«Кривонос давно мав отримати підозру» — Володимир Бойко про НАБУ, САП і корупцію у владі

За день до того, як генеральний прокурор Руслан Кравченко повідомив про підозру директору НАБУ Семену Кривоносу, в UA.News говорили з одним із найгучніших українських викривачів Володимиром Бойком. Іронія ситуації в тому, що частину історій, через які Кривонос зрештою отримав підозру, Бойко якраз і згадував у цьому інтерв’ю.

Йдеться про історію з фіктивним усиновленням дитини, яка, за версією слідства, допомогла Кривоносу уникнути покарання, а також про кримінальне провадження щодо вимагання $120 тисяч за виділення земельної ділянки в Обухівському районі. Обидві історії до цього вже роками існували в інформаційному полі, але тепер прозвучали голосніше. Тож ця розмова, спочатку мала бути про новий політичний сезон, корупційні розслідування та перспективи НАБУ і САП восени та взимку, виявилася дещо іншою. Тим більше що Бойко говорить не дипломатично й не особливо добирає формулювання — він прямо називає людей, схеми та причини, через які, на його думку, українська антикорупційна система давно працює не так, як це заведено пояснювати суспільству.

Поговорили про майбутні гучні підозри, протистояння НАБУ, САП та Офісу генпрокурора, історії навколо Семена Кривоноса й Олександра Клименка, можливу причетність високопосадовців Офісу президента, витоки матеріалів кримінальних проваджень, корупцію у війську та справу Віталія Шабуніна. І окремо — про те, де, на думку Бойка, проходить межа недоторканності для українських посадовців.

Наголосимо ще раз, розмова відбулася буквально напередодні підозри Кривоносу. А тому деякі слова, сказані в ній про директора НАБУ, тепер звучать у зовсім іншому контексті.

Далі — пряма мова Володимира Бойка. 

Новий політичний сезон на тлі війни: чого чекати від осені та зими 

Зауважу, що новий політичний сезон розпочинається в країні, на території якої вже п’ятий рік йде повномасштабна війна. Тому, власне, маємо дві України – одна відкриває політичні сезони, а друга – воює.

Ворог вже за 5 км від Слов’янська (DeepState повідомляє, що за 12 км, але треба враховувати селище Семенівку, яка також належить до Слов’янська – від нього до противника 5 км), прифронтовим містом став не тільки Краматорськ (про Костянтинівку, Дружківку, Лиман мова не йде), а й Запоріжжя та Павлоград. При цьому 700-тисячній армії РФ протистоять, за моїми підрахунками, 120-150 тис. українських військових, з них реально на лінії боєзіткнення перебуває не більше 30 тис., ще тисяч 100 у штабах, тилових службах забезпеченнях і Військовій службі правопорядку, а решта «воює» так, як Жадан, Бутусов, Кіпіані, Вакарчук і донедавна «воювали» Шабунін і Шерембей.

Кількість кримінальних проваджень за фактами дезертирства наближається до півмільйона, мобілізація перетворилась на насос з викачки грошей з населення, до військових частин доїжджає не більше третини з числа примусово мобілізованих (як правило, це люди передпенсійного віку робітничих спеціальностей, безпритульні та селяни) – решта втікає по дорозі. Бо, по-перше, ніхто не збирається помирати заради добробуту учасників «політичних сезонів», а, по-друге, в Україні ще у вересні 2019 року була ліквідована військова юстиція. Наразі немає органу, який би мав підтримувати правопорядок у Збройних Силах України та інших військових формуваннях – тож не треба дивуватись тому, що деякі військові частини перетворились на організовані злочинні угруповання.

Що ж стосується корупційних скандалів, то після «касетного скандалу» 2000-2002 років, коли були оприлюднені записи розмов, потайки зроблені в кабінеті президента Кучми, саме поняття «скандал» в Україні нівельовано. Внаслідок останніх скандалів ми також нічого нового не дізналися.

Гучні підозри не означають боротьбу з корупцією  

За часи Януковича були засуджені колишні прем’єр міністр і міністр внутрішніх справ, чинний голова Держфінпослуг, чинні заступники міністрів. Пригадую, як Янукович заявляв: «Я в жодному разі не допущу, щоб корупціонери керували політикою. Я буду випалювати це явище каленим залізом». Подібні фрази ми не раз у наступному чули й від президентів, і від генеральних прокурорів, і від двох директорів НАБУ та двох керівників САП, але яке це має відношення до боротьби з корупцією?

Що стосується Стефанішиної, то перший раз про підозру їй було повідомлено ще в 2019 році, коли вона працювала радником у юридичній фірмі «Ілляшев та партнери». Тобто, коли в червні 2020 року Верховна Рада проголосувала за призначення Стефанішиної віцепрем’єр-міністром, Ольга Віталіївна вже перебувала в статусі підозрюваної. У 2023 року справа по обвинуваченню Стефанішиної та колишнього міністра юстиції Лукаш прокурором САП була направлена до суду. Тому тут треба говорити не про заслуги НАБУ, а про мораль і правосвідомість людей, які призначали підозрювану на високу державну посаду, а потім у статусі обвинуваченої направили послом у Сполучені Штати.

Звільнення генпрокурора та його заступниці: чи справді НАБУ взялося за корупціонерів 

Першим генеральним прокурором, який позбувся посади внаслідок корупційного скандалу, був Святослав Піскун – Кучма звільнив його в жовтні 2003 року після, так би мовити, артпідготовки, проведеної головою Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією при Президентові України Ольгою Колінько. Ольга Михайлівна тоді багато чого розповіла про джерела нетрудових доходів Святослава Михайловича, але справжньою причиною звільнення була не висока правосвідомість Кучми, а загравання Піскуна з опозицією, його явне небажання відправити за ґрати Тимошенко,  допомога підприємствам  Порошенка в протистоянні з податковими органами й затримання Пукача за обвинуваченням у знищенні службової документації з інформацією щодо стеження за Гонгадзе.

Випадки звільнення з посади заступників генпрокурора, причетних до корупційних скандалів, також були не раз. Як тільки генеральним прокурором став Віктор Пшонка, за 15 хвилин був звільнений всемогутній Віктор Кудрявцев, про оборудки якого ходили легенди. Інший приклад – понад два роки тому НАБУ влаштувало корупційний скандал навколо заступника генерального прокурора Вербицького, оприлюднивши інформацію, що Вербицький мешкає в будинку за півмільйона доларів, купленому в 6 разів дешевше, і що цивільна дружина Вербицького придбала нерухомість і автомобіль Porsche загальною вартістю 48 млн. грн. Були виявлені квартира й земельна ділянка, придбані Вербицьким у Туреччині.

За фактом незаконного збагачення заступника генпрокурора Вербицького НАБУ зареєструвало кримінальне провадження, але ніякого результату досі немає. І не буде. Бо люди брешуть, що весь цей скандал директор НАБУ Кривонос і керівник САП Клименко влаштували лише для того, щоби отримати від Вербицького матеріальну допомогу. Лихі язики навіть називають прізвище людини, через яку Вербицький цю допомогу передавав – це, начебто, керівник Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу генерального прокурора Борис Індиченко, батько якого, також Борис Індиченко, очолює найсекретніший підрозділ НАБУ під назвою Д2.

Гучні кримінальні провадження, якими НАБУ та САП потрясає інформаційний простір упродовж останнього року, не мають жодного відношення до боротьби з корупцією. У такий спосіб Кривонос і Клименко рятують себе від тюрми. Керівник САП прямо розповідає в інтерв’ю про причини свого протистояння з генеральним прокурором Кравченком, який ще минулого літа підготував письмові повідомлення про підозру директору НАБУ та керівникові САП. Тож зараз ми спостерігаємо за фіналом боротьби між Кравченком з одного боку й Кривоносом та Клименком – з іншого.

Підозри Кривоносу та Клименку: чому їх так і не вручили 

Усе очевидно. Ніхто ж не заперечує, що старший детектив НАБУ Магамедрасулов займався нелегальним бізнесом і ділився доходами з Клименком (вони друзі) та Кривоносом. Коли професійні «громадські активісти», які своїми ротами обслуговують найбрудніші корупційні схеми, кричать, що «справа Магамедрасулова» сфальсифікована, то йдеться лише про те, в яку саме країну старший детектив НАБУ постачав коноплю, вирощену його батьком: СБУ стверджує, що в запису телефонної розмови чути, як Магамедрасулов каже про Дагестан, тобто Росію, а «активісти» волають, що Магамедрасулов торгував з Узбекистаном.

Були й інші епізоди – наприклад, організація Магамедрасуловим разом з народним депутатом від ОПЗЖ Христенком схеми здирництва, зокрема вони вимагали гроші з депутата Київради Слончака за непритягнення до кримінальної відповідальності. Зрозуміло, що частина доходів старшого детектива НАБУ уходила «на гору» – Кривоносу та Клименку.

Чому підозри Кривоносу та Клименку не вручили тоді

Причини дві. По-перше, неспроможність генерального прокурора Кравченка та СБУ організувати досудове розслідування згідно із законом. Торгувати справами вони можуть, «кришувати» шахрайські кол-центри чи контрабанду – також. Але для того, щоби грамотно щось розслідувати, голова має бути зайнята не тільки питаннями особистого збагачення.

Якби в Офісі генпрокурора була би бодай одна розумна людина, яка дотична до ухвалень рішень, то «справа Магамедрасулова» розслідувалася б відповідно до закону, а не так, як ми бачили. Ну, навіщо, питається, було повідомляти Магамедрасулову про підозру в державній зраді? Якщо навіть він, дійсно, продавав коноплю в Дагестан, це є лише корупційним злочином, не більш того.

Підозра в державній зраді була вигадана виключно заради безальтернативного тримання Магамедрасулова під вартою. Бо голова СБУ Малюк був переконаний, що як тільки старший детектив НАБУ опиниться за гратами, він дасть показання на Кривоноса та Клименка. І хто після цього назве Малюка розумною людиною? Друге запитання: куди дивилися генеральний прокурора Кравченко та його перший заступник Хоменко, який курував діяльність СБУ?

А треба було Кравченку та Малюку не безумні прес-конференції проводити, а спокійно й у повній відповідності до закону розслідувати «конопляну справу», не вигадуючи те, чого не було.

Розумні люди також ніколи б не ініціювали закон про обмеження повноважень НАБУ і САП. Натомість у найкоротший термін довело б до суду ті кримінальні провадження, які за останні 10 років були зареєстровані стосовно колишнього директора НАБУ Ситника. За часи генпрокурора Луценка в Генеральній інспекції Генеральної прокуратури України розслідувалось кримінальне провадження за фактом придбання Ситником квартири в Броварах на гроші, які він взяв як хабар з громадянки Вінокурової за закриття кримінальної справи щодо земельних афер у Обухівському районі. У справі були зібрані всі докази й підготовлений текст підозри. Ситник, узнавши про це, поїхав вночі додому до Порошенка й домовився, що генпрокурор Луценко закриє цю справу в обмін на те, що Ситник закриє кримінальне провадження за фактом незаконного збагачення Юрія Віталійовича.

І хоча в справі Ситника вже сплинув строк притягнення до кримінальної відповідальності, треба було повідомляти йому про підозру та направляти справу до суду для закриття «по строках». При цьому вся країна побачила б, що попередній директор НАБУ є хабарником, детективи НАБУ переконалися б, що генеральний прокурор має тверді наміри боротись з корупцією і не стали б виконувати незаконні вказівки Кривоноса. Не сумніваюсь, що в такому разі колишні детективи НАБУ пішли б табуном в ОГП, щоби співробітничати зі слідством.

А хто заважав повідомити Ситнику та колишньому голові НАЗК Новікову про підозру в «справі Шабуніна»? – Це ж вони в 2022-2023 роках направляли листи у військову частину А7376 з проханням відрядити солдата Шабуніна до НАЗК. А чому не розслідується кримінальне провадження відносно детектива Бірюкова, який передав Шабуніну матеріали кримінального провадження щодо Ситника й Новікова за фактом зловживання службовим становищем в інтересах солдата Шабуніна?

А вже після цього можна було би братись за Кривоноса та Клименка, які поставили продаж справ на конвеєр і займаються вимаганням грошей з підозрюваних, зокрема шляхом укладання угод з прокурором про переказ грошових коштів у приватні фонди Стерненка й Чмута задля уникнення покарання.

Але цього ніхто не став робити, бо Стерненко – це бізнесмен при Офісі Президента, рахунками якого користуються не тільки керівника НАБУ та САП, але й заступники голови СБУ.

Фіктивне усиновлення, земля та старі кримінальні історії Кривоноса 

Україна є феодальною державою з владою, не розподіленою на незалежні гілки. Офіс генпрокурора – це лише один з департаментів Офісу президента, відтак прокуратурою, насправді, керує не генпрокурора, а міністр двора й монарша особа. Саме вони вирішують кого карати, кого милувати, кому який запобіжний захід обирати. До речі, у серпні 2025 року Зеленський прямо на засіданні Ставки заборонив обирати запобіжний захід Шабуніну, якого зараз судять за шахрайство та ухилення від військової служби. Тому феодальна юстиція не може працювати на законних підставах за визначенням – вона покликана обслуговувати монарші забаганки.

Якби в Офісі Президента були розумні люди, то замість написання закону про обмеження повноважень НАБУ та САП там би зайнялись медійним знищенням Кривоноса й Клименка. Достатньо оприлюднити в західних ЗМІ подробиці кримінальної справи, по якій Кривонос був притягнутий до кримінальної відповідальності в 2009 році, а, головне, подробиці того, як він уникнув тюрми, потрапивши під амністію. Оскільки амністія поширювалась на обвинувачених і підсудних, що мали на утриманні неповнолітніх дітей, підсудний Кривонос фіктивно усиновив хлопчика Максима, заплативши його матері 500 грн. А потім, у 2019 році, у судовому порядку скасував своє батьківство з посиланням на експертизу ДНК.

Я вже не кажу про кримінальне провадження, що розслідувалось у 2014 році стосовно Кривоноса, який на той час обіймав посаду керівника реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції, за підозрою в замаху на отримання 120 тис. доларів неправомірної вигоди за виділення земельної ділянки. І, взагалі, Семен Юрійович – настільки колоритна фігура, що розповідати про нього можна годинами й не набридне. Наприклад, про те, що родина Кривоноса – його дружина, сестра дружини й навіть теща – обслуговували криворізьке кримінальне угруповання «Двадцятівські», одним з лідерів якого є Едуард Самоткал, оголошений НАБУ в розшук. Саме на дружину та тещу Кривоноса були записані фірми Самоткала, якого НАБУ безуспішно розшукує за кордоном.

Але всю цю інформацію Офіс Президента воліє не поширювати. І це не дивно – разом з дружиною Кривоноса в оборудках Самоткала брала участь також її сестра, яка є дружиною нинішнього голови Київської обласної військової адміністрації Тимура Ткаченка.

Що стосується керівника САП Клименка, то він є фігурантом так званого «свинарчукгейта». Нагадаю фабулу: у 2016-2017 роках директор НАБУ Ситник, його кум Калужинський (на той час – детектив НАБУ, пізніше Калужинський очолив Головний підрозділ детективів НАБУ), детективи Борисенко й Литвиненко через «таємного агента НАБУ» Шевченка допомагали сину першого заступника секретаря РНБОУ Гладковському (він же Свинарчук) розкрадати «Укроборонпром». Бізнес «свинарчуків» полягав у тому, що ці достойні пани продавали «Укроборонпрому» контрабандні деталі до військової техніки через фіктивну фірму «Оптимумспецдеталь». А участь керівництва НАБУ в цьому бізнесі полягала в продажу комерсантам довідок про те, що їхня фірма «Оптимумспецдеталь» не має ознак фіктивності.

Так ось, начальником відділу НАБУ, де все це коїлось, був Клименко – нинішній керівник САП. А роль «таємного агента НАБУ» Шевченка зводилась до передачі в НАБУ «відкатів» і подарунків, куплених «свинарчуками» – наприклад, телефонів нової моделі. Навіть кавоварка в приймальні Ситника – і та була придбана на гроші, отримані від розкрадання «Укроборонпрому».

У березні 2019 року тодішній керівник САП Холодницький зареєстрував кримінальне провадження  за фактом участі співробітників НАБУ в розкраданні «Укроборонпрому», яке направив для досудового розслідування в ДБР. У цьому провадженні заступник генпрокурора встиг повідомити про підозру детективу НАБУ Завгородньому, а слідчі ДБР підготували проєкти підозр керівнику Головного підрозділу НАБУ Калужинському та детективу Литвиненку. Але після того, як генеральним прокурором став активіст «Центру протидії корупції» Рябошапка, кримінальне провадження було закрито.

Якби в Офісі генерального прокурора рішення приймала б розумна людина, то постанова про закриття кримінального провадження в «справі Свинарчуків» була б давно скасована, а нинішньому керівникові САП Клименку, прокурору САП Литвиненку, колишнім детективам Загородньому, Борисенку й Калужинському було б повідомлено про підозру.

Тому Кривонос і Клименко, як тільки побачили повну безпорадність своїх опонентів, пішли в наступ. Для погрязлих у корупції директора НАБУ й керівника САП єдина гарантія недоторканності – це призначення генеральним прокурором довіреної людини з числа детективів НАБУ або прокурорів САП. Програма мінімум – залякати майбутнього генпрокурора, щоби він займався лише своїми корупційними схемами й не заважав «борцям з корупцією» набивати кишені.

НАБУ, САП і боротьба за вплив: що насправді стоїть за гучними провадженнями 

Звісно, пан Кропива прикрасить собою будь-який слідчий ізолятор. Шкода лишень, що колишня перша заступниця генпрокурора Марія Вдовиченко відкараскалась заявою на звільнення з органів прокуратури – я не тільки впевнений, що по Марії Сергіївні давно ридає тюрма, але й недавно описував її службові подвиги при спробі рейдерського захоплення землі.

Але користь суспільству полягає не в тому, щоби звільнити з посад кількох корумпованих прокурорів, але, насамперед, щоби закрити шахрайські кол-центри. А вони як працювали – так і працюють. Тільки тепер вже не платять данину Кропиві – ото й уся різниця.

Головне для суспільства – щоби ця боротьби була взаємною. Щоби корумповані співробітники НАБУ викривали корумпованих прокурорів і навпаки. Бо якщо якась одна з цих двох груп монополізує корупційні потоки, то Україна як держава дуже швидко припинить своє існування внаслідок воєнної та економічної катастрофи.

Перестрілка на Березняках між ГУР та СБУ – війна за шахрайські кол-центри? 

Це далеко не перша перестрілка між високими достойниками. Нагадаю, що в грудні 2015 року бійці Центру спеціальних операцій «А» СБУ штурмували конспіративну квартину ГУР на Оболоні. Тоді в результаті перестрілки загинув як негласний позаштатний співробітник ГУР Олег Мужчиль, так і співробітник ЦСО А СБУ Андрій Кузьменко. У липні 2020 року співробітники СБУ затримали в Києві на Позняках Андрія Байдалу – керівника диверсійно-розвідувальної групи ГУР, якому було повідомлено про підозру в незаконному поводженні зі зброєю. У березні 2022 року співробітники 5 управління Департаменту контррозвідки СБУ застрелили негласного позаштатного співробітника ГУР Дениса Кірєєва. Отже, нічого нового, усе як завжди.

Про кримінальний бізнес високих ворогуючих сторін можна розповідати довго. Але, наскільки я розумію, цього разу причиною боєзіткнення стала позиція колишнього керівника ГУР і нинішнього керівника Офісу Президента Буданова, який блокує призначення повноцінним головою СБУ свого давнього недруга Олександра Поклада – колишнього керівника того самого 5 управління ДКР СБУ, яке вкоротило життя Кірєєву. Щоби зробити Буданова більш зговірливим, правнуки Дзержинського викрали військовослужбовця ГУР – громадянина Росії Каплунова Степана Григоровича, який багато чого знає про бізнес Буданова.

Для розуміння того, що з себе становлять військовослужбовці ГУР, зазначу, що цього Каплунова разом з двома подільниками – Ладиком Олександром Левоновичем і Ткаличем Денисом Олександровичем – з лютого 2020 року судять у Дніпровському районному суді Києва за бандитизм і незаконний обіг наркотиків. У травні 2025 року розгляд справи зупинений через мобілізацію обвинувачених. Втім, 27 серпня 2026 року один з подільників Каплунова, який зараз фіктивно рахується в Національній гвардії на посаді інструктора з розвідки, був арештований Хмельницьким міськрайонним судом за вимагання.

Після того, як Каплунов під час допитів дав показання на Кирила Олексійовича, правнуки Дзержинського повезли Каплунова на конспіративну квартиру ГУР на вулиці Юрія Шумського. Але там на них вже чекала засідка – підрозділ ГУР, який відбив Каплунова. Одним словом, звичайні бандитські розбірки.

Буданoв, Мудра і межа недоторканності для високопосадовців 

Навіть тих протоколів оперативно-розшукових заходів, які розшифровані й долучені до клопотання про обрання запобіжного заходу Мудрій та Микитасю, цілком достатньо, щоби відправити Буданова в слідчий ізолятор. У мене ці протоколи є, я їх зараз поступово публікую в своєму телеграм-каналі.

Найсмішніший епізод – де Мудра розповідає Микитасю, як Буданов, призначений у січні 2026 року керівником Офісу Президента, вперше видавав їй неофіційну зарплатню. Тільки видавав не в конверті – така сума в конверт не влізе, а поклав гроші в шапку. При Єрмаку Мудра отримувала «на булавки» щомісяця 30 тисяч доларів – окрім тієї зарплатні, яку співробітники ОП мають офіційно. Після призначення керівником ОП Буданова Мудра погодилась зменшити до 20 тисяч доларів. Але Буданов про це забув і, видаючи вперше гроші, поклав для Мудрої в шапку 30 тисяч доларів.

Мудра, як чесна людина, коли перерахувала гроші й виявила помилку, пішла до Буданова повернути зайве. Але Кирило Олексійович, будучи джентльменом, сказав, що зайву «десятку» нехай Мудра залишить собі, а вже наступного місяця він видасть не 30, а 20 тисяч доларів. Усе це зафіксовано НАБУ, розповідь Мудрої про «Кіріла» була навіть направлена у ВАКС при обранні запобіжного заходу, але  в матеріалах НАБУ співробітник Офісу Президента по імені «Кіріл» або «Кіріл Алєксєєвіч» проходить як «невстановлена слідством особа з числа працівників Офісу Президента України».

Це тому, що зараз ніякої потреба притягувати Буданова до кримінальної відповідальності в Кривоноса та Клименка немає. Оскільки боротьбою з корупцією ці корумповані достойники не займаються – вони дбають лише про свої кишенькові інтереси, а Буданов їм не заважає. Інша річ, якщо вони захочуть поміняти нейтрального Буданова на лояльного Татарова. Принаймні, я давно чую, що Кривонос разом зі своїм трубадуром Шабуніним ходять по посольствах і розповідають, що в Офісі Президента є лише один справжній менеджер і порядна людина – це Олег Юрійович Татаров, якого й треба призначити керівником ОП.

Також Буданов може отримати підозру в разі, якщо балотуватиметься на наступних президентських виборах. Для Кривоноса та Клименка стратегічним питанням є заведення на посаду президента людини, яка б гарантувала їм недоторканність. Зараз таким кандидатом вважається Михайло Федоров. Якщо тільки Буданов спробує й собі балотуватись, він узнає, хто такий працівник Офісу Президента на ім’я «Кіріл Алєксєєвіч» у протоколах негласних слідчих (розшукових) дій.

Чи може антикорупційне розслідування дійти до президента 

Чинний президент не може бути суб’єктом кримінального провадження. Відповідно до частини 5 статті 216 КПК України, детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених певними стаття Кримінального кодексу, якщо кримінальне правопорушення вчинено Президентом України, повноваження якого припинено. Тобто, монарша особа має бути спочатку в якийсь спосіб позбавлена влади. Взагалі-то Конституція передбачає й такий спосіб відсторонення президента як імпічмент, але з огляду на те, що Україна є абсолютистською монархією, а Конституція відіграє виключно декоративно-обрядову роль, ніякого імпічменту бути не може.

Але Кривоносу та Клименку кримінальне провадження щодо Зеленського й не потрібно – протоколи НСРД їм потрібні виключно для шантажу. Наприклад, зараз вони вимагають від Зеленського внести у Верховну Раду подання про призначення Клименка генеральним прокурором.

«Зливи» НАБУ як інструмент політичного шантажу 

Для того, щоби розслідувати кримінальне провадження на законних підставах, правоохоронцям не потрібні ніякі «зливи». Якщо ж НАБУ влаштовує публічні спектаклі, публікує через своїх власних кореспондентів, які чомусь називають себе «журналістами», матеріали досудового розслідування, то це означає, що в такий спосіб директор НАБУ когось шантажує – або з метою отримати гроші за закриття справи (як це було у випадку з ексзаступником генпрокурора Вербицьким), або з метою отримати вигідне політичне рішення.

У який спосіб за вказівкою Кривоноса з НАБУ виносяться й передаються «активістам» матеріали кримінальних проваджень, давно відомо. Наприклад, коли старший детектив НАБУ Бірюков у липні 2025 року скопіював і передав Шабуніну матеріали кримінального провадження, яке розслідується в НАБУ за моєю заявою, я не тільки встановив з точністю до хвилини, як це відбувалось, але й домігся реєстрації кримінального провадження в ДБР за фактом розголошення даних досудового розслідування.

У січні 2026 року в ДБР справу щодо Бірюкова закрили, суд за моєю скаргою постанову про закриття справи скасував як незаконну, але жодне розслідування не проводиться. Це все наслідок того, що в Україні багато років немає генерального прокурора – тобто людини, відповідальної за дотримання правопорядку в державі. Останнім був Богдан Васильович Ференц, який у квітні-липні 1998 року виконував обов’язки генпрокурора.

Корупція у війську: чому військові бояться говорити про командирів 

Нічого, окрім сміху, такі заяви Міноборони не викликають. Ще у вересні 2019 року був ухвалений закон про ліквідацію єдиного органу, який забезпечував підтримання бодай якогось правопорядку в Збройних Силах України та інших військових формуваннях – військової прокуратури. Законопроєкт готував нині покійний Портнов – ліквідація військової прокуратури це була ідея-фікс Андрія Володимировича. Перший раз він цього домігся за часи Януковича, у 2014 році військова прокуратура була відновлена, але після інавгурації Зеленського Портнову вдалось завести в Генпрокуратуру свою команду – Рябошапку, Каська, Чумака й через тодішнього керівника Офісу Президента Богдана пропхнути зміни в Закон України «Про прокуратуру» про ліквідацію військової прокуратури. Тому зараз усі скарги військовослужбовців Міністерство оборони пересилає командирам військових частин, на яких військовослужбовці скаржаться – для перевірки. Іншого варіанту просто немає.

Втім, навіть якщо буде відновлена військова прокуратура, вона не матиме можливостей для запобігання правопорушень. Бо в Україні нагляд за дотриманням суб’єктами публічного права – зокрема чиновниками та військовими службовими особами – був ліквідований з ініціативи все того ж Портнова й за допомогою професійних «громадських активістів» ще в жовтні 2014 року. З такої нагоди у Верховну Раду приїхав Прошенко, який закликав депутатів підтримати законопроєкт про ліквідацію прокурорського нагляду, оскільки, мовляв, це президентський закон. Петро Олексійович тільки забув назвати прізвище президента, який його вніс – законопроєкт був розроблений Портновим і внесений у Верховну Раду Януковичем у листопаді 2013 року.

Фіктивна служба Шабуніна та ті, хто міг забезпечувати йому недоторканність 

Я не тільки пишу про фіктивну службу Шабуніна. Передусім я – заявник у кримінальному провадженні, яке було зареєстровано за фактом ухилення військовослужбовця, призваного за мобілізацією, Шабуніна від військової служби та вчинення ним шахрайства. З 29 листопада 2025 року обвинувальний акт щодо Шабуніна та колишнього командира батальйону підполковника Юшка розглядається Печерським райсудом. Я включений у список свідків, які мають бути допитані судом.

Зараз до суду направлений тільки один епізод: згідно з фабулою справи, солдат 207 окремого батальйон Шабунін упродовж 5 місяців не з’являвся у своїй військовій частині, проживав удома й займався підприємницькою діяльність. А на випадок перевірки щомісяця передавав командиру батальйону листи за підписами своїх друзів – голови НАЗК Новікова та заступника голови НАЗК Ситника – з проханням відрядити солдата Шабуніна для проходження військової служби в НАЗК. На підставі цих листів підполковник Юшко видавав накази про фіктивні відрядження, а також виплачував Шабуніну грошове забезпечення й навіть додаткову винагороду за виконання бойових завдань.

Решта епізодів не розслідується – йдеться про самовільне залишення Шабуніним місця служби, про фіктивні відрядження до інших цивільних установ, наприклад, до Харківського та Миколаївського центрів гуманітарної допомоги, де Шабунін, начебто, проходив службу, про використання завідомо підробленої довідки про участь у бойових діях тощо. Втім, розслідування й того єдиного епізоду, який направлений до суду, понад рік блокувалось Офісом Президента. Причина цього виявилась, коли вдалось «хакнути» телефон Шабуніна – він є близьким другом колишнього заступника керівника Офісу Президента Андрія Смирнова, якого зараз ВАКС судить за незаконне збагнення. Окрім того, недоторканність Шабуніну забезпечував міністр оборони Рустам Умєров, корупційні схеми якого Шабунін і його соратниця Дар’я Каленюк обслуговували своїми ротами.

Таких як Шабунін в армії десятки, якщо не сотні, тисяч. Люди фіктивно рахуються на військовій службі, отримують грошове забезпечення й навіть статус учасника бойових дій, але проживають вдома, живуть мирним життям і платять командирам за можливість ухилитись від служби. Наприклад, у 207 окремому батальйоні ТрО, окрім Шабуніна, фіктивно рахувались на службі ще понад 20 «бійців», зокрема – тричі засуджений за квартирні крадіжки «активіст» Шерембей. Але ніхто нічого не розслідує. За моєю заявою стосовно Шерембея зареєстровано кримінальне провадження ще 9 травня 2024 року – як виявилось, цього «воїна» ані командир відділення, ані командир взводу ніколи в очі не бачили. До сьогоднішнього дня в цій справі не проведено жодної слідчої дії.

А все тому, що так звані «громадські активісти» – це ланка в корупційних оборудках. Вони не тільки розкрадають міжнародну допомогу, яку західні партнери виділяють Україні, але й обслуговують схеми корумпованої української влади. При цьому за домовленістю з владою розігрують публічні спектаклі з критикою корупціонерів, до числа яких вони самі ж належать.

Яка справа могла б довести, що НАБУ та САП справді стали незалежними 

Таких справ десятки: це і кримінальне провадження за фактом зловживання головою НАЗК Новіковим і заступником голови НАЗК Ситником службовим становищем в інтересах солдата 207 окремого батальйону ТрО Шабуніна, і кримінальне провадження щодо злочинного угруповання в складі уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця, керівника його Секретаріату Вервейка та голови Держспецзв’язку Потія, і кримінальне провадження стосовного ексзаступника генпрокурора Вербицького тощо. Усі ці кримінальні провадження зареєстровані в НАБУ, але не розслідуються, оскільки продані й пропиті. А ще ж є сотні справ, які були закриті – стосовно заступника керівника Офісу Президента Татарова, стосовно колишнього народного депутата Дейдея та суддів і прокурорів, які зробили його «несудимим», так звана «справа про наплічники Авакова», незаконно закрита НАБУ на вимогу американського посольства тощо.

За 11 років існування НАБУ цей орган жодного разу не пройшов передбаченого законом аудиту, він повністю безконтрольний. Якщо прокуратура, поліція та ДБР хоча б частково, бодай інколи, виконують суспільно-корисні функції, зокрема – завдяки публічній критиці й елементам парламентського контролю, то НАБУ працює виключно для збагачення двох людей  – директора НАБУ й керівника САП. А, відтак, можна не сумніватись, що ніяких позитивних змін в діяльності НАБУ не буде.

Хто стане наступною антикорупційною сенсацією осені 2026 року 

Про те, яка справа  може лягти в основу наступного «антикорупційного скандалу», не знає ніхто, у тому числі директор НАБУ, оскільки кримінальні провадження Кривонос і Клименко розслідують залежно від політичної ситуації та власних потреб. Наприклад, у жовтні-грудні 2025 року НАБУ раптом «збудилось» стосовно Юлії Тимошенко, у січні 2026 року в її кабінеті та кабінеті народного депутата Сергія Власенка були проведені обшуки, Тимошенко повідомлено про підозру в бажанні зробити якимсь невідомим депутатам пропозицію неправомірної вигоди – мовляв це бажання вона висловила в розмові з людиною, особу якої НАБУ не розкриває і яка явно діяла під контролем НАБУ з метою провокації злочину.

Така раптова цікавість НАБУ до Тимошенко й Власенка пояснюється тим, що в червні 2025 року була утворена Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади, яку очолив народний депутат Власенко. ТСК мала зайнятись розслідуванням корупційних діянь керівництва НАБУ та САП, що не на жарт перелякало Кривоноса, якого ТСК неодноразово викликала на свої засідання, але він жодного разу не з’явився.

Для нейтралізації ТСК до Тимошенко був засланий провокатор, у кабінеті Власенка в партійному офісі проведений обшук, після чого Юлія Володимирівна та Сергій Володимирович зрозуміли, що він них вимагається – ТСК написала якийсь формальний звіт і припинила свою роботу.

Якщо накласти дати слідчих дій в інших гучних провадженнях – стосовно Міндіча, Мудрої тощо – на дати політичних подій, то нескладно побачити очевидну кореляцію. Тому гадати, хто наступний у черзі по підозру від НАБУ – це марна праця. Чесних людей в українському політикумі майже немає, кого саме в якості жертви виберуть Кривонос і Клименко передбачити неможливо, бо це залежатиме або від здатності фігуранта поділитись нетрудовими доходами, або від того, чи можна кримінальне провадження використати для політичного знищення опонента.

Читай нас у Telegram та Sends