними розслідувачів, переніс значну частину своєї діяльності до Польщі. Саме тут він почав активно формувати новий публічний образ — уже не представника грального бізнесу, а міжнародного інвестора, власника IT-компаній та благодійника.
У Польщі з ним пов’язували FAF Global Company, яку згодом перейменували на Oliwka Covenant Technologies, а також Akif Capital та Euromatch Group. Формально ці компанії декларували діяльність у сфері ІТ, маркетингу та аутсорсингу.
Водночас журналісти Frontstory.pl дійшли висновку, що через польську компанію могли просуватися турецькомовні букмекерські ресурси MeritKing, MadridBet та KingRoyal, які не мали польської ліцензії.
Ferrari, квартира у Złota 44 і демонстративна розкіш
У Польщі Киличаслан привернув увагу не лише компаніями, а й способом життя.
За даними спільного розслідування OCCRP, Frontstory.pl, NGL.media та TVN24, після переїзду до Варшави він активно формував образ успішного міжнародного бізнесмена: демонстрував у соцмережах дорогі автомобілі, зокрема кастомний Ferrari з індивідуальними номерними знаками, з'являвся на світських заходах та активно просував власні бізнес-проєкти.
Найгучнішою покупкою Киличаслана стала квартира у варшавському хмарочосі Złota 44 — одному з найпрестижніших житлових комплексів Польщі.
Згідно із земельним реєстром, власником апартаментів стала компанія FAF Global Company, яка належить Киличаслану. Раніше квартира належала відомому польському трейдеру Рафалу Заорському, який просував проєкт так званого "Epic Flip".
За інформацією польських медіа, площа квартири становить близько 485–500 квадратних метрів, а сума угоди склала 29,7 млн злотих, що зробило її однією з найдорожчих житлових угод в історії польського ринку нерухомості.
Апартаменти розташовані на верхніх поверхах хмарочоса та включають кілька спалень, приватний кабінет, винну кімнату, терасу та доступ до інфраструктури преміум-класу.
Лодзь, Hopa Lupa і поява поруч із мером міста
Ще одним епізодом, який привернув увагу журналістів, стала поява Киличаслана у лютому 2025 року на відкритті найбільшого критого сімейного центру розваг Hopa Lupa у торговому центрі Nowa Sukcesja в Лодзі.
На фотографіях із заходу він перебував поруч із меркою міста Ханною Здановською, турецьким бізнесменом Сабрі Бекдашем та іншими почесними гостями. Саме ці фото згодом використали польські журналісти, коли почали досліджувати його діяльність у країні.
У відповідь на запити журналістів у мерії Лодзі пояснили, що Ханна Здановська брала участь у відкритті як офіційна гостя і не мала жодного впливу на список запрошених осіб. Також зазначалося, що вона не знала про можливі кримінальні претензії до Киличаслана чи характер його бізнесу.
Аналогічні пояснення надав і власник торгового центру Сабрі Бекдаш, який заявив, що Киличаслан не був інвестором проєкту Hopa Lupa і був лише одним із запрошених гостей.
MeritKing, футбол і реклама бетингу: як бренд вийшов із тіні
До 2024 року бренд MeritKing був відомий переважно серед користувачів онлайн-казино та спортивних ставок. Компанія активно працювала через Північний Кіпр — територію, яка давно вважається одним із центрів грального бізнесу у східному Середземномор'ї.
Однак міжнародну увагу MeritKing привернув не розвиток бізнесу, а серія подій, що поступово переросли у масштабне кримінальне розслідування.
Переломним моментом стала історія зі спонсорством одного з найвідоміших футбольних клубів Туреччини — Galatasaray.
У вересні 2024 року клуб оголосив про укладення дворічної спонсорської угоди з платформою Meritking.News, яка позиціонувалася як спортивне медіа. За інформацією Türkiye Today, контракт оцінювався приблизно у 14 млн доларів США за два сезони.
Однак майже відразу після презентації партнерства турецькі журналісти звернули увагу, що Meritking.News може бути пов'язаний із брендом MeritKing, який правоохоронні органи та медіа асоціювали з неліцензованими букмекерськими платформами.
Одним із перших на це звернуло увагу видання Sol Haber, після чого історію підхопили практично всі великі турецькі ЗМІ.
Вже через кілька днів Galatasaray повідомив про призупинення дії контракту до завершення перевірки всіх обставин. У своїй офіційній заяві клуб наголосив, що партнерство стосувалося інформаційного ресурсу Meritking.News, однак після появи нових документів вирішив поставити угоду на паузу.
Пізніше співпрацю було остаточно припинено.
Як MeritKing рекламували у Туреччині
Після скандалу навколо Galatasaray журналісти почали досліджувати, наскільки масштабною була рекламна кампанія MeritKing у Туреччині.
Видання Gazete Duvar повідомляло, що реклама пов'язаних із MeritKing ресурсів з'являлася не лише у футбольному середовищі. За інформацією журналістів, бренд активно просувався через цифрові рекламні екрани, таксі у Стамбулі, спортивні трансляції та інші рекламні майданчики.
Журналісти також звернули увагу, що ресурс Meritking.News фактично використовувався як інформаційний майданчик для просування букмекерського бренду.
Давній конфлікт із брендом Merit
Цікаво, що конфлікт навколо назви Merit виник задовго до історії з Galatasaray.
Ще у 2017 році Всесвітня організація інтелектуальної власності (WIPO) розглядала справу за позовом Merit Turizm проти Fedlan Kilicaslan, G&F Company Group NV та Redsoft N.V.
Спір стосувався доменів meritroyal.bet та meritroyalcasino.bet, які, на думку заявника, могли вводити користувачів в оману через схожість із торговельною маркою Merit.
Арбітраж WIPO погодився з цією позицією та постановив передати доменні імена заявнику.
Затримання в Іспанії, справа про сексуальне насильство та боротьба за екстрадицію
24 березня 2026 року іспанська поліція затримала Киличаслана у Барселоні.
Турецьке видання Türkiye Today повідомили, що іспанська поліція відкрила щодо Киличаслана окреме кримінальне провадження за підозрою у сексуальному насильстві.
За інформацією журналістів, заяву до поліції подала громадянка Колумбії, яка стверджувала, що зазнала сексуального насильства після знайомства з бізнесменом у Барселоні. Після цього суд ухвалив рішення про його арешт.
Водночас сам Киличаслан публічно не визнав цих звинувачень, а його захист наполягав на власній версії подій.
Паралельно з іспанською справою ще наприкінці 2025 року прокуратура Стамбула оголосила його у міжнародний розшук за підозрою в організації нелегальних букмекерських платформ, рекламі азартних ігор та відмиванні коштів. Турецький суд також санкціонував арешт його майна, банківських рахунків, корпоративних прав та криптовалютних активів.
Після затримання в Іспанії Анкара направила офіційний запит на його екстрадицію.
Водночас адвокати Киличаслана заперечували твердження про те, що його вже екстрадують до Туреччини.
У коментарі Wirtualna Polska захист заявив, що Мадридський суд не погодився застосовувати до бізнесмена тимчасовий арешт у межах процедури екстрадиції, а сам Киличаслан, за словами адвокатів, продовжував співпрацювати з іспанським правосуддям.
Також захист наполягав, що публікації про нього містять неперевірені твердження та не враховують позицію сторони оборони.
Fenige: що відомо про польську фінтех-компанію
В Польщі працював не лише Киличаслан. Нещодавно ми розповідали про компанію Fenige, яка працювала у сфері платіжних сервісів, карткових переказів, міжнародних платежів та обслуговування онлайн-бізнесу. Її клієнтами могли бути компанії з різних секторів — від e-commerce до фінансових сервісів та інших бізнесів, яким потрібна інфраструктура для швидкої обробки платежів.
На ринку Fenige позиціонувала себе як технологічного провайдера платіжних рішень. Компанія використовувала власну платформу для обробки транзакцій і працювала з глобальними платіжними системами Visa та Mastercard. Саме це дозволяло їй обслуговувати не лише локальні операції, а й міжнародні перекази та транскордонні платежі.
Як Fenige зростала і чому її вважали перспективним гравцем
У 2017 році Fenige залучила кілька інвестиційних раундів на десятки мільйонів злотих. Серед її інвесторів згадувалися WP2 Investments та Movens Capital. Для польського фінтех-середовища це було важливим сигналом: компанія мала не лише технологічний продукт, а й підтримку капіталу, необхідну для швидкого масштабування.
Найпомітніший ривок Fenige показала наприкінці 2022 року. Тоді компанія повідомляла про понад 3 млн оброблених транзакцій на суму понад 545 млн євро, або близько 2,4 млрд злотих. Темпи зростання порівняно з попереднім роком перевищували 70%.
У 2023 році Movens Capital оголосила про вихід із Fenige, заявивши, що прибутковість інвестиції у 4,5 раза перевищила початковий вкладений капітал.
Тобто для частини інвесторів Fenige на той момент виглядала як успішний фінтех-актив, який зміг пройти шлях від зростання до прибуткового виходу.
Амбіції на транскордонні платежі
Fenige не обмежувалася лише польським ринком. Компанія робила ставку на міжнародні платежі та розвиток інструментів для виведення коштів у різних юрисдикціях.
У 2025 році CEO Fenige Марцін Хрусцель говорив про плани подальшого зростання компанії. Одним із головних напрямів він називав транскордонні платежі та розширення можливостей для клієнтів, яким потрібно працювати з різними платіжними системами в різних країнах.
Для фінтеху це логічний шлях розвитку: що більше ринків і платіжних каналів може покрити компанія, то ціннішою вона стає для бізнесу. Але водночас саме транскордонні платежі є однією з найбільш чутливих сфер для регуляторів. Тут особливо важливі комплаєнс, перевірка клієнтів, контроль походження коштів, AML-процедури та управління операційними ризиками.
Інакше кажучи, швидке міжнародне зростання у фінтеху майже завжди має зворотний бік: чим ширша географія операцій, тим більше питань можуть ставити банки, платіжні системи та наглядові органи.
Перший конфлікт із KNF: що сталося у 2019 році
Fenige вже мала історію складних відносин із польським регулятором. Національну ліцензію на фінансову діяльність компанія отримала у серпні 2017 року. Вона працювала як платіжна установа під наглядом Комісії фінансового нагляду Польщі — KNF.
Однак у травні 2019 року KNF відкликала у Fenige дозвіл на надання платіжних послуг. Причина була пов’язана з вимогами до діяльності платіжних установ після змін у законодавстві. Регулятор тоді вказував, що компанія не виконала необхідні вимоги для продовження роботи в оновлених умовах.
Втім, ця історія завершилася не остаточним закриттям, а переглядом рішення. У жовтні 2020 року KNF скасувала попереднє рішення про відкликання ліцензії. Комісія зазначила, що після подання Fenige додаткових документів були перевірені питання управління компанією, відповідності закону про платіжні послуги та управління операційним ризиком.
За результатами цього розгляду регулятор дійшов висновку, що компанія виконала необхідні вимоги.
Нове анулювання ліцензії Fenige у 2026 році
Новий і значно серйозніший етап почався 25 червня 2026 року. Саме тоді польська Комісія фінансового нагляду повідомила, що відкликала у Fenige SA дозвіл на надання платіжних послуг як національної платіжної установи.
Офіційна підстава рішення — висновок KNF про те, що Fenige не забезпечувала обережного та стабільного управління діяльністю у сфері платіжних послуг. Для фінансового регулятора це одна з ключових вимог до компаній, які працюють із грошима клієнтів.
Йдеться не лише про фінансові показники, а й про якість внутрішнього контролю, управління ризиками, комплаєнс, безпеку коштів користувачів і здатність компанії працювати без загроз для ринку.
Після набуття рішення чинності Fenige має припинити надання платіжних послуг і не може укладати нові договори з користувачами щодо цих послуг. Компанії дозволили завершити чинні зобов’язання, але на це встановлено конкретний строк — до 30 вересня 2026 року.
До цієї дати Fenige має врегулювати договори з клієнтами та контрагентами, а також забезпечити користувачам можливість вивести кошти або переказати їх на рахунки в інших фінансових установах.
Рекордні штрафи НБУ для EasyPay та City24
Також нагадаємо, що в Україні кілька тижнів тому розгорнулась ситуація навколо EasyPay та City24. У 2026 році дві великі мережі платіжних терміналів отримали від Національного банку штрафи по 135 млн грн кожна.
Формальною підставою стала «неналежна організація первинного фінансового моніторингу», тобто претензії регулятора до того, як компанії перевіряли операції через свої термінали.
Однак для самих платіжних систем ця історія виглядає не так однозначно. Термінальна мережа не є банком і не має повного доступу до банківського досьє клієнта, його історії рахунків чи джерел доходів. У багатьох операціях термінал лише приймає готівку та передає платіж далі, тоді як повноцінний фінансовий моніторинг має здійснювати банк, який обслуговує картку та володіє основною інформацією про клієнта.
Саме тому вимога фактично дублювати банківські функції без доступу до банківських баз виглядає спірною.
Додатковий аргумент платіжних компаній — умови, в яких вони працювали. У 2024–2026 роках ринок жив під час війни, блекаутів, збоїв мобільного зв’язку та нестабільної інфраструктури.
За таких обставин окремі технічні збої, затримки SMS-підтверджень чи нестандартна поведінка користувачів не завжди свідчать про порушення з боку сервісу. Для людей термінали часто залишалися простим способом оплатити мобільний зв’язок, комуналку або поповнити картку тоді, коли інші канали були недоступні.
Цей кейс також перегукується з конфліктом НБУ та «Укрпошти». Там регулятор також висував жорсткі претензії до фінансової діяльності, корпоративного управління та професійної придатності керівництва. Своєю чергою Ігор Смілянський називав вимогу про його звільнення «зведенням особистих рахунків» з боку голови регулятора Андрія Пишного.
